Ухвала суду № 117968167, 27.03.2024, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4145/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Данко В.Й.,

за участю:

секретаря судового засідання Павлюх Л.М.,

розглянувши у підготовчому засіданні в місті Ужгород клопотання представника позивачки про призначення експертизи у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Колотуха Іван Олексійович, до Ужгородської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Колотуха І.О., звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до Ужгородської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно.

Ухвалою від 11.03.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

До суду від представника позивача надійшло клопотання про призначення експертизи. Клопотання обґрунтоване тим, що Ужгородська міська рада не визнає право власності позивача на реконструйовану квартиру, а питання введення об`єкта в експлуатацію та відповідно визнання права власності на нього залежить від дотримання державних будівельних норм при реконструкції квартири і для кваліфікованого підтвердження законності проведення будівельних робіт необхідні спеціальні знання, що зумовлює потребу в призначенні будівельно-технічної експертизи.

У підготовче засідання позивач не з`явилася, належним чином повідомлена про час, дату і місце його проведення, представник позивача у поданому клопотанні про призначення експертизи просив розгляд цього клопотання проводити без його участі.

У суд підготовче засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подав.

Дослідивши клопотання представника позивача про призначення експертизи, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, зважаючи на таке.

За приписами статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно зчастиною 1статті 103ЦПК судпризначає експертизуу справіза сукупностітаких умов:1)для з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи,необхідні спеціальнізнання усфері іншій,ніж право,без якихвстановити відповідніобставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до положень статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Аналіз цитованих норм зумовлює висновок про те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Наявність клопотання сторони про призначення експертизи у справі, за відсутності передбачених статтею 105 ЦПК України умов, необхідних для її призначення, не є безумовною підставою для призначення судом відповідної експертизи у справі.

У відповідності до пункту 2 постанови пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.1997 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» неприпустимо призначати експертизу у випадках, коли з`ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду.

Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять саме до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. По справі судом зазначених умов призначення експертизи не встановлено.

Відповідно до положень статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності або спеціального майнового права на нього відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Частиною 5 статті 26 цього ж Закону передбачено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 3-1) отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва та майбутній об`єкт нерухомості у випадках, визначених законом; 4-2) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об`єкт (його складову).

Тобто прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об`єктів.

Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється (частина 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Отже, в силу цитованих положень національного законодавства право власності на виникає щодо об`єкта, який було введено в експлуатацію.

Як слідує зі змісту позовної заяви, правовою підставою для звернення позивачки з цим позовом значиться статті 392 ЦК України.

За змістом названої норми власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за статтею 392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до зазначеної норми є саме оспорення або невизнання права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Таким чином, під час розгляду справи про визнання права власності необхідно встановити наявність у позивача підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Відтак, на переконання суду, питання щодо можливості введення об`єкта в експлуатацію та використання збудованого об`єкта як окремої житлової квартири не охоплюються предметом доказування у цій справі.

Таким чином, призначення у справі відповідної експертизи на даному етапі судового розгляду призведе лише до необґрунтованого затягування процесуальних строків вирішення справи.

Отже, клопотання представника позивачки слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 102-105, 258-260, 353 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні клопотання представника позивачки про проведення експертизи відмовити повністю.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за результатами розгляду справи.

Повна ухвала суду складена та підписана 27 березня 2024 року.

Суддя В.Й. Данко