Рішення № 117948646, 12.03.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року Справа № 160/4643/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук-Борисенко Н. В. за участі секретаря судового засіданняВасильченко Є.А. за участі: представник позивача представник відповідача Хайло Р.В. Івасик Т.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Департамента патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків

УСТАНОВИВ:

10.03.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 , в якій позивач просить:

- визнати дії за наслідком яких ОСОБА_1 будучи суб`єктом владних повноважень за наслідком дорожньо-транспортної пригоди завдав Департаменту патрульної поліції матеріальної шкоди протиправними;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції матеріальну шкоду у розмірі необхідної витрати на ремонт пошкодженого позивачем транспортного засобу матеріальний збиток у розмірі 172 132 грн. 12 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 28.11.2019 року в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, відповідачем внаслідок порушення Правил дорожнього руху пошкоджено службовий транспортний засіб Toyota Prius, д.н.з НОМЕР_1 . У подальшому, відносно ОСОБА_1 по факту даної дорожньо-транспортної пригоди складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №369250 від 28.11.2019 року за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно висновку експертного дослідження №19/104-10/2д/2 від 19.03.2020 року, вартість матеріального збитку за наслідком пошкодження автомобіля відповідачем складає 172132 грн. 12 коп.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 року, яка залишена без змін Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.06.2023 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про визнання протиправними дії та стягнення матеріальних збитків.

Постановою Верховного Суду від 24.10.2023 року касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задоволено. Скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.06.2023 року, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

07.11.2023 року матеріали адміністративної справи №160/4643/23 надійшли на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2023 року справу передано для розгляду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєву Миколі Владиславовичу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 року заяву судді ОСОБА_2 про самовідвід у розгляді справи №160/4643/23 за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про визнання протиправними дії та стягнення матеріальних збитків задоволено. Справу передано на повторний перерозподіл для визначення складу суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2023 року справу розподілено судді Захарчук-Борисенко Н.В.

Ухвалою від 15.11.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Департамента патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків.

Ухвалою від 22.12.2023 року клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні задоволено частково та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

18.12.2023 року представником відповідача подано до суду відзив на позов, в якому останній зазначив, що відповідач, як поліцейський, не може нести відповідальність за шкоду на загальних підставах, бо шкода заподіяна поліцейським відшкодовується в спеціальному порядку. Так, відповідач вважає, що позивач помилково посилається на норми Кодексу законів про працю. Станом на день дорожньо-транспортної пригоди за участі ОСОБА_1 діяв Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 року №160-IX. Так, вказаний Закон визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків. На думку відповідача, він не може бути притягнутий до матеріальної відповідальності, оскільки позивачем не дотримано порядок притягнення поліцейського до матеріальної відповідальності, а також сплинув строк на таке притягнення.

19.12.2023 року представником позивача надані до суду витребувані судом додатки, які були додані до адміністративного позову згідно з переліком додатків.

09.01.2024 року представник позивача подав відповідь на відзив, в якій підтримав вимоги та доводи заявленого позову, просив суд його задовольнити.

17.01.2024 року через систему «Електронний суд» представником відповідача подано заперечення, в яких підтримала правову позицію відповідача, просила у задоволені позову відмовити

27.02.2024 року представником відповідача подані додаткові пояснення по справі.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свої позиції, викладені у процесуальних документах по справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Як свідчать матеріали справи, 28.11.2019 року о 01:20 год. у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, на перехресті вул. Миколи Світальського та мкрн. Гірницький, поблизу е/о №272, водій ОСОБА_1 , керуючи Toyota Prius, д.н.з НОМЕР_1 , проявив неуважність до дорожньої обстановки при зміні напрямку руху, не переконався, що це буде безпечним, перед поворотом, не зайняв відповідне крайнє ліве положення внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , порушивши вимоги п. 2.3 (б), 10.1, 10.4 ПДР. Внаслідок автомобіль Toyota Prius, д.н.з НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, що призвело до завдання матеріальних збитків Департаменту патрульної поліції.

По факту дорожньо-транспортної пригоди складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №369250 від 28.11.2019 року за статтею 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07.02.2023 року відповідача визнано винним у адміністративному правопорушенні за ст. 124 КУпАП, провадження по справі закрито за закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

За фактом скоєної дорожньо-транспортної пригоди відповідачем службове розслідування не проводилося, висновок не складався, наказ про притягнення відповідача до матеріальної відповідальності не виносився.

Відповідно до висновку експертного дослідження №19/104-10/2д/2 від 19.03.2020 року, вартість матеріального збитку за наслідком пошкодження автомобіля відповідачем складає 172132 грн. 12 коп.

У зв`язку із наведеними обставинами Департамент патрульної поліції звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII визначено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Суд зазначає, що між позивачем та відповідачем наявні трудові відносини, а суть спору полягає у пошкодженні відповідачем як працівником відповідача належного останньому майна. Відповідно, ці правовідносини належить розглядати в контексті матеріальної відповідальності відповідача як працівника Департаменту патрульної поліції.

Отже, посилання в позовній заяві на норми Кодексу Законів про працю, як на підставу для стягнення з відповідача завданої ним майнової шкоди в сумі 172 132 грн. 12 коп., суд вважає безпідставними, оскільки відповідач виконував трудові (службові) обов`язки. Тому, відповідальність має наставати за нормами спеціального законодавства.

Частиною 3 статті 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 року №2337-VIII передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про національну поліцію", зокрема, зобов`язує поліцейського берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів.

Приписам ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

За загальним правилом, під час вирішення справ даної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. При цьому загальні норми можуть застосовуватися субсидіарно, тобто в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю.

Разом з тим, оскільки у Законі України «Про Національну поліцію» відсутня норма щодо матеріальної відповідальності поліцейських, відшкодування матеріальної шкоди заподіяної поліцейським при виконанні ним службових обов`язків, а тому до спірних правовідносин мають бути застосовані положення інших нормативно-правових актів.

Таким чином, на правовідносини в цій справі поширює свою дію Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 року №160-IX, який визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків.

Відповідно до пункту 1 статті 1 України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", військова частина, установа, організація, заклад - орган військового управління, військова частина, військовий навчальний заклад, військовий навчальний підрозділ вищого навчального закладу, установа, організація Міністерства оборони України, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, функціональний підрозділ Центрального управління, регіональний орган, інший орган, установа, заклад Служби безпеки України, правоохоронного органу спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України чи орган, підрозділ, формування, установа, навчальний заклад Міністерства внутрішніх справ України, Державного бюро розслідувань та військові прокуратури, в яких проходять службу військовослужбовці, поліцейські та особи рядового і начальницького складу (проходять збори військовозобов`язані та резервісти).

Положеннями статті 2 вищевказаного Закону встановлено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про Національну поліцію", у складі поліції функціонує патрульна поліція.

Пунктом 4 статті 1 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Згідно частиною 1 статті 3 згаданого вище Закону, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду. Обчислення розміру шкоди проводиться з урахуванням ступеня зносу військового та іншого майна за встановленими нормами.

Стаття 8 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", визначає, що Посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" також визначено, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Стаття 13 Закону, визначає, що стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення. Розмір шкоди, що перевищує суму можливих відрахувань із винної особи, може бути списаний у встановленому законодавством порядку.

Аналіз Закону України «Про Національну поліцію» та ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» питання притягнення особи до матеріальної відповідальності - це дискреційні повноваження Департаменту патрульної поліції.

Як убачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №Р(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним.

У підпункті 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення КСУ №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

Суд звертає увагу, що доказів проведення службового розслідування, складання висновку та видачі наказу начальника ДПП про притягнення позивача до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню, у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування, позивачем до суду не надано, матеріали справи такого не містять.

Закон "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" визначає виключні підстави, які дозволяють здійснити стягнення завданої шкоди в судовому порядку:

- відшкодування шкоди, завданої військовозобов`язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов`язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування;

- відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування. Відшкодування такої шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу, командир (начальник) якої (якого) старший за службовим становищем, у разі відмови особи від її добровільного відшкодування;

- у разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред`явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.

- у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Окрім того, представником відповідача у судових засіданнях було зазначено, що позивачем пропущенно строки притягнення до матеріальної відповідальності відповідача, які становлять три роки з дня виявлення завданої шкоди.

Так, відповідно до ст 4 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Із тексту позовної заяви та матеріалів справи встановлено, що позивач виявив пошкодження майна 28.11.2019 року, складаючи протокол про серії ААД №369250, проте до суду позивач звертається лиш 10.03.2023 року, тобто зі спливом строку притягнення особи до матеріальної відповідальності, визначеного ст. 4 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".

Враховуючи те, що позивачем не надано до суду доказів, а судовим розглядом не встановлено наявності жодної із перелічених у вказаній вище нормі Закону обставин, відсутні підстави для застосування до відповідача матеріальної відповідальності у судовому порядку.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Департаменту патрульної поліції.

Керуючись ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Департамента патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 22 березня 2024 року.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко