Рішення № 11790690, 18.10.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.10.10р.Справа № 21/254-10 За позовом Прокурор Саксаганського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської обл. в інтересах держави, в особі Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.,

в особі Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

Третя особа: Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

про стягнення 13 103,54 грн. за спожиту теплову енергію

Суддя Назаренко Н.Г.

Представники:

прокурор - Кутузова В.О., прокурор, посвідчення № 187 від 28.12.2007р.;

від позивача -1 не з'явився;

від позивача -2 - Кузьменко С.А., дов. 1509/07 від 25.05.10р.

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - Лутцев Є.В., дов. № 11425/01 від 08.12.08р.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Центрально - Міського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради в особі Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернувся до господарського суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з останнього на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" заборгованості за теплову енергію у сумі 10 673,13 грн., пені у сумі 1 464,01 грн., штраф у сумі 747,13 грн., інфляційних втрат у сумі 98,75 грн. та 3 % річних у сумі 120,52 грн.

Представник позивача - 2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги прокурора, просить задовольнити позов в повному обсязі.

Представник третьої особи позовні вимоги прокурора підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач не використав надане йому законом право на участь свого представника в судовому засіданні, відзив на позов та витребувані судом докази не надав, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засідан

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, суд зважає на те, що якщо представники сторін чи інші учасники процесу не зявилися в судове засідання, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора, представника позивача та третьої особи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (надалі - Теплопостачальна організація, Третя особа) та Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (наділі - Покупець-продавець, Позивач-2) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Споживач, Відповідач) було укладено Договір № 6/6111 від 01.10.2008р. купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 договору Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання поставити Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах, передбачених цим договором.

Договір згідно п. 11.1. набуває чинності з моменту його підписання та діє з 01.10.2008р. до 31.12.2009р., договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 11.3. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляція - в період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання - протягом року.

За твердженням Прокурора (не спростованим Відповідачем) свої договірні зобов'язання Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" виконував, а саме, проводив постачання теплоносія на протязі всього періоду, передбаченого договором, не порушуючи щорічні розпорядження Виконавчого комітету Криворізької міської Ради Дніпропетровської області "Про початок та закінчення опалювального періоду".

Згідно п. 3.2.5. договору Споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку на межі балансової належності та експлуатації відповідальності теплових мереж ДП "Криворізька теплоцентраль" та ФОП ОСОБА_1 або розрахунковим способом (п.6.1. договору).

Згідно розділу 7 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Якщо споживач розрахувався за показаннями приладів обліку оплата повинна проводитися до 28-го числа поточного місяця, у разі відсутності приладів обліку до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим

Тарифи теплової енергії передбачені рішенням виконавчого комітету Криворізької міської Ради Дніпропетровської області "Про встановлення тарифів на послуги водо- теплопостачання у місті Кривому Розі для групи інших споживачів" № 110 від 08.04.09р. 605грн. за 1 Гкал.

За наданими Прокурором документами, заборгованість відповідача з грудня 2009р. по квітень 2010р. складає 10 673,13 грн.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України ).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України).

Отже, факт невиконання Відповідачем зобовязань за договором укладеним між сторонами, матеріалами справи встановлено, Відповідачем не спростовано.

Доказів сплати цього боргу на час розгляду справи суду не надано, у зв'язку з чим вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 10 673,13 грн. підлягають задоволенню.

За умовами п. 8.2.9 Договору за порушення строків сплати за отриману Теплову енергію стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості послуг, за які допущено прострочення за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів, додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної суми.

Відповідно до вказаного пункту Позивачем нараховано до стягнення за період з 21.01.10р. по 20.07.10р. 1464,01грн. пені та 747,13 грн. штрафу.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст.611 ЦК України.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунки надані прокурором за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що до стягнення підлягають 789,82 грн. пені за період з 21.01.2010р по 20.07.2010р.

В частині стягнення 674,19 грн. слід відмовити.

Щодо стягнення з Відповідача 747, 13 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У частині четвертій статті 231 ГК України зазначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, зазначені види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними заходами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора.

Крім того, вбачається, що законодавець не забороняє сторонам передбачити в договорі положення щодо сплати штрафу за порушення зобовязання, як і не прив'язує цей вид неустойки до конкретного виду правовідносин.

Частиною 2 п.2. ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позивач має право вимагати від відповідача сплати неустойки, передбаченої умовами договору, розмір якої встановлено сторонами за взаємною згодою.

Також, суд зазначає, що поняття "притягнення до юридичної відповідальності" не ідентичне поняттю "юридична відповідальність", що визначено у п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27.10.99р. у справі №1-15/99. При цьому, у контексті змісту положень норм Конституції України, у т.ч. ст.61, терміни "притягнення до юридичної відповідальності" та "юридична відповідальність" розмежовуються.

Крім того, умови договору передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність, за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки пені та штрафу, тобто встановлено один вид відповідальності цивільно-правова.

При цьому, чинне законодавство не встановлює граничного розміру неустойки і збільшення її розміру за рахунок встановлення штрафу у випадку порушення виконання зобовязання з оплати у, встановлений вказаним договором, строк і відповідне положення договору не суперечить чинному законодавству, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такого виду неустойки як пеня.

Відповідно до ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також, відповідно до ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст.551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Між тим, відповідач в судові засідання свого представника не направляв, під час розгляду спору у даній справі розмір неустойки зменшити не просив.

Враховуючи викладене, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 747,13 грн. штрафу підлягають задоволенню.

В звязку з простроченням оплати, відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати з врахуванням індексу інфляції за лютий 2010р. квітень 2010р. включно становлять 98, 75 грн. та підлягають стягненню, 3% річних за період прострочення платежів з 21.01.10р. по 20.07.10р. становлять 120,52 грн. і також підлягають стягненню.

Таким чином, вимоги прокурора обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково в сумі основного боргу - 10 673,13 грн., пені - 795,22 грн., штрафу - 747,13 грн., 3% річних - 120,52 грн., інфляційних втрат - 98,75 грн.

В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з Відповідача.

Керуючись ст.ст. 193, 231, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-87, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, ЄДРПОУ 03342184) 10 673 (десять тисяч шістсот сімдесят три) грн. 13 коп. - заборгованості за спожиту теплову енергію, 789 (сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 82 коп. - пені, штрафу - 747 (сімсот сорок сім) грн. 13 коп., 120 (сто двадцять) грн. 52 коп. - 3% річних, 98 (дев'яносто вісім) грн. 75 коп. - інфляційних втрат.

Стягнути Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету в особі управління Державного казначейства в Жовтневому районі м. Дніпропетровська в ГУДКУ в Дніпропетровській обл. (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, р/р 31118095700005, МФО 805012, ЄДРПОУ 24246786) 124 (сто двадцять чотири) грн. 29 коп. - державного мита.

Стягнути Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету України в особі Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, рахунок 31217264700005 в ГУДКУ в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 24246786, КБКД 22050003, МФО 805012) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 674,19 грн. відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 18.10.2010р.