Рішення № 11795227, 19.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.10.10 р.                     Справа № 1/169                               

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “ПриватБанк” м. Дніпропетровськ

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Основа Лтд” м. Слов’янськ Донецької області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр-

славкомплект” м. Луганськ

про стягнення 21 002 грн. 07 коп.

Суддя                                         З.П. Азарова

Представники

Від позивача: Бикова М.А. - представник

Від відповідачів: не з’явились

В засіданні брали участь

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк” звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Основа Лтд”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрславкомплект” про стягнення заборгованості за договором врахування векселів з реверсом № Р14-08 від 08.05.2008р. у сумі 21 002 грн. 07 коп.

В обґрунтування позову позивач надав: договір врахування векселів з реверсом № Р14-08 від 08.05.2008р., акт прийому-передачі векселів від 08.05.2008р., простий вексель серії АА №1396474 від 07.05.2008р., листи №№ 5056 від 14.11.2008р., 1626/2 від 27.04.2009р. та докази їх направлення, акт пред’явлення векселя до платежу від 27.04.2009р.

Разом з позовною заявою позивач надав заяву про прийняття заходів забезпечення позову, яка залишена судом без задоволення, оскільки в її обґрунтування не надані будь-які докази.

В судове засідання 14.09.2010р. відповідачі не з’явилися, вимоги суду не виконали. Розгляд справи був відкладений.

Однак, у наступне судове засідання відповідачі знову не з’явилися, не скористалися правом на захист своїх прав, відзиви не надали. Нез’явлення відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, документи наявні в матеріалах справи достатні для її розгляду, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив, що 08.05.2008р. між Закритим акціонерним товариством комерційним банком “ПриватБанк” в особі Краматорської філії (правонаступником якого є позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрславкомплект” (клієнтом, відповідачем 2) був укладений договір врахування векселів з реверсом № Р14-08, відповідно до якого банк зобов’язався придбати вексель серії АА № 1396474, складений 07.05.2008р., номінальною вартістю 68 750 грн. 00 коп., зі строком платежу “за пред’явленням, але не раніше 28.11.2008р.” платнику ТОВ ВКФ “Основа ЛТД” м. Слов’янськ (відповідачу 1) до настання строку платежу за ним у клієнта за грошові кошти з дисконтом, а клієнт зобов’язався надати банку позавексельне зобов’язання викупити врахований вексель до настання строку його оплати. Вартість врахування векселів складає 55 000 грн. 00 коп.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що у строк, зазначений у пункті 2.1.2 договору клієнт (відповідач 2) зобов’язується провести оплату за векселі, зазначені у пункті 1.1 договору, в сумі згідно пункту 2.1.2 договору, а банк, у свою чергу, зобов’язується передати ці векселі клієнту.

Відповідно до пункту 2.1.1 договору клієнт зобов’язався у день підписання договору передати банку векселі, зазначені у пункті 1.1 договору з оформленим індосаментом. Передача векселів оформлюється актом прийому-передачі до даного договору, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Згідно з пунктом 2.1.2 договору з метою виконання прийнятих на себе зобов’язань клієнт (відповідач 2) зобов’язався відповідно до пункту 1.2 договору, у строк 04.11.2008р. перерахувати грошові кошти за векселі, зазначені у п. 1.1 договору в сумі 61 875 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 2.2.1 договору банк зобов’язався протягом двох банківських днів з моменту прийому векселів у відповідності до п. 2.1.2 договору сплатити клієнту вартість врахування векселів. Оплата виконується у безготівковій формі.

Пунктом 2.2.2 договору банк зобов’язався протягом двох банківських днів після отримання коштів від клієнта у відповідності до п. 2.1.2 договору передати клієнту векселі, зазначені у п. 1.1 договору. Передача векселів оформлюється актом прийому-передачі до цього договору, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Загальні умови виконання зобов’язань визначені нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, яка передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

На виконання умов договору клієнт банку (відповідач 2) передав банку за актом прийому-передачі від 08.05.2008р. вексель серії АА № 1396474, емітований Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича-комерційна фірма “Основа ЛТД” 07.05.2008р., номінальною вартістю 68 750 грн. 00 коп., зі строком платежу “за пред’явленням”, але не раніше 28.11.2008р. Отже, між сторонами за договором досягнуті умови щодо здійснення кредитної операції, що супроводжується наданням грошових коштів клієнту банком проти векселя шляхом його врахування, оскільки врахування векселів є формою кредитування банком, він надає векселедержателю – пред’явнику строковий кредит, тому згідно укладеному договору банк одержав вексель та сплатив клієнту вартість врахування векселів.

Відповідач, отримавши кредит, зобов’язався перерахувати банку грошові кошти у сумі 61 875 грн. 00 коп. у строк до 04.11.2008р., але він виконав свої зобов’язання частково, сплативши 47 747 грн. 93 коп., внаслідок чого заборгованість склала 21 002 грн. 07 коп.

14.11.2008р. банк надіслав на адресу відповідача 2 повідомлення про передачу векселя до портфелю банку та пропонував викупити цей вексель, а 08.12.2009р. банк надіслав вимогу про погашення боргу в сумі 21 002 грн. 07 коп. Проте, вимога не була виконана, тому банк пред’явив позовні вимоги, які підлягають задоволенню.

Разом з вимогами про стягнення заборгованості за договором врахування векселів з реверсом банком пред’явлені вимоги також до векселедателя. Проте, ці вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до умов договору № Р14-08 від 08.05.2008р. вексель був переданий для врахування з реверсом, згідно з яким пред’явник векселя дав банку позавексельне зобов’язання викупити врахований вексель до наступного строку платежу. Тобто, цей різновид врахування відрізняється тим, що платіж за векселем виконує не безпосередньо зобов’язана за векселем особа (платник), а пред’явник векселя (відповідач 2), який підписав реверс і викуповує вексель. Із допомогою реверсу векселі відчужуються і передаються банку тимчасово.

Вказане підтверджено пунктом 1.2 укладеного договору.

Позивач помилково вважає, що векселедатель (емітент) є солідарно зобов’язаним за погашення заборгованості за вищезазначеним договором, оскільки він не є стороною в договорі, ніякі зобов’язання перед банком він не приймав. Тому не може нести солідарну відповідальність з клієнтом банку, який кредитувався за умовою врахування банком векселя.

Якщо після врахування векселя платник (відповідач 2) зупинить платежі за договором врахування або не виконає свої зобов’язання, у банка виникає право на пред’явлення позову до боржника за договором, або на відшкодування коштів за придбаним векселем з дотриманням положень Закону України “Про обіг векселів в Україні”, Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі. При чому ці вимоги є самостійними і банк повинен доказати, що він є законним векселедержателем.

У розглядаємому спорі банк визначив предмет та підстави спору, а саме: стягнення заборгованості за договором врахування векселів з реверсом № Р14-08 від 08.05.2008р., а не стягнення заборгованості за векселем.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “ПриватБанк” задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрславкомплект” (91000, м. Луганськ, Жовтневий район, вул. Братів Палкіних, буд. 98, ЄДРПОУ 25339047) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “ПриватБанк” (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість у сумі 21 002 грн. 07 коп., судові витрати по сплаті державного мита у сумі 210 грн. 02 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

У відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Основа Лтд” позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті та оголошено в засіданні, воно набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя