Рішення № 117959011, 12.03.2024, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/11383/23

№ 2/183/903/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2024 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Аніськової А.В.,

розглянувши, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить:

- стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 25150,66 грн.;

- стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн..

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 30.08.2016 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду № С03.215.72039, відповідно до якої відповідач отримала кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 7000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом у розмірі 48,00% річних строком до 30.08.2021 року.

Відповідач взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту у встановлений строк не виконала, у зв`язку з чим станом на 03.12.2020 року виникла заборгованість у розмірі 21329,78 грн., з яких:

- 7000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту;

- 14329,78 грн. заборгованість за простроченими відсотками.

Враховуючи невиконання ОСОБА_1 своїх боргових зобов`язань перед кредитором, 03 грудня 2020 року між ПАТ «Ідея Банк», як клієнтом та ТОВ «ФК «Профіт Капітал», як фактором, було укладено договір факторингу № 12/90, згідно з умовами якого згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Зазначену суму заборгованості, а також інфляційні витрати у розмірі 3035,61 грн. та 3% річних 785,26 грн. ТОВ «ФК «Профіт Капітал» просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження по справі (а.с. 47).

В судове засідання представник позивача не з`явився, в прохальній частині позовної заяви зазначив про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач відзив на позов не подала, в судове засідання повторно не з`явилась, була повідомлена належним чином, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, причина неявки суду не відома, а тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, провів заочний розгляд справи, за наявними у справі доказами.

Згідно з ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі ч.2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

30 серпня 2016 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду № С03.215.72039, відповідно до умов якої, банк відкрив клієнту поточний рахунок НОМЕР_1 , операції за яким здійснюються за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу,міжнародної платіжної картки MasterCard термін дії якої 2 роки з моменту випуску.

П. 3.2 угоди передбачено, що встановлений ліміт кредитної лінії по поточному рахунку складає 7000,00 гривень.

Відповідно п. 3.3 за користування коштами кредитної лінії банком здійснюється нарахування відсотків у розмірі 48,00 % річних (а.с. 5-6).

ОСОБА_1 свої зобов`язання за вищевказаним договором не виконувала, внаслідок чого, за довідкою-розрахунком банку, станом на 03.12.2020 року виникла заборгованість у розмірі 21329,78 грн., з яких:

- 7000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту;

- 14329,78 грн. заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 12).

03 грудня 2020 року між ТОВ «ФК «Профіт Капітал», як фактором, та АТ «Ідея Банк», як клієнтом укладено договір факторингу № 12/90, за цим договором фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги за кредитними договорами, строк виконання зобов`язань за якими настав або виникне в майбутньому (а.с. 20-22).

Відповідно до додатку № 1 до договору факторингу № 12/90 від 03 грудня 2020 року, реєстру боржників, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 21329,78 гривень (а.с. 23).

Позивачем вживалися заходи досудового врегулювання спору між сторонами, 13 липня 2023 року на поштову адресу боржника було направлено досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, однак останньою вона була проігнорована (а.с. 14).

Між тим, окрім наявної заборгованості за кредитним договором позивачем у відповідності до ст. 625 ЦК України проведено нарахування суми інфляційних витрат в сумі 3035,61 року та 3% річних 785,26 грн. за період з 03.12.2020 року по 23.02.2022 року (а.с. 13).

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання стосовно стягнення з відповідача витрат нарахованих у зв`язку із простроченням виконання умов кредитного договору визначених ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

До правовідносин, що виникли між сторонами суд вважає за необхідне застосовувати наступні норми права.

Згідно ст.1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У відповідності до ч.2 ст.1083ЦК України якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.

Так у відповідності до ст. 509 ЦК України, 1. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. 2. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. 3. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності справедливості.

У статті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, в силу ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до вимог ст. 525, 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконувати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Положеннями статті 610ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання.

Відповідачем не спростовано наявність укладеного кредитного договору, як і не надано доказів погашення кредиту/позики в строки, визначені договорами, а тому суд приходить до переконання, що основна сума заборгованості у розмірі 7000,00 грн. підлягає стягненню.

Вирішуючи питання щодо стягнення процентів за користування кредитом за весь час прострочення, суд виходить з наступного.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, сформульовано правову позицію, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18).

Кредитний договір від 30.08.2016 року був укладений сторонами на 2 роки, а тому підстав для стягнення процентів за користування кредитом після спливу визначених договорами строків кредитування немає.

Саме тому розрахунок заборгованості за процентами за користування кредитом суд вважає за необхідне провести самостійно, виходячи з наступного.

Так, згідно договору нарахування процентів за користування кредитом проводиться наступним чином:

- сума кредиту 7000,00 гривень;

- строк на який надається кредит 2 роки;

- відсоткова ставка визначена договором 48,00%.

Таким чином, заборгованість по відсоткам яку відповідач повинна була сплатити за 2 роки користування кредитними коштами, за підрахунками суду ,становить 6720,00 гривень (7000,00 : 100 х 48,00 х 2 = 6720,00).

Вирішуючи питання стосовно стягнення з відповідача витрат нарахованих у зв`язку із простроченням виконання умов кредитного договору визначених ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

При цьому індекс інфляції 3% річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України) та проценти за позикою (ст. 1048 ЦК України) підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц зробила висновок, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2022 р. N 2120-IX.

Відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Вказані положення набрали чинності 17.03.2022 року.

Офіс уповноваженого з прав людини Верховної Ради надав роз`яснення про особливості виконання зобов`язань за кредитом в умовах воєнного стану.

Законом №2120 внесено зміни до ЦК України, а також до Закону №1734, які передбачають, що починаючи з 24 лютого 2022 року та у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за відповідним договором, до позичальника не можуть бути застосовані штрафні санкції за таке прострочення.

Відтак, громадяни не несуть відповідальність перед фінансовою (кредитною) установою, якщо прострочать зобов`язання за кредитом: - у випадку прострочення зобов`язань за кредитом не буде нараховано штрафні санкції, зокрема штраф, пеня та інші платежі, які вказані у кредитному договорі; - кредитор не має права підіймати процентну ставку за користування кредитом у випадку невиконання зобов`язань. За винятком, коли договір передбачає встановлення змінюваної процентної ставки; - всі штрафи, пені та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані з 24.02.2022 року за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором, підлягають списанню.

З наданих товариством розрахунків слідує, що нарахування втрат від інфляції та 3% річних позивачем проведено із дотриманням часових меж у відповідності до норм чинного законодавства, а саме за період з 03.12.2020 року по 23.02.2022 року, однак виходячи з того, що позовні вимоги за основною сумою заборгованості підлягають частковому задоволення, суд вважає належним здійснити даний розрахунок самостійно.

Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, суд дійшов до переконання, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: інфляційні витрати у розмірі 1954,79 грн. та 3 % річних 505,10 грн. за період з 03.12.2020 року по 23.02.2022 року.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує наступне.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 року № 13-рп/2000, від 30.09.2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно положень ст. 30 Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1, 4 ч. 3 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Судом встановлено, що правничу допомогу у справі позивачу надавало адвокатське об`єднання «Правовий діалог» на підставі договору про надання правової допомоги № 28092021-1 від 28 вересня 2021 року, який долучено до матеріалів цивільної справи (а.с. 28-31).

Відповідно до акту прийому-передачі наданої правової допомоги від 11 вересня 2023 року сторони за договором погодили надання наступних правових юридичних послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , загальна вартість яких становить 7 000,00 гривень (а.с. 34-35).

Також із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру витрат, понесених на правничу допомогу, суду було надано платіжну інструкцію № 265 від 14 вересня 2023 року на суму 112 000,00 гривень; призначення платежу оплата правової допомоги за договором № 28092021-1 від 28.09.2021, відповідно до акту приймання-передачі № 1 від 11.09.2023 року (а.с. 37).

Суд враховує, що від відповідача в порядку ч. 6 ст. 137 ЦПК України, не надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, та/або їх необґрунтованості, які підлягають розподілу між сторонами, також характер справи, її значення для позивача та приходить до переконання, що означена сума є обґрунтовано та співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та значенням справи для сторони.

Між тим, згідно з ч. 2ст. 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд з урахуванням положеньстатті 141 ЦПК України, вважає можливим відшкодувати позивачу витрати понесені на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 4503,23 грн. (16179,89 грн. (сума, що підлягає стягненню) * 7000,00 грн. (сума витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем) / 25150,66 грн. (сума заявлена до стягнення).

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача належить стягнути сплачений позивачем при подачі позову судовий збір у розмірі 2684,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76-82, 89, 141, 263, 265, 280 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованість за кредитним договором № С03.215.72039 від 30.08.2016 року, що виникла станом на 30.08.2018 року у розмірі 13720,00 гривень (тринадцять тисяч сімсот двадцять гривень 00 копійок), інфляційні витрати - 1954,79 гривень (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят чотири 79 копійки) та 3 % річних 505,10 гривень (п`ятсот п`ять гривень 10 копійок) за період з 03.12.2020 року по 23.02.2022 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4503,23 гривень (чотири тисячі п`ятсот три гривні 23 копійок) та 2684,00 гривень (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» код ЄДРПОУ 39992082, адреса: вул. Набережно-Лугова, буд. 8, м. Київ, 04071;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Сорока О.В.