Вирок № 117968134, 26.03.2024, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/16292/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023071170000577 від 30.07.2023 року про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Угорщини, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, ФОП, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 332 КК України

сторони та учасники кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_4

захисник - адвокат ОСОБА_5

обвинувачений ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Ужгородського міськрайонного суду знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023071170000577 від 30.07.2023 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 332 КК України.

05.12.2023 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника адвоката ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості.

З врахуванням даної угоди про визнання винуватості укладеної 05.12.2023 року між прокурором та обвинуваченим, суд, відповідно до положень ст. 474 КПК України, переходить до провадження на підставі угоди.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

Так, ОСОБА_3 , будучи добре обізнаним у сфері інформаційно-телекомунікаційних систем, використовуючи соціальні мережі, підшукав трьох осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану», яким запропонував в незаконний спосіб перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску.

ОСОБА_3 , діючи умисно, починаючи із червня 2023 року, став підшукувати осіб, які мали на меті в незаконний спосіб перетнути державний кордон України. Так, на пропозицію останнього погодився громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканець АДРЕСА_2 , який 29 червня 2023 року, прибув до м. Чоп задля отримання подальших вказівок від ОСОБА_3 . Також, в подальшому, на пропозицію ОСОБА_3 , погодився і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканець АДРЕСА_3 , який 15 липня 2023 року приїхав до м. Ужгород та став чекати на подальші вказівки ОСОБА_3 . Аналогічним чином, на пропозицію ОСОБА_3 погодився і громадянин України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканець АДРЕСА_4 та 28 липня 2023 року приїхав до м. Ужгород.

Так, ОСОБА_3 ,на виконаннясвого задуманогозлочинного плану,який полягавв незаконномупереправленні осібпризовного віку18до 60років,яким обмеженовиїзд закордон,через державнийкордон України,всупереч обмеженням,встановленим ЗакономУкраїни «Проправовий режимвоєнного стану»,в різнийневстановлений досудовимрозслідування точнийчас уперіод із25по 30липня 2023року таза допомогоюінших невстановленихдосудовим розслідуваннямосіб татранспортних засобів,організував натериторії Закарпатськоїобласті зведеннявсіх трьохосіб,а саме ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в одномумісці -за своїммісцем проживання,а саме: АДРЕСА_1 , задля їх подальшого незаконного переправлення через державний кордон України поза пунктами пропуску.

В подальшому, 30.07.2023, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, ОСОБА_3 під`їхавши на автомобілі марки «Mercedes-Benz» моделі «E270 CDI» номерний знак якого НОМЕР_1 до свого місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 , наказав ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 одягнути рятувальні жилети та замотати свій одяг в пакети, оскільки їхнє переправлення через державний кордон України буде відбуватись через річку.

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , виконавши вказівки ОСОБА_3 з приводу одягання рятувальних жилетів та замотування одягу в пакети, вийшли на подвір`я ОСОБА_3 та сіли до автомобіля марки «Mercedes-Benz» моделі «E 270 CDI» номерний знак якого НОМЕР_1 . В подальшому ОСОБА_3 , виїхав із власного дворогосподарства та поїхав разом із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в сторону виїзду з м. Чоп, де в подальшому зупинився на узбіччі дороги по вул. Берег та наказав ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вийти із автомобіля та рухатись по алеї Міського парку в м. Чоп, де в її кінці буде чекати особа, яка здійснить їх супровід через річку, а в подальшому через державний кордон України.

Дотримуючись незаконних вказівок ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в кінці алеї Міського парку, вийшли на невстановлену досудовим розслідуванням особу-провідника, яка жестами наказала рухатись за ним до кордону. Однак, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не зуміли повністю перетнути загороджувальний паркан, оскільки 30.07.2023, о 06:50 годині були виявлені та затримані працівниками прикордонної служби на напрямку 357 прикордонного знаку «У». ОСОБА_3 та невстановлена досудовим розслідуванням особа-провідник вдались до втечі.

Таким чином ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 332 КК України, а саме: незаконне переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене щодо кількох осіб.

Як убачається з угоди про визнання винуватості від 05.12.2023 року, прокурор та обвинувачений ОСОБА_3 , за участі захисника адвоката ОСОБА_5 , дійшли згоди щодо всіх її істотних умов: формулювання обвинувачення, правової кваліфікації дій обвинуваченого, який у повному обсязі обвинувачення беззастережно визнає свою винуватість у скоєному.

Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання за ч.2 ст. 332 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 1 (один) рік.

Також сторони дійшли до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та погоджуються на звільнення від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 05.12.2023 року міжпрокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника адвоката ОСОБА_5 .

Обвинувачений ОСОБА_9 у підготовчому судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення в якому його обвинувачують, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому, підтвердив укладення угоди про визнання винуватості та просив затвердити її з врахуванням істотних умов, по яким сторони досягли взаємної згоди.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні підтвердив укладення угоди про визнання винуватості між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , у його присутності та просив затвердити її з врахуванням істотних умов, по яким сторони досягли взаємної згоди.

Обвинувачений ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні пояснив, що права надані йому законом у зв"язку з укладенням угоди про визнання винуватості він повністю розуміє, з наслідками укладення та затвердження угоди про визнання винуватості обізнаний, характер обвинувачення та його суть йому зрозумілі, обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 332 КК України, визнає повністю.

Також у підготовчому судовому засіданні обвинувачений підтвердив суду, що угода про визнання винуватості від 05.12.2023 року укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді та просив її затвердити.

Органом досудовогорозслідування дії ОСОБА_3 за ч.2ст.332КК України незаконне переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене щодо кількох осіб кваліфіковано правильно.

Суд не вправі перевірятифактичні обставини,вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, оскільки не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання вини.

Судом, навиконання вимогст.474КПК України, сумніву удобровільності таістинності позиціїобвинуваченого ОСОБА_3 не встановлено.

У підготовчому судовому засіданні суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди і що угода про визнання винуватості від 05.12.2023 року не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин ніж ті, які передбачені в угоді.

Судом, у відповідності до ч. 2 ст. 473 КПК України учасникам судового провадження роз"яснено наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, а саме обмеження права на оскарження вироку, згідно з положеннями ст. ст. 394, 424 КПК України, а для підозрюваного, обвинуваченого також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

При призначенніпокарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені КК України.

При вирішенні питання про відповідність угоди про визнання винуватості від 05.12.2023 року вимогам ст. ст. 469, 470, 472 КПК України суд враховує що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього Кодексу, зокрема щодо змісту та порядку укладення угоди, а також щодо узгодженої між сторонами міри покарання, яка відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, правова кваліфікація дій обвинуваченого правильна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

З врахуваннямвищевказаного,суд приходитьдо висновкупро затвердженняугоди про визнання винуватості укладеної 05.12.2023 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника адвоката ОСОБА_5 .

Відповідно до ч.5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Обставиною, яка пом"якшуєпокарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття .

Обставиною,яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Враховуючи тяжкістьзлочину,конкретніобставинисправи,особувинного ОСОБА_3 ,обставину,якапом"якшуєпокараннята обставину,яка обтяжуєпокарання,враховуючи суспільнунебезпекускоєного ОСОБА_3 кримінального правопорушення, а також вимоги ч. 2 ст. 65 КК України, відповідно до яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення, попередження нових злочинів, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, суд доходить переконання, про можливість виправлення ОСОБА_3 від відбування покарання, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням надавши іспитовий строк.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.

Речові докази у кримінальномупровадженні відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст.314, 368, 370, 373,374,376, 395, 474, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердитиугоду провизнання винуватості,укладену 05.12.2023 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 12023071170000577 від 30.07.2023 року.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 332 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк п"ять років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади та органах місцевого самоврядування настрок один рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 від відбування основного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком один рік та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов`язків - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації ; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.

Речові докази у кримінальномупровадженні відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Вирок може бути оскаржений прокурором, обвинуваченим, його захисником, виключно з підстав, передбаченихст. 394 КПК України, до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний судпротягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1