Рішення № 11792625, 05.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.10.10 р.                     Справа № 25/164                               

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання О.М. Якименко          

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Донецької філії дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Донецьк

до відповідача комунального підприємства „Красноармійськтепломережа” м. Красноармійськ Донецької області

про стягнення 926 788грн.59коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Бережний Р.В. – головний юрисконсульт (довіреність № 6/10 від 11.01.2010);

від відповідача: Петренко Т.М. – начальник юридичного відділу (довіреність № б/н від 19.02.2010)

          Позивач – дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Донецької філії дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Донецьк звернувся до господарського суду з позовом до комунального підприємства „Красноармійськтепломережа” м. Красноармійськ Донецької області про стягнення 926 788грн.59коп., у тому числі основний борг в сумі 504417грн.67коп., пеня в сумі 48400грн.89коп., індекс інфляції в сумі 296 950грн.30коп., 3% річних в сумі 77019грн.73коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок ціни позову, договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання № 10-16(08)Б від 30.09.2008, додаткові угоди № 1 від 30.10.2008, № 2 від 24.12.2008, № 3 від 30.01.2009, № 4 від 18.03.2009, № 5 від 14.04.2009, № 6 від 27.04.2009, № 7 від 28.04.2009 до договору поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання № 10-16(08)Б від 30.09.2008, акти передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для бюджетних організацій та інших установ від 31.01.2009 за січень 2009р., від 28.02.2009 за лютий 2009р., від 31.03.2009 за березень 2009р., від 30.04.2009 за квітень 2009р., від 31.05.2009 за травень 2009р., від 30.06.2009 за червень 2009р., від 31.07.2009 за липень 2009р., від 31.08.2009 за серпень 2009р., від 30.09.2009 за вересень 2009р.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що станом на день слухання справи сума основного боргу, заявлена до стягнення, відповідачем не погашена.

У відзиві на позовну заяву (вих. № 12/1085 від 30.09.2010) відповідач зазначив, що позовні вимоги визнає частково в частині заборгованості за спожитий природний газ в сумі 504417,67грн. та в частині пені в сумі 48124,26грн. Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних, індексу інфляції та залишку пені відповідач зазначає, що оскільки цільова надбавка до тарифу на природний газ є бюджетним збором, тому її розмір не повинен враховуватися до суми боргу при нарахуванні пені, індексу інфляції та 3% річних. Крім того, відповідач свої заперечення стосовно нарахованих 3% річних, індексу інфляції та пені грунтує посиланнями на важке фінансове становище підприємства відповідача, на відсутність державних дотацій, на положення ЗУ „Про тимчасову заборону стягнення пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги”, ЗУ „Про реструктуризацію заборгованості за надані послуги по утриманню будинків та споруд та при будинкових територій та комунальні послуги, яка утворилась станом на 01.12.2006”, ЗУ „Про реструктуризацію заборгованості по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”, ЗУ „Про теплопостачання”. Також, відповідач, посилаючись на скрутний фінансово-економічний стан підприємства, просить суд розстрочити виконання рішення терміном на один рік.

У судовому засіданні відповідач заявив усне клопотання про зменшення пені у зв’язку з важким фінансовим становищем підприємства.

          Розглянувши матеріали справи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

          30.09.2008 між дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерного компанії „Нафтогаз України” в особі Донецької філії (Постачальник) та комунальним підприємством «Красноармійськтепломережа» (Покупець) був укладений договір поставки природного газу № 10-16(08)Б, відповідно до якого Постачальник зобов’язався передати у власність Покупцю, а Покупець зобов’язався прийняти від Постачальника та оплати природний газ в обсязі, узгодженому в договорі (стаття 2 договору).

Постачальник передає за цим Договором газ імпортованого походження, отриманий за договором поставки природного газу між НАК „Нафтогаз України” та Постачальником (п. 1.2. договору).

Згідно п. п. 4.2., 4.4. договору право власності на газ переходить від Постачальника до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов’язану з правом власності на газ.

Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцю у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

30.10.2008, 24.12.2008, 30.01.2009, 18.03.2009, 14.04.2009, 27.04.2009, 28.04.2009 Сторони підписали додаткові угоди № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 та № 7, відповідно, до договору поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання № 10-16(08)Б від 30.09.2008, відповідно до яких внесли зміни та доповнення до основного договору.

На виконання умов зазначеного договору позивач протягом періоду січень 2009р. –вересень 2009р. передав відповідачу природний газ в обсязі 2 677,634тис.куб.м на загальну суму 6 975 380грн.82коп.

Факт отримання відповідачем природного газу в зазначеному обсязі та на вказану суму підтверджується актами передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для бюджетних організацій та інших установ від 31.01.2009 за січень 2009р., від 28.02.2009 за лютий 2009р., від 31.03.2009 за березень 2009р., від 30.04.2009 за квітень 2009р., від 31.05.2009 за травень 2009р., від 30.06.2009 за червень 2009р., від 31.07.2009 за липень 2009р., від 31.08.2009 за серпень 2009р., від 30.09.2009 за вересень 2009р.

Вказані акти передачі-приймання природного газу підписані та скріплені печаткою відповідача без зауважень та заперечень, та погоджені газорозподільною організацією.

          У відповідності з п. 6.1. договору остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги природного газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10-го числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.

          Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

          Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог –згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов’язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

В порушення умов договору та вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач зобов’язання по оплаті переданого та отриманого природного газу виконав частково.

          Загальна сума заборгованості становить 504 417,67грн.

Відповідач заборгованість в сумі 504 417,67грн. визнає в повному обсязі; акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2010, відповідно до якого сальдо на користь позивача склало 504417,67грн., підписав без застережень.

На момент прийняття рішення по справі відповідач заборгованість в сумі 504417грн.67коп. не погасив, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 216 –218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пункт 7.2. договору закріплює, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. договору, Покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Окрім стягнення основного боргу, позивач з посиланням на п. 7.2. договору нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Відповідно до розрахунку розмір пені становить 48400грн.89коп. за період з 20.02.2010 по 20.08.2010 (за 181 день).

Нарахування та розмір пені відповідають умовам договору, приписам ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996, розмір пені на правильність розрахунку судом перевірений.

Відповідач, з посиланням на важке фінансове становище підприємства, усно клопотав про зменшення розміру пені.

Суд розглянув вказане клопотання відповідача, скористувався правом, наданим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, в силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України, зменшив розмір пені, належний до стягнення з відповідача, на 50%.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 24200грн.45коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

          З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу індекс інфляції за період січень 2009р. - березень 2010р. та 3% річних за період з 11.02.2009 по 30.11.2009 (за 555 днів).

Відповідно до розрахунку індекс інфляції становить 296 950грн.30коп., 3% річних –77019грн.73коп.

Нарахування інфляційних та 3% річних на суму основного боргу законодавчо закріплено.

Суд перевірив розміри індексу інфляції та 3% річних на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення 3% річних у сумі 77019,73грн. та про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення індексу інфляції, оскільки позивачем при розрахунку невірно зазначений індекс інфляції за листопад 2009р., а саме: індекс інфляції за листопад 2009р. становив 101,1%, а не 101,8%, як вказав позивач.

У зв’язку з цим вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції підлягають задоволенню в сумі 293419,37грн.

В частині стягнення індексу інфляції в сумі 3530,93грн. відмовити за необґрунтованістю розрахунку.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Заперечення відповідача щодо вимог про стягнення залишку пені, 3% річних та індексу інфляції, судом до уваги не приймаються, оскільки важке фінансове становище підприємства, дія нормативно-правових актів, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень, відсутність державних дотацій, не звільняє останнє від уплати інфляційних та 3% річних, сплата яких визначена ст. 625 ЦК України, та пені, сплата якої за неналежне виконання зобов’язань передбачена умовами договору. Посилання відповідача на те, що цільова надбавка до тарифу на природний газ є бюджетним збором, тому її розмір не повинен враховуватися до суми боргу при нарахуванні пені, індексу інфляції та 3% річних, є необґрунтованим, тому як за умовами договору Сторони визначились з ціною на газ, яка включає до себе складові, зокрема, цільову надбавку. Отже, у випадку несвоєчасної оплати, заборгованість розраховується, виходячи з узгодженої Сторонами ціни на газ. Тому, нарахування пені, індексу інфляції та 3% річних на суму заборгованості є правомірним.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, посилаючись на скрутний фінансово-економічний стан підприємства, просить суд розстрочити виконання рішення терміном на один рік.

Суд розглянув зазначене клопотання відповідача та не задовольняє його, оскільки підприємство позивача також має стратегічне значення та знаходиться в важкому фінансову становищі. До того ж, відповідачем не наведені обставини, з яких можливо було б вбачити, що надання розстрочки боргу на 6 місяців, доцільне та дозволить виконати рішення суду. Окрім того, заборгованість, яка розглядається у даній справі, значиться за відповідачем ще з 2009р.

          Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 530, 549, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216-218, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Донецької філії дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Донецьк до комунального підприємства „Красноармійськтепломережа” м. Красноармійськ Донецької області про стягнення 926788грн.59коп., у тому числі основний борг в сумі 504417грн.67коп., пеня в сумі 48400грн.89коп., індекс інфляції в сумі 296 950грн.30коп., 3% річних в сумі 77019грн.73коп., задовольнити частково в сумі 899 057грн.22коп., у тому числі основний борг в сумі 504417грн.67коп., пеня в сумі 24200грн.45коп., індекс інфляції в сумі 293 419грн.37коп., 3% річних в сумі 77019грн.73коп.

В частині стягнення індексу інфляції в сумі 3530,93грн. відмовити за необґрунтованістю розрахунку.

Стягнути з комунального підприємства „Красноармійськтепломережа” (вул. Дніпропетровська, 4А, м. Красноармійськ Донецької області, 85300, код ЄДРПОУ 32213475) на користь дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Донецької філії дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (83017, м. Донецьк, бул. Шевченко, 25, ЗКПО 25987823) основний борг в сумі 504417грн.67коп., пеню в сумі 24200грн.45коп., індекс інфляції в сумі 293 419грн.37коп., 3% річних в сумі 77019грн.73коп., держмито в сумі 9232грн.58коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235грн.10коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення були оголошені в судовому засіданні 05.10.2010р. та долучені до матеріалів справи.

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2010р.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, або в касаційному порядку після його перегляду в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               

Вик. Тимошенко О.О.

тел.: 305-68-27