Рішення № 11792092, 05.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.10.10 р.                     Справа № 12/200пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Здоренко В.В.

за участю представників сторін

від позивача – Нікітін Д.О. за довір

від відповідача - не з”явився

від третьої особи – не з”явився

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "“СК “Північний”, м. Донецьк

до відповідача Приватного підприємства “Агенство правового сприяння” м.Донецьк

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Донецької міської ради, м. Донецьк

про визнання права власності на переплановану адміністративну будівлю ( літ Е-5) за адресою 83050 м. Донецьк, пр. Ватутіна, 2 загальною площею 1163, 6 кв.м.

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "“СК “Північний”, м. Донецьк звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства “Агенство правового сприяння” м. Донецьк та просило суд визнати право власності на переплановану адміністративну будівлю ( літ Е-5) за адресою 83050 м. Донецьк, пр. Ватутіна, 2 загальною площею 1163, 6 кв.м.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається, що ним зроблено реконструкцію та перепланування належного йому на праві власності об”єкта нерухомості, ст. 392 ЦК України.

Відповідач вважає, що надані позивачем докази не підтверджують виникнення у нього права власності на спірне майно.

Ухвалою суду від 16.09.2010 р. до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Донецьку міську раду, яка надала письмове відношення до позову та просило суд розглянути спір без його представників. Клопотання судом задоволено.

Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив

29.09.2008 року між АТЗТ “ Перший Донецький авторемонтний завод” ( продавець) та позивачем ( покупець) підписано договір купівлі-продажу. згідно якого позивач набував у власність будівлю виробничо- побутових приміщень літ. Е-5 загальною площею 1299,7 кв.м, за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна 2.

Зазначений договір посвідчено нотаріально та внесено в реєстр правочинів

09.10.2008 року право власності на вище зазначений об”єкт нерухомості зареєстровано за позивачем у Комунальному підприємстві Бюро технічної інвентаризації міста Донецька, що підтверджується витягом.

23.07.2010 р. Донецька міська рада приймає рішення за № 46/44 “Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю “ДСК “Північний” земельної ділянки в оренду для експлуатації існуючей будівлі виробничо-побутових приміщень по пр. Ватутіна, 2 у Ворошиловському районі

На виконання вище зазначеного рішення, між Донецькою міською радою та позивачем підписано договір оренди земельної ділянки для експлуатації існуючей будівлі виробничо-побутових приміщень, яка знаходиться на території Ворошиловського району по пр. Ватутіна, 2

Згідно пояснення представника позивача, під час володіння та користування зазначеним об”єктом нерухомості, позивач здійснив внутрішне перепланування, що призвело до зменшення площ.

Відповідно до експертного дослідження будівельно-технічної спеціалізації за № 5363/23 виконаного Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз, спірна будівля може експлуатуватися за призначенням, порушень державних будівельних норм та правил не встановлено.

26.06.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нежитлового приміщення відповідно до якого останньому було передано у строкове платне користування нежитлове приміщення № 2 площею 14.2 кв.м., розташоване на першому поверсі адміністративної будівлі.

Листом за № 03/10 від 03.08.2010 р. позивач повідомив відповідача, що у зв”язку з закінченням внутрішнього перепланування і ремонту адміністративної будівлі відповідачу необхідно з”явитися для розірвання вище зазначеного договору оренди.

Але листом за № 26/1 від 26.98.2010 р. відповідач відмовився вирішувати з ним питання відносно користування орендованими приміщеннями та не визнав права власності позивача на спірну будівлю.

У зв”язку з чим, позивач звернувся до суду та просить суд визнати за ним права власності

Розглядаючи зазначений спір суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Пункт 2 статті 3 Цивільного кодексу України встановлює, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно до вимог ст.ст. 328-345 ЦК України право власності виникає на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно до ст. 316 ЦК України правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. ( ст. 319 ЦК України)

Власник використовує своє майно для підприємницької діяльності ( ст. 320 ЦК України)

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом ( ст. 321 ЦК України).

Згідно частини 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотним порушеннями будівельних норм та правил.

Частина 5 ст. 376 ЦК України закріплює, що на вимогу власника або користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

На час звернення до суду позивач є користувачем земельної ділянки та володіє, розпоряджається та користується спірним майном.

При цьому, земельна ділянка була виділена позивачу саме для експлуатації існуючої будівлі.

Враховуючи, що позивачем здійснена тільки перепланування належної йому на праві власності будівлі, яке призвело лише до зменшення площ , права Донецької міської Ради, як власника земельної ділянки, в даному випадку не порушено.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін має довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Сторонами не було доведено, що визнання права власності на спірне майно порушує права та законні інтереси відповідача чи третіх осіб.

Проведення власником майна, реконструкції свого майна, не позбавляє його права власності на реконструйоване ( переплановане) майно виходячі з приписів ст.ст. 319-320 ЦК України.

Що стосується, що спірне майно не прийнято до експлуатації, то суд зазначає наступне.

Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на об'єкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише визнання в судовому порядку.

Обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.

На час розгляду справи і до моменту звернення позивача до суду, власник земельної ділянки або іншій орган, не здійснював дії та не приймав рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного об'єкту самочинного будівництва, та не інформував його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.

Згідно висновку експертизи, спірне майно придатно до експлуатації та відповідає будівельним нормам.

Вказаний висновок свідчить про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшої експлуатації будівлі за своїм призначенням.

Стаття 321 ЦК України закріплює, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом.

На цей час, право власності на спірне майно не спростовується жодною особою. В той же час, це право не може бути зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведення будівельних робіт.

Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єктів самочинного будівництва та належним чином оформити правоустановчі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктами нерухомості.

Стаття 376 ЦК України, передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого майна саме в судовому порядку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право на захист свого законного права чи інтересу в судовому порядку, зокрема шляхом визнання права власності.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 33,43,49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ

Позов задовольнити

Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю “СК “Північний”, м. Донецьк, пр. Ватутіна, 2 ЄДРПОУ 34500552 на переплановану адміністративну будівлю ( літ Е-5) за адресою: 83050, м.Донецьк, пр. Ватутіна, 2 загальною площею 1163, 6 кв.м.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.10.2010 р.

Суддя