Рішення № 11795013, 11.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.10.10 р.                     Справа № 40/223пд                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Данилкіной П.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Транспортна компанія „Азовпромтранс”, м. Маріуполь

до відповідача приватного підприємства „ВТБ Лізинг Україна”, м. Київ

про визнання договорів лізингу недійсним частково та стягнення 18471131 грн. 39 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Бережний Ю.В.– юрист; Кулініч О.О. - юрисконсульт

від відповідача: Цибенко В.В. - юрисконсульт

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю „Транспортна компанія „Азовпромтранс” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до приватного підприємства „ВТБ Лізинг Україна” про стягнення грошових коштів в сумі 18471131 грн. 39 коп., які безпідставно утримуються та про визнання частково недійсними пункти 8.8 договорів фінансового лізингу укладених між товариством з обмеженою відповідальністю „Транспортна компанія „Азовпромтранс” та приватним підприємством „ВТБ Лізинг Україна”:

·          №259-ФЛ від 28.11.2007р.;

·          №260-ФЛ від 28.11.2007р.;

·          №261-ФЛ від 28.11.2007р.;

·          №262-ФЛ від 28.11.2007р.;

·          №263-ФЛ від 28.11.2007р., в частині: „Лізингоотримувач повідомлений та погоджується з зобов’язанням відшкодувати Лізингодавцю за його вимогою витрати та затрати останнього, пов’язані зі: - зміною курсу долара по відношенню до курсу на день укладання договору визначеного коефіцієнтом корекції (К), який розраховується за формулою: К= курс2/курс1, де курс1 – курс встановлений НБУ на дату підписання договору, а курс2 – курс встановлений НБУ на дату, коли фактично здійснюється лізинговий платіж. ”

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову посилаючись на те, що умови договорів укладених між сторонами відповідають вимогам положень чинного законодавства України, а отже є такими, що не підлягають визнанню недійсними.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову оцінку правовідносинам сторін, вислухавши доводи представника позивача та заперечення представника відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 28.11.07р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Транспортна компанія „Азовпромтранс”, далі Лізингоодержувач, та приватним підприємством „ВТБ Лізинг Україна” , далі Лізингодавець, були укладені договори лізингу №№ 259-ФЛ, 260-ФЛ, 261-ФЛ, 262-ФЛ, 263-ФЛ.

Згідно розділів 2 договорів відповідно до вимоги Лізингоодержувача Лізингодавець зобов’язується придбати у власність на умовах, передбачених контрактом, майно згідно додатку №1, який є невід’ємною частиною дійсного договору, і надати Лізингоодержувачу це майно за плату в якості предмету лізингу на умовах договору, в тимчасове володіння та користування.

Пунктами 3.1. договорів встановлено, що майно передається Лізингоодержувачу в лізинг на строк 100 місяців. Відлік строку лізингу для майна здійснюється з дати підписання акта передачі майна у лізинг.

Відповідно до п.п.8.1. договорів лізингові платежі по договору повинні здійснюватися Лізингоодержувачем в строки та в сумах, зазначених у Графіку лізингових платежів – Додаток №2 до дійсного договору. Платежі здійснюються шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, вказаний в реквізитах Лізингодавця.

В пунктах 8.2. договорів зазначено, що всі платежі по договору зафіксовані в національній валюті України – гривні.

Згідно пунктів 8.3. договорів базою розрахунку лізингових платежів є сума затрат Лізингодавця (враховуючи податки), пов’язаних з отриманням майна.

Втім, в пунктах 8.8. договорів зазначено, що Лізингоодержувач повідомлений та згоден відшкодувати Лізингодавцю за його першою вимогою витрати та затрати останнього, пов’язані зі зміною курсу долара в відношенні к курсу на день укладення договору визначеного коефіцієнтом корегування (К) розрахованим по формулі: К = курс2/курс1, де курс1 – курс встановлений Національним банком України на дату підписання договору, а курс2 – курс встановлений Національним банком України на дату, коли фактично здійснюється лізинговий платіж.

У якості підстав за законом для визнання пунктів 8.8. договорів частково недійсним, позивач посилається на те, що умови пунктів 8.8. договорів лізингу суперечать діючому законодавству, оскільки містять платіж, який не включений у вичерпний перелік ч.2 ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг”, а як встановлено ч.1 ст.203 ЦК України зміст угоди не може суперечити актам цивільного законодавства.

          На час дії договорів лізингу позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 18471131 грн. 39 коп. у якості відшкодування витрат відповідача, пов’язаних із зміною курсу долара по відношенню до курсу на день укладення договору. Позивач просить стягнути з відповідача ці грошові кошти, як безпідставно утримані згідно зі ст.1212 ЦК України.

На підставі вказаних обставин, позивач наполягає на своїх позовних вимогах та намагається визнати частково недійсними пункти 8.8. договорів лізингу від 28.11.07р. за №№ 259-Фл, 260-ФЛ, 261-ФЛ, 262-ФЛ, 263-ФЛ та стягнути з відповідача безпідставно утримувані грошові кошти в сумі 18471131 грн. 39 коп.

До матеріалів справи було залучено експертний висновок Інституту економіко-правових досліджень Національної академії наук України, який оцінюється судом в розумінні вимог ст.42 ГПК України, а саме висновок експерта для господарського суду не є обов’язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 ГПК України.

          Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір фінансового лізингу.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором Лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане Лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених п. 2 ст. 806 ЦК України та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно п. 2 ст. 292 ГК України, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів – фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

За ч. 1 ст. 292 ГК України, лізинг – це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” встановлено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового Лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування Лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно статті 6 Закону договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є:

·          предмет лізингу;

·          строк, на який Лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

·          розмір лізингових платежів;

·          інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 статті 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи позивача підлягають задоволенню частково. Так, законодавець визначає підстави для визнання правочину недійсним та настання певних наслідків, зокрема:

§          відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст угоди не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним принципам суспільства;

§          зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, окрім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих згідно з Конституцією України (статті 1, 8 Конституції України);

§          згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності угоди є недотримання в момент здійснення угоди стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України;

§          якщо недійсність угоди прямо не встановлена законом, проте одна зі сторін або інша заінтересована особа оспорює її дійсність за підставами, встановленими законом, така угода може бути визнана судом недійсною, що встановлено ч.3 ст.215 ЦК України;

§          відповідно до ст.217 ЦК України недійсність окремої частини угоди не тягне недійсності інших її частин та угоди в цілому, якщо можливо припустити, що угода була би здійснена і без включення в неї недійсної частини;

§          пункт „г” ч.2 ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг” передбачає, що лізингові платежі можуть містити інші витрати лізингодавця, які безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу.

Згідно ст.99 Конституції України від 28.06.1996р. грошовою одиницею України є гривня. Відповідно до статті 35 Закону України „Про Національний банк України” від 20.05.99р. гривня (банкноти та монети), як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, приймається всіма фізичними та юридичними особами без обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунок, вклади, акредитиви для переказів. Частиною 2 статті 198 ГК України встановлено, що грошові обов’язки учасників господарських правовідносин повинні бути виражені та підлягають оплаті в гривнях. Грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, коли суб’єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки між собою в іноземній валюті згідно законодавству.

Крім того, слід звернути увагу на те що, відповідно до п.2 ст.189 ГК України ціна є суттєвою умовою господарського договору. Ціна визначається в договорі в гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. В ст.524 ЦК України встановлено, що зобов’язання повинно бути виражено в грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Пункти 8.2, 8.3 договорів лізингу від 28.11.07р. за №№ 259-ФЛ, 260-ФЛ, 261-ФЛ, 262-ФЛ, 263-ФЛ укладених між приватним підприємством „ВТБ Лізинг Україна” та товариством з обмеженою відповідальністю „Транспортна компанія „Азовпромтранс” зазначається, що всі платежі по договорам зафіксовані в національній валюті України – гривні, та вказана розрахункова вартість майна в гривні. Тому зміна курсу долара до гривні на витратах лізингодавця, які безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу, не відображається, тому що договір укладений в гривні та не передбачає доларового еквіваленту.

Пунктом 2 статті 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” встановлений вичерпний перелік, який становить лізингові платежі за договором фінансового лізингу.

З урахуванням викладеного позивачем доведено те, що пункти 8.8. договорів лізингу від 28.11.07р. за №№ 259-ФЛ, 260-ФЛ, 261-ФЛ, 262-ФЛ, 263-ФЛ укладених між приватним підприємством „ВТБ Лізинг Україна” та товариством з обмеженою відповідальністю „Транспортна компанія „Азовпромтранс”, які встановлюють зобов’язання лізингоотримувача відшкодувати лізингодавцю по першій вимозі витрати та затрати останнього, пов’язані зі зміною курсу долару до гривні на день здійснення лізингового платежу відносно курсу долара до гривні на день укладення договору лізингу, суперечать ч.2 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг”, тому що такі витрати з затратами лізингодавця безпосередньо не пов’язані.

Перелічені обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що сторони під час укладення договору є вільними в укладенні договору, виборі контрагенту, з урахуванням цивільного, господарського кодексів та інших актів законодавства, у т.ч. звичайного ділового обороту у вимогах розумності та справедливості. Свобода договору включає в себе декілька аспектів, а саме:

-          по-перше, свобода договору передбачає можливість вільного вибору особою, яка бажає укласти договір, майбутнього контрагента;

-          по-друге, свобода договору передбачає свободу в укладенні договору, неприпустимість примусу щодо вступу в договірні відносини;

-          по-третє, свобода договору включає можливість сторін вільно визначати характер (вид, тип) договору, який вони укладають;

-          по-четверте, свобода договору означає можливість сторін вільно визначати умови (зміст) договору, який вони укладають (ст.ст.627, 628 ЦК України);

-          по-п’яте, свобода договору не може порушувати принципи права, зокрема розумності, добросовісності та справедливості, як це зазначено у статті 3 ЦК України і є засадами цивільного законодавства.

Доводи відповідача спростовуються тим, що законодавство України передбачає можливість визнання пунктів 8.8 договорів лізингу в частині обов’язків лізінгоодержувача відшкодувати лізингодавцю витрати лізингодавця, які пов’язані з зміною курсу долару до гривні на день здійснення лізингового платежу відносно курсу долару до гривні на день укладення відповідного договору лізингу – недійсними.

Отже, позов щодо визнання пункту 8.8 договору лізингу від 28.11.07р. за №259-ФЛ в частині: „Лізингоотримувач повідомлений та погоджується з зобов’язанням відшкодувати Лізингодавцю за його вимогою витрати та затрати останнього, пов’язані зі: - зміною курсу долара по відношенню до курсу на день укладання договору визначеного коефіцієнтом корекції (К), який розраховується за формулою: К= курс2/курс1, де курс1 – курс встановлений НБУ на дату підписання договору, а курс2 – курс встановлений НБУ на дату, коли фактично здійснюється лізинговий платіж. ” частково недійсним – підлягає задоволенню.

Позов щодо визнання пункту 8.8 договору лізингу від 28.11.07р. за №260-ФЛ в частині: „Лізингоотримувач повідомлений та погоджується з зобов’язанням відшкодувати Лізингодавцю за його вимогою витрати та затрати останнього, пов’язані зі: - зміною курсу долара по відношенню до курсу на день укладання договору визначеного коефіцієнтом корекції (К), який розраховується за формулою: К= курс2/курс1, де курс1 – курс встановлений НБУ на дату підписання договору, а курс2 – курс встановлений НБУ на дату, коли фактично здійснюється лізинговий платіж. ” частково недійсним – підлягає задоволенню.

Позов щодо визнання пункту 8.8 договору лізингу від 28.11.07р. за №261-ФЛ в частині: „Лізингоотримувач повідомлений та погоджується з зобов’язанням відшкодувати Лізингодавцю за його вимогою витрати та затрати останнього, пов’язані зі: - зміною курсу долара по відношенню до курсу на день укладання договору визначеного коефіцієнтом корекції (К), який розраховується за формулою: К= курс2/курс1, де курс1 – курс встановлений НБУ на дату підписання договору, а курс2 – курс встановлений НБУ на дату, коли фактично здійснюється лізинговий платіж. ” частково недійсним – підлягає задоволенню.

Позов щодо визнання пункту 8.8 договору лізингу від 28.11.07р. за №262-ФЛ в частині: „Лізингоотримувач повідомлений та погоджується з зобов’язанням відшкодувати Лізингодавцю за його вимогою витрати та затрати останнього, пов’язані зі: - зміною курсу долара по відношенню до курсу на день укладання договору визначеного коефіцієнтом корекції (К), який розраховується за формулою: К= курс2/курс1, де курс1 – курс встановлений НБУ на дату підписання договору, а курс2 – курс встановлений НБУ на дату, коли фактично здійснюється лізинговий платіж. ” частково недійсним – підлягає задоволенню.

Позов щодо визнання пункту 8.8 договору лізингу від 28.11.07р. за №263-ФЛ в частині: „Лізингоотримувач повідомлений та погоджується з зобов’язанням відшкодувати Лізингодавцю за його вимогою витрати та затрати останнього, пов’язані зі: - зміною курсу долара по відношенню до курсу на день укладання договору визначеного коефіцієнтом корекції (К), який розраховується за формулою: К= курс2/курс1, де курс1 – курс встановлений НБУ на дату підписання договору, а курс2 – курс встановлений НБУ на дату, коли фактично здійснюється лізинговий платіж. ” частково недійсним – підлягає задоволенню.

          Відносно вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 18471131 грн. 39 коп., як безпідставно утримуваних, судом встановлено:

Стаття 1212 ЦК України визначає, що особа, яка набула майно чи грошові кошти або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно чи грошові кошти.

В частині 3 статті 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї статті також застосовуються до вимог про:

Ш          повернення виконаного за недійсним правочином (угодою);

Ш          витребування майна власником із чужого незаконного володіння (віндикація);

Ш          повернення виконаного однією зі сторін у зобов’язанні;

Ш          відшкодування шкоди особою, яка незаконно придбала майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи.

Цивільний кодекс України припускає можливість двох видів зобов’язань з безпідставного збагачення: перший вид – зобов’язання, що виникли внаслідок безпідставного придбання (майно набувача збільшується, майно потерпілого зменшується); другий вид - зобов’язання, що виникли внаслідок безпідставного збереження (збереження майна з боку набувача і зменшення або не збільшення майна з боку потерпілого).

За своїми ознаками факт придбання або зберігання майна (цінності) без відповідних правових підстав одним суб’єктом правовідносин за рахунок інших суб’єктів правовідносин передбачає виникнення зобов’язань особливого виду, які мають назву кондиційні, які відносяться до позадоговірних правовідносин і мають мету поновлення майнового положення того суб’єкту, за рахунок котрого інший суб’єкт безпідставно збагатився. Тому наявність або відсутність вини відповідача судом не встановлюється. Поняття "за рахунок іншої особи" означає, що одночасно відбувається два моменти: придбання або збереження майна однією особою та втрата майна іншою особою.

Тобто, ця стаття передбачає позадоговірні зобов’язання, які виникають внаслідок придбання або зберігання майна чи грошових коштів за рахунок іншої особи без достатніх підстав. Факт набуття або збереження майна чи грошових коштів без належних правових підстав одним суб’єктом правовідносин за рахунок іншого суб’єкта правовідносин зумовлює виникнення зобов’язань особливого виду, які мають назву кондикційних. Докази у справі свідчать про те, що строк дії договорів не закінчився, правовідносини між позивачем та відповідачем тривають до повного виконання зобов’язань сторонами.

Також слід зазначити, що сума грошових коштів, утворена у зв’язку зі змінами курсу національної валюти до валюти США за період від дня виникнення у покупця зобов’язання сплати і до дня пред’явлення претензії, є нічим іншим, як збитками та не може стягуватися як безпідставно утримані грошові кошти. Вона повинна пред’являтися як самостійна вимога про стягнення збитків, пов’язаних із знеціненням грошових коштів.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Позивачем не доведено, що грошові кошти в сумі 18471131 грн. повинні стягуватися з відповідача, як безпідставно утримуванні згідно ст.1212 ЦК України.

Тому, у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Транспортна компанія „Азовпромтранс” до приватного підприємства „ВТБ Лізинг Україна” щодо стягнення безпідставно утриманих грошових коштів в сумі 18471131 грн. 39 коп. – слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Щодо розподілу державного мита, то суд виходить з того, що в одній позовній заяві об’єднано вимоги, як майнового так і немайнового характеру, відповідно до ч.3 ст.49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

          Отже, вимогу щодо стягнення суми 18471131 грн. 39 коп. необґрунтовано, посилаючись на приписи ст.1212 ЦК України, а тому суд вважає за необхідне віднести витрати за державне мито в сумі 25500 грн. та інформаційно-технічне забезпечення в сумі 236 грн. на позивача у справі – товариство з обмеженою відповідальністю „Транспортна компанія „Азовпромтранс”.

          Вимога щодо немайнового характеру спору задоволена, а тому витрати за державне мито в сумі 85 грн. покладаються на відповідача у справі – приватне підприємство „ВТБ Лізинг Україна”.

У судовому засіданні, яке відбулося 11.10.10р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст.99 Конституції України, ст.ст. 1, 6, 16 Закону України „ Про фінансовий лізинг”, п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181 ГК України , ст.ст. 203, 203, 215, 217, 529, 627, 628, 638, 806, 1212 ЦК України, ст.ст. 189, 292 ГК України, ст.ст. 42, 43, 46 ,22, 33, 42, 43, 44, ч.5 ст.49, ст.ст. 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

          В И Р І Ш И В:

          1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Транспортна компанія „Азовпромтранс” до приватного підприємства „ВТБ Лізинг Україна” – задовольнити частково.

2.          Визнати пункт 8.8. Договору лізингу від 28.11.07р. за № 259-ФЛ в частині: „Лізингоотримувач повідомлен та погоджується з зобов”язанням відшкодувати Лізингодавцю за його вимогою витрати та затрати останнього, пов”язані зі: - зміною курсу долара по відношенню до курсу на день укладання договору визначенного коефіцентом коррекції (К), який розраховується по формуле: К= курс2/курс1, де курс1 – курс встановлений НБУ на дату підписання договора, а курс2 – курс встановлений НБУ на дату, коли фактично здійснюється лізинговий платіж. ” - недійсним.

          3.          Визнати пункт 8.8. Договору лізингу від 28.11.07р. за № 260-ФЛ в частині: „Лізингоотримувач повідомлен та погоджується з зобов”язанням відшкодувати Лізингодавцю за його вимогою витрати та затрати останнього, пов”язані зі: - зміною курсу долара по відношенню до курсу на день укладання договору визначенного коефіцентом коррекції (К), який розраховується по формуле: К= курс2/курс1, де курс1 – курс встановлений НБУ на дату підписання договора, а курс2 – курс встановлений НБУ на дату, коли фактично здійснюється лізинговий платіж. ” - недійсним.

          4.          Визнати пункт 8.8. Договору лізингу від 28.11.07р. за № 261-ФЛ в частині: „Лізингоотримувач повідомлен та погоджується з зобов”язанням відшкодувати Лізингодавцю за його вимогою витрати та затрати останнього, пов”язані зі: - зміною курсу долара по відношенню до курсу на день укладання договору визначенного коефіцентом коррекції (К), який розраховується по формуле: К= курс2/курс1, де курс1 – курс встановлений НБУ на дату підписання договора, а курс2 – курс встановлений НБУ на дату, коли фактично здійснюється лізинговий платіж. ” - недійсним.

          5.          Визнати пункт 8.8. Договору лізингу від 28.11.07р. за № 262-ФЛ в частині: „Лізингоотримувач повідомлен та погоджується з зобов”язанням відшкодувати Лізингодавцю за його вимогою витрати та затрати останнього, пов”язані зі: - зміною курсу долара по відношенню до курсу на день укладання договору визначенного коефіцентом коррекції (К), який розраховується по формуле: К= курс2/курс1, де курс1 – курс встановлений НБУ на дату підписання договора, а курс2 – курс встановлений НБУ на дату, коли фактично здійснюється лізинговий платіж. ” - недійсним.

          6.          Визнати пункт 8.8. Договору лізингу від 28.11.07р. за № 263-ФЛ в частині: „Лізингоотримувач повідомлен та погоджується з зобов”язанням відшкодувати Лізингодавцю за його вимогою витрати та затрати останнього, пов”язані зі: - зміною курсу долара по відношенню до курсу на день укладання договору визначенного коефіцентом коррекції (К), який розраховується по формуле: К= курс2/курс1, де курс1 – курс встановлений НБУ на дату підписання договора, а курс2 – курс встановлений НБУ на дату, коли фактично здійснюється лізинговий платіж. ” - недійсним.

          7.          Стягнути з приватного підприємства „ВТБ Лізинг Україна”, 01601, м. Київ, вул. Гоголівська, 22/24, р/р 26001301008886 в ВАТ „ВТБ Банк” м. Київ, МФО 321767, ід.код 34356910, на користь:

                    -          товариства з обмеженою відповідальністю „Транспортна компанія „Азовпромтранс”, 87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівників, 1, р/р 26002013000522 в філії „Київська регіональна дирекція” ВАТ „ВТБ Банк”, МФО 380195, ід.код 32397410, державне мито сплачене за вимогу немайнового характеру в сумі 85 грн., видавши наказ.

          8.          У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Транспортна компанія „Азовпромтранс” щодо стягнення з приватного підприємства „ВТБ Лізинг Україна” безпідставно утримані грошові кошти в сумі 18471131 грн. 39 коп. – відмовити.

          9.          Витрати по державному миту в сумі 25500 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. відносяться на позивача у справі - товариство з обмеженою відповідальністю „Транспортна компанія „Азовпромтранс”.

          10.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                               

Повний текст рішення складено –18.10.10р.