Рішення № 11788209, 27.09.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.09.10р.Справа № 33/236-10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-МИГ", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧИЖИ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 781 573 грн. 00 коп.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: П'ятигорець Ю.О., довір. б/н від 17.05.10р.;

від відповідача: Ясногор І.В., довір. б/н від 20.08.09р.

Суть спору:

На підставі розпорядження в.о. голови господарського суду від 27.08.10р., ухвалою від 30.08.10р. передану справу 33/236-10 прийнято до свого провадження для розгляду по суті.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-МИГ" (надалі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧИЖИ" (надалі –відповідач) суму 781573,00 грн. заборгованості за порушення виконання умов договору № 3101/ОБ від 19.01.06р.

Відповідач проти позову заперечує. У відзиві свою позицію обґрунтовує тим, що згідно п. 12.1 Договору строк його дії до 31.12.06р., таким чином на момент подання позову до господарського суду сплинув строк позовної давності. Разом з тим, зазначає про ненадання позивачем повідомлення або вимоги про поставку товару, тому і зобов’язання у відповідача з поставки товару не настало, оскільки умовами спірної угоди не визначено строку поставки товару.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

19.01.2006 року між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) був укладений договір № 3101/ОБ (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар найменування, кількість та ціна якого вказуються в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків і є невідємною частиною цієї угоди.

За умовами п. 6.1 Договору розрахунки по Договору здійснюються на умовах узгоджених у специфікаціях.

Вивчивши документи долучені до матеріалів справи господарський суд встановив, що позивачем в період з 27.01.06р. по 19.10.07р. з призначенням платежу «Попередня оплата згідно Договору»перераховано відповідачу суму 4833555,90 грн., тоді як постачальником в період з березня по серпень поставлено та передано покупцю товар на суму 2750162,72 грн., а також в період з 30.01.06р. по 20.02.08р. повернуто позивачу суму попередньої оплати в розмірі 1301820,18 грн., що насамперед підтверджується наявними в матеріалах справи двосторонніми видатковими накладними, банківськими виписками, платіжними дорученнями та довідкою № 25/9/2-395 від 27.05.10р.

Таким чином, відповідачем не було поставлено покупцю товар на загальну суму 781573,00 грн. (4833555,90 грн. - 2750162,72 грн. - 1301820,18 грн.) отриманої постачальником попередньої оплати, яка до того ж підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами у справі станом на 01.04.09р., який є в матеріалах справи.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між тим, не приймаються заперечення відповідача щодо закінчення стоку дії договору 31.12.06р. та пропуску позивачем загальної позовної давності, оскільки сторони продовжували співпрацю згідно умов Договору у 2007 році, про що свідчать платіжні доручення на перерахування передплати на р/р відповідача (а.с. 60-64) та видаткова накладна на поставку товару (а.с. 77), отже суд вважає, що сторони фактично своїми діями пролонгували термін дії спірного договору на 2007 рік.

В той же час, оскільки сторони не узгодили терміни поставки товару, то на спірну суму передплаченої вартості, але не поставленого товару, повинні бути застосовані вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України.

На виконання умов п. 4.2 Договору позивачем було надіслано в адресу відповідача, згідно даних ЄДР (а.с. 82), повідомлення (лист-вимога, а.с. 79-80) з приводу повернення коштів, що підтверджується описом поштового вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля відділення поштового зв’язку (а.с 80), проте яке так і залишено відповідачем без відповіді та задоволення, оскільки жодної реакції щодо готовності передати товар або повернути грошові кошти не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження стягнення боргу в натурі

Наведене є підставою для повного задоволення позовних вимог.

Разом з тим, заперечення відповідача, в силу положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, господарським судом не приймаються за недоведеністю.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судових витрат покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чижи" (49000, м. Дніпропетровськ, пр-т Карла Маркса, 101Д/11; ЄДРПОУ 24996375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Обручева, 17; ЄДРПОУ 23371532) суму 781573,00 грн. (сімсот вісімдесят одна тисяча п’ятсот сімдесят три грн. 00 коп.) заборгованості, 7815,73 грн. (сім тисяч вісімсот п’ятнадцять грн. 73 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано –01.10.10р.