Рішення № 11793708, 13.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.10.10 р.                     Справа № 1/667                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Попкова Д.О., суддів Іваненкової О.І. та Скляру О.І., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансово-промислова компанія „Гросс”, м. Харків, ідентифікаційний код 21188373

до Відповідача: Публічного акціонерного товариства „Словважмаш”, м. Слов’янськ, ідентифікаційний код 00210594

про: стягнення збитків у вигляді реальної вартості втраченого майна з урахуванням інфляційної індексації та 3% річних в сумі 8065627грн.

та за зустрічною позовною заявою Публічного акціонерного товариства „Словважмаш”, м. Слов’янськ, ідентифікаційний код 00210594

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансово-промислова компанія „Гросс”, м. Харків, ідентифікаційний код 21188373

про: встановлення факту відсутності порушення зобов’язань за договором зберігання №29/45 від 01.03.2000р.

за участю уповноважених представників (за первісним позовом):

від Позивача – Кожедуб В.О. (за довіреністю №93 від 17.05.2010р.);

від Відповідача – Щербачук Я.І. (за довіреністю №77/15 від 18.06.2010р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України, п. 7 ч. 3 ст. 129 Конституції України фіксація розгляду справи здійснювалась у протоколах судових засідань, а 28.09.2010р. та 13.10.2010р. - за допомогою технічних засобів аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання призначалось на 15.01.2007р., однак 22.12.2006р. провадження у справі було зупинено і поновлено 19.07.2007р. з призначенням на 12.03.2007р. з подальшим відкладанням на 27.03.2007р., а з 27.03.2007р. на 17.04.2007р., з 17.04.2007р. на 26.04.2007р. з оголошенням перерви до 23.05.2007р. і подальшим зупиненням на строк проведення призначеної судової експертизи. Ухвалою від 11.07.2008р. провадження у справі було поновлено і призначено до розгляду на 01.09.2008р. з подальшим відкладання на 10.09.2008р., а з 10.09.2008р. на 20.10.2008р., з 20.10.2008р. на 11.11.2008р., з 11.11.2008р. на 23.12.2008р., однак 15.12.2008р. провадження у справі було зупинено і поновлено лише 08.04.2010р. з призначення на 14.04.2010р. та подальшим відкладанням на 18.05.2010р., а 18.05.2010р. на 08.06.2010р., з 08.06.2010р. на 30.06.2010р., з 30.06.2010р. на 20.07.2010р., але 30.06.2010р. провадження у справі зупинено і поновлено 07.09.2010р. з призначенням на 28.09.2010р. і подальшим оголошенням перерви до 13.10.2010р.

У судовому засіданні 13.10.2010р. оголошувалася перерва для ознайомлення Позивача з наданими Відповідачем правоустановчими документами та суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансово-промислова компанія „Гросс”, м. Харків (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Словважмаш”, м. Слов’янськ (далі – Відповідач) про стягнення реальної вартості втраченого майна (збитків) в сумі 3837600грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на порушення зобов’язань Відповідачем за договором зберігання №29/45 від 01.03.2000р. відносно належного збереження переданого майна (коксовиштовхувача), виготовленого в 1998р. для Єнакіївського коксохімічного заводу), що унеможливило його використання в господарській діяльності Позивача.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір №29/45 від 01.03.2000р. м, акт приймання-передачі до нього від 02.03.2000р., додаткову угоду № 1 від 30.03.2000р., специфікацію до договору №29/45 від 01.03.2000р., розрахунок суми позову, лист №20 від 08.05.2003р., та відповідь на нього №73/185 від 11.06.2003р., листи №125 від 18.07.2003р. і №324 від 21.07.2003р. з актом огляду товару та доказом надсилання Відповідачу, інвентаризаційну опис №1 від 21.07.2003р., лист Відповідача №45/1862 від 26.09.2001р., висновок спеціаліста № 28 від 30.11.2003р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 161, 162, 418, 419 Цивільного кодексу України ст.ст. 949, 951, 953, 957 Цивільного кодексу України.

Позивачем в перебігу первісного і нових розглядів справи надавалися додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.87-91, 111 т.2, а.с.а.с.3-11 т.3, а.с.а.с.10,11, 15-26, 33, 34 т.5, а.с.а.с.1-12 т.8 ), у тому числі:

- додаткові пояснення №257 від 24.02.2004р. відносно доказів продажу Відповідачем цілого косовиштовхувача;

- додаткові пояснення №20 від 19.01.2005р. відносно визначення звичайних складових коксовиштовхувача із приведенням нормативного обґрунтування заявлених вимог;

- додаткові пояснення №25 від 26.03.2007р. відносно факту постачання коксовиштовхувача та відсутністю доказів щодо невідповідності технічним умовами прийнятого на збереження майна;

- додаткові пояснення №98 від 16.04.2007р. стосовно відсутності потреби у призначені додаткової або повторної судової експертизи;

- пояснення №85 від 14.05.2010р. щодо обґрунтованості заявлених вимог висновками судових експертів.

Позивачем також надавалися додаткові документи для проведення експертних досліджень.

Крім того, додатковими позовними вимогами №55 від 20.12.2008р. (а.с.а.с.141-146 т.7) Позивач збільшив майнової вимоги до Відповідача, остаточно вимагаючи стягнення збитків у вигляді реальної вартості втраченого майна з урахуванням індексу інфляції з моменту подання позову і 3% річних від простроченої суми, а усього – 8065627грн.

Відповідач проти позову заперечував, формулюючи свою позицію у відзиві №50/22-01 від 22.01.2004р. (а.с.а.с.8,9 т.2), поясненнях та клопотанні від 19.01.2005р. (а.с.а.с.14,15 т.3), поясненнях від 14.02.2005р. (а.с.а.с.36, 37 т.3), додаткових поясненнях від 26.04.2007р. (а.с.31 т.5), поясненнях № 50/1174 від 21.08.2008р. (а.с.а.с.12-15 т.7), поясненнях від 09.09.2008р. (а.с.а.с.79,80 т.7) посилаючись, зокрема, на: безпідставність визначення вартості коксовиштовхувача за листом на адресу Єнакіївського КХЗ; неповне виготовлення та комплектацію майна на момент його продажу Відповідачу; обізнаність Відповідача про неможливість використання майна в його стані на момент продажу та невжиття заходів з фінансування робіт з доукомплектування; ненадання Позивачем доказів на підтвердження ваги, комплектності, технічного стану та інших параметрів переданого на зберігання майна; безпідставність використання Позивачем відомості про відвантаження №1047000Ду; ненадання Позивачеві технічних документів для завершеного виробу через його фактичне не виготовлення на момент продажу; неможливості врахування висновків судово-бухгалтерської експертизи №6047 від 24.03.2006р.; документального не підтвердження за висновками експертизи Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз виготовлення косовиштовхувача на момент продажу згідно договору купівлі-продажу №27/45 від 01.03.2000р. та передачі коксовиштовхувача ЕВ23,5-61М Позивачеві.

На обґрунтування своєї позиції протягом розгляду Відповідачем надавалися додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.10-35, 45-86, 93-109 т.2, а.с.а.с. 38 -43 т.3, а.с.а.с.17-73 т.7) також було заявлено клопотання від 24.02.2004р. (а.с.44 т.2) про залучення Відкритого акціонерного товариства „Єнакіївський коксохімзавод” у якості Третьої особи, яке не заявляє самостійних вимог на предмету спору, на стороні Відповідача.

Відповідачем також надавалися додаткові документи для проведення експертних досліджень.

Крім того, 18.05.2010р. Відповідач звернувся із зустрічним позовом (а.с.а.с.20, 21 т.8) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансово-промислова компанія „Гросс” з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу №27 від 01.03.2009р., який (зустрічний позов) ухвалою від 25.05.2010р. був прийнятий до спільного розгляду із первісним в межах справи №1/667.

Клопотанням, наданим 28.09.2010р. клопотанням (а.с. 67 т.8), Відповідач змінив предмет зустрічного позову, остаточно вимагаючи встановлення факту відсутності порушень зобов’язань за договором зберігання №29/45 від 01.03.2000р.

Позивач проти зустрічного позову заперечив, вимагаючи заявою №11/06-10 від 07.06.2010р. (а.с.26 т.8) застосування троку позовної давності до вимог Відповідача, а у запереченнях №14/06-10 від 07.06.2010р. (а.с.а.с.27-29 т.8) вказував на не пов’язаність зустрічного позову із первісним.

Відносно зміненого предмету зустрічного позову Позивач надав заперечення №41/10-2010 від 12.10.2010р. (а.с.133т.8), в яких вказав на неможливість прийняття відповідного клопотання та застосування обраного способу судового захисту.

У судових засіданнях представники сторін підтримували свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, тим більше, що сторонам було надано достатньо часу як для пред’явлення суду всіх наявних доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, так і для проведення переговорів з мирного врегулювання спору, і перешкод у вирішенні цієї справи у розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України суд не вбачає.

Наразі, зважаючи на загальну тривалість розгляду справи подальше зволікання з її вирішенням і запровадженням правової визначеності довкола заявлених вимог може призвести до порушення гарантованого ст. 6 ратифікованої Україною Конвенцією про захист прав і основоположних свобод від 1950р.

Судова колегія відхиляє усне клопотання представника Позивача про необхідність надання йому додаткового часу для дослідження змісту наданих Відповідачем редакцій власного статуту з метою визначення кола повноважень поточного керівника, оскільки ці обставини не мають істотного значення для розглядуваної справи, адже аргументи сторін і представлені докази жодною мірою не пов’язані із означеною обставиною. Більш того, протягом провадження у справі Позивач жодною мірою не був позбавлений можливості отримати відомості щодо осіб, уповноважених діяти в поточний період від імені Відповідача, з загальнодоступної бази даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи вказівки касаційних інстанцій, судова колегія

ВСТАНОВИЛА:

15.01.1996р. між Слов’янським заводом важкого машинобудування (Постачальник) та Єнакіївським коксохімічним заводом (Покупець) був укладений контракт №8 (а.с.а.с.83-85 т.2), згідно умов п.1.1. якого (далі – контракт) Постачальник зобов’язується прийняти і оплатити продукцію у відповідності з доданою специфікацією, яка є невід’ємною частиною цього контракту.

В свою чергу, згідно означеної специфікації (а.с.86 т.2) об’єктом постачання був визначений один коксовиштовхувач за номером замовлення 101034 і номером креслення 1047000 загальною вагою 186734кг. При цьому сторонами було зауважено, що:

- панелі і пульти поставляються транзитом з ХЕМЗ за окрему оплату і до вказаної вартості машини не входять, а сплата за транзитні вироби здійснюється між ХЕМЗ і вантажотримувачем;

- електролампи і кабельно-провідникова продукція не поставляється;

- для купівлі комплектуючих виробів замовник перераховує аванс у розмірі 30% вартості обладнання.

26.09.2001р. Відповідачем був складений лист №45/1862 (а.с.25 т.1) на адресу керівника ВАТ „Єнакіївський коксохімзавод” з проханням повідомити про готовність набуття коксовиштовухвача за замовленням №101034 через ФПК „Гросс” із визначенням вартості обладнання станом на січень 2001р. у розмірі 3198000грн. та подальшим орієнтованим підвищенням на 20%.

Технічними умовами № 24.01.155-84 на коксовиштовхувачі, зареєстрованими 02.04.1985р. Держаним комітетом СРСР по стандартах за №2537764 (а.с.а.с.132-173 т.2) визначено їх розповсюдження на окремі деталі, збірні одиниці, механізми та в цілому на машини і конструкції, призначені для самостійного постачання споживачеві та встановлені ідентифікуючі елементи замовлення кожного коксовиштовхувача відносно приводів, обсягу камери, розміру напруги струму у мережі та частоти , відповідної конструктивної модифікації та кліматичного виконання. Крім того, визначені складові технічної і експлуатаційної документації, що передається при постачанні, а саме: відомість експлуатаційних документів, відомість запасних частин і інструменту, креслення монтажні, збиральні та габаритні, креслення запасних деталей, інструкція з експлуатації, паспорт, технічна документації на комплектуючі вироби, комплексно-відвантажувальна відомість, схема монтажно-зборочного маркування тощо.

01.03.2000р. між Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу №27/45 (а.с.38 т.2), згідно п. 1. якого Продавець зобов’язується продати товар – коксовиштовхувач КВ у кількості 1 шт за ціню 1344000грн. з ПДВ.

В пункті 2 цього договору (далі – договір купівлі-продажу) відносно розрахунків між сторонами визначено – сплата протягом 30-ти днів з моменту підписання договору, а в п. 3 вказано, що поставка товару здійснюється само вивезенням.

Пунктом 4 договору купівлі-продажу сторонами визначено, що в іншому, що не передбачено цим договором, вони керуватимуться діючим законодавством.

02.03.2000р. Відповідачем був складений наказ-накладна №95а (а.с.33) на відвантаження Позивачеві в особі його представника за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей Скрипки В.О. (а.с.10 т.2) коксовиштовхувача за кресленням №1047000 вагою 84488,5кг та вартістю 1344000грн. з ПДВ, який (наказ-накладна) з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансово-промислова компанія „Гросс” не підписаний.

Відповідачем була виписана Позивачеві платіжна вимога-доручення №189 від 02.03.2000р. (а.с.131 т.2) на оплату коксовиштовхувача згідно означеного договору купівлі-продажу у сумі 1344000грн. та виписана податкова накладна на цю суму із вказівкою про умови проведення розрахунку Покупцем - з розрахункового рахунку (а.с.130 т.2). Доказів здійснення платежу відповідно до цієї платіжної вимоги-доручення до матеріалів справи не надано.

01.03.2000р. між Позивачем (Підприємство) та Відповідачем (Зберігач) був укладений договір №29/45 (а.с.11 т.1), відповідно до п.п. 1.1., 3.1. якого у зв’язку із відсутністю у Підприємства власних складських приміщень і відповідно можливості зберігання товару, Зберігачу прийняти строком на 1 місяць товар на відповідальне зберігання згідно акту приймання-передачі, що складається в момент постачання товару на склад.

Відповідно до п. 3.2. договору (далі – договір зберігання) Зберігач надає Підприємству можливість безперешкодного доступу до складу до товару, який зберігається, здійснювати повірку, огляд і вивезення товару та згідно п. 4.1. зобов’язується забезпечити схоронність товару, переданого на відповідальне зберігання, тоді як Підприємство зобов’язується здійснювати оплату послуг зі зберігання, вартість яких (послуг) визначена п. 2.1. договору.

Пунктом 4.6. договору визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2000р.

Специфікацією до договору зберігання (а.с.14 т.1) загальна вага коксовиштовхувача за кресленням № 1047000 визначена 183115кг, а вартість 134400грн.

02.03.2000р. сторонами був підписаний акт приймання-передачі (а.с.12 т.1) до цього договору, згідно якого Позивач передав, а Відповідач прийняв коксовиштовхувач КВ у кількості 1 шт. за ціною 1344000грн. разом із ПДВ.

Додатковою угодою № 1 від 30.03.2000р. до договору зберігання сторонами анульовано п. 3.1. договору (щодо строку зберігання в 1 місяць) та змінено п. 4.6. шляхом визначення строку дії договору до 31.12.2003р.

06.03.2000р. між Позивачем (Фірма) та Відповідачем (Підприємство) був укладений договір № 7 (а.с.а.с.183, 184 т.2), згідно умов якого Підприємство спільно із Фірмою вживає заходів з виконання ухвал Арбітражного суду Донецької області, винесених по справі №35/1-1б про визнання банкрутом ВАТ „Макіївський металургійний комбінат”, з виконання вимог про погашення заборгованості з платежів у державний бюджет в сумі 1344000грн. шляхом поставки Підприємством продукції на суму заборгованості в асортименті, узгодженому з Фірмою.

Як вбачається з листа Державної податкової адміністрації у Донецькій області №3046/7/24-213-2 від 20.03.2000р. (а.с.185 т.2) на виконання ухвали Донецького обласного арбітражного суду від 13.03.2000р. №35/1-1б (а.с.186 т.2) Державна податкова адміністрація в Донецькій області вважає за можливе зменшити заборгованість ВАТ „Словважмаш” з ПДВ на суму 1344000грн.

Листом №20 від 08.05.2003р. (а.с.16 т.1) Позивач звернувся до Відповідача з проханням повідомити до 20.05.2003р. ступінь готовності к відвантаженню коксовиштовхувача на адресу Покупця і необхідний строк для підготовки товару для відвантаження.

Листом №73/185 від 11.06.2003р. (а.с.17 т.1) Відповідач повідомив Позивачеві про готовність відвантажити на адресу Позивача коксовиштовхувач на суму 1344000грн., визначаючи перелік документів, необхідних для отримання продукції.

Позивачем на адресу Відповідача був складений лист №125 від 18.07.2003р. (а.с.18 т.1), доказів надсилання та отримання якого Відповідачем не надано, згідно якого вимагалось надати можливість огляду і перевірки кількості і комплектності коксовиштовхувача визначеним представником.

У листі №324 від 21.07.2003р. Позивач повідомив керівника Відповідача про те, що за результатами здійсненого 21.07.2003р. огляду встановлена відсутність коксовиштовхувача, переданого на зберігання, та запропоновано підписати акт огляду з подальшим поверненням його на адресу Позивача до 05.08.2003р. та повідомити дату повного укомплектування коксовиштовхувача або сплатити на вказаний розрахунковий рахунок його вартість. У складеному акті огляду від 21.03.2007р. (а.с.а.с.20,21 т.1), не підписаному з боку Відповідача, зазначено, що коксовиштовхувач зберігається на відкритому повітрі без тари, підданий атмосферному та механічному впливу, внаслідок чого поржавіли, деформувалися і стали непридатними для використання його конструкції. Всі механічні вузли коксовиштовхувача відсутні, зовнішнє маркування частково відсутнє, пакувальні ярлики і пломби відсутні, з огляду на що Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансово-промислова компанія „Гросс” позбавлено можливості його використовувати в своїй господарській діяльності. Вказані лист №324 від 21.07.2003р. і акт огляду від 21.07.2003р. були надіслані Відповідачеві 25.07.2003р. (а.с.22 т.1).

Позивачем також була складена інвентаризаційний опис №1 станом на 21.07.2003р. (а.с.а.с.23, 24 т.1), в якій визначені відсутні складові елементи коксовиштовхувача.

30.11.2003р. за замовленням Позивачем спеціалістом Донецьким обласним бюро експертиз Тарариєвим В.В. був складений висновок №268 (а.с.а.с.26-39 т.1), згідно якого за результатами дослідження:

- технічного паспорту від 1994р. 1047000 ПС на коксовиштовхувач КВ 23,5-61М1 (а.с.а.с.41-45), всі графи якого не заповнені виробником;

- відомості № 1 від 21.07.2003р. товарно-платіжних коксовиштовухвача вузлів замовлення №101034 до рахунку №189 від 02.03.2000р. (а.с.а.с.46-50 т.1, а.с.а.с.11-15 т.2) із визначенням загальної ваги у розмірі 84488,5кг.;

- відвантажувальної відомості №1047000Ду на коксовиштовхувач для Єнакіївського КХЗ (а.с.а.с.56-142 т.1), згідно якої загальна вага поставки з урахуванням електрообладнання станом на 13.05.1997р. визначена розміром 183472кг. При цього означена відомість підписана лише особами, які її складали і перевіряли, та не містить передбачених підписів зокрема пакувальника, завідуючого складом готової продукції та начальнику відділу збуту тощо;

було вказано, що: деталі і складові частини коксовиштовхувача КВ 23,5-61М1 є неналежно упакованими, а у зв’язку із недотриманням умов належного зберігання деталі і вузли деформовані і до подальшого використання за призначенням не придатні; знайдено розходження фактичних даних з даними відвантажувальної відомості №1047000Ду в меншу сторону (за кількістю вузлів) і за вагою згідно даних паспорту на 102511,5кг.

За таких обставин Позивач 30.12.2003р. звернувся до Господарського суду Донецької області з вимогами про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Словважмаш” збитки у вигляді реальної вартості майна у розмірі 3837600грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.03.2003р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.05.2004р. та постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2004р., позовні вимоги були задоволені у повному обсягу.

Постановою Верховного Суду України від 23.11.2004р. (а.с.а.с.258, 259 т.2) судові акти попередніх інстанцій скасовано, а справу – надіслано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При цьому, найвищою судової інстанцією було зазначено про необхідність перевірки доводів Відповідача про фактичну комплектність коксовиштовхувача на момент продажу та дослідити обставини, пов’язані з дотримання умов зберігання умов зберіганні, пошкодження майна, ступенем погіршення його якості.

За результатами нового розгляду справи, запровадженого вказаною постановою Верховного Суду України, рішенням Господарського суду Донецької області від 15.02.2005р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.08.2006р., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансово-промислова компанія „Гросс” до Відкритого акціонерного товариства „Словважмаш”, м. Слов’янськ були задоволені у повному обсягу. Однак постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2006р. (а.с.а.с.139-143 т.4) прийняті за результатами нового розгляду судові акти знову були скасовані, а справу – передано на повторний новий розгляд до Господарського суду Донецької області. При цьому, касаційною інстанцією зауважено на невиконанні всіх вказівок Верховного Суду України, що містяться у постанові від 23.11.2004р., та зазначено зокрема наступне:

- підставою для стягнення з охоронця дійсної вартості майна є доведений особою, що передала майно на схов, факт вищої ціни на майно, аніж зазначено в договорі;

- посилання судів попередніх інстанцій на положення ст. 203 Цивільного кодексу УРСР як на підставу стягнення дійсної вартості майна, суперечить ч. 1 ст. 419 Цивільного кодексу УРСР, якою передбачений обов’язок охоронця відшкодувати збитки, завдані втратою, нестачею або пошкодженням майна, якщо про зазначено передбачено в законі або в договорі;

- найменування продукції, переданої на схов як коксовиштовхувач КВ, не може ототожнюватися з будь-яким типом, маркою, моделлю, комплектністю;

- тотожність продукції, придбаної у виробника та переданої йому на зберігання, за відсутністю погоджених сторонами ознак на неї, доводить особа, яка передала продукцію на зберігання;

- визначення судами попередніх інстанцій розміру відповідальності охоронця у межах дійсної вартості майна суперечить ст. 419 Цивільного кодексу УРСР.

Під час повторного нового розгляду Позивач додатковими позовними вимогами №55 від 20.12.2008р. (а.с.а.с.141-146 т.7) збільшив майнової вимоги до Відповідача, остаточно вимагаючи стягнення збитків у вигляді реальної вартості втраченого майна з урахуванням індексу інфляції з моменту подання позову і 3% річних від простроченої суми, а усього – 8065627грн.

В свою чергу, Відповідачем подано зустрічний позов, за яким, з урахуванням наданого 28.09.2010р. клопотанням (а.с.67 т.8), остаточно вимагає встановлення факту відсутності порушень зобов’язань за договором зберігання №29/45 від 01.03.2000р.

Задля виконання вказівок постанови Верховного Суду України від 23.11.2004р. та постанови Вищого господарського суду України від 09.11.2006р. судами під час первісного та повторного нового розгляду спору до матеріалів справи залучалися документи та пояснення сторін, а також призначалися судові експертизи, за результатами яких встановлено наступне:

1. висновок Київського НДІСЕ №6047 судово-бухгалтерської експертизи від 24.03.2006р. (а.с.а.с.121-128 т.3)

- за відсутністю бухгалтерських первинних та зведених документів ВАТ „Словважмаш” з обліку виробництва та складського обліку готової продукції – коксовиштовхувача по замовленню №101034, на підставі наявних у матеріалах справи документів: актах технічного огляду та приймання-продукції, службових записках та довідках, визначити чи доведений факт виготовлення коксовиштовхувача – 23,5-61М1 на момент продажу, експерту не видається за можливе;

- передача коксовиштовхувача ТОВ „Гросс” за договором купівлі-продажу №27/45 від 01.03.2000р. підтверджується бухгалтерськими документами ВАТ „Словважмаш”, а саме: актом приймання-передачі від 02.03.2000р., довіреністю на отримання ТМЦ серія ЯАМ №686332 від 02.03.2000р., платіжною вимогою-дорученням №189 від 02.03.2000р. та податковою накладною №525/189 від 02.03.2000р.;

- передача коксовиштовхувача ТОВ „ФПК „Грос” та прийняття його на зберігання за договором №29/45 від 01.03.2000р. підтверджується бухгалтерськими документами ВАТ „Словважмаш” – актом приймання-передачі без номеру від 03.03.2000р. та специфікацією до договору №29/45 від 01.03.2000р.

2.висновок Національного технічного університету „Харківський політехнічний інститут” від 17.08.2006р. (а.с.а.с.5-67 т.4):

- на момент укладання договору купівлі-продажу від 01.03.2000р. №27/45 коксовиштовхувач Кв23,5-61М1 (загальна вага даної модифікації 183115кг) не був укомплектованим, на складі готової продукції знаходилися окремі складальні одиниці загальною вагою 84488,57кг;

- на момент подання позову – 23.12.2003р. коксовиштовхувач Кв23,5-61М! знаходився у вигляді окремих елементів, комплектація коксовиштовхувача відповідала відомості товарно-платіжних вузлів, замовлення 101034 (коксовиштовхувач) – до рахунку №189 від 02.03.2000р., а технічний стан не гірше, ніж на момент проведення експертизи – 6-13.06.2006р.;

- на момент подання позову – 23.12.2003р. і на момент проведення експертизи – 6-13.06.2006р. внаслідок некомплектності використання коксовиштовхувача КВ23,5-61М1 за призначенням – обслуговування коксової батареї Єнакіївського КХЗ неможливо.

3.висновок комплексної експертизи Донецького НДІСЄ №5683/14-5684/26-5685/25 від 25.03.2008р. (а.с.а.с.105-151 т.6):

- при дослідження механізму, який знаходиться в розпорядженні ВАТ „Словважмаш” на підставі договору зберігання №29/45 від 01.03.2000р. встановлені та визначені наявні та відсутні конкретно визначені складові частини, приведені у відвантажувальної відомості №1047000Ду;

- у ВАТ „Словважмаш” не має коксовиштовхувача КВ23,5-61М у відповідності до таблиці 1.5. ТУ 24.01155-84 з причин, викладених у дослідній частині висновку (відсутність відповідних складових елементів);

- об’єкти дослідження, які знаходяться в ВАТ „Словважмаш” на підставі договору зберігання №29/45 від 01.03.2000р. не являються товарною одиницею з причин, викладених у дослідній частині висновку (невідповідність наявної комплектності вимогам до коксовиштовхувача КВ23,5-61М1 паспорту 1047000ПС і таблиці 1.5. ТУ 24.01155-84). У зв’язку з відсутністю об’єктивних даних на дату проведення експертизи, встановити фактичну комплектність коксовиштовхувача КВ 23,5-61М на момент складання договору купівлі-продажу від 01.03.2000р. №27/45 не вбачається за можливе;

- на момент проведення експертизи, встановити комплектність і стан коксовиштовхувача КВ 23,5-61М на 23.12.2003р. (дату подання позову) не вбачається за можливе. Коксовиштовхувач КВ23,5-61М1 на момент проведення експертизи знаходиться у несправному стані у зв’язку із тим, що комплектність механізму і його фактичний фізичний стан не відповідають вимогам нормативно-технічної документації і його використання за своїм прямим функціональним призначенням не вбачається за можливе. В договору купівлі-продажу №27/45 від 01.03.2000р. та специфікації (додатку до договору №29/45) вказаний коксовиштовхувач КВ. У зв’язку із відсутністю науково обґрунтованих методик встановити в процентах відношення вказаних відсутніх складових частин до загальної комплектації не вбачається за можливе;

- за даними дослідження бухгалтерських документів ВАТ „Словважмаш” експерту-бухгалтеру не вбачається за можливе документально визначити факт повного виготовлення коксовиштовхувача КВ23,5-61М станом на момент продажу згідно договору купівлі-продажу №27/45 від 01.03.2000р.;

- в результаті здійсненого дослідження встановлено що за договором купівлі-продажу №27/45 від 01.03.2000р. продажу підлягав коксовиштовхувач КВ. В матеріалах справи і додатково наданих документах не має акту приймання-передачі на виконання договору купівлі-продажу №27/45 від 01.03.2000р. Експерту не вбачається за можливе документально визначити, чи підтверджується бухгалтерськими документами ВАТ 2словважмаш” передача коксовиштовхувача КВ 23,5-61М на адресу ТОВ „ФПК „Гросс” за договором купівлі-продажу №27/45 від 01.03.2000р.;

- оскільки в матеріалах справи не має і ТОВ „ФПК „Гросс” не були надані платіжні документи на підтвердження оплати за коксовиштовхувач КВ за договором купівлі-продажу №27/45 від 01.03.2000р., а при здійсненні взаєморозрахунків на виконання договору купівлі-продажу №27/45 від 01.03.2000р. не надані акти взаємозарахування з доданням первинних документів, на підставі яких здійснювалося взаємозарахування, то в результаті дослідження експерту-бухгалтеру не вбачається за можливе визначити, чи підтверджується документами бухгалтерського обліку ТОВ „ФПК „Гросс” оплата за коксовиштовхувач КВ за договором купівлі-продажу №27/45 від 01.03.2000р. і на яку суму.

Впродовж повторного нового розгляду склад суду неодноразово змінювався на підставі відповідних розпоряджень керівництва Господарського суду Донецької області, востаннє – розпорядженням від 22.09.2010р., згідно якого головуючим призначеного суддю Попкова Д.О., членами колегії – суддів Іванченкову О.М. та Склярук О.І.

Як вбачається із наданих Відповідачем до матеріалів справи редакції своїх статутів (а.с.а.с.79-132 т.8) Відповідач є правонаступником Слов’янського заводу важкого машинобудування (який укладав згаданий вище контракт №8 від 15.01.1996р. з Єнакіївським коксохімічним заводом) є його поточною назвою у зв’язку із вимогами Закону України „Про акціонерні товариства” є Публічне акціонерне товариство „Словважмаш”.

У світі викладеного судова колегія вважає, що під час нового розгляду справи було вжито всіх необхідних заходів на виконання вказівок касаційних інстанцій і сторонами було надано достатньо часу для можливості представити всі наявні документами та докази, а у разі потреби – і заявити відповідні клопотання (про витребування документів, призначення експертизи, виклик посадової особи тощо) на обґрунтування своєї позиції з урахуванням таких вказівок.

Суд розглядає справу в контексті первісних позовних вимог, викладених в додаткових позовними вимогами №55 від 20.12.2008р. (а.с.а.с.141-146 т.7), та зустрічних позовних вимог в редакції клопотання від 28.09.2010р. (а.с.67 т.8), оскільки за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач (у тому числі і за зустрічним позовом) управнений збільшувати вимоги (доповнюючи їх іншими в порядку ст. 58 Господарського процесуального кодексу України) та змінювати предмет позову (зміна предмету зустрічного позову відбулася до початку розгляду справи по суті остаточно визначеною судової колегією).

Таким чином, судова колегія відхиляє доводи Позивача про неможливість прийняття клопотання про зміну предмету зустрічного позову, викладені у запереченнях №41/10-2010 від 12.10.2010р. (а.с.133 т.8), адже назва письмового документу (заява чи клопотання), яким опосередковується зміна предмету позову, не впливає на сутність та юридичні наслідки подання такого документу.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги первісного та зустрічного позовних заяв такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні Відповідача до відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов’язань за договором зберігання №29/45 від 01.03.2000р. у вигляді відшкодування реальної вартості одержаного на зберігання майна з нарахуванням 3% річних і інфляційної індексації, з урахуванням вимог Відповідача у зустрічному позові встановити факт відсутності зобов’язань за означеним договором зберігання.

Приймаючи до уваги, що підстава первісного позову пов’язана безпосередньо із фактом порушення Відповідачем своїх зобов’язань за договором зберігання №29/45 від 01.03.2000р., встановлення відсутності якого (факту порушення) уособлює предмет зустрічного позову, суд вважає за необхідне спочатку висловити свою оцінку саме зустрічним позовним вимогам.

Позиція судової колегії відносно зустрічного позову полягає у такому:

Суд як орган державної влади, здійснюючи функцію правосуддя, за змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов’язаний діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, визначених законами. Означений принцип у повній мірі стосується із застосування певних способів судового захисту, які, згідно ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, визначаються законом або договором.

Між тим, як діюче законодавство, так і законодавство, яке діяло на момент укладання договору зберігання №29/45 від 01.03.2000р., безпосередньо не передбачає у якості самостійного способу судового захисту встановлення відсутності факту порушення зобов’язань за договором (за своєю сутністю опосередковує встановлення юридичного факту)– суд управнений саме застосовувати або не застосовувати наслідки порушення таких зобов’язань, встановлюючи при цьому як елемент мотивувальної частини рішення факт наявності/доведеності (відсутності) таких порушень. Аналогічний підхід до застосування способу судового захисту у вигляді встановлення юридичного факту запроваджено Верховним Судом України у постанові від 20.02.2007р. у справі за позовом ТОВ "Поліс-Плюс" до ТОВ "ВП "Укрметал", ТОВ "Укрресурс" про визнання добросовісним набувачем та визнання договору недійсним (розміщена в Інформаційно-пошуковій базі „ЛІГА”).

Таким чином суд, враховуючи неналежність обраного способу судового захисту у світлі правової позиції Верховного Суду України, згаданій в п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. N 01-8/482, відмовляє у задоволені зустрічної позовної вимоги Відповідача про встановлення факту відсутності порушення зобов’язань за договором зберігання №29/45 від 01.03.2000р.

Стосовно первісного позову позиція судової колегії полягає у такому:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, дату їх виникнення, останні (правовідносини), у світлі приписів ст. 58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України, п.п. 4, 10 його Прикінцевих та перехідних положень, п.п. 4, 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, регулюються нормами законодавства, що діяло на момент виникнення правовідносин і утворення (на думку Позивача) підстав для цивільної відповідальності Відповідача, насамперед - Цивільним кодексом УРСР, а також (регулюються) умовами укладеного між ними договорів купівлі-продажу та зберігання.

За змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 цього Кодексу доказами, наступної сукупність умов:

- наявність у Позивача певного суб’єктивного права (інтересу) – об’єкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Згідно ст.ст. 4, 151 Цивільного кодексу УРСР зобов’язання (кореспондуючі права і обв’язки) виникають зокрема з договорів.

Проаналізувавши положення підписаних між сторонами договору купівлі-продажу №27/45 від 01.03.2000р. та договору №29/45 від 01.03.2000р., суд дійшов висновку, що виниклі на їх підставі правовідносини регламентуються нормами Цивільного кодексу УРСР, що регулюють поставку (купівлю-продаж) та схов. Суд наголошує на необхідності аналізу і правовідносин за договором купівлі-продажу №27/45 від 01.03.2000р. у світлі відповідних вказівок касаційної інстанцій, а також з огляду на те, що саме ця угода визначена Позивачем у якості правової підстави виникнення права власності на майно, передане у подальшому на схов та втрачене (пошкоджене) в перебігу такого схову.

Зважаючи на встановлені судом обставини сутність захищуваного Позивачем права полягає у відновленні права на приналежне майно, передане на схов, шляхом грошової компенсації повної вартості такого майна.

Оскільки обов’язки Відповідача, порушеннями яких Позивач обґрунтовує свої вимоги, зумовлені саме наявністю договірних відносин між сторонами, остільки суд зауважує, що предметом стягнення у розглядуваній справі є саме збитки, завдані невиконанням зобов’язання, що випливає з договору, на обов’язковості з’ясування сутності яких (збитків) наголошує Вищий господарський суд України в абз. 2 п. 1 Роз’яснення „Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994р. № 02-5/215.

Виходячи із загальних положень права підставою для застосування заходів відповідальності є склад правопорушення, який утворюється наступними елементами: суб’єкт, об’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторона.

З огляду на те, що суб’єктом є боржник, об’єктом – правовідносини за договором зберігання, предметом доказування а, відтак – і судового дослідження - є об’єктивна та суб’єктивна сторони: наявність порушення з боку Відповідача, збитків та безпосереднього причинного зв’язку між неправомірними діями (порушенням) та збитками, а також – вина зазначеної особи.

По-перше, відносно порушення з боку Відповідача:

Як встановлено ч. 1 ст. 413 та ч. 1 ст. 416 Цивільного кодексу УРСР за договором схову охоронець зобов’язується зберігати майно, передане йому другою стороною, вживаючи для цього всіх заходів, передбачених договором або необхідних для збереження майна, і повернути це майно в цілості.

Частина 2 ст. 413 цього Кодексу передбачає можливість укладання між юридичними особами консенсуальних договорів схову, при яких обов’язок прийняття майна на схов запроваджується щодо майна, яке буде передано у подальшому – як у розглядуваному випадку, адже договір зберігання укладено 01.03.2000р., а акт приймання-передачі до нього датований 02.03.2000р.

У світлі означених норм порушенням як елементу об’єктивної сторони з боку Відповідача виступає саме не збереження майна через нездійснення відповідних заходів і його неповернення в цілості Позивачеві. В свою чергу, такий вид порушення обов’язково передбачає доведеність факту попередньої передачі майна на схов при чому у стані кращому, ніж воно перебувало на момент його огляду поклажодавцем, в даному випадку – комплектного згідно змісту технічного паспорту для коксовиштовхувача КВ23,5-61М1 та відвантажувальної відомості.

Однак, встановлені судом обставини дають підстави для висновку про те, що саме через недоведеність факту передачі комплектного коксовиштовхувача відповідної модифікації відсутні підстави для констатації факту порушення з боку Відповідача.

Так, за змістом договору купівлі-продажу №27/45 від 01.03.2000р. у Відповідача як продавця виник обов’язок передати у власність Позивачеві певне майно – коксовиштовхувач у кількості 1 шт без визначення будь-яких індивідуалізуючи ознак, передбачених ТУ 24.01.155-84 відносно приводів, обсягу камери, розміру напруги струму у мережі та частоти, відповідної конструктивної модифікації та кліматичного виконання, що унеможливлює визначення комплектності цього майна, виходячи із технічного паспорту від 1994р. 1047000 ПС на коксовиштовхувач КВ 23,5-61М1 та відвантажувальної відомості №1047000Ду на коксовиштовхувач для Єнакіївського КХЗ. Більш того, безпосередньо сам договір не визначає моментом переходу права власності на об’єкт продажу дату укладання цього договору, що у світлі ст.ст. 224, 245 Цивільного кодексу УРСР дає підстави стверджувати про перехід права власності до набувача за договором виходячи з загального правила ст. 128 цього Кодексу, а саме – в момент передачі майна.

Між тим, як було встановлено судом та підтверджено висновком комплексної експертизи Донецького НДІСЄ №5683/14-5684/26-5685/25 від 25.03.2008р. документу на підтвердження факту передачі майна покупцю до матеріалів справи не надано, а згадувані у попередньому висновку Київського НДІСЕ №6047 судово-бухгалтерської експертизи від 24.03.2006р. документи (довіреністю на отримання ТМЦ серія ЯАМ №686332 від 02.03.2000р., платіжною вимогою-дорученням №189 від 02.03.2000р. та податковою накладною №525/189 від 02.03.2000р.) не опосередковують операції з передання майна, тоді як вказаний акт приймання-передачі від 02.03.2000р. самк до договору купівлі-продажу, а не зберігання, взагалі відсутній. Наразі єдиним документом, який можна було б сприймати як передачу майна у власність Позивача, є наказ-накладна №95а (а.с.33), проте він не тільки не підписаний з боку Позивача як приймаючої сторони, але й фіксує вагу коксовиштовхувача у розмірі 84488,5кг, що не відповідає вазі комплектного виробу.

За таких обставин суд вважає недоведеним факт вибуття коксовиштовхувача з власності Відповідача за договором купівлі-продажу №27/45 від 01.03.2000р., що об’єктивно унеможливлює його отримання останнім на схов від Позивача, адже зберігач майна не є його власником. Означений висновок суду підтверджується також і тією обставиною, що Позивачем не було надано до матеріалів справи передбачених ТУ 24.01.155-84 складових технічної і експлуатаційної документації, а саме: відомість експлуатаційних документів, відомість запасних частин і інструменту, креслення монтажні, збиральні та габаритні, креслення запасних деталей, інструкція з експлуатації, паспорт, технічна документації на комплектуючі вироби, комплексно-відвантажувальна відомість, схема монтажно-зборочного маркування тощо, які (складові) мають передаватися при постачанні.

Крім того, приймаючи до уваги висновки комплексної експертизи Донецького НДІСЄ №5683/14-5684/26-5685/25 від 25.03.2008р. відносно комплектності коксовиштовхувача на момент укладання договору купівлі-продажу від 01.03.2000р. – неможливість визначити таку комплектність – та враховуючи, що:

- всі необхідні графи на готову продукцію у технічному паспорті від 1994р. 1047000 ПС на коксовиштовхувач КВ 23,5-61М1 (а.с.а.с.41-45) не заповнені, а сам технічний паспорт з огляду на дату не дає жодних підстави його відносити до коксовиштовхувача, що мав бути виготовлений для Єнакіївського КХЗ згідно контракту №8 від 15.01.1996р., та згідно специфікації до договору №29/45 від 01.03.2000р. мав передаватися на зберігання Відповідачу;

- відвантажувальна відомість №1047000Ду на коксовиштовхувач для Єнакіївського КХЗ (а.с.а.с.56-142 т.1), не містить передбачених підписів зокрема пакувальника, завідуючого складом готової продукції та начальнику відділу збуту тощо, які мають розписуватися при завершенні виробництва готової продукції;

- специфікація до контракту № 8 від 15.01.1996р. не передбачала безпосереднього виготовлення Відповідачем для Єнакіївського коксохімічного заводу коксовиштовхувача з усіма складовими елементами відповідної комплектації, а здійснення авансування для придбання додаткового електрообладнання та його транзитного постачання відповідним виготовлювачем у матеріалах справи відсутня,

- ані в договорі зберігання №29/45 від 01.03.2000р., ані в специфікації та акту прийманні-передачі до нього об’єкт схову не індивідуалізований як коксовиштовхувач відповідної моделі та характеристик (на цьому також наголошено у висновку комплексної експертизи Донецького НДІСЄ №5683/14-5684/26-5685/25 від 25.03.2008р.),

судова колегія вважає за можливе зазначити, що сукупність представлених у справі документів спростовує твердження Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансово-промислова компанія „Гросс” про передачу на схов Відповідачеві саме коксовиштовхувача КВ 23,5-61М1 у комплектації згідно паспорту 1047000ПС і таблиці 1.5. ТУ 24.01155-84 – з усіма складовими елементами (вузлами) та формі єдиної товарної одиниці, придатної до використання за функціональним призначенням.

При цьому, судом при формульовані означеного твердження не приймається і не враховується як належний у розумінні ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок Національного технічного університету „Харківський політехнічний інститут” від 17.08.2006р. (а.с.а.с.5-67 т.4).

В цьому контексті визначення ваги коксовиштовхувача у специфікації до договору 29/45 від 01.03.2000р. у розмірі 183115кг суд сприймає лише як визначення не фактично наявної, а запланованої за кресленням №1047000 ваги готового виробу.

За таких обставин, встановлення за результатами експертних досліджень разукомплектованого стану коксовиштовхувача (його наявних складових елементів) порівняно із станом готової моделі КВ 23,5-61М1 та неможливість використання таких складових елементів за прямим функціональним призначення не може вказувати на порушення зобов’язань зі схову з боку Відповідача, у зв’язку із чим судом не приймається до уваги як доказ обґрунтованості первісного позову висновок спеціаліста Донецького обласного бюро експертиз №268 від 30.11.2003р.

Така позиція судової колегії у повній мірі відповідає зауваженням Вищого господарського суду України у постанові від 09.11.2006р. про те, що найменування продукції, переданої на схов як коксовиштовхувач КВ, не може ототожнюватися з будь-яким типом, маркою, моделлю, комплектністю і тотожність продукції, придбаної у виробника та переданої йому на зберігання, за відсутністю погоджених сторонами ознак на неї, доводить особа, яка передала продукцію на зберігання.

Разом із цим, висновок щодо неможливості вважати розукомплектований стан коксовиштовхувача доказом порушення зобов’язань зі схову з боку Відповідача не впливає на відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, адже вона (відмова) зумовлена неналежністю обраного способу судового захисту і не впливає від наявності або відсутності відповідного юридичного факту як такого.

Відносно наявності збитків:

Судова колегія в контексті позиції Вищого господарського суду України у постанові від 09.11.2006р., відразу зауважує, що спеціальна у розглядуваних правовідносинах норма ч. 1 ст. 419 Цивільного кодексу УРСР по відношенню до загальної норми ст. 203 цього Кодексу за загальним правилом (за відсутністю застереження про відшкодування збитків у договорі або в законі) обмежує обсяг відповідальності охоронця:

-          за втрату і нестачу майна - в розмірі вартості втраченого майна або майна, якого не вистачає;

-          за пошкодження майна - в розмірі суми, на яку знизилась його вартість.

Як було встановлено судом, укладений між сторонами договір зберігання не містить положень про відшкодування збитків, тоді як відповідної спеціальної норми законодавства про таке відшкодування Позивачем не наведено. Така обставинам унеможливлює визначення обсягу відповідальності Відповідача розміром вартості всього об’єкту схову, про що також вказано касаційною інстанцією.

Між тим, всупереч означених приписів, Позивач вважає за можливе вимагати компенсації вартості майна у сумі більшій, ніж було зазначено в акті приймання-передачі від 02.03.2000р. та специфікації до договору №29/45 від 01.03.2000р., обґрунтовуючи це положеннями ч. 2 ст. 419 Цивільного кодексу УРСР. Втім такий підхід Позивача суд вважає помилковим, адже приведена норма не запроваджує винятку із загального правила ч. 1 цієї статті та має застосовуватися у запропонований Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансово-промислова компанія „Гросс” спосіб лише у разі наявності передбаченого ч. 1 ст. 419 Цивільного кодексу УРСР застереження в договорі або законі про обов’язок охоронця відшкодовувати збитки, а без такого застереження – лише до втрачених або пошкоджених елементів майна.

Водночас, враховуючи попередні висновку суду відносно відсутності факту порушення щодо недоведеності комплектності об’єкту схову на вказану дату продажу, розмір збитків не може бути визначений і з огляду на дійсної вартість фактично відсутніх вузлів по відношенню до визначеного технічними умовами комплектного КВ 23,5-61М1, тим більш, що наявні вузли коксовиштовхувача визнані експертом умовно придатними.

Суд також зауважує і на відсутності стягуваних Позивачем збитків у загальному їх розумінні – вартості втраченого майна, оскільки без доказів не тільки набуття Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансово-промислова компанія „Гросс” у власність коксовиштовхувача у Відповідача як виробника, але й доказів оплати такого косовиштовхувача Позивачем як покупцем, відсутні будь-які підстави вбачати в існуючому становище будь-яких негативних майнових наслідків для Заявника первісного позову.

Дійсно, оскільки за змістом ст. 34 Господарського процесуального кодексу України припинення грошових зобов’язань у визначеному законодавством порядку має бути підтверджено відповідними доказами, яких у справі не має, про що справедливо зазначено у висновку комплексної експертизи Донецького НДІСЄ №5683/14-5684/26-5685/25 від 25.03.2008р., остільки факт існування неоплаченої платіжної вимоги-доручення або виписування податкової накладної не може ототожнюватися із проведенням платежів в порядку п. 2 договору купівлі-продажу №27/45 від 01.03.2000р. Суд не вважає доведеним і припинення грошових зобов’язань з оплати коксовиштовхувача шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у розумінні ст. 217 Цивільного кодексу УРСР, адже жоден з наявних у справі документів не встановлює підстав для існування у Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансово-промислова компанія „Гросс” зустрічних однорідних грошових вимог до Публічного акціонерного товариства „Словважмаш” (його правопопередника) на суму 13444000грн. – ані договір від 06.03.2000р. № 7 (а.с.а.с.183, 184 т.2), ані ухвала Донецького обласного арбітражного суду від 13.03.2000р. №35/1-1б (а.с.186 т.2), ані лист Державної податкової адміністрації у Донецькій області №3046/7/24-213-2 від 20.03.2000р. (а.с.185 т.2) не дають можливості з’ясувати виникнення у Позивача до Відповідача грошових вимог у зв’язку із зменшенням розміру зобов’язань останнього з податку на додану вартість (природа якого як платежу не цивільно-правового характеру на користь бюджету не може вважатися однорідною із платежем за договором купівлі-продажу). Більш того, для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідне заява хоча б одного з учасників зарахування, якої у справі також не має.

Таким чином, суд не вбачає жодних підстав для обґрунтованого припущення про отримання Відповідачем негативних наслідків за результатами правовідносин з Відповідачем за договорами купівлі-продажу №27/45 від 01.03.2000р. та зберігання №29/45 від 01.03.2000р.

Відсутність означених елементів об’єктивної сторони складу цивільно-правового порушення у будь-якому разі унеможливлює притягнення до відповідальності у вигляді стягнення збитків, що усуває потребу у досліджені питання відносно інших елементів складу правопорушення та зумовлює відмову у задоволенні первісного позову як щодо збитків, так і відносно додатково нарахованих інфляційної складової та 3% річних, щодо узгоджується із вказаними умовами задоволення позову згідно приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім цього суд звертає увагу не принципову неприйнятність здійснення означених нарахувань на суму збитків, адже за змістом ст. 214 Цивільного кодексу УРСР таке нарахування здійснюється лише у разі прострочення виконання грошового зобов’язання (тільки на заборгованість), тоді ані договір купівлі-продажу, ані договір зберігання не встановлюють для Відповідача ніяких грошових зобов’язань – такі зобов’язання встановлені саме для Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансово-промислова компанія „Гросс”.

Відмова у задоволені заявленого Відповідачем під час попереднього розгляду справи клопотання від 24.02.2004р. (а.с.44 т.2) про залучення Відкритого акціонерного товариства „Єнакіївський коксохімзавод” у якості Третьої особи, яке не заявляє самостійних вимог на предмету спору, на стороні Відповідача, зумовлена недоведеністю передбачених с. 27 Господарського процесуального кодексу України підстав для такого залучення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд відносить на рахунки сторін понесені ними витрати у зв’язку із поданням первісного та зустрічного позову, водночас, на Позивача відносяться витрати, пов’язані з оплатою вартості призначених судом експертиз (а саме – на користь Київського НДІСЕ у сумі 2200,8грн. і на користь Донецького НДІСЕ – 4109,6грн.), а також Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансово-промислова компанія „Гросс” має компенсувати понесені Відповідачем витрати у зв’язку із поданням апеляційних та касаційних скарг – у загальному розмірі 16150грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 41, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

ВИРІШИЛА:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансово-промислова компанія „Гросс”, м. Харків (ідентифікаційний код 21188373) до Публічного акціонерного товариства „Словважмаш”, м. Слов’янськ (ідентифікаційний код 00210594) про стягнення збитків у вигляді реальної вартості втраченого майна з урахуванням інфляційної індексації та 3% річних в сумі 8065627грн.

2. Відмовити повністю у задоволені зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Словважмаш”, м. Слов’янськ (ідентифікаційний код 00210594) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансово-промислова компанія „Гросс”, м. Харків (ідентифікаційний код 21188373) про встановлення факту відсутності порушення зобов’язань за договором зберігання №29/45 від 01.03.2000р.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансово-промислова компанія „Гросс”, м. Харків (ідентифікаційний код 21188373) на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, м. Київ витрати з проведення судової експертизи, призначеної ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2005р., у сумі 2200,8грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансово-промислова компанія „Гросс”, м. Харків (ідентифікаційний код 21188373) на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз, м. Донецьк витрати з проведення судової експертизи згідно рахунку №449 від 08.04.2009р., у сумі 4109,6грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансово-промислова компанія „Гросс”, м. Харків (ідентифікаційний код 21188373) на користь Публічного акціонерного товариства „Словважмаш”, м. Слов’янськ (ідентифікаційний код 00210594) понесені витрати у зв’язку із поданням апеляційних та касаційних скарг у загальному розмірі 16150грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 13.10.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2010р.

Головуючий суддя                               

Суддя О.М. Іванченков

Суддя О.І. Склярук