Рішення № 11787682, 18.10.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

18 жовтня 2010 р.           Справа 2/131-10

за позовом: Вінницького орендного підприємства "Діпроцивільпромбуд" 21050, м.Вінниця, вул.Театральна, 14

до: ТОВ "Южметтехпром" 21050, м.Вінниця, вул.Кропивницького, 1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Виконавчий комітет Вінницької міської ради (21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 59)

про стягнення 895364,11 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники :

позивача : Трегубець Є.В.- директор ВОП "Діпроцивільпромбуд";

Курчак В.Ф.- за довіреністю;

відповідача : не з'явився;

викликаний в порядку ст.30 ГПК України генеральний директор ТОВ "Южметтехпром"

Ковальчук О.Я., не з'явився;

третя особа: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Вінницького орендного підприємства "Діпроцивільпромбуд" до ТОВ "Южметтехпром" про стягнення 895 364,11 грн. заборгованості за виконані роботи.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 06.08.10 р. порушено провадження у справі № 2/131-10 та призначено справу до розгляду на 01.09.10 р.

Ухвалою суду від 01.09.10 р. розгляд справи відкладено до 13 вересня 2010 р.

Ухвалою суду від 13.09.10 р. за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено до 17.09.10 р.

17.09.10 р. за клопотанням сторін в судовому засіданні оголошено перерву до 22.09.10 р.

Ухвалою суду від 22.09.10 р. за клопотанням позивача розгляд справи відкладено до 06.10.10 р. з залученням до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, виконавчий комітет Вінницької міської ради.

Ухвалою суду від 06.10.10 р. за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено до 18.10.10 р.

В судове засідання з'явились представники позивача, які позов підтримали в повному обсязі.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з"явились, витребуваних попередньою ухвалою суду документів не надали, незважаючи на те, що були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи № 2/131-10, про що свідчить реєстр вихідної кореспонденції господарського суду Вінницької області.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача та третьої особи належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України, щодо строків розгляду справи та той факт, що неявка відповідача та третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з’ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Відповідно до Договору № 20/09 від 05.02.2009 року та додаткової угоди №2 від 10.03.2009р. Вінницьке орендне підприємство "Діпроцивільпромбуд"(Виконавець) виконало договірні роботи для ТОВ "Южметтехпром" (Замовник) по розробці проектно-кошторисної документації на реконструкцію виробничої будівлі в торгово-офісний центр по вул. 50-річчя Перемоги, 34А в м. Вінниці на загальну суму 881 771,00 грн.

Згідно п.2.1.Договору № 20/09 склад виконуваної Виконавцем роботи становить:

-          виконати проектну пропозицію переобладнання існуючих приміщень та території під ринок в м. Вінниці по вул. 50-річчя Перемоги, 34-А;

-          пропозицією передбачити розташування в межах внутрішнього двору та першого поверху будівлі максимальну кількість торгових контейнерів різного типу, торгових "ракушок", місць для роздрібної торгівлі. На другому поверсі передбачити реалізацію м'ясомолочної продукції.

Згідно умов Договору після погодження планування підприємцями та затвердження пропозиції міськрадою по наданню техумов, АПЗ, матеріалів вишукувань, обстежень, технологічних схем розпланувань підвалу, другого та інших поверхів, розробляється робоча документація на певні види та етапи робіт, поверхи, інженерне забезпечення тощо по додатковим угодам.

До початку робіт Замовник зобов'язаний перерахувати аванс у розмірі 70% від суми договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця по реквізитам, вказаним в даному договорі та надати зйомку, залишок - після затвердження пропозиції (п.п.2.4. Договору 20/09).

Виконуючи свої зобов'язання за укладеними договором та угодою, відповідачем було перераховано позивачу в якості оплати за виконані роботи грошові кошти на загальну суму 106 000,00 грн.(що підтверджується банківськими виписками: № БВ 0000071 за 27.04.2009 р. - на суму 25 000,00 грн.; № БВ 0000089 за 27.05.2009 р. - на суму 75 000,00 грн.; № БВ 0000136 за 13.08.2009 р. - на суму 3 000,00 грн.; № БВ 0000144 за 28.08.2009 р. - 3 000,00 грн.)

Таким чином, не оплаченою залишилася сума боргу за виконані роботи по проектуванню ринку у розмірі 775 771,00 грн., підтвердженням чого є підписані обома сторонами та скріплені печатками акти звірки взаємних розрахунків станом на 28.02.2010 року та станом на 31.08.2010 р.

Неодноразові вимоги позивача про погашення вказаного боргу Замовником залишено без уваги.

У зв"язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не повертає вказану суму боргу, позивач вимушений був звернутись до суду із даним позовом.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 20/09 від 05.02.2009 р.та додаткова угода №2 від 10.03.2009 р. є договорами на створення і передачу науково-технічної продукції.

Згідно з ч. 1 ст. 331 ГК України, за договором на створення і передачу науково-технічної продукції одна сторона (виконавець) зобов'язується виконати зумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (далі — НДДКР), а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи (продукцію) і оплатити їх.

Договори на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт передбачають як кінцеву мету виконання робіт і передачу їх результатів виконавцем замовнику. Договір може охоплювати як увесь цикл дослідних робіт, так і окремі їх етапи, в тому числі подальше технічне супроводження (обслуговування). У разі якщо науково-технічна продукція є результатом ініціативних робіт, договір укладається на її передачу, включаючи надання послуг на її впровадження та освоєння.

Форма договору на проведення НДДКР є письмовою із зазначенням таких істотних умов: предмет договору та його зміст; строк виконання робіт; прийняття та оплата робіт; відповідальність сторін тощо, що мають низку особливостей, притаманних саме цьому договору.

До предмета договору на створення науково-технічної продукції належать як науковий, так і науково-прикладний результати, що становлять два самостійних види діяльності: наукову та науково-технічну. Тому договором на проведення НДДКР охоплюється укладення двох відносно самостійних договорів: 1) договір на виконання науково-дослідної роботи; 2) договір на виконання дослідно-конструкторської роботи.

Строк дії договору встановлюється, виходячи з обсягу та складності робіт.

Ціна договору визначається за згодою сторін на підставі кошторису, враховуючи також винагороду виконавця за виконану роботу.

Права та обов'язки сторін становлять зміст договору. Згідно зі ст. 897 ЦК України, виконавець за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний:1) виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором; 2) дотримуватися вимог, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності; 3) утримуватися від публікації без згоди замовника науково-технічних результатів, одержаних при виконанні робіт; 4) вживати заходів для захисту одержаних при виконанні робіт результатів, що підлягають правовій охороні, та інформувати про це замовника; 5) своїми силами та за свій рахунок усувати допущені з його вини недоліки в технічній документації, які можуть спричинити відступи від техніко-економічних показників, передбачених у технічному завданні замовника або в договорі; 6) негайно інформувати замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.

У свою чергу, замовник зобов'язаний: видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт; передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію; прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Особливістю цих договорів, що відрізняє їх від звичайного договору підряду, є обов'язок замовника оплатити виконані роботи і в тому разі, коли в ході їхнього виконання з'ясується неможливість одержання позитивних результатів внаслідок обставин, незалежних від виконавця. Це пояснюється творчим, пошуковим характером дослідних робіт, непередбачуваністю їх результатів.

Замовник, відповідно до ст. 896 ЦК України, має право використовувати передані йому результати робіт в межах і на умовах, встановлених договором, а виконавець — використати одержаний ним результат робіт і для себе, якщо інше не встановлено договором, а також може передати результати робіт іншим особам.

В силу ст.894 Цивільного кодексу України Виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем виконані свої зобов'язання по виконанню робіт по розробці проектно- кошторисної документації на реконструкцію виробничої будівлі в торгово-офісний центр по вул.50-річчя Перемоги, 34 А в м.Віниці, про що свідчать обопільно підписані та скріплені печатками акти здачі-прийняття виконаних робіт та робочі проекти, які знаходяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повної та своєчасної оплати за виконані роботи згідно умов укладених договору № 20/09 від 05.02.2009 року та додаткової угоди № 2 від 10.03.2009 р., у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 775 771,00 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на зазначену суму.

При цьому слід зазначити, в матеріалах справи відсутні докази наявності будь-яких зауважень чи заперечень з боку відповідача щодо об"єму та вартості виконаних позивачем робіт по проектуванню ринку в м.Вінниці.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем фактично визнано борг перед позивачем, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, останнім по Договору № 20/09 та Угоді № 2 здійснювались часткові проплати за виконані роботи.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Твердження відповідача, викладені ним у відзиві від 20.09.2010 р., судом оцінюються критично та не беруться до уваги, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Окрім цього, п. 5.1. Статуту ТОВ "Южметтехпром" передбачає, що управління товариством здійснюється учасниками товариства безпосередньо. З огляду на це, засновник також вправі укладати та підписувати від імені підприємства господарські договори.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 775 771,00 грн. заборгованості за виконані роботи заявлено правомірно, та підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 39 649,34 грн. - пені.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549 ЦК України ).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до 4.2 Договору № 20/09 та п. 2.3 додаткової угоди № 2 при порушенні термінів розрахунків замовник сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що заявлена до стягнення сума пені заявлена правомірно та підлягає задоволенню у заявлені сумі.

Разом з тим, судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 59 986,26 грн. - інфляційних втрат та 19 957,51 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказане, вимоги позивача про стягнення з відповідача 59 986,26 грн. - інфляційних втрат та 19 957,51 грн. - 3% річних, заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610, 611, 625, 894, 896, 897, 898 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 232, 331 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 80, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з ТОВ "Южметтехпром" (21050, м.Вінниця, вул.Кропивницького, 1, код 31639552) на користь Вінницького орендного підприємства "Діпроцивільпромбуд" (21050, м.Вінниця, вул.Театральна, 14, код 02497648) 775 771,00 грн. - боргу, 39 649,34 грн. пені, 59 986,26 грн.- інфляційних втрат, 19 957,51 грн.- 3 % річних, 8 953,64 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя           Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 22 жовтня 2010 р. віддрук. прим.: 1 - до справи 2 - позивачу 21050, м.Вінниця, вул.Театральна, 14 3 - відповідачу 21050, м.Вінниця, вул.Кропивницького, 1 4- третій особі 21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 59.