Вирок № 117959387, 28.03.2024, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/692/23

В И Р О К

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2024 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

із секретарем судового засідання - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

потерпілого - ОСОБА_6 ,

представника потерпілого - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Брусилів Житомирської області кримінальне провадження № 12023060420000191 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не працюючого, особи з інвалідністю ІІ групи з дитинства, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

28.04.2023 близько 22 години 10 хвилин ОСОБА_4 керував технічно справним автомобілем марки "FIAT DOBLO" реєстраційний номер НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів належать ОСОБА_8 , рухаючись ним по проїзній частині автодороги зі сторони м. Київ в напрямку м. Житомир.

Рухаючись у вказаний день та час зазначеним транспортним засобом, по прямій горизонтальній ділянці дороги в лівій смузі руху проїзної частини на 74 км. +113 м. автодороги «Київ - Чоп» в межах с. Йосипівка Житомирського району Житомирської області водій ОСОБА_4 в темну пору доби в задовільних умовах дорожнього руху, в порушення вимог пунктів 10.1, 10.3 та вимог дорожнього знаку 2.2 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, невірно оцінив дорожню обстановку. Так, в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України перед перестоюванням водій ОСОБА_4 не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам руху, а в порушення вимог пункту 10.3 Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_4 перед перестроюванням не дав дорогу автомобілю марки "VOLKSWAGEN PASSAT", реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6 , який рухався в попутному напрямку по правій смузі руху, на яку він мав намір перестроїтися. Крім того водій ОСОБА_4 рухаючись в лівій смузі руху під час перестроювання не дав дорогу автомобілю під керуванням ОСОБА_6 , що знаходився праворуч, внаслідок чого допустив зіткнення керованого ним автомобіля марки "FIAT DOBLO", реєстраційний номер НОМЕР_1 з автомобілем марки "VOLKSWAGEN PASSAT" реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки "VOLKSWAGEN PASSAT", реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді переломів тіла нижньої шелепи, вінцевого відростка нижньої щелепи праворуч, виличної дуги та латеральної стінки орбіти праворуч, множинні багатоуламкові переломи верхньої щелепної кістки з переходом на крилопіднебінні відростки з обох сторін, які відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Дії ОСОБА_4 , що виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесне ушкодження кваліфікуються за ч. 1 ст. 286 КК України.

Позиції сторони захисту та обвинувачення.

Допитаний судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному і підтвердив всі фактичні обставини, викладені у обвинувальному акті. Вказав, що в вечірній час 28.04.2023 рухався по трасі Київ-Чоп у керованому авто, яке йому не належить, з ним був пасажир. Їхав по лівій смузі руху, почав зміщуватись для повороту праворуч, потім відчув удар з автомобілем Фольксваген, який рухався позаду в його ж напрямку, перед зіткненням його не бачив. Має стаж водіння з 2012 року. Вказав, що цивільний позов визнає частково, в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 5 000 гривень. Після ДТП вживав заходів для відшкодування шкоди, але потерпілий відмовився на той час від відшкодування. В судових дебатах просив не позбавляти його прав керування транспортними засобами, так як підробляє перевезенням авто, без прав не зможе сплатити кошти потерпілому та штраф.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні вказав на щире каяття обвинуваченого, заперечив щодо частини цивільного позову з підстав, зазначених у відзиві на нього, вказав, що в зв`язку з інвалідністю та скрутним матеріальним становищем обвинувачений не має змоги сплатити суму коштів, яку просить потерпілий, просив призначити покарання на підставі ст. 69 КК України та не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення прав керування транспортними засобами, так як без такого обвинувачений не зможе заробляти кошти та пересуватись на автомобілі, виданому йому як особі з інвалідністю.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 вказав, що 28.04.2023 в вечірній час їхав на керованому ним авто по трасі Київ-Чоп в напрямку м. Житомир, слідкував за дорого, їхав зі швидкістю 100 км/год по правій смузі руху. Потім помітив авто в лівій смузі руху попутного напрямку, "FIAT DOBLO", яке почало раптово перестроюватися на праву смугу руху, по якій і їхав потерпілий. Для уникнення зіткнення потерпілий почав трохи зміщуватися вправо та гальмувати, однак зіткнення уникнути не зміг. Після ДТП отримав травми обличчя, вибив зуби, довго лікувався. Цивільний позов підтримує повністю. Вказав, що після ДТП обвинувачений пропонував часткове відшкодування, однак потерпілий відмовився, так як чекав на судове вирішення цього питання. В судових дебатах вказав, що не наполягає на позбавленні обвинувачено прав керування транспортними засобами, але наполягає на задоволенні цивільного позову.

В судовому засіданні представник потерпілого адвокат ОСОБА_7 підтримав заявлений цивільний позов у повному обсязі, просив його задовольнити, вказав на розрахунок шкоди здоров`ю потерпілого станом саме на 26.03.2024. Щодо покарання погодився з прокурором.

Прокурор в судовому засіданні вказав на доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, просив призначити покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі санкції ч. 1 ст. 286 КК України.

Представник цивільного відповідача ТОВ «Страхова компанія «Кредо» в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, у відзиві на цивільний позов просив справу розглядати справу без його участі.

Суд пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під певним тиском.

За згодою учасників судового провадження суд обмежився допитом потерпілого, обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого та які стосуються цивільного позову, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у кримінальному провадженні. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає; їм роз`яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Дослідивши всебічно, повно, об`єктивно та неупереджено всі обставини кримінального провадження, оцінивши надані суду сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, за обставин, викладених в обвинувальному акті, знайшла своє повне підтвердження поза розумним сумнівом.

Тому суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 286 КК України, як необережні дії, що виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковані вірно.

Судом також досліджено письмові докази надані як характеризуючі матеріали щодо особи обвинуваченого.

Так, згідно з довідкою КНП «Ємільчинська лікарня» Ємільчинської селищної ради Житомирської області від 02.05.2023 ОСОБА_4 не знаходиться на диспансерному обліку в психіатричному кабінеті при Ємільчинській поліклініці, протягом останніх п`яти років за медичною допомогою до лікаря психіатра не звертався.

Згідно вимоги від 02.05.2023 №4877/213/-2023 ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не притягувався, судимостей не має.

Згідно довідки-характеристики виданої Степанівським старостинським округом Ємільчинської селищної ради від 02.05.2023 № 130 ОСОБА_4 характеризується позитивно, має гарні стосунки з сусідами та односельчанами.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААА № 520886 ОСОБА_4 є особою з ІІ групою інвалідності з дитинства, яка встановлена безстроково.

Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.04.2023 щодо ОСОБА_4 останній не перебував у стані алкогольного сп`яніння (том 1 а.с. 205).

Мотиви призначення покарання

Вирішуючи питання про призначення виду і міри покарання судом враховуються вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до положень ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, вчинене ОСОБА_4 , відносяться до нетяжкого злочину.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке характеризується необережною формою вини, особу винного, який раніше не судимий, має інвалідність 2 групи з дитинства, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має офіційний дохід лише у виді пенсії, а також суд враховує обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, так як останній послідовно й добровільно визнавав обставини скоєння правопорушення та вину в цьому, ініціював питання часткового відшкодування шкоди потерпілому, критично ставиться до вчиненого та висловлював щирий жаль щодо скоєного, не уникає від відповідальності.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд бере до уваги досудову доповідь, надану Новоград-Волинським районним сектором № 2 філії ДУ «Центр пробації» у Житомирській області, згідно якої ризик вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, ризик небезпеки для суспільства як низький та можливе виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Вирішуючи питання про вид і розмір покарання суд враховує також думку учасників справи та, зокрема, доводи захисника про наявність підстав для застосування положень ст. 69 КК України щодо зменшення розміру покарання у виді штрафу на частину нижче мінімальної межі, зазначеної в санкції ч. 1 ст. 286 КК України та не призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Так, колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 756/4830/17-к вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Відповідно до ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Колегія суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 03 лютого 2021 року №629/2739/18 зауважила про те, що частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

Як на підстав для застосування положень ч. 1 ст. 69 КК України захисник вказував на скрутне матеріальне становище обвинуваченого, стан здоров`я, наявність в його діях щирого каяття та, водночас, високий розмір штрафу в санкції ч. 1 ст. 286 КК України й потребу нести інші витрати.

Суд констатує, що в ході розгляду справи не встановлено кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а доводи захисту щодо визнання вини, часткового визнання цивільного позову та вжиття дій по частковому відшкодуванні шкоди прийняті судом при встановленні однією обставини, що пом`якшує покарання - щирого каяття.

За відсутності кількох обставин, що пом`якшують покарання суд позбавлений підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання.

При цьому великий розмір штрафу та матеріальний стан обвинуваченого може бути підставою для розстрочки покарання у виді штрафу, але це не є підставою для призначення покарання у розмірі, нижчому від найнижчої межі, встановленої в санкції статті.

Що стосується доводів захисту про можливість не призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки обвинувачений здійснює підробіток в зв`язку з користуванням автомобілями та оскільки обвинувачений потребує користуватися автомобілями в зв`язку з вадами здоров`я, суд зазначає наступне.

Санкція ч. 1 ст. 286 КК встановлює, що покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є обов`язковим додатковим покаранням щодо призначення будь-якого з альтернативних основних покарань, зазначених у ній. (Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 15.03.2023 у справі № 404/7774/21).

Суд, призначаючи покарання, «зв`язаний» системою покарань, і не може відступити від неї. Якщо додаткове покарання безпосередньо передбачене в санкції статті Особливої частини КК, то порядок його призначення залежить від особливостей конструкції цієї санкції. Якщо додаткове покарання передбачається як обов`язкове до призначення, то це вже вирішено самим законодавцем, який, створюючи таку санкцію, тим самим покладає на суд обов`язок призначити додаткове покарання. При застосуванні таких санкцій відмова від призначення обов`язкового додаткового покарання можлива лише за наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 69 КК. (Постанова колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 16.02.2023 у справі № 748/479/20).

Відповідно до вимог 2 ст. 69 КК, на підставах, передбачених у ч. 1 цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, з вищевикладеного убачається, що ч. 1 ст. 69 КК може бути застосована лише при призначенні особі основного виду покарання, а ч. 2 надає суду можливість не призначати особі додаткове покарання, яке є обов`язковим, проте за винятком вищевикладеного випадку.

В даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 обвинувачується за ч. 1 ст. 286 КК, санкція якої передбачає одне з основних покарань у виді штрафу від трьох до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що виключає можливість застосування ч. 2 ст. 69 КК при вирішенні питання щодо призначення засудженому додаткового покарання, яке є обов`язковим. Таку правову позицію було висловлено у постановах ККС ВС від 16 березня 2023 року у справі №185/1030/22, від 31 травня 2023 року у справі №727/6826/22, від 03.10.2023 у справі № 233/250/22.

Враховуючи викладене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання в мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України у виді трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Призначене судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, справедливим у співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного та відповідатиме цілям покарання.

Висновки суду щодо вирішення цивільного позову.

Представник потерпілого ОСОБА_7 заявив цивільний позов до ОСОБА_4 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування майнової та моральної шкоди, у якому, з урахуванням неодноразово уточнених вимог, просить: стягнути із ТДВ «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_6 , за шкоду заподіяну пошкодженням належного йому транспортного засобу внаслідок ДТП 127 400 грн.; стягнути із ТДВ «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_6 кошти на відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП його здоров?ю у розмірі 72 655, 40 грн.; суму не отриманих доходів за час втрати працездатності у розмірі 3 341, 25 грн.; кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 3632,80 грн.; стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 за шкоду заподіяну пошкодженням належного йому транспортного засобу у розмірі 91 315, 26 грн.; моральну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, у розмірі 26 367, 20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу при досудовому та судовому розслідуванні кримінального провадження у розмірі 20 000 грн.

20.10.2023 від представника відповідача адвоката ОСОБА_5 до суду надійшло заперечення на цивільний позов мотивоване тим, що ОСОБА_4 визнає, що наявний причинно-наслідковий зв`язок між його діями та ДТП, внаслідок якої було заподіяно майнову та моральну шкоду ОСОБА_6 , що свідчить про його щире каяття. Однак, при визначенні розміру сум відшкодування, просить врахувати те, що ОСОБА_4 має статус особи з інвалідністю з дитинства 2 групи, має поганий майновий стан, який дозволяє задовольняти останньому лише базові потреби. Покладення обов`язку відшкодувати майнові збитки на користь ОСОБА_6 на ОСОБА_4 у розмірі 91 315,26 грн. та моральної шкоди в сумі 26 367, 20 грн. стане для останнього «непідйомною ношею» та призведе до ще більше скрутного матеріального становища останнього, особливо враховуючи економічний стан країни на сьогодні та стрімке підвищення цін, що у свою чергу по суті стане обмеженням права на достатній життєвий рівень, гарантоване, як на національному, так і міжнародному рівні. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 в повному обсязі.

08.12.2023 від представника позивача адвоката ОСОБА_7 до суду надійшла відповідь на відзив мотивована тим, що сторона позивача потерпілого ОСОБА_6 не погоджується з доводами викладеними в запереченні (відзиві) сторони обвинуваченого. Вказав, що обвинувачений ОСОБА_4 маючи статус особи з інвалідністю з дитинства 2-ї групи повинен був передбачати можливі наслідки керування ним транспортним засобом, як джерелом підвищеної небезпеки, і вірогідність спричинення ДТП з його вини, що вимагало укладення ОСОБА_4 із страховою компанією додаткового договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (приєднання) з метою підвищення розмірів страхових сум за полісом ОСЦПВ за шкоду, заподіяну майну та/або життю та здоров`ю третіх осіб.

19.02.2024 представником цивільного відповідача ТОВ «Страхова компанія «Кредо» подано відзив на цивільний позов мотивований наступним.

Щодо виплати страхового відшкодування зазначили, що позивачем було подано до Товариства повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку, а також заяви про виплату страхового відшкодування. 15.06.2023 представником відповідача було складено Протокол огляду транспортного засобу, у якому зазначено перелік пошкоджень автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, р.н. НОМЕР_3 , з переліком яких довірена особа позивача погодився, про що свідчить його підпис в даному Протоколі огляду. При розгляді вищезазначеної заяви Позивача про здійснення виплати страхового відшкодування ТДВ «СК «КРЕДО», за допомогою Звіту №48650 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 16.06.2023 та Звіту №20465/3009682 про проведення незалежної оцінки вартості утилізації колісного транспортного засобу від 10.07.2023, було здійснено розрахунок суми виплати страхового відшкодування за пошкоджений внаслідок ДТП від 28.04.2023 автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, р.н. НОМЕР_4 . НОМЕР_5 передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 130 000,00 грн., франшиза - 2600,00 грн. Враховуючи вищевикладене, ТДВ «СК «КРЕДО» визнало би в повному обсязі здійснення страхового відшкодування на користь Позивача у сумі, що відповідає граничному розмірі ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого, за умови вирахування франшизи, що складає 127 400,00 грн. (130 000,00 грн. ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого - 2600,00 грн. франшиза), за умови визнання водія забезпеченого транспортного засобу винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 28.04.2023.

Щодо відшкодування шкоди, пов?язаної з лікуванням потерпілого то ТДВ «СК «КРЕДО» частково заперечує стосовно відшкодування витрат, які понесені Позивачем нібито під час лікування внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, так як заявлені витрачені суми не підтверджені медичними рецептами чи іншими доказами, що б пов`язувало їх з потерпілим чи ДТП Також, позивачем не були надані докази дійсного перебування останнього на стаціонарному лікуванні в стаціонарному стоматологічному відділенні КНП ЖОСМО у період з 01.05.2023 по 13.05.2023, згідно комісійного заключення КНП ЖОСМО. Додатково звертають увагу суду, що, згідно комісійного заключення КНП ЖОСМО №539 від 22.06.2023 Позивачу був поставлений діагноз - «Відкритий травматичний множинний переломи кісток обличчя. Забійно-рвана рана нижньої губи. Гострий травматичний періодонтит 21,22 зубів. Травматична екстракція 11, 12, 13, 14 зубів. Вторинна часткова адентія другий клас верхньої щелепи. Третій клас нижньої щелепи. Втрата жувальної ефективності 72% за Агаповим». Однак, надані Позивачем докази проходження стоматологічного лікування не дають змоги встановити які саме зуби Позивач лікував, згідно наданих чеків, чи відносяться придбані медичні ліки та препарати до даного лікування та які саме стоматологічні пошкодження лікувались, а також, головне, чи мають вони відношення до травм/ забоїв отриманих, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 28.04.2023. Враховуючи вищевикладене, ТДВ «СК «КРЕДО» вказує, що сума імовірного відшкодування шкоди, заподіяну здоров?ю, яка може бути стягнена з Товариства станом на дату подання даного відзиву повинна дорівнювати 1 177,95 грн.

Щодо відшкодування втраченого Позивачем заробітку (доходу) внаслідок тимчасової втрати загальної працездатності ТДВ «СК «КРЕДО» ставить під сумнів правильність дотримання норм законодавства про працю при здійсненні розрахунку втраченого заробітку (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності оскільки згідно наданих копій листків непрацездатності (7791834-2014699886-1, 7791834-2014803453-1, 7791834-2014835084-1, 7791834-2014868482-1, 7791834-2015055832-1, 7791834-2015295862-1, 7791834-2015364386-1, 7791834-2015534422-1, 7791834-2015689857-1), ТДВ «СК «КРЕДО» дійшло висновку, що всього Позивач перебував на лікарняному лише 75 днів, що є на 3 дні менше заявлених у позовній заяві (78 днів).

Звертають увагу суду, що позивачем у своїй позовній заяві було невірно вказано порядок розрахунку середньомісячного заробітку (доходу), вважає, що загальний розмір імовірного відшкодування середньомісячного доходу (заробітку), внаслідок тимчасової втрати працездатності Позивача, складає - 3 514,50 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то ТДВ «СК «КРЕДО» заперечує цю вимогу, оскільки розмір шкоди, завданий здоров`ю потерпілого, та який підлягає стягненню і з 5 % якого і вираховується розмір моральної шкоди - не обгурунтований, про що вказувалося вище.

Щодо розподілу судових витрат представник ТДВ «СК «КРЕДО» просив при вирішенні судом питання стосовно розподілу судових витрат, не покладати на ТДВ «СК «КРЕДО» зобов`язання щодо стягнення судових витрат.

Просили відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог до ТДВ «СК « КРЕДО ».

25.03.2024 представником цивільного позивача адвокатом ОСОБА_7 до суду подано відповідь на відзив ТзДВ «СК «КРЕДО» на цивільний позов у кримінальному провадженні. Зокрема вказав, що мотивування відзиву ТзДВ «СК «Кредо» щодо неприйняття в якості доказів чеків та інших документів стосовно проведеного лікування потерпілого ОСОБА_6 , а також «імовірного» визначення розміру шкоди заподіяного здоров?ю потерпілого, яка «може бути» стягнена з товариства, сторона позивача вважає безпідставними, необгрунтованими і надуманими. Вказав на продовження лікування потерпілим. Провив врахувати указане при винесенні рішення.

Судом досліджено письмові докази, пов`язані з розглядом цивільного позову:

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на VOLKSWAGEN PASSAT, р.н. НОМЕР_4 (том 1 а.с. 148)

- медичні довідки та призначення щодо лікування ОСОБА_6 після ДТП та лікарняні листи (том 1 а.с. 149-167),

- фіскальні чеки та квитанції щодо придбання медичних засобів та оплати проведених досліджень і операцій (том 1 а.с. 168-177),

- ??? довідка про заробітну плату ОСОБА_6 за останні 3 місяці (том 1 а.с. 178),

???- довідка про суму виплати ОСОБА_6 за листками непрацездатності (том 1 а.с. 179),

???- поліс ОСЦПВВТЗ № 209206443 на автомобіль «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1 (том 1 а.с. 180),

- лист ТзДВ «СК «Кредо» на адвокатський запит з додатками, а саме: заявою ОСОБА_6 від 15.06.2023 на виплату страхового відшкодування, повідомленням ОСОБА_6 від 15.06.2023 про подію, що має ознаки страхового випадку та заявою ОСОБА_6 від 15.06.2023 про виплату страхового відшкодування (том 1 а.с. 181-187, том 2 а.с 78,79),

- звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT, р.н. НОМЕР_4 (том 1 а.с. 188-203, том 2 а.с. 83-89),

???- звіт про проведення незалежної оцінки вартості утилізації колісного транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT, р.н. НОМЕР_4 з протоколом огляду колісного транспортного засобу, ремонтною калькуляцією (том 1 а.с. 204-209, том 2 а.с. 80-82, том 2 а.с. 83-94),

- ОСОБА_6 15.06.2023 звернувся з заявою про страховий випадок та про виплату страхового відшкодування (том 1 а.с. 185-186, 187),

- фіскальні чеки та квитанції щодо придбання медичних засобів та оплати проведених досліджень і операцій додані з заявами про збільшення позовних вимог (том 1 а.с. 221-231, том 2 а.с. 10-12, том 2 а.с. 30, том 2 а.с. 118-122),

- довідка форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» щодо ОСОБА_4 (том 1 а.с. 245-246),

- посвідчення серії НОМЕР_6 згідно якого ОСОБА_4 є особою з інвалідністю з дитинства ІІ групи (том 1 а.с. 207-208),

- комісійне заключення КНП «Житомирське обласне стоматологічне медичне об`єднання» Житомирської обласної ради від 22.06.2023 № 539, згідно якого ОСОБА_6 проведено лікування - оперативне: ???Репозиція та фіксація уламків верхньої та нижньої щелепи, репозиція правої вилицевої кістки та кісток носу, медикаментозне: ???Цефтріаксон 20 фл., ???Фламідез 24 таб., ???L-цет - 8 таб., ???Фармазолін 1 фл., фізіотерапевтичне: СВЧ на ділянці перелому, ендодонтичне лікування 21,22 зубів, виготовлено часткові знімні протези верхньої та нижньої щелепи. Розглядання питання про відновлення жувальної ефективності з незнімними протезами буде можливе після дообстеження (комп?ютерна томографія) через 6 місяців (після остаточної остеоінтеграції кісткової тканини верхньої та нижньої щелепи.

За правилами п. 10. ч. 1 ст. 56 КПК України, протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред?явити цивільний позов до підозрюваного,обвинуваченого або до фізичної ти юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність шкоду, завдану діянням підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами цього Кодексу. Відповідно до ст. ст. 127, 129 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні; ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Частиною 1 ст. 22 ЦК визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з вимогами ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що заподіяла його.

Що позовних вимог до ТДВ «Страхова компанія «Кредо».

Згідно ч.1 ст. 22, ч.1 ст. 1166 та п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У статті 979 ЦК України зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов?язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов?язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим видом страхування. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

У п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі № 465/4287/15зазначено, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Згідно зі ст. 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно ст. 30 Закону, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Встановлено, що автомобіль «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував обвинувачений ОСОБА_4 , на момент ДТП був забезпеченим транспортним засобом згідно чинного на момент ДТП полісу № 209206443 від 28.05.2022 обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (далі - ТЗДВ «СК «Кредо») та ОСОБА_8 , з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров?ю - 260 000 гривень, а за шкоду, заподіяну майну - 130 000 гривень, з франшизою у 2 600 грн. (а.с. 100 т. 2).

ДТП, що сталася 28.04.2023, є страховим випадком в розумінні ст. 6 цього Закону.

15.06.2023 потерпілий повідомляв ТДВ «СК Кредо» про факт ДТП, повідомлення про реєстрацію страхового випадку № 3009682 (а.с.184-186 т.1).

Станом на час ухвалення вироку, ОСОБА_4 та ТДВ «СК «Кредо» не здійснювали відшкодувань потерпілому завданої шкоди.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 16.06.2023 № 48650 ринкова вартість транспортного засобу «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_3 , (до настання дорожньо-транспортної пригоди) становить 354 749, 46 грн., вартість відновлювального ремонту становить 908 114, 84 грн., тобто значно вище ринкової вартості (а.с.188-201 т. 1).

Отже, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до настання дорожньо-транспортної пригоди, тому цей транспортний засіб вважається фізично знищеним згідно положень ст. 30 Закону.

Згідно зі Звітом № 20465/3009682 від 10.07.2023 ринкова вартість утилізації автомобіля Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_3 (сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників) складає 136 034, 20 грн. (а.с.204-209 т.1)

Тому обгрунтованими є доводи цивільного позивача про вартість матеріального збитку потерпілому в розмірі 218 715, 16 грн як різницю між ринковою вартістю авто до ДТП та вартістю утилізації авто (354 749, 46 грн. - 136 034, 30 грн). Інших відомостей щодо розміру відповідних складових у розрахунку матеріального збитку - суду не надано.

Таким чином, розмір страхового відшкодування, яке підлягає виплаті страховиком на користь потерпілого, становить: 130 000 грн. (розмір ліміту за полісом) - 2600,00 грн. (франшиза) = 127 400 грн.

Крім того, за приписами ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, здоров`ю третьої особи. Шкодою, заподіяною здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (п. 23.1 ст. 23 вказаного Закону).

За положеннями ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Для сплати страхового відшкодування потерпіла особа має надати не тільки платіжні документи з купівлі лікарських засобів тощо, але й документально підтвердити необхідність їх придбання (витяг з історії хвороби, рецепти на придбання ліків тощо), тобто довести наявність причинно-наслідкового зв`язку між пригодою та лікуванням (Постанова ВС від 20.03.2024 у справі № 629/140/23).

Суд враховує доводи ТДВ «СК Кредо», що сума відшкодування шкоди, заподіяну здоров?ю, яку визнає цивільний відповідач складає 1177, 95 грн : (345,08 грн. (чек від 01.05.2023 на загальну суму 1312,96 грн.) + 71,00 грн. (чек від 26.05.2023) + 81,91 грн. (чек від 17.05.2023 на загальну суму 231,00 грн.) + 37,40 грн. (чек від 06.05.2023 на загальну суму 277,90 грн.) + 271,47 грн. (чек від 06.05.2023) + 22,92 грн. (чек від 07.05.2023 на загальну суму 297,11 грн.) + 11,98 грн. (чек від 30.04.2023) + 45,22 грн. (чек від 01.05.2023) + 56,97 грн. (чек від 29.04.2023 на загальну суму 928,42 грн.) + 71,00 грн. (чек від 19.06.2023) + 92,00 грн. (чек від 14.06.2023) + 71,00 грн. (чек від 14.06.2023). Суд не вбачає підстав для неприйняття визнання відповідачем позову в цій частині.

Також суд вважає пов`язаними з лікуванням потерпілого внаслідок ДТП надані докази щодо понесення витрат за комп`ютерну томографію на суму 550 грн (чек від 01.05.2023), оскільки вказана процедура була рекомендована потерпілому в комісійному заключенні від 22.06.2023 № 539, витрат за квитанціями на суму 307 грн (09.05.2023) та на суму 4096 грн (06.06.2023), які підтверджують понесення вказаних витрат саме потерпілим, витрат потерпілого на встановлення 4 імплантів зубів на суму 30 416 грн (квитанція від 23.02.2024, а.с.122 т.2), оскільки в комісійному заключенні від 22.06.2023 № 539 дійсно вказано на травматичну екстракцію 4 зубів у потерпілого, витрати на придбання ліків за рецептом на суму 459,40 грн від 06.02.2024 (а.с.120 т.2) та на суму 480, 04 грн , квитанція від 06.02.2024 (а.с.121 т.2).

Інші надані з позовом та заявами про збільшення позовних вимог докази (квитанції та чеки) є знеособленими, документально не підтвердженими щодо необхідності їх придбання (відсутні відповідні витяги з історії хвороби, рецепти на придбання ліків тощо). Тобто вони є такими, що не підтверджують належним чином ту обставину, що зазначені суми були сплачені саме потерпілим та що їх сплата викликана саме лікуванням наслідку травм, отриманих при ДТП. Оскільки дані докази не відповідають вимогам належності , достовірності та достатності то вони не доводять належним чином факт понесення потерпілим витрат на лікування внаслідок ДТП саме в зазначеному ним розмірі.

Тому суд не вбачає підстав для стягнення витрат на лікування у зазначеному потерпілим розмірі, та задовольняє вказану частину позовних вимог частково на суму: 1 177, 95 грн+ 550 грн + 307 грн + 4096 грн + 30 416 грн +459, 40 грн + 480, 04 грн = 37 486, 39 грн.

Так як ця сума є більшою за мінімально гарантовану суму відшкодування, суд не застосовує відповідні положення п.24.3 ст.24 Закону.

Також, відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

З огляду на те, що суд вважає доведеними витрати у зв`язку з лікуванням потерпілого в розмірі 37 486, 39 грн., розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню страховиком, становить 1874, 32 грн. (37 486, 39 грн. х 5 %).

Згідно ст. 25 Закону у зв?язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого - для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю.

Доданими до позову відомостями та листками непрацездатності підтверджено, що потерпілий перебував на лікуванні. Позивач вказує про тривалість лікування 78 днів, а цивільний відповідач вказував на 75 днів такого. Як вбачається з пояснень потерпілого, безпосередньо після ДТП потерпілий був доставлений в реанімаційне відділення лікарні, тоді ж почалося лікування, а лікарняний було відкрито лише з 01.05.2023, чим і пояснюється розбіжність в 3 дні.

З огляду на положення ст. 25 Закону, оскільки належно підтвердженим відповідним закладом охорони здоров`я часом перебування потерпілого на лікуванні є, окрім листків непрацездатності, і виписка з медичної картки хворого (а.с.156 т.1), з якої вбачається, що потерпілий дійсно почав лікування ще 29.04.23, то суд вважає обгрунтованим розрахунок тривалості тимчасової втрати працездатності саме протягом 78 днів.

Згідно довідки про доходи приватного підприємства «Ловекс-К» середньомісячний заробіток потерпілого ОСОБА_6 за останні 3 місяці, які передували ДТП становив 3 575,00 грн.

Оцінюючи цю частину позову, суд вважає слушними доводи представника цивільного відповідача, що розмір середньомісячного заробітку в даному випадку має розраховуватися саме в порядку абз. 4 п. 2 Розділу 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.12.1995, яка вказує саме на двомісячну базу для розрахунку.

Тому, оскільки середньомісячний заробіток позивача ОСОБА_6 за два останні календарні місяця роботи, що передували ДТП, становить 3 575,00 грн, а допомогу по тимчасовій втраті працездатності за рахунок державного соціального страхування потерпілий ОСОБА_6 отримав у розмірі 5 423,25 грн, то у страховика виник обов?язок відшкодувати потерпілому ОСОБА_6 неотримані доходи у розмірі за формулою: 3 575,00/ 30 днів = 119,17 грн (середньоденна зарплата) * 78 (кількість днів лікування) = 8937,75 грн , від чого слід відняти суму, сплачену роботодавцем за листами непрацездатності в розмірі 5423,25 грн = 3872,01 грн.

Щодо позовних вимог до обвинуваченого.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження 14-176цс18) зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

В зв`язку з обгрунтованістю позовних вимог до страховика та доведенням розміру завданої матеральної шкоди майну потерпілого, про що суд зазначав вище, різниця між розміром шкоди та страховим відшкодуванням, яке стягується з страховика, у розмірі: 218 715, 16 - 127 400 = 91 315, 16 грн підлягає стягненню з винуватця ДТП - ОСОБА_4 .

В свою чергу, суд не знаходить правових підстав для зменшення вказаної суми з врахуванням скрутного матеріального стану відповідача через інвалідність, про що вказував захисник, оскільки вказане не може бути причиною неотримання потерпілим повного відшкодування майнової шкоди. Крім того, і положення ч. 4 ст. 1193 ЦК України унеможливлюють зменшення розміру відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, у випадках, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 визначено, що моральна шкода це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У абз. 2 п. 5 цієї постанови судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п.9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо),яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо)та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого,тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У разі заявлення про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачу, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого.

Суд погоджується з доводами ОСОБА_6 , що внаслідок ДТП, пошкодження вартісного майна та тривалого лікування він зазнав душевні переживання та страждання та що істотна тривалість лікування потерпілого, неможливість повністю відновити отримані ушкодження та вимушені зміни в організації життя, пов`язані з неспроможністю користуватись автомобілем свідчать про наявність підстав для відшкодування потерпілому моральної шкоди винною у дорожньо-транспортній пригоді особою.

Разом з тим, порушуючи питання про відшкодування моральної шкоди в розмірі 26 367, 20 грн., ОСОБА_6 не надав суду належних, достатніх та достовірних доказів щодо спричинення йому моральної шкоди саме в цьому розмірі. В свою чергу, обвинувачений ОСОБА_4 визнавав цивільний позов в цій частині на суму 5000 гривень.

Враховуючи фактичні обставини справи та негативні наслідки, які настали для потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування потерпілому винною особою - ОСОБА_4 моральної шкоди у розмірі 25 000 грн.

Отже, цивільний позов потерпілого суд задовольняє частково.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000, 00 грн.

На підтвердження такого роду судових витрат позивачем долучено до позовної заяви договір про надання правової допомоги №ДТП-КВВ/П/ВС від 26.06.2023, орієнтовний кошторис вартості адвокатських послуг на надання професійної правничої допомоги на виконання договору №ДТП-КВВ/П/ВС від 26.06.2023, акт виконаних робіт та витрат по наданню професійної правничої допомоги від 13.02.2024 згідно договору №ДТП-КВВ/П/ВС від 26.06.2023, з якого встановлено, що вартість адвокатських послуг у даній справі складає 20 000 грн., вказана сума погоджена клієнтом та прийнято виконану роботу у зазначеному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 118, 120 КПК України, процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу; витрати, пов`язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що представником потерпілого адвокатом ОСОБА_9 потерпілому надано наступні послуги: зустрічі, телефонні перемовини та надання консультацій довірителю - затрачено 2 години = сума 2 000,00 грн.; складання та направлення адвокатських запитів, правовий аналіз отриманих документів - затрачено 2 години = сума 2 000,00 грн.; складання та подання до суду клопотання про скасування арешту накладеного на автомобіль - затрачено 1 годину = сума 1 000,00 грн.; збирання і систематизація матеріалів щодо спричиненої матеріальної шкоди потерпілому, вивчення практики Верховного суду та складання і оформлення цивільного позову - затрачено 5 годин = сума 5 000,00 грн.; систематизація документів щодо лікування потерпілого та оформлення заяв про збільшення позовних вимог, а також відповіді на відзив, і їх направлення суду та учасникам - затрачено 4 години = сума 4 000,00 грн.; представництво та захист інтересів потерпілого в Брусилівському районному суді Житомирської області (в режимі ВКЗ із Дарницького районного суду м. Києва) - прийнято участь у 4 засіданнях = сума 6000,00 грн.

Заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу в зв`язку з недотриманням вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт - не надходило.

Відсутність квитанції про фактичну оплату витрат на правничу допомогу не може бути єдиною підставою для відмови у їх стягненні, так як сума таких витрат потерпілого на послуги адвоката погоджена й підтверджена належними доказами. При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується постановами Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Враховуючи викладене, суд вважає, що стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 витрат на правову допомогу у розмірі 20 000 грн. є обґрунтованим, такими, що відповідають принципам розумності та співмірності з обсягом наданих послуг адвокатом.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 2 листопада 2023 року, справа №686/28824/21, витрати потерпілого на правничу допомогу покладаються на обвинуваченого та не стягуються з страхової компанії.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

На підставі ст. 124 КПК України, з ОСОБА_4 необхідно стягнути в дохід держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз матеріалів, речовини та виробів, висновки № CE-19/106-23/5914-ІТ від 19.05.2023, №? CE-19/106-23/5916-ІТ від 22.05.2023, № CE-19/106-23/6041-ІТ від 24.05.2023, № СЕ-19/106-23/6122-ФП від 25.05.2023, № CE-19/106-23/6351-ІТ від 24.05.2023, № 1076/23-25 від 30.05.2023, № 1159/23-25 від 16.06.2023 в загальному розмірі 18 163, 40 грн.

Питання щодо скасування арешту майна, суд вирішує на підставі ч. 4 ст. 174 КПК. Водночас суд враховує, що ухвалою суду від 12.09.2023 було скасовано арешт майна, накладений на автомобіль «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_3 , належний потерпілому ОСОБА_6 .

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Запобіжний захід до обвинуваченого під час судового розгляду, не обирався. Клопотання про його обрання до суду не подавалися.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12-13, 81, 175-177 ЦПК України, ст.ст. 23, 9, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, 55, 127, 128, 370, 374, 377 КПК України, ч. 1 ст. 286 КК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у розмірі 18 163 (вісімнадцять тисяч сто шістдесят три) гривні 40 копійок.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 03.05.2023 на транспортний засіб, а саме автомобіль марки "FIAT DOBLO", реєстраційний номер НОМЕР_1 - скасувати.

Речові докази: автомобіль марки "FIAT DOBLO", реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_3 , - повернути власникам; змив з руля автомобіля марки "FIAT DOBLO" - знищити, DVD-диски - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 - не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування майнової та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (ЄДРПОУ 13622789, індекс 69068, м. Запоріжжя, вул. Моторобудівників, 34) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_7 ) відшкодування шкоди, заподіяної пошкодженням належного йому транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 127 400 (сто двадцять сім тисяч чотириста) гривень.

Стягнути із Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_6 кошти на відшкодування шкоди, заподіяної його здоров?ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, станом на 26.03.2024, у розмірі 37 486 (тридцять сім тисяч чотириста вісімдесят шість) гривень 39 копійок.

Стягнути із Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_6 суму не отриманих доходів за час втрати працездатності заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 3 341 (три тисячі триста сорок одна) гривень 25 копійок.

Стягнути із Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_6 кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 1874 (одна тисяча вісімсот сімдесят чотири) гривні 32 копійки.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_6 компенсацію за шкоду, заподіяну пошкодженням належного йому транспортного засобу у розмірі 91 315 (дев?яносто одна тисяча триста п?ятнадцять) гривень 16 копійок.

Стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду, заподіяну внаслідок кримінального правопорушення, у розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 витрати на професійну правничу допомогу при досудовому та судовому розслідуванні кримінального провадження в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1