Рішення № 11792066, 06.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.10.10 р.                     Справа № 36/91                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Курило Г.Є.

Суддів Риженко Т.М. , Лейби М.О.

при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Аріс”, м. Донецьк

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ

про стягнення 169099,31грн.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідач : не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

В судовому засіданні оголошена перерва

з 15.07.2010р. по 22.07.2010р.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Аріс”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ, про стягнення 169099,31грн., в т.ч. суму заборгованості в розмірі 147046,39 грн., пеню в розмірі 9999,15 грн., 3% річних в розмірі 2054,62 грн., інфляційні витати в розмірі 9999,15 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір поставки №15/1840 від 12.11.2008р., специфікації до даного договору, накладні, рахунки, платіжні доручення.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 07.05.2010р. порушив провадження у справі № 36/91.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 22.07.2010р. у зв’язку з великою завантаженістю судді Будко Н.В., справу № 36/91 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Аріс” м. Донецьк, до Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ, про стягнення 169099,31грн., передано на розгляд головуючого судді Курило Г.Є. та суддів Сгара Е.В., Попков Д.О.

Відповідно до уточнень до позовної заяви, які надійшли до суду 20.09.2010р. про стягнення заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості в розмірі 147046,39 грн., пеню в розмірі 9999,15 грн., 3% річних в розмірі 2054,62 грн., інфляційні витрати в розмірі 9999,15грн. Суд приймає до уваги уточнення та розглядає справу по суті.

Розгляд справи неодноразово відкладався, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, зупинявся та поновлювався, на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України. Склад судової колегії змінювався розпорядженням заступника голови суду

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

12.11.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Аріс” (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством „Енергомашспецсталь” (Покупець) був укладений договір поставки за № 15/1840 (далі за текстом –договір), згідно пункту 1.2. якого Постачальник зобов’язався поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення в кількості, комплектності, у строки та за цінами, які будуть визначатися специфікаціями до договору в кожному конкретному випадку, а Покупець зобов’язаний оплатити, згідно розділу 9 даного договору та прийняти її.

Загальна кількість товару, що постачається за договором, складається з кількості товару, що постачається по всім специфікаціям, оформленим до даного договору (п.1.3. договору).

Ціна продукції вказується в специфікаціях, які є невід’ємними частинами договору (п.2.1. договору).

Орієнтовна сума договору на момент укладання складає 5000000,00 грн. з ПДВ. Загальна сума договору є величиною перемінною і складається із суми всіх специфікацій, оформлених до даного договору (п.2.2. договору).

Відповідно до п. 9.3. договору покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом 30 календарних днів від дня поставки продукції і отримання рахунку на оплату, якщо інше не передбачено специфікацією.

Строк дії договору визначений в п.13.2. договору та становить до 31.12.2009р. Якщо за місяць до спливу строку дії договору жодна із сторін не запропонує змінити або розірвати договору, він вважається продовженим на наступний рік в попередній редакції. У випадку розірвання договору сторона повинна попередити про це іншу сторону не пізніше, ніж за 1 місяць.

Договір підписаний обома сторонами без зауважень і заперечень та скріплений печатками обох підприємств.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Суду надані специфікації до договору №1 від 12.11.2008р., №2 від 12.01.2009р., №3 від 15.01.2009р., №4 від 25.02.2009р., №5 від 25.06.2009р., №6 від 21.08.2009р.

В даних специфікаціях сторонами були узгоджені обсяги поставки, вартість продукції, порядок та умови оплати. Специфікації скріплені підписами сторін. Завірена копія договору та специфікації до нього додані до позовної заяви.

Відповідно до накладних та рахунків №323 від 26.11.2008р., №327 від 02.12.2008р., №331 від 12.12.2008р., №1 від 19.01.2009р., №3/1 від 22.01.2009р., №5 від 26.01.2009р., №23 від 21.02.2009р., №58 від 07.04.2009р., №61 від 15.04.2009р., №71 від 30.04.2009р., №76 від 07.05.2009р., №121 від 01.07.2009р., №132 від 14.07.2009р., №134 від 15.07.2009р., №288 від 11.10.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Аріс”, м. Донецьк поставляло відповідачу товар на загальну суму 462046,39грн.

В зазначених накладних є посилання на договір № 15/1840 від 12.11.2008р., таким чином суд дійшов висновку, що поставка здійснювалась в рамках спірного договору.

Факт отримання відповідачем товару на вищезазначену суму підтверджується печаткою Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ та підписом представника відповідача на вказаних накладних, що містяться в матеріалах справи.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення, з яких вбачається, що відповідач частково сплатив суми боргу за договором №15/1840 від 12.11.2008р. на загальну суму 315000,00грн.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов’язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

Як встановлено судом, заборгованість відповідача виникла за накладними:

- №71 від 30.04.2009р. на суму 33205,56 грн. (що частково сплачена в розмірі 2361,25грн.), №76 від 07.05.2009р. на суму 31445,39 грн. – специфікація №4 від 25.02.2009р.;

- №121 від 01.07.2009р. на суму 31104,18 грн., №132 від 14.07.2009р. на суму 10205,35грн., №134 від 15.07.2009р. на суму 19870,57 грн. – специфікація № 5 від 25.06.2009р.;

- №288 від 11.10.2009р. на суму 23576,59 грн. – специфікація № 6 від 21.08.2009р.

Відповідно до специфікацій №4 від 25.02.2009р., №5 від 25.06.2009р., №6 від 21.08.2009р. до договору оплата здійснюється – 30 днів з моменту поставки та отримання покупцем документів, вказаних в п. 6.1 договору.

Постачальник зобов'язується надати покупцеві одночасно з продукцією наступні документи: а)          рахунок; б)сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності); в)накладну (у накладній обов'язкове посилання на одержувача продукції); г)податкову накладну (п. 6.1 договору).

Згідно до п. 8.2 договору сторони дають згоду на застосування в процесі приймання продукції правил, що поставляється, передбаченими Інструкціями Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (П-6) і про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості (П-7).

Згідно п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 № П-7 приймання продукції по якості і комплектності виробляється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними й Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність що поставляється продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахункові-фактурі, специфікації, описові, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідних актів суду не надано. При отриманні товару покупцем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов’язань з поставки товару.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов’язань щодо надання відповідачу документів, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов’язання позивач виконав у відповідності з умовами договору поставки та надав разом з товаром документи, зазначені в п. 6.1. договору.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, на момент подачі позовної заяви строк оплати за спірними накладними є таким, що настав.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити вартість отриманого від позивача товару на суму 147046,39грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 9999,15 грн. за період з 12.11.2009р. по 30.04.2010р.

Відповідно до п. 10.5 договору при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більш подвійної ставки НБУ.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасно, згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Таким чином, пеня нараховується за 6 місяців.

Тобто, нарахування штрафних санкцій (пені) повинно здійснюватися з моменту виникнення права вимоги (за кожною накладною окремо) та за 6 місяців (182 дня).

Позивачем був здійснений розрахунок пені на загальну суму заборгованості не з моменту виникнення права вимоги за кожною накладною, а з 12.11.2009р. по 30.04.2010р.

Самостійно здійснивши перерахунок пені за період з 12.11.2009р. по 30.04.2010р.(суд не має право змінювати період нарахування штрафних санкцій) з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України за кожною накладною, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 4379,25грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2054,62грн. за період з 12.11.2009р. по 30.04.2010р. та інфляційні витрати в сумі 9999,15 грн. з 12.11.2009р. по 30.04.2010р.

За приписом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі в сумі 2054,62грн. за період з 12.11.2009р. по 30.04.2010р. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Перевіривши арифметично розрахунок інфляційних витрат, суд встановив, що належна до стягнення сума інфляційних витрат становить 9957,28грн. за період з 12.11.2009р. по 30.04.2010р. (квітень 2010р. дефляція).

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись, ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 49, 77, 79, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Аріс”, м. Донецьк, до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ, задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” (за адресою: 84306, Донецька область, м.Краматорськ, ЄДРПОУ 00210602, р/р 2600901517252 в філії ВАТ „Державно експортно-імпортний банк України” в м.Донецьк, МФО 334817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Аріс” (за адресою: 83100, м.Донецьк, вул. Горького, 158, ЄДРПОУ 30623536, р/р №26009309002001 в ДРУ ЗАТ КБ „Приватбанк”, МФО 335496) суму основного боргу в розмірі 147046,39грн., пеня в розмірі 4379,25грн., 3% річних в розмірі 2054,62 грн., інфляційні витрати в розмірі 9957,28грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 1634,38грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 228,10грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

У судовому засіданні 06.10.2010р. оголошено повний текст рішення.

Гол?овуючий суддя                     Курило Г.Є.

Суддя Риженко Т.М.

Суддя Лейба М.О

Суддя