Рішення № 11792773, 07.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.10.10 р.                     Справа № 11/148-40/183                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Торговельно-підприємницький центр” м.Київ

до відповідача: Закритого акціонерного товариства „Софт Сервіс Холдинг” м.Донецьк

про стягнення 325488,56грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: Гірякова Ю.В. – за довіреністю

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: у судовому засіданні 28.09.2010р. було оголошено перерву до 07.10.2010р. відповідно до ст.77 ГПК України

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Торговельно-підприємницький центр” м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства „Софт Сервіс Холдинг” м.Донецьк про стягнення 325488,56грн., у тому числі суми заборгованості з орендної плати в розмірі 248195,44грн., пені в розмірі 9753,12грн., суми неустойки за прострочення терміну повернення майна в розмірі 67540,00грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2010р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.02.2010р. та рішення господарського суду Донецької області від 14.09.2009р. скасовано та справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

          Ухвалою від 11.08.2010р. справу було прийнято до провадження суддею Манжур В.В. та призначено до розгляду.

          Під час нового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

          У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не надавалось, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір оренди за № 126 від 29.03.2002р., протоколи погодження орендної плати від 29.03.2002р., від 03.12.2008р., акт приймання-передачі нежитлових приміщень від 10.05.2002р., листування, розрахунок суми позовних вимог, неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого утворилась заборгованість та позивачем нараховані пеня та неустойка за прострочення терміну повернення майна, з приводу чого позивач звернувся до суду.

Згідно ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на момент подачі позивачем заяви) – позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог та умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Позивач надав до суду заяву за № 373 від 14.08.2009р., в якій просить стягнути з відповідача суму заборгованості з орендної плати в розмірі 339722,88грн., пеню в розмірі 35106,69грн., суму неустойки за прострочення терміну повернення майна в розмірі 153500,00грн., суму неустойки за ухилення від здачі приміщення по акту в розмірі 9517,00грн., суму неустойки за неповідомлення про зміну юридичної адреси в розмірі 9517,00грн., суму індексації в розмірі 19668,30грн. (загальна сума – 567031,87грн.) та суму витрат на послуги адвоката в розмірі 30000,00грн.

          Відповідач у відзивах від 25.08.2010р. та від 28.09.2010р. проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність.

          Крім того, відповідачем заявлене клопотання від 28.09.2010р. про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи. Однак, зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки суд не вбачає правових підстав та необхідності призначення почеркознавчої експертизи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

          29.03.2002р. між Відкритим акціонерним товариством „Торговельно-підприємницький центр” (Наймодавець) та Закритим акціонерним товариством „Софт Сервіс Холдинг” (Наймач) був укладений договір найму за № 126 (далі за текстом – договір), згідно пункту 1.1. якого Наймодавець передав, а Наймач прийняв в найма нежитлове приміщення за адресою: вул.Васильківська, 34, м.Київ, загальною площею 951,7 кв.м, строком з 20.03.2002р. по 31.03.2012р.

          Згідно п.1.7. договору, приміщення вважаються переданими в найм з моменту підписання акту приймання-передачі.

Факт передачі об’єкту оренди орендованого відповідачем приміщення підтверджується актом приймання-передачі від 10.05.2002р., який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, та вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

          Відповідно до пункту 3.1. договору, плата за найм приміщення встановлюється в національній валюті України за 1 кв.м в місяць з урахуванням ПДВ.

          В протоколі від 29.03.2002р. сторони узгодили плату за найм приміщення з розрахунку 53,22 грн. за один квадратний метр з урахуванням ПДВ.

          03.12.2008р. між сторонами був підписаний протокол погодження орендної плати до договору, згідно якого орендна плата за користування орендованим приміщенням встановлена в розмірі 100,00грн., в тому числі ПДВ, за один квадратний метр.

          Згідно п.3.2. договору, оплата здійснюється щомісячно тільки на підставі виставлених Наймодавцем рахунків-фактур не пізніше 15 числі поточного місяця, починаючи з першого місяця найму. Рахунки-фактури надаються Наймачу не пізніше 10 числа поточного місяця.

          Крім того, в пункті 3.3. договору сторони узгодили, що комунальні послуги спожиті Наймачем та які Наймодавець зобов’язаний сплачувати за договорами на комунальні послуги на момент внесення Наймачем плати за найм, а також експлуатаційні витрати, сплачуються Наймачем одночасно з внесенням плати за найм та включаються Наймодавцем до оплати в рахунок-фактуру окремими платежами за видами.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

          Посилання відповідача на той факт, що ним не отримані рахунки-фактури на сплату орендних та комунальних платежів за договором, суд не приймає до уваги з огляду на наступне:

          Позивачем до матеріалів справи надані реєстри отримання рахунків-фактур, в яких наявна підпис представника від відповідача, уповноваженого на отримання рахунків-фактур.

          У відзивах відповідач зазначав, що виставлені позивачем рахунки-фактури отримані невідомою особою, а тому вважає, що відсутні підстави для здійснення оплати за договором.

          Однак, із матеріалів справи вбачається, що отримані рахунки-фактури особою, яка розписувалась за їх отримання, були частково оплачені відповідачем з посиланням саме на отримані рахунки.

          Отже, зважаючи на той факт, що оплата платежів за договором до грудня 2008р. здійснювалась відповідачем саме на підставі виставлених Наймодавцем (позивачем по справі) рахунків-фактур, суд вважає факт отримання рахунків відповідачем доведеним належним чином.

Із наданого позивачем уточненого розрахунку вбачається, що заборгованість з орендної плати та спожитих комунальних послуг за договором виникла за період з грудня 2008р. по березень 2009р. та становить 339722,88грн. (з яких орендна плата – 267090,00грн., комунальні платежі – 72632,88грн.).

Зважаючи на той факт, що на момент вирішення спору до матеріалів справи не надано належних доказів оплати суми заборгованості за період з грудня 2008р. по березень 2009р. в розмірі 339722,88грн. (з яких орендна плата – 267090,00грн., комунальні платежі – 72632,88грн.), вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 339722,88грн. обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення суми пені в розмірі 35106,69грн., суд зазначає наступне:

          Згідно пункту 3.4. договору, за кожний день прострочки перерахування плати за найм виплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості. Така ж відповідальність встановлена і у випадку прострочки оплати вартості комунальних та експлуатаційних послуг.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобов’язань.

Наданий позивачем розрахунок пені визнаний судом вірним та таким, що підлягає задоволенню.

          Щодо позовних вимог в частині стягнення суми неустойки за прострочення терміну повернення майна в розмірі 153500,00грн., суд зазначає наступне:

          В пункті 5.7. договору сторони узгодили, що про наміри достроково розірвати договір кожна з сторін попереджає іншу сторону за один місяць, в цей же строк Наймач зобов’язаний звільнити орендоване приміщення.

          Відповідач в листі за вих. № 3034 від 20.02.2009р. повідомив позивача про намір розірвати договір оренди з 01.03.2009р. Позивач в листі за вих. № 064 від 25.02.2009р. погодився на дострокове розірвання договору оренди з 01.03.2009р. та повідомив відповідача про необхідність звільнити та здати орендоване приміщення до 28.02.2009р.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, неустойка, передбачена вказаною нормою права, є самостійною майновою відповідальністю в сфері орендних правовідносин, право на яку виникає у орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем та підлягає стягненню за весь час прострочення обов’язку щодо повернення речі.

Із змісту вищезазначених листів вбачається, що сторони дійшли згоди щодо припинення договірних відносин саме з 01.03.2009р.

Зважаючи на той факт, що договір оренди був розірваний з 01.03.2009р., відповідач, з урахуванням приписів статті 785 Цивільного кодексу України, був зобов’язаний повернути орендоване приміщення до 28.02.2009р., оскільки у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як зазначив відповідач під час розгляду справи, орендоване ним приміщення було звільнено 25.03.2009р.

Із матеріалів справи вбачається, що орендоване за договором приміщення не було повернуто позивачеві за актом приймання-передачі, а тому за період з 01 по 25 березня 2009р. відповідачеві нарахована неустойка у розмірі подвійної плати за час користування приміщенням.

          Здійснений позивачем розрахунок суми неустойки за прострочення терміну повернення майна визнаний вірним та таким, що підлягає задоволенню.

За вказаних обставин, вимоги позивача щодо стягнення неустойки підлягають задоволенню в розмірі 153500,00грн

В уточнених позовних вимогах (заява за № 373 від 14.08.2009р.) позивач просить стягнути з відповідача суму неустойки за ухилення від здачі приміщення по акту в розмірі 9517,00грн., суму неустойки за неповідомлення про зміну юридичної адреси в розмірі 9517,00грн., суму індексації в розмірі 19668,30грн.

          Зазначені вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки не були заявлені при подачі первісного позову, та в розумінні ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України є додатковою вимогою, про яку не йшлося в позовній заяві, тобто новою вимогою, яка має бути розглянута окремо при подачі іншого позову.

          Згідно пункту 3 листа Вищого господарського суду України за № 01-8/1228 від 02.06.2006р. „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”, в редакції листа Вищого господарського суду України за № 01-8/218 від 08.04.2008р., під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вищевикладене, приймаючи до уваги той факт, що позивачем під звернення до суду з позовом не були заявлені вимоги про стягнення суми неустойки за ухилення від здачі приміщення по акту, суми неустойки за неповідомлення про зміну юридичної адреси, суми індексації, останні вимоги є новими, які мають бути розглянуті окремо.

За вказаних обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми неустойки за ухилення від здачі приміщення по акту в розмірі 9517,00грн., суми неустойки за неповідомлення про зміну юридичної адреси в розмірі 9517,00грн., суми індексації в розмірі 19668,30грн. не підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача стягнення витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката, в розмірі 30000,00грн., суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Тобто, до судових витрат відноситься оплата послуг адвоката виключно у разі, якщо послуги адвоката надавались виключно при розгляді справи та саме за надання цих послуг здійснена оплата.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.

Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру” зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 546, яке видане 18.04.2007р., Ясиновський Іван Григорович має право на заняття адвокатською діяльністю.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом – Ясиновським І.Г. підтверджуються договором № 04-09 від 02.03.2009р., згідно умов якого Виконавець зобов’язався надати Замовнику обумовлені юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в господарських судах загальної юрисдикції України з питань щодо представлення інтересів Замовника в суді та підготовки відповідних документів по стягненню заборгованості із ЗАТ „Софт Сервіс Холдинг”, а також з інших питань, що можуть ставитися Замовником, що стосується заборгованості ЗАТ „Софт Сервіс Холдинг”, а Замовник зобов’язався оплачувати надані послуги.

Вартість послуг за вказаним договором становить 30000,00грн. (п.5.1. договору № 04-09 від 02.03.2009р.).

Факт надання позивачеві адвокатських послуг по справі № 11/148-40/183 підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг від 31.07.2009р., серед яких зазначені: складання Виконавцем проектів позовних заяв та заяв про забезпечення позову, складання заяв про уточнення позовних вимог, складання розрахунків пені, неустойки та інших штрафних санкцій, участь представників Виконавця в судових засіданнях, узагальнення та аналіз результатів судових засідань та надання Замовнику пропозиції з усунення виявлених недоліків, надання усних та письмових консультацій, правових висновків, довідок з правових питань, що виникали у діяльності Замовника. Згідно зазначеного акту, вартість наданих послуг становить 30000,00грн.

Сплата позивачем адвокатських послуг за вказаним договором підтверджується реєстром документів проведених по системі Клієнт-Банк на суму 30000,00грн., призначенням платежу за яким є „за юридичні послуги щодо захисту інтересів, згідно Дог. № 04-09 від 02.03.09р. без ПДВ”.

Водночас, положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року№ 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Ясиновського Івана Григоровича у всебічному, повному та об’єктивному розгляді справи № 11/148-40/183, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 30000,00грн. істотно завищеною.

Враховуючи вказане, а також беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, відсутність представника (Ясиновського І.Г.), як це передбачено умовами договору, у судових засіданнях при розгляді справи в господарському суді Донецької області, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат по оплаті послуг адвоката сумою в 10000,00грн.

Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат на адвоката висловлена в пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.2002 року № 01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів”.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 30000,00грн. підлягає частковому задоволенню в розмірі 10000,00грн.

Позивач надав до суду заяву за № 375 від 14.08.2009р., в якій просить з метою забезпечення позовних вимог накласти арешт на грошові кошти на всіх виявлених державною виконавчою службою банківських рахунках відповідача та на майно відповідача, виявлене державною виконавчою службою, в межах суми позову

Суд розглянув заявлені вимоги позивача та відмовив у задоволенні з наступних підстав:

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

За приписом ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві та забороною відповідачеві вчиняти певні дії тощо.

При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що існує реальна загроза порушення прав та інтересів заявника.

Однак, позивач не надав доказів, у розумінні ст.66 Господарського процесуального кодексу України, існування реальної загрози порушення прав та інтересів заявника, та не довів, що неприйняття заходів забезпечення позову може призвести до унеможливлення виконання рішення суду. Крім того, позивачем не вказані розрахункові рахунки, на які він просить накласти арешт, та не визначено індивідуального майна Відповідача та не надано доказів щодо права власності майна, яке підлягає арешту.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), оскільки саме з вини останнього виник спір.

Позивачем було заявлено уточнені майнові вимоги на загальну суму 567031,87грн., а тому державне мито повинно бути сплачене у розмірі 1 відсоток від заявленої суми, тобто 5670,32грн.

Витрати, пов’язані з оплатою адвокатських послуг, згідно приписів статті 44 Господарського процесуального кодексу України, відносяться до складу судових витрат, а тому державне мито в цій частині вимог не підлягає сплаті.

Оскільки позивачем платіжними дорученнями за № 96 від 11.03.2009р. на суму 3254,88грн. та за № 392 від 14.08.2009р. на суму 2715,44грн. (загальна сума 5970,32грн.), тобто більше ніж передбачено діючим законодавством, то суд дійшов висновку про видачу Відкритому акціонерному товариству „Торговельно-підприємницький центр” м.Київ довідки про повернення державного мита у розмірі 300,00грн., відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993р., у зв’язку зі сплатою у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

На підставі ст.ст. 525, 549, 625, 615, 762, 785 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

          Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Торговельно-підприємницький центр” м.Київ до Закритого акціонерного товариства „Софт Сервіс Холдинг” м.Донецьк про стягнення суми заборгованості з орендної плати в розмірі 339722,88грн., пені в розмірі 35106,69грн., суми неустойки за прострочення терміну повернення майна в розмірі 153500,00грн., суми неустойки за ухилення від здачі приміщення по акту в розмірі 9517,00грн., суми у неустойки за неповідомлення про зміну юридичної адреси в розмірі 9517,00грн., суми індексації в розмірі 19668,30грн. (загальна сума – 567031,87грн.), а також суми витрат на послуги адвоката в розмірі 30000,00грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Софт Сервіс Холдинг” м.Донецьк (вул.Генерала Антонова, буд.4, м.Донецьк, 83015; ЄДРПОУ 25398110) на користь Відкритого акціонерного товариства „Торговельно-підприємницький центр” м.Київ (вул.Васильківська, 34, м.Київ, 03022; ЄДРПОУ 05414775) суму заборгованості з орендної плати в розмірі 339722,88грн., пеню в розмірі 35106,69грн.; суму неустойки за прострочення терміну повернення майна в розмірі 153500,00грн.; витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 10000,00грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 5283,30грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 219,89грн.

В іншій частині позовних вимог – у задоволенні відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Видати Відкритому акціонерному товариству „Торговельно-підприємницький центр” м.Київ (вул.Васильківська, 34, м.Київ, 03022; ЄДРПОУ 05414775) довідку на повернення державного мита у розмірі 300,00грн., сплаченого платіжними дорученнями за № 96 від 11.03.2009р. на суму 3254,88грн. та за № 392 від 14.08.2009р. на суму 2715,44грн. (загальна сума 5970,32грн.), відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 7-93 від 21 січня 1993 року, у зв’язку зі сплатою в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

          У судовому засіданні 07.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                               

Повний текст рішення складений та підписаний 11.10.2010р.