Рішення № 11794414, 18.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.10.10 р.                     Справа № 2/197                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачовій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АРДА», м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріо Трейд», м. Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 14908,11грн.

За участю

представників сторін

від позивача: Годецький Я.В. – за довір.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім «АРДА” м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріо Трейд», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 14908,11 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не сплачена в повному обсязі сума за поставлену продукцію в розмірі 14908,11 грн.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення на його адресу рекомендованих листів з повідомленням про вручення поштового відправлення.

З урахуванням цих даних, суд вважає належним виконання обов’язку щодо повідомлення відповідача про вчинені судом процесуальні дії та можливим розглянути спір, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами. До того ж, згідно ст. 59 ГПК України, надання відзиву на позов є правом відповідача.

          Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, з огляду на достатність представлених матеріалів, справа розглянута згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд ВСТАНОВИВ:

13.01.2009р. згідно накладної № 75213019 позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 11643,47грн. з ПДВ. Згідно до генеральної довіреності від 01.01.2009р. товар був отриманий Дворніков А.П.

12.01.2009р. згідно накладної № 75312019 позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 11264,64грн. з ПДВ. Відповідно до генеральної довіреності від 01.01.2009р. товар був отриманий Дворніков А.П.

Всього по вказаним накладним було поставлено товар на загальну суму 22908,11грн.

Відповідачем вартість поставленої продукції була сплачена часткова в сумі 8000грн., що підтверджується довідкою банку від 07.09.2010р.

Таким чином на момент слухання справи за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 14908,11грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Відповідно до п. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 206 цього ж закону, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

В силу зазначених норм Цивільного кодексу України, між сторонами на підставі усної угоди та відповідних дій сторін виникли зобов’язальні відносини, що підпадають під ознаки купівлі-продажу та регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

29.07.2010р. позивачем була направлена вимога про оплату продукції в розмірі 14908,11грн., проте вказана вимога зі сторони відповідача залишена без відповіді та задоволення.

Згідно з викладеним строк оплати відповідачем продукції настав 08.08.2010р.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 14908,11грн. суду не надав, заявлені вимоги не спростував.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення відповідачем зобов’язань, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу в розмірі 14908,11грн. підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судові витрати покласти на відповідача відповідно ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 206, 509, 526, 530, 610, 693 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АРДА», м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріо Трейд», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 14908,11грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріо Трейд» (83048, м. Донецьк, вул. Артема, 163, ІНН 35951689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АРДА» (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, р\р 26009001300065 у ПАТ «АКТА Банк», МФО 307394, ЄДРПОУ 32232867) заборгованість в розмірі 14908,11грн., судові витрати: державне мито в сумі 149,08грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя