Рішення № 11794348, 18.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.10.10 р.                     Справа № 34/192                               

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю „Наталі-Сервіс”, м. Донецьк           

до відповідача - Приватного підприємства „Моноліт-СКФ”, м. Донецьк

про стягнення 27280,83грн.

за участю представників сторін:

від позивача – Гаврілко А.В. (директор)

від відповідача – не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю „Наталі-Сервіс”, м. Донецьк до Приватного підприємства „Моноліт-СКФ”, м. Донецьк про стягнення суми боргу у розмірі 20019,31грн., 3% річних в сумі 1475,94грн. та інфляційних витрат в сумі 5785,58грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що свої зобов’язання щодо попередньої передоплати виставлених відповідачем рахунків позивач здійснив у повному обсязі, однак відповідач оплачений товар не поставив, у зв’язку із чим за останнім утворилася заборгованість в сумі 20019,31грн. Також позивач просить стягнути 3% річних в сумі 1475,94грн. та інфляційні витрати в сумі 5785,58грн.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не надав.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач – Приватне підприємство „Моноліт-СКФ” зареєстровано за адресою: 83071, м. Донецьк, пр-т Маршала Жукова, 15/9. Саме за цією адресою судом були надіслані ухвала про порушення провадження у справі від 19.08.2010р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 21.09.2010р. Однак поштовий конверт із ухвалою суду про порушення провадження по справі повернувся на адресу суду із довідкою поштового відділення із зазначенням причини повернення „за закінченням терміну зберігання”. Тобто відповідач був належний чином повідомлений про дату та місце судового засідання, однак своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, свого представника у судове засідання не направив.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.          

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд, встановив :

Приватне підприємство „Моноліт-СКФ” виставило позивачу рахунки фактури: №79-Ф від 25.12.2007р. для оплати самовирівнювальної підлоги Полімін ЛЦ-4 та ґрунтовки глибокопроникної CERESIT СТ-17 в сумі 1513,66грн.; №71-Ф від 18.12.2007р. для оплати самовирівнювальної підлоги Полімін ЛЦ-4 та профілю СD-60 в сумі 5088,33грн.; №80-Ф від 04.01.2008р. для оплати клею для плитки CERESIT СМ-11 в сумі 1486,60грн.; №82-В від 09.01.2008р. для оплати самовирівнювальної підлоги Полімін ЛЦ-4, профілю оцинкованого СD-60 та кріплення для профілю в сумі 4526,18грн.; №91-Ф від 18.01.2008р. для оплати гіпсокартону 12,5мм в сумі 1350,00грн.; №89-Ф від 17.01.2008р. для оплати гіпсокартону 12,5мм. в сумі 3696,88грн.; №96-Ф від 29.01.2008р. для оплати гіпсокартону 12,5мм., утеплювачу ISJVER КТ-40 TWIN-50 та клею для плитки в сумі 2341,76грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Наталі-Сервіс” на розрахунковий рахунок №26008010110644, що належить ПП „Моноліт-СКФ” на підставі виставлених рахунків-фактур були перераховані грошові кошти всього в сумі 20019,31грн, що підтверджується платіжними дорученнями №2418 від 19.12.2007р. на суму 4255,22грн., №2417 від 19.12.2007р. на суму 833,11грн., №2443 від 25.12.2007р. на суму 1513,66грн., №465 від 04.01.2008р. на суму 1486,60грн., №2475 віл 10.01.2008р. на суму 4455,90грн., №2513 від 16.01.2008р. на суму 86,18грн., №2520 від 17.01.2008р. на суму 3696,88грн., №2559 від 23.01.2008р. на суму 1350,00грн., №2562 від 31.01.2008р. на суму 2341,76грн.

25 лютого 2008р. позивач звернувся до відповідача із вимогою №25/02-02, у якій позивач одночасно пропонує поставити товар у семиденний строк та вимагає повернути здійснену ним передоплату у розмірі 20019,31грн. та лист №25/02-02/0 від 25.02.2008р. про повернення коштів.

Аналогічні вимоги разом із листами про повернення грошових коштів та актом звірки позивач надсилав на адресу відповідача 29.06.2010. за №29/06-02.

Як доказ надіслання зазначених вимог на адресу відповідача позивачем надані копії поштових квитанцій №6210 від 25.02.2008р. та №5887 від 29.06.2010р. (а.с. 18).

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача господарський суд дійшов висновку що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов’язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов’язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 181 ч. 1 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так пропозиція відповідача укласти договір викладена у формі рахунків-фактур, які були адресовані позивачу та містили всі істотні умови: предмет договору, ціну та кількість товару. Факт прийняття пропозиції позивачем підтверджується здійсненням позивачем передоплати на суму 20019,31грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, в яких призначення платежу вказані виставлені відповідачем рахунки-фактури.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до договору.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач свої зобов’язання виконав у повному обсязі, а саме оплатив виставлені відповідачем рахунки-фактури. Відповідач свої зобов’язання щодо поставки оплаченого товару не виконав, товар позивачу не передав.

Відповідно до ст. 693 ч. 2 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Позивачем була направлена вимога на адресу відповідача 25.02.2008р. за №25/02-02 та 29.06.2010р. за №29/06-02.

Однак, на час звернення із позовом товар, який зазначений в рахунках-фактурах не поставлений, грошові кошти не повернуті. Будь-яких документів у підтвердження поставки товару або відсутності заборгованості відповідачем надано не було. Потреба в отриманні товару у позивача відпала відтак господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу в розмірі 20019,31грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1475,94грн. та інфляційних витрат в сумі 5785,58грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 5784,58грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов’язань в сумі 1475,94грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача .

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Наталі-Сервіс”, м. Донецьк до Приватного підприємства „Моноліт-СКФ”, м. Донецьк про стягнення суми боргу у розмірі 20019,31грн., 3% річних в сумі 1475,94грн. та інфляційних витрат в сумі 5785,58грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства „Моноліт-СКФ” (83071, м. Донецьк, пр-т Маршала Жукова, 15/9, р/р №26008010110644 в ПАТ „ХК Банк”, МФО 307123, код ЄДРПОУ 35514812; р/р №2600733808363 в ПАТ „Діамантбанк”, МФО 320854; р/р №260073389 в АБ „Український бізнес банк”, МФО 334969) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Наталі-Сервіс” (83054, м. Донецьк, вул. Поліграфічна, 1, р/р №26003051703450 в ДРУ КБ „Приватбанк” в м. Донецьку, МФО 335496, код ЄДРПОУ 33454474) борг у розмірі 20019,31грн., 3% річних в сумі 1475,94грн., інфляційні витрати в сумі 5785,58грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 272,81грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя