Рішення № 11788938, 07.10.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.10.10р.Справа № 21/5/341-09 За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 568 704 грн. 45 коп.

Суддя Назаренко Н.Г.

Представники:

від позивача: ЧерненкоЄ.І., довіреність № 726 від 20.07.10р.;

від відповідача: Гашицька І.В., довіреність № 14/69 від 01.01.10р.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № ДНЮ-2/352 від 22 лютого 2010 року) до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо –збагачувальний комбінат" 568598, 84 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в лютому 2009 року станцією Інгулець Придніпровської залізниці відповідачу була нарахована плата за користування порожніми вагонами, а також збір за зберігання вантажів, які були затримані на станції Інгулець та на підходах до станції Інгулець через виникнення скупченості вагонів на станції Інгулець з причини не забирання відповідачем на власні під’їзні колії вантажів та порожніх вагонів, пред’явлених залізницею. Вказаний час затримки вагонів на коліях станції зафіксовано актами загальної форми ГУ-23, ГУ-23а, на підставі яких були оформлені накопичувальні картки, згідно яких нараховувалась відповідна плата.

Відповідач проти позовних вимог заперечує та вважає їх безпідставними, обґрунтовуючи це тим, що докази надані позивачем не доводять вину відповідача в затримці вагонів на підходах до станції Інгулець, оскільки з документів, якими позивач мотивує позовні вимоги не вбачається, що скупченість вагонів на станції Інгулець виникла через не забирання відповідачем на власні під’їзні колії вантажів та порожніх вагонів, пред’явлених залізницею.

Крім того, відповідач посилається на те, що всі документи надані позивачем як докази, на які останній посилається як на підставу своїх вимог, оформлені з порушенням діючого в Україні законодавства, що, на думку відповідача, унеможливлює визнання їх належними доказами по справі.

Також, зазначає відповідач, в період затримки вагонів на підходах до станції Інгулець у позивача існувала технічна можливість подавання вагонів на станцію. Так на момент видачі наказів про затримання вагонів на підходах до станції Інгулець на станції були вільні колії. В вищенаведеній обставині відповідач вбачає порушення позивачем положення п. 16.6 Правил технічної експлуатації міжгалузевого промислового залізничного транспорту України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 27 листопада 2000 року № 654, яким встановлено, що в разі потреби може допускатися приймання поїздів на вільну ділянку колії, не зайняту рухомим складом.

Розпорядженням голови суду від 30.08.2010р. по справі № 5/341-09, у зв’язку з закінченням повноважень судді Шевченко С.Л, справу передано для розгляду судді Назаренко Н.Г. по суті.

Ухвалою від 01.09.2010р. справа прийнята до провадження, справі присвоєно номер 21/5/341-09.

Розгляд справи відкладався з 21.09.2010р. до 05.10.2010р.

В судовому засіданні 05.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, оцінивши надані докази у їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2007 року між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (далі –позивач, залізниця) та Відкрити акціонерним товариством "Інгулецький гірничо –збагачувальний комбінат" (далі –відповідач, вантажовласник) укладено договір № РП/ДН-2-07-1807/НЮп "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги" (далі –договір перевезень), відповідно до п. 1.1 якого предметом цього договору є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунку за ці послуги.

Водночас сторони по справі мають договірні відносини відповідно до укладеного між сторонами договору від 25.09.2008р. № ПР/М-08-2/12-082097НЮдч про експлуатацію залізничної під’їзної колії Відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо –збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Інгулець Придніпровської залізниці (далі –договір експлуатації), відповідно до п. 1 якого згідно з Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України, і на умовах цього договору експлуатується під’їзна колія, яка належить власнику, що примикає до непарної горловини станції Інгулець Придніпровської залізниці: стрілкою № 5 до продовження станційної колії № 3 та стрілкою № 23 до продовження станційної колії № 2. Під’їзна колія обслуговується власним локомотивом.

Позивач посилається на те, що в лютому 2009 року станцією Інгулець Придніпровської залізниці була нарахована Відкритому акціонерному товариству "Інгулецький гірничо –збагачувальний комбінат" плата на суму 568598, 84 грн. за користування порожніми вагонами, а також збір за зберігання вантажів, які були затримані на станції Інгулець та на підходах до станції Інгулець через виникнення скупченості вагонів на станції Інгулець з причини не забирання відповідачем на власні під’їзні колії вантажів та порожніх вагонів, пред’явлених залізницею. За цими фактами складалися акти загальної форми ГУ-23, ГУ-23а, на підставі яких були оформлені накопичувальні картки, згідно яких нараховувалась відповідна плата.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, господарський суд вважає за необхідне частково задовольнити позивні вимоги з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 4 ст. 71 Статуту залізниць України порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Роз’ясненням Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 р. N 04-5/225 передбачено, що взаємовідносини залізниці з контрагентами мають визначатися Статутом, Правилами перевезення та відповідними договорами (п. 1.2 Роз'яснення).

Вивчивши положення доданого до позову Договору експлуатації, судом встановлено, що договір не передбачає узгодженого інтервалу подачі чи/або забирання вагонів на під’їзні колії.

Пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Таким чином, оскільки в названому вище договорі не передбачений інтервал подання на під’їзну колію власних та орендованих вагонів, тому вони повинні передаватися відповідачу за повідомленням, де часом початку перебігу затримки вагонів на станції Інгулець з вини відповідача має бути час, коли спливає термін їх забирання з моменту повідомлення відповідача про готовність вагонів для забирання на власну під’їзну колію.

Згідно п. 5.13 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України за № 04-5/225 від 29.09.08р. загальний час, за який вантажовласником вноситься плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з причин, які залежать від вантажовласника, та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

За умовами ст. 42 Статуту залізниць України якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення.

Відповідно до вимог п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами, термін користування вагонами, що подаються залізницею, обчислюється не раніше часу, зазначеного у повідомленні.

У разі подавання вагонів без повідомлення, початок часу користування ними обчислюється після закінчення передбачених Правилами користування вагонами і контейнерами двох годин. У разі подавання вагонів із запізненням, після часу, зазначеного у повідомленні, час користування обчислюється з моменту фактичної подачі, якщо запізнення не перевищує двох годин. У разі запізнення понад дві години вагони вважаються поданими без повідомлення.

Проведений судом аналіз матеріалів справи відображає, що господарський суд приймає як обґрунтовані твердження позивача про затримку вагонів відповідно до акту звірки до справи (5 том, а.с. 1-79), підписаного повноважними представниками позивача та відповідача, з якого вбачається заборгованість на користь позивача в сумі 6081, 08 грн.

У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За умовами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, господарським судом визнано, а позивачем підтверджено заявлений розмір нарахованої у спірному періоді плати на загальну суму: 5067, 57 грн. та ПДВ на суму 1013, 51 грн., а всього 6081, 08 грн.

Щодо решти позовних вимог господарський суд зазначає, що факт існування скупченості вагонів на ст. Інгулець з вини відповідача документально не підтверджено, отже не відповідає дійсним обставинам справи та спростовує посилання позивача щодо простою спірних вагонів на станції призначення.

Дана позиція суду мотивована тим, що позивач на протязі тривалого часу з розгляду даного спору не надав суду доказів належного повідомлення відповідача про готовність спірних вагонів до забирання на власну під'їзду колію, а тому документально не довів вину відповідача в затримці спірних вагонів, внаслідок їх скупченості на станції Інгулець. При цьому, додані до справи пам’ятки та акти про затримку вагонів на станції призначення, накази про затримку вагонів на підходах до ст. Інгулець не можуть бути належними докази для настання матеріальної відповідальності у відповідача.

В уточненні до позовної заяви від 22.02.10р. № ДНЮ-2/352 (т. 3 а.с.95-96), позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 568598, 84 грн., витрати на оплату держмита в сумі 5685, 99 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236, 00 грн., однак, при поданні позовної заяви позивачем було сплачено лише 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т.1 а.с. 10).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині примусового стягнення з відповідача на користь позивача суми 6081, 08 грн. з урахуванням ПДВ., а в решті позовних вимог слід відмовити у зв'язку з безпідставністю, необґрунтованістю та незаконністю нарахувань.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 908 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 33, 34, 43, 49, ч. 1 ст. 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Рудна, 47, код ЄДРПОУ 00190905, р/р 260073106471 в АКБ "ЮНЕКС", МФО 322539) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 108; ЄДРПОУ 01073828, р/р 26006000012 в ДФ АБ "Експрес - Банк", МФО 306964) суму 6 081 (шість тисяч вісімдесят одна) грн. 08 коп. нарахованої плати, витрати на оплату державного мита у сумі 60 (шістдесят) грн. 82 коп., витрати на оплату інформаційно –технічного забезпечення судового процесу у сумі 1 (одна) грн. 26 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог –відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 07.10.2010р.