Рішення № 11793726, 27.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.09.10 р.                     Справа № 12/201пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Здоренко В.В.

за участю представників сторін

від позивача - Мубаракшин О.Г.

від відповідача - Гулюк О.А. за довір.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Промсталь» м. Маріуполь

до Колективного підприємства «Маріупольське спеціалізоване управління № 2 «Донбасдомнаремонт», м. Маріуполь

про визнання права власності

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Промсталь» м. Маріуполь звернулася до господарського суду з позовною заявою до Колективного підприємства «Маріупольське спеціалізоване управління № 2 «Донбасдомнаремонт» м. Маріуполь та просило суд визнати за ним право власності на нерухоме майно – прибудова (майстерня) за літ Е2 –1 площею 91,6 кв.м., що знаходиться за адресою м. Маріуполь, пр. Ілліча,170.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ст. 392 ЦК України.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись, що спірне майно за позивачем на цей час не зареєстровано.

Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив

29.12.2003 рок між ТОВ «НПФ «Промсталь» ( покупець) та ДП Маріупольське СУ-2 «Донбасдомнаремонт» ( продавець) було підписано договір купівлі-продажу, згідно якого позивач набував право власності на нерухоме майно ( склад навесной інв № 10001), який знаходиться в м. Маріуполь, по пр.Ілліча,170 та складається із літ Е-1, Е ,-1, що складає 12/100 домоволодіння, загальною площею 543,1 кв.м., основна будівля літ. Е-1 приміщення №№ 25-26 – площею 414,1 кв.м, прибудова літ Е , -1, приміщення №№ 27,28. 29 – 129 кв.м.

Згідно п.4.2. договору купівлі-продажу, право власності переходить до позивача з моменту підписання акту приймання-передачі.

01.03.2004 року сторони підписали між собою акт приймання передачі.

Право власності за позивачем на зазначене вище майно зареєстровано КП БТІ м. Маіруполь, що підтверджується копією витягу Про ресєтрацію права власності на нерухоме майно за № 3036636.

Позивачем, під час експлуатації свого майна було зроблена прибудова ( літ Е2-1, майстерня , площею 91,6 кв.м.

22.03.2010 року між Маріупольскою міською Радою та позивачем підписано договір оренди земельної ділянки , згідно якої позивачу передавалася в оренду земельна ділянка площею 1,4604 га для виробництва різноманітних металевих виробів ) функціонування виробничої бази.

Договір укладено до 15.12.2019 р.

01.09.2010 р. відповідач звернувся до позивача з листом з вимогою звільнити майстерню площею 91,6 кв.м. ( літ Е2-1) посилаючись, що зазначена майстерня не є власністю позивача.

У зв»язку з чим, позивач звернувся до суду та просить суд визнати за ним право власності на нерухоме майно.

Розглядаючи зазначений позов суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Пункт 2 статті 3 Цивільного кодексу України встановлює, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно до вимог ст.ст. 328-345 ЦК України право власності виникає на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно до ст. 316 ЦК України правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. ( ст. 319 ЦК України)

Власник використовує своє майно для підприємницької діяльності ( ст. 320 ЦК України)

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом ( ст. 321 ЦК України).

Згідно частини 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотним порушеннями будівельних норм та правил.

Частина 5 ст. 376 ЦК України закріплює, що на вимогу власника або користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

На час звернення до суду позивач є користувачем земельної ділянки та володіє, розпоряджається та користується спірним майном.

При цьому, земельна ділянка була виділена позивачу для виробництва різноманітних металевих виробів ( функціонування виробничої бази) . Тобто земельна ділянка використовується позивачем за призначенням.

Враховуючи, що позивачем здійснена тільки прибудова до належного йому на праві власності приміщення права відповідної міської ради, як власника земельної ділянки, в даному випадку не порушено, і, як наслідок, рішення по цій справі не зачіпає її інтереси.

Суд також зазначає, що збудована прибудова на цей час є невід”ємною частиною ( складовою) приміщення, що належить позивачу на законних підставах.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін має довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Сторонами не було доведено, що визнання права власності на спірне майно порушує права та законні інтереси відповідача чи третіх осіб.

Що стосується, що спірне майно не прийнято до експлуатації, то суд зазначає наступне.

Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на об'єкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише визнання в судовому порядку.

Обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.

На час розгляду справи і до моменту звернення позивача до суду, власник земельної ділянки або іншій орган, не здійснював дії та не приймав рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного об'єкту самочинного будівництва, та не інформував його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.

Згідно висновку, виконаного малим приватним підприємством “Аудит-Проект” , прибудова придатна до експлуатації та відповідає будівельним нормам.

Вказаний висновок свідчить про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшої експлуатації будівлі за своїм призначенням.

Стаття 321 ЦК України закріплює, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом.

На цей час, право власності на спірне майно не спростовується жодною особою. В той же час, це право не може бути зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведення будівельних робіт.

Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єктів самочинного будівництва та належним чином оформити правоустановчі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктами нерухомості.

Стаття 376 ЦК України, передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого майна саме в судовому порядку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право на захист свого законного права чи інтересу в судовому порядку, зокрема шляхом визнання права власності.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Суд також зазначає, що визнання права власності на самочинно збудоване майно в порядку ст. 376 ЦК України, не перешкоджає в подальшому , у разі наявності всіх необхідних документів, прийняттю цього майна в екпслуатацію та не позбавляє відповідні органи прав як на створення комісії щодо прийняття об”єкта в експлуатацію, так і на здійснення відповідного контролю і прийняття заходів встановлених спеціальним закодавством.

З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 33,43,49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ

Позов задовольнити

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Промсталь» (м. Маріуполь, пр. Ілліча,170, ЄДРПОУ 22042217) право власності на нерухоме майно – прибудова (майстерня) за літ. Е2 –1 площею 91,6 кв.м., що знаходиться за адресою м. Маріуполь, пр. Ілліча,170.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.09.2010 р.

Суддя