Рішення № 117905825, 22.03.2024, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2124/24

Д О ДА Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого - судді Фазикош О.В., з участі секретаря судового засідання Цмур В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород, заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Овсепян К.А., про стягнення витрат па професійну (правничу) правову допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч гривень) 00 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 6 ст.268ЦПК України 22.03.2024 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.03.2024 року.

06.03.2024 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Овсепян К.А., звернулася до суду із заявою про стягнення витрат па професійну (правничу) правову допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч гривень) 00 коп.

Заява мотивована тим, що в провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання дитини.

З метою отримання правничої допомоги у вищезазначеній справі позивачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги від 18.12.2023 р. із адвокатом Овсепян К.А.

Згідно з актом прийому передачі виконаних робіт від 02.02.2024 року витрати ОСОБА_3 на отримання професійної правничої допомоги, пов`язані із розглядом вищезазначеної справи та розрахункових квитанцій складають 8 000,00 грн. Також, у заяві наведено розрахунки суми гонорару за надану правову допомогу Адвокат Овсепян К.А., із зазначенням виду та обсягу наданих правових послуг. Адвокатом наведено нормативне обґрунтування.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, ст. ст. 6, 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»,- адвокат просить:стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , Адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , Адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) судові витрати на професійну (правничу) правову допомогу в розмірі 8 000 (вісім тисяч гривень) 00 коп.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 березня 2024 року, вказану заяву призначено до розгляду.

Від представника ОСОБА_2 , адвоката Міллер Д.М., надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Зокрема представник відповідача вказує на те, що відповідач категорично не погоджується із заявленою вимогою представника позивачки, оскільки вважає, що в позивачки не було необхідності для понесення заявлених витрат на правничу допомогу. Також зазначає, що між сторонами не було спору щодо визначення місця проживання їх спільної доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 ..

У клопотанні вказано на те, що відповідач вважає, що представником позивача допущено неспівмірність витрат, які вимагаються до стягнення.

Відповідач повністю не погоджується із заявленими витратами та вважає їх неспівмірними, адже, позиція позивачки не змінювалась ні при підготовці і поданні заяви про надання висновку про визначення місця проживання дитини до Ужгородської міської ради, ні під час підготовки та написання позовної заяви про визначення місця проживання дитини до суду, представником позивачки застосовані однакові джерела права, законодавства, нормативно-правове обґрунтування спору, документи та доводи, якими позивачка у справі обґрунтувала свої вимоги, та інші обставини.

На переконанняпредставника відповідача,враховуючи наведеніобставини тадосвід представникапозивачки узанятті адвокатськоюдіяльністю,який згідноСвідоцтва проправо назаняття адвокатськоюдіяльністю №21/891від 18.03.2013року (копіясвідоцтва міститьсяу матеріалахсправи №308/2124/24) становить 11 років, вважаю вимогу про стягнення 3000 грн. (трьох тисяч гривень 00 коп.) на підготовку та написання позовної заяви неспівмірними, а подачу позовної до суду про визначення місця проживання дитини такою, яку не було необхідності подавати.

У клопотанні містяться покликання на положення ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», п.1 ч.3 ст. 133, ст. 137 ЦПК України, практику ВС та ЄСПЛ.

Як вказує представник відповідача, враховуючи, що матеріали справи № 308/2124/24 не містять доказів, які б свідчили про наявність спору між сторонами стосовно визначення місця проживання дитини, а також оспорення відповідачем висновку органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому від 31.01.2024 р. №48/17/01-19 чи здійснення фактичних та процесуальних дій щодо зміни місця проживання дитини сторін по даній справі; відповідач не виражав незгоду та заперечення щодо визначення місця проживання дитини і під час судового розгляду справи №308/2124/24, не відкладав засідань та не зловживав процесуальними правами, визнав позовні вимоги позивачки; неспівмірність витрат у зв`язку з тим, що позиція позивачки не змінювалась ні при підготовці і поданні заяви про надання висновку про визначення місця проживання дитини до Ужгородської міської ради, ні під час підготовки та написання позовної заяви про визначення місця проживання дитини до суду, представником позивачки застосовані однакові джерела права, законодавства, нормативно-правове обґрунтування спору, документи та доводи, якими позивачка у справі обґрунтувала свої вимоги, та інші обставини, відповідач вважає, що необхідно зменшити витрати на правничу допомогу до нуля.

Адвокат просить суд: зменшити витрати на правничу допомогу по справі № 308/2124/24 до нуля; здійснити розгляд заяви представника позивачки про стягнення витрат на правничу допомогу по справі №308/2124/24 без участі відповідача та його представника.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивача адвоката Овсепян К.А., надійшла заява в якій вона просить розглянути заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Овсепян К.А. про стягнення витрат на правову допомогу без участі заявника та представника заявника. Вимоги заявлені в прохальній частині підтримують, і просять задовільнити в повному обсязі.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, про тату та час розгляду справи повідомлялися належним чином, згідно п. 2 прохальної частини клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, адвокат просила здійснити розгляд заяви представника позивачки про стягнення витрат на правничу допомогу по справі №308/2124/24 без участі відповідача та його представника.

Представник третьої особи, у судове засідання не з`явився. Заяв не подавав.

Частиною 4 ст. 270 ЦПК України закріплено що, суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання у разі необхідності. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, заяву про ухвалення додаткового рішення із доданими до неї доказами, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено,що рішеннямУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті від 04 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 ,від іменіякої дієпредставник адвокат ОвсепянКристина Адіківнадо ОСОБА_2 ,третя особа,що незаявляє самостійнихвимог щодо предметаспору:служба усправах дітейУжгородської міськоїради,про визначеннямісця проживаннядитини задоволено Визначено місцем проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за її адресою місця проживання (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

З метою отримання правничої допомоги у вищезазначеній справі позивачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги від 18.12.2023 р. із адвокатом Овсепян К.А.

У позовній заяві вказано на те, що відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо)

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На виконання ст. 141 ЦПК України, представником позивача було надано суду орієнтовний розрахунок витрат, які позивач поніс, або планує понести, у зв`язку із розглядом справи Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області: 18.12.2023 Консультація щодо характеру спірних правовідносин та підписання договору про надання правової допомоги 2000,00грн.; 03.01.2024; Аналіз законодавства і судової практики. Підготовка і подання заяви про надання висновку про визначення місця проживання дитини до Ужгородської міської ради 3 000,00 грн.; 01.02.2024 Підготовка та написання позовної заяви про визначення місця проживання дитини 3 000,00 грн. , всього 8000 грн.

Матеріали справи містять витяг із договору про надання правничої допомоги від 18 грудня 2023 року укладеного між адвокатом Овсепян Кристиною Адіківною та ОСОБА_1 та ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 .

Представником позивача до заяви про стягнення витрат на професійну (правничу) правову допомогу додано додаткову угоду до Договору про надання правничої допомоги від 18.12.2023 р., від 04.03.2024, де наведено розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, зокрема: 18.12.2023 Консультація щодо характеру спірних правовідносин та підписання договору про надання правової допомоги 2000,00грн.; 03.01.2024; Аналіз законодавства і судової практики. Підготовка і подання заяви про надання висновку про визначення місця проживання дитини до Ужгородської міської ради 3000,00 грн.; 01.02.2024 Підготовка та написання позовної заяви про визначення місця проживання дитини 3000,00 грн. , всього 8000 грн.

Згідно наявного в матеріалах заяви акту виконаних робіт, робота з надання послуг згідно договору про надання правничої допомоги від 18.12.2023 виконана на суму 8000 (вісім тисяч) гривень.

На підтвердження оплати послуг адвоката, до заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу додано квитанцію на суму 8 000 (вісім тисяч) гривень від 04.03.2024 №000842.

Право на професійну правничу допомогу гарантованостаттею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях № 13-рп/2000 від 16.11.2000 р., № 23-рп/2009 від 30.09.2009 р., зокрема, у рішенні № 23-рп/2009 від 30.09.2009 р. зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідностатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно статті 15ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідностатті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно частин першої, третьої статті 134ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно частин першої-п`ятої статті 137ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно частини восьмої статті 141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно частини третьої статті 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 згаданого Закону).

У ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено види адвокатської діяльності, які відповідають вказаному вище.

За змістом частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Положеннями ч. 1 ст. 1 цього Закону передбачено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України визначає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

При вирішенні питання про стягнення із позивача витрат на правову допомогу, суд враховує те, що між відповідачем та адвокатом укладено Договір про надання правової допомоги та додаткової угоди, де сторони дійшли згоди про обсяг надання послуг та їх вартість.

З матеріалів справи встановлено, що в ході розгляду справи адвокат позивача не брала участь у судових засіданнях.

При вирішенні питання про розмір судових витрат, суд вважає, що всі дії, вчинені представником позивача в межах розгляду цивільної справи № 308/2124/24, є правничою допомогою в розумінні вимог закону, в межах саме даної цивільної справи.

Разом з тим, 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)), та зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також, судом враховано правовий висновок ВП ВС що міститься у постанові від 16 листопада 2022 року Справа №922/1964/21, згідно якого:

«Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.»

Приймаючи до уваги наведене, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду стороною відповідача та позивача заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу сторони позивача не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

В постанові від 25 жовтня 2022 року у справі № 820/3681/18 (адміністративне провадження № К/9901/27069/19) Верховний Суд зазначив: «Розмір відповідної суми (витрат на правничу допомогу) має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат».

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) роз`яснено, що в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд, вирішуючи питання про розподіл витрат, зазначених представником позовача - адвокатом Овсепян К.А., у заяві про відшкодування витрат на правову допомогу, взявши до уваги умови договорів про надання правової допомоги, дійшов висновку про те, що визначений розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належним чином обґрунтованими у зв`язку із наданням необхідної за обставин цієї справи правової допомоги.

Зокрема, суд враховує категорію та складність справи, зокрема те, що справу розглянуто судом у підготовчому судовому провадженні, у зв`язку із визнанням відповідачем позовних вимог. Представник позивача не брала участі в судовому засіданні, а подала заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника. Окрім того, суд вважає за необхідне наголосити і на тому, що відповідачем було визнано позов, до початку розгляду справі по суті, про що було заявлено у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи вище наведене, беручи до уваги клопотання представника відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, враховуючи співмірність суми витрати із складністю справита наданимадвокатом обсягомпослуг,кінцевий результатрозгляду справи,а такожте,що вказанийрозмір правовоїдопомоги взагальній сумі8000,00грн.,не єналежним чиномобґрунтованим тапропорційним допредмета спірнихвідносин,а відтакне відповідаєпринципам розумності,у зв`язкуз чим заява підлягає до часткового задоволення, а саме в розмірі 2000,00 грн.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: у постанові від 24 грудня 2021 року справа № 755/4466/20-ц, зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Разом із тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, суд з урахуванням вище наведено, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, та конкретних обставин справи, складності справи доходить висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості здійснених адвокатом дій, суд приходить до висновку, що доведеними, документально обґрунтованими та такими, що відповідають критерію розумної необхідності є понесені стороною позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн., які слід стягнути з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями263-265,268,270,354 ЦПК України, суд:

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Овсепян К.А., про стягнення витрат на професійну (правничу) правову допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч гривень) 00 коп., - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача,- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,(РНОКПП НОМЕР_1 ,адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;адреса проживання: АДРЕСА_4 )на користьпозивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,(РНОКПП: НОМЕР_2 ,адреса місцяпроживання АДРЕСА_5 ,адреса місцяреєстрації: АДРЕСА_2 ) кошти в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп. витрат на правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 .

Відповідач ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Служба у справах дітей Ужгородської міської ради: 88000 м. Ужгород, пл. Поштова, 3.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В.Фазикош