Постанова № 117930808, 25.03.2024, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа 362/305/24

Провадження 3/362/347/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2024 року м. Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Дорошенко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Василькові Київської області справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП

встановив:

06.01.2024 о 20:45 год. у смт. Калинівка Фастівського району Київської області по вул. Залізнична, 4, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів,) та, у порушення вимог п. 2.5 ПДР України, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився.

ОСОБА_1 у судовому засіданні надав суду пояснення, що того вечора їхав додому після ремонту свого автомобіля та був дуже стомлений. Після зупинки його автомобіля працівниками поліції запанікував через відсутність страхового поліса. Через втому та розгубленість відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Наголосив, що пропозиції працівників поліції пройти огляд в медичному закладі від працівників поліції не надходили. Надалі працівники поліції оформили даний адміністративний протокол, з яким ознайомили та проставив свої підписи. Потім зателефонував знайомому, який знайшов тверезого водія і під розписку отримав його автомобіль. Запевнив суд, що був абсолютно тверезий, а свій вчинок пояснив розгубленістю. Підтвердив факт притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, декілька років тому. Просив суд закрити провадження у справі.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Осадько О.О. (діє на підставі договору про надання правової допомоги від 09.02.2024) просив закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своєї позиції з-поміж іншого зазначив, що поліцейські не роз`яснили його підзахисному права, які передбачені ст. 268 КУпАП, а також яке стягнення передбачене за відмову від проходження огляду, що є їх обов`язком. Вказав, що відеозапис події не є безперервним, крім того даний відеозапис містить розбіжності в часі ( який зазначено у протоколі і який зафіксовано на відеозаписі). Також звернув увагу суду, що невідомо яким чином поліцейські встановили наявність ознак алкогольного сп`яніння у його підзахисного.

Вивчивши матеріали матеріалів справи у їх сукупності, заслухавши пояснення учасників, які брали участь у її розгляді, суд встановив таке.

Щодо правого регулювання порядку проходження огляну на стан сп`яніння та застосування правових норм до обставин цієї справи.

Диспозицiєю ч. 1 cт. 130 КУпAП передбачено відповідальність за:

1) кeрування трaнспортними зaсобами особами в cтані aлкогольного, нaркотичного чи іншого сп`янiння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

2) передачу кeрування трaнспортним засoбом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лiкарських препаратів;

3) вiдмову oсоби, яка кeрує тpанспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан aлкогольного, нaркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лiкарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проведення огляду на стан сп`яніння регулюється ст. 266 КУпАП.

Процедура огляду встановлюється такими підзаконними нормативними актами, які прийняті на виконання ст. 266 КУпАП і деталізують норми цієї статті: Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (надалі Порядок №1103); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі Інструкція № 1452/735).

Ці нормативно-правові акти передбачають два види огляду: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу і лікарем закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. п. 2, 3 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ч. 2 ст. 266 КУпАП передбачає, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, альтернативу містить фіксування процедури проведення огляду або ж відмови від такої.

Щодо оцінки аргументів сторін і досліджених судом доказів.

У судовому засіданні було досліджено відеозаписи події, що відображені на електронному диску, долученому до матеріалів справи, зокрема:

-відеофайл «Грирорєв (3)», де зафіксовано факт зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , який добровільно підтверджує факт керування ним транспортним засобом так як перевіряє автомобіль на справність після ремонту (0:00:24 хв.). Також водій підтверджує відсутність у нього полісу обов`язково страхового страхування, пояснюючи, це тим, що автомобіль був несправний та тривалий час не експлуатувався;

-відеофайл « ОСОБА_2 (2)», де зафіксовано як водій ОСОБА_1 о 20:52 год. надає свої анкетні дані, працівники поліції повідомляють йому про виявлені в нього ознаки алкогольного сп`яніння (0:00:41 хв.). З огляду на виявлені ознаки працівники поліції пропонують водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки або у медичному закладі (0:00:55 хв.), однак водій категорично відмовляється (0:00:56 хв.). Працівники поліції роз`яснюють водію наслідки такої відмови та повідомляють його про складання щодо нього адміністративного протоколу за ст. 130 КУпАП (0:01:11 хв.). Водій ОСОБА_1 підтверджує розуміння наслідків такої відмови;

-відеофайл «Григор`єв (1)» на якому зафіксовано оформлення адміністративного протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП та додатків до нього, з подальшим ознайомлення з ними водія ОСОБА_1 , водій жодних зауважень чи заперечень не висловлює.

Враховуючи застосування поліцейськими у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП, технічних засобів відеозапису, даний запис можливий для відтворення, доданий до протоколу у встановленому законом порядку, а тому суд визнає його належним і допустимим доказом у даній справі.

Так, відображені на відеозаписі події повністю узгоджуються з іншими письмовими матеріалами справи, які були досліджені судом, а саме:

-фактичними відомостямивикладеними впротоколі серіїААД №198975від 06.01.2024, де у поясненнях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення проставлено лише короткий підпис;

-даними актаогляду настан алкогольногосп`янінняз використаннямспеціальних технічнихзасобів,за якиму зв`язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю, порушення мови, порушення координації рухів) він мав пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак такий огляд не проводився через відмову водія ОСОБА_1 ;

-даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.01.2024, за яким такий огляд не проводився через відмову ОСОБА_1

-даними письмової розписки ОСОБА_3 від 06.01.2024 про отримання транспортного засобу ЗАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , з метою доставки за місцем проживання власника та зобов`язанням не передавати керування ним іншим особам;

Таким чином, з матеріалів справи видно, що поліцейським було дотримано норми вказаної Інструкції, у нього були наявні підстави вважати, що водій ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, керує ним з ознаками алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим останньому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку (на місці зупинки автомобіля та у медичному закладі), однак останній відмовився від такого огляду.

Так, відповідальність за ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Як передбачено п. 2. 5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння.

Таким чином норми ПДР встановлюють обов`язок водія, а не право пройти огляд на визначення стану сп`яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія) - ПДР не містять.

Перевіркою матеріалів також не встановлено порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки дії особи, уповноваженої на складання адміністративного протоколу, відповідають вимогам статті 266 КУпАП і пункту 8 Порядку № 1103, а саме: у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння та відмовою ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» було складено акт огляду у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів, також було оформлено відповідне направлення до медичного закладу для проходження водієм огляду на стан сп`яніння. При цьому, під час пропозиції йому пройти огляд на стан сп`яніння поліцейський застосовував технічні засоби відеозапису. Факт відсторонення водія від керування транспортним засобом підтверджується даним письмової розписки ОСОБА_3 від 06.01.2024.

Так, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у час та місці, зазначеному у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується відеозаписом події, який був досліджений судом у ході судового розгляду. Даний факт не оспорювався і стороною захисту.

Покликання сторони захисту щодо розбіжності у часі складання протоколу із часом, що мається на відеозаписі події, приблизно десять хвилин, має технічний характер та не впливає на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненніцього адміністративногоправопорушення.До того ж доказів тому, що ОСОБА_1 не перебував у статусі водія о 20:45 год. ( час зазначений у протоколі) сторона захисту суду не надала, натомість сторона захисту підтвердила суду, що на відеозаписі з бодікамери поліцейського зафіксовано саме ОСОБА_1 , який не заперечив перебіг подій, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Водночас суд зауважує, що для констатації фундаментального процедурного порушення суб`єкта владних повноважень, що тягне за собою неналежність, недопустимість чи недостовірність будь-якого доказу має бути доведено допущення суттєвої та/або істотної помилки, що призводить до порушення конвекційних чи конституційних прав чи свобод особи, якої таке порушення стосується, або ж прав чи інтересів інших осіб, а сама по собі розбіжність у часі, на яку наголошувала сторона захисту, свідчить, на думку суду, про зайвий формалізм або «правовий пуризм».

Це стосується і небезперервності відеозапису події, на що наголошувала сторона захисту у ході судового розгляду, оскільки цей відеозапис, який є об`єктивним доказом у справі та не залежить від суб`єктивного сприйняття будь-якої особи, доводить зупинку автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , виявлення поліцейськими у нього ознак алкогольного сп`яніння, що стало підставою для висловлення правоохоронцями водію пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки автомобіля, так і у медичному закладі, відмова водія від такого огляду, а також оформлення протоколу і додатків до нього, тобто цей доказ стосується предмету доказування по цій справі і на ньому відображені усі фактичні обставини справи, які зазначені у протоколі, який розглядається.

Щодо тверджень сторони захисту про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, то вони ґрунтуються на матеріалах справи. Ознаки алкогольного сп`яніння, які стали підставою для вимоги про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, поліцейськими викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та акті огляду настан алкогольногосп`янінняз використаннямспеціальних технічнихзасобів. Суд при цьому зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи ознак наркотичного сп`яніння, перелік яких визначений у п.3 розділу І Інструкції. Відповідно до п. 2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Матеріалами справи підтверджується те, що в працівника поліції були наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння, ці ознаки викладені поліцейським в протоколі про адміністративне правопорушення, у зв`язку із чим суд вважає безпідставними доводи захисника в цій частині.

Доводи, наведені стороною захисту про порушення працівниками поліції щодо не роз`яснення ОСОБА_1 його прав не заслуговують на увагу, оскільки йому були роз`яснені положення ст. 63 Конституції України та права, що передбачені ст. 268 КУпАП, розуміння яких він засвідчив власноручним підписом у протоколі про адміністративне правопорушення, роз`яснення ж інших положень статтей КУпАП не передбачено, а право ОСОБА_1 на захист по цій справі реалізовано.

Так само не знайшли свого підтвердження пояснення сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не знав про існування відповідальності за таку відмову, оскільки цей факт цілком спростований переглянутим відеозаписом, де йому роз`яснювали наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`ягніння, розуміння яких він підтвердив. Незнання законів не звільняє від відповідальності, а водій зобов`язаний знати й неухильно виконувати вимоги ПДР.

Так,протокол немістить будь-якихінших поясненьособи,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності,з приводунезгоди зйого змістом.Жодних заяв,зауважень чискарг приоформленні протоколучи післяйого оформленняОСОБА_1 не заявляв, мотивів не згоди з протоколом не зазначив.

При цьому суд звертає увагу, що власноручний підпис ОСОБА_1 у протоколі підтверджує волевиявлення особи, дійсність документу, свідчить про відповідальність за його зміст, а тому поставивши підпис у протоколі ОСОБА_1 підтверджує факт відмови від проведення огляду у встановленому законом порядку.

Відомості про те, що ОСОБА_1 оскаржував у встановленому законом порядку дії працівників поліції за фактом складання протоколу у справі також відсутні.

Так, під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння слід розуміти свідоме і категоричне небажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд у силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формах.

При цьому, у разі ухиляння водія від проходження огляду з тих чи інших підстав, правоохоронці позбавлені процесуальної можливості застосовувати відносно водія заходи примусу, спрямовані на проведення такого огляду чи доставлення особи до закладу охорони здоров`я.

Всі інші зауваження сторони захисту щодо порушення поліцейськими процедури оформлення цієї справи, то суд їх враховує і зауважує, що вони не спростовують фактичних обставини цієї справи і не свідчать про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП правопорушення.

Не зважаючи на процесуальну позицію сторони захисту щодо невизнання вини за ч.1 ст. 130 КУпАП, на переконання суду, надані докази на підтвердження його винуватості є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі.

Відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 KУпAП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Керування транспортним засобом та набуття статусу учасника дорожнього руху є передумовою для виникнення у особи, яка керує транспортним засобом, низки обов`язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність, пов`язана з використанням транспортних засобів чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.

За таких обставин, користуючись правом та реалізуючи бажання керувати транспортним засобом, ОСОБА_1 одночасно прийняв на себе і обов`язок неухильно підкорятися вимогам нормативно-правових актів України, визначених для водіїв транспортних засобів, в тому числі на вимогу працівників поліції проходити медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

На думку суду, усі вищезазначені докази доповнюють одне одного, узгоджуються між собою, а тому суд вважає, що дії ОСОБА_1 охоплюються складом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Призначаючи адміністративне стягнення, суд бере до уваги характер вчиненого правопорушення, а саме його високий ступінь суспільної шкідливості, особи порушника та приходить до переконання про можливість застосування до особи адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами у межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП.

У силу ст.40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2ст.4Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір.

Керуючись ст. ст. 221, 245, 251-252, 283-284, 294 КУпАП, п. 5 ч. 2ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», суд

постановив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень (Отримувач:Київська обл../м.Київ/21081300.Рахунок №UA488999980313030149000010001.Банк:Казначейство України(ЕАП)ЄДРПОУ 37955989.Призначення платежу:адміністративні штрафиу сферізабезпечення безпекидорожнього руху)з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001 Кодкласифікації доходів бюджету: 22030106).

Штраф підлягає сплаті не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше п`ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання правопорушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.

Строк пред`явлення постанови до примусового виконання становить три місяці із дня її винесення. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області.

Суддя В.М. Дорошенко