Рішення № 11787590, 15.10.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

15 жовтня 2010 р.           Справа 9/166-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Папір", код ЄДРПОУ 33939476 (адреса: пр-т Червонозоряний, 130,оф. 1, м. Київ, 03118)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Вінниця", код ЄДРПОУ (вул. Некрасова, 127, м. Вінниця, 21100)

про стягнення 36791,06 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Кравчук Н.Л.

Представники сторін:

позивача: Черниш М.О.- представник за довіреністю;

відповідача: Слободянюк В.С. - керівник за довідкою № 23747 від 18.09.2008р.

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа Папір" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Вінниця" про стягнення 36791,06 грн., з них 33706, 70 грн. - основного боргу, 2370,35 - пені, 362,07 грн. - індекс інфляції., 351,94 грн.- 3% річних. Разом з тим позивачем подана заява № 364 від 02.07.2010р. про забезпечення позову, в якій просить суд винести ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Вінниця".

18.08.2010р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 9/166-10 та призначено її до розгляду на 23 вересня 2010р.

23.09.2010р. слухання по справі № 9/166-10 відкладено на 15.10.10р. у зв"язку з необхідністю належного повідомлення відповідача про час і місце наступного судового засідання та надання сторонами витребуваних документів. В свою чергу представник позивача позов підтримав, але вимог суду щодо надання витребуваних доказів не виконав. Зважаючи на наведене розгляд справи на визначену дату за наявними матеріалами справи стало неможливим.

В судовому засіданні 15.10.10р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а представник відповідача їх визнав.

Розглянувши подані документи і матеріали справи № 9/166-10, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

04.01.10р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа Папір" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа-Вінниця" (покупець) укладено договір поставки № 427/К/ГФ. Згідно умов договору (п. 1.1) продавець зобов"язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов"язується оплатити та прийняти товар, визначений Специфікаціями та накладними, що є невід"ємними частинами цього договору.

В п. 3.1., 3.3. договору сторони визначили оплату товару, яка здійснюється відповідачем за кожну поставлену партію товару відповідно до Специфікації до цього договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, однак у випадку несплати покупцем вартості поставленого товару, продавець має право припинити подальшу поставку товару до повного розрахунку покупцем. Згідно п.6 Специфікації №1 до договору поставки товару № 427/К/ГФ від 04.01.2010р. оплата товару здійснюється відповідачем за кожну поставлену партію протягом 21 календарного дня з моменту відвантаження товару.

Відповідно до п. 4.1.,4.2. договору, поставка товару здійснюється на умовах, визначених Специфікацією №1 до цього договору, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС) у редакції 2000р. Згідно цієї Специфікації строк поставки партії товару сторони встановили протягом 10 календарних днів з моменту отримання заявки. Покупець щомісячно до 25 числа календарного місяця подає продавцю письмове замовлення із зазначенням обсягу поставки товару на наступний місяць, місця поставки, строків поставки, інших умов поставки. Замовлення може містити умови щодо організації чи здійснення перевезення товару продавцем, зокрема, пункти завантаження та розвантаження товару, вид транспорту, інші умови перевезення.

На виконання умов договору № 427/К/ГФ від 04.01.2010р. ТОВ "Основа Папір" передало ТОВ "Основа-Вінниця" товар на загальну суму 37206,70 грн., що стверджується наявними в матеріалах справи:

- видатковою накладною № 00704 від 06.02.2010р.

- актами звірки за 04.01.2010- 01.06.2010р., 04.01.10 - 02.07.10р., 04.01.10 - 02.09.10р.

Однак відповідач здійснив часткову оплату в сумі 3500,00 грн. 01.06.2010р., позивачем було направлено відповідачу лист вимогу 277/1, з вимогою про сплату вартості товару, яка залишилася без відповіді. Таким чином, станом на 02.07.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 33706,70 грн.- основного боргу.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

Як випливає з договору, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору поставки товару.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України), зокрема сторони у договорі поставки № 427/К/ГФ визначили, що ціна товару, який буде поставлений відповідно до умов цього договору, відповідає звичайній ціні на такий товар (п.1.4.)

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Отже, станом на 02.07. 2010р., сума основного боргу відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно договору № 427/К/ГФ від 04.01.2010р. склала 33706,70 грн. та підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2370,35 грн. Відповідно п.5.3 договору у випадку прострочення покупцем строків оплати товару покупець зобов"язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 2370,35 грн. є правомірними, оскільки відповідають умовам договору та чинному законодавству.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 2370,35 грн. - пені підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу та пені, позивачем, за неналежне виконання грошових зобов’язань нараховано до стягнення з відповідача 362,07 грн. - індексу інфляції та 351,94 грн. - 3% річних.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, вказаний у договорі, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Провівши перерахунок індексу інфляції та 3% річних, судом встановлено, що він здійснений в межах чинного законодавства та умов договору.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 362,07 грн. - індексу інфляції та 351,94 грн. - 3% річних підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню. Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, то, судові витрати по справі, на підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України, слід віднести на відповідача, оскільки спір до суду доведено з його вини.

          Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 32, 33, 43, ч. 2 ст. 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Вінниця" код ЄДРПОУ 36150545 (вул. Некрасова, 127, м. Вінниця, 21100; р/р 26002070092001 в ЦБ КБ "Надра" м. Вінниця, МФО 302355) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа папір" код ЄДРПОУ 33939476 ( факт. адреса: пр-т Червонозоряний, 130, оф. 1, м. Київ, 03118, р/р 26007050002463 в Приват Банку м. Дніпропетровська, МФО 305299.; юр.адреса: вул. Московська, 29 - А, м. Київ 01010) 33706,70 грн. - основного боргу, 2370,35грн. - пені, 362,07 грн. - індексу інфляції, 351,94 грн. - 3% річних, 367,91 грн. - витрат на сплату держмита, 236 грн. - витрат на оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 20.10.10р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (адреса: пр-т Червонозоряний, 130,оф. 1, м. Київ, 03118)

3 - відповідачу (вул. Некрасова, 127, м. Вінниця, 21100)