Постанова № 11787384, 12.10.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2010 р. Справа № 11/365-06

за позовом приватного малого підприємства «Обрій», м. Козятин

до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Козятин

про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення

№ 003552301/0/0 та № 0003582301/0 від 29.11.2005р.

Cуддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників сторін:

від позивача - В. Іващенко директор;

від відповідача - не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позови про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення № 003552301/0/0 від 29.11.2006р. та № 0003582301/0 від 29.11.2005р. прийнятих Козятинською об'єднаною державною податковою інспекцією за якими порушено провадження у справах № 11/365-06 та № 11/366-06.

Ухвалою суду від 06.10.2006 року вказані справи об‘єднані в одну за № 11/365-06.

В процесі розгляду справи позивач заявою від 07.10.2010р. змінив предмет позову та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 003552301/0/0 від 29.11.2006р. та № 0003582301/0 від 29.11.2005р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту планової комплексної документальної перевірки від 17.11.2005р. за № 19-23-30574526, яка проведена без з’ясування дійсних обставин справи. Висновку викладені в акті перевірки є необґрунтованими, оскільки під час проведення перевірки були виявлені тільки заниження валового доходу і завищення валових витрат, при цьому не враховано завищення підприємством валового доходу та заниження валових витрат.

Відтак, на думку позивача, висновки викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та суперечать законодавству з питань оподаткування.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях № 487/10-119/1 від 20.09.2006р., № 4084/10-119/1 від 20.09.2006р..

При розгляді справи ухвалою від 06.10.2006р. була призначена судово-економічну експертиза за результатами якої Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надано висновок за № 255 від 23.03.2009р..

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, повно та всебічно з‘ясувавши обставини справи та оцінивши наявні у справі докази, судом встановлено наступне.

На підставі направлення, виданого Козятинською об’єднаною державною податковою інспекцією № 86 від 30.09.2005р. та № 97 від 28.10.2005р. проведена планова комплексна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності приватного малого підприємства «Обрій»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003р. по 01.07.2005р..

За результатами перевірки Козятинською об’єднаною державною податковою інспекцією складено акт від 17.11.2005р. за № 19-23-30574526.

На підставі даного акту податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

-          № 0003582301/0 від 29.11.2005 р., яким донараховано податку на додану вартість на суму 55646,17 грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 34008,56 грн.;

-          № 0003552301/0/0 від 29.11.2005 р., яким донараховано податку на прибуток на суму 71 044 грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 35 522 грн.;

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Козятинської об’єднаної державної податкової інспекції.

Рішенням про результати розгляду скарги Козятинської об’єднаної державної податкової інспекції від 01.02.2006р. № 240/23-118 податкові повідомлення-рішення № 0003582301/0, № 0003552301/0/0 від 29.11.2005р. залишено без змін.

Позивачем надіслано повторну скаргу до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області за № 21 від 13.02.2006р..

Рішенням про результати розгляду повторної скарги Державної податкової адміністрації у Вінницькій області від 04.04.2006р. за № 2406/10/25-009 скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.11.2005р. № 0003582301/0 в частині 10785,63 грн., з яких: основний платіж –6128,12 грн., штрафна санкція –4657,51 грн., а в іншій частині залишено без змін. Поміж з тим, збільшено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 5352, в тому рахунку: основний платіж –3568 грн., штрафна санкція –1784 грн..

Позивачем надіслано повторну скаргу до Державної податкової адміністрації України, яка рішенням від 15.06.2006р. № 11306/7/25-0515 залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Таким чином, загальна сума донарахованого податку на додану вартість склала: основний платіж - 49518,05 грн., застосовані штрафні санкції - 29351,05 грн., податку на прибуток: основний платіж - 74612 грн., застосовані штрафні санкції - 37306 грн..

Як вбачається з акту перевірки, підставою нарахування податковим органом податкових зобов’язань та застосування штрафних санкцій слугували наступні події.

Перевіркою встановлено, що підприємством занижено валові витрати на 68500 грн., в т.ч.:

- 1 квартал 2005 року –66400 грн.;

- півріччя 2005 року –68500 грн..

Також встановлено заниження підприємством податку на додану вартість на суму 56652,19 грн.., в т.ч.:

-          грудень 2003 року –14000 грн.;

-          січень 2004 року –(-) 8687,70 грн.;

-          лютий 2004 року - 6666,66 грн.;

-          березень 2004 року - 10806,16 грн.;

-          травень 2004 року –1125,83 грн.;

-          червень 2004 року –149,44 грн.;

-          липень 2004 року –1093,15 грн.;

-          серпень 2004 року –1475,24 грн.;

-          вересень 2004 року –4182,58 грн.;

-          жовтень 2004 року –4725,03 грн.;

-          листопад 2004 року –1006,02 грн.;

-          грудень 2004 року –3218,54 грн.;

-          січень 2005 року –6142,26 грн.;

-          лютий 2005 року –654,54 грн.;

-          березень 2005 року –9812,13 грн.;

-          квітень 2005 року –2959,54 грн.;

-          травень 2005 року –(-) 496,35 грн.;

-          червень 2005 року –(-) 2180,88 грн..

Окрім того, податковим органом встановлено, що підприємством в порушення пп..11.3.1 п.11.3 ст.11, п.5.1, п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 71044 грн., в т.ч.: - 2003 рік –17450 грн.;

- І квартал 2004 року –11006 грн.;

- півріччя 2004 року –12508 грн.;

- 9 місяців 2004 року –20947 грн.;

- 2004 рік 32134 грн.;

- І квартал 2005 року –19236 грн.;

- півріччя 2005 року –21460 грн..

Дослідивши і оцінивши надані докази по справі з урахуванням висновку експертизи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній в період здійснення господарських операцій) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського суду у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту.

Сума коштів, перерахованих підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи не менше 75 відсотків таких осіб, цим об'єднанням для проведення їх благодійної діяльності, але не більше 10 відсотків оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду.

Суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування»(крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу валових витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті.

Суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

Суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку. Для банків та інших небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм статті 12 цього Закону.

Суми витрат по операціях, передбачених пунктом 5.9 цієї статті та статтею 7 цього Закону.

Суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Суми витрат, пов'язаних з безоплатним наданням працівникам вугільної промисловості, непрацюючим пенсіонерам, які мають стаж роботи на підприємствах галузі не менш як 10 років на підземних роботах або не менш як 20 років на поверхні, інвалідам з числа осіб, що під час роботи на цих підприємствах отримали каліцтво або професійні захворювання, а також сім'ям працівників вугільної промисловості, що загинули на виробництві, які отримують пенсію в разі втрати годувальника, вугілля на побутові потреби за нормами, що встановлюються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Суми витрат, пов'язаних з підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим вимогам відповідно до Закону України «Про підтвердження відповідності».

Як стверджується матеріалами справи позивачем в першому півріччі 2005 року не включено до валових витрат в деклараціях з податку на прибуток з 1 квартал 2005 року та за 1 півріччя 2005 року витрати пов’язані з придбанням товарів (робіт послуг) для використання в господарській діяльності на загальну суму 68500 грн., з них: за 1 квартал 2005 року –66400 грн., за 2 квартал 2005 року –2100 грн., що загалом становить 68500 грн.. Дані витрати відображені в бухгалтерському обліку підприємства за Кт рах. 631, 372 та ДТ. Рах 201-201, 231, 281, 921, 951.

Таким чином, підтверджуються висновку податкового органу щодо заниження підприємством валових витрат на суму 68500 грн..

При цьому, не знайшли свого підтвердження висновку податкового органу щодо заниження податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 71044 грн..

Підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Як встановлено під час експертного дослідження та підтверджено матеріалами справи, підприємством при отриманні авансових платежів за товари (роботи, послуги) не в повній мірі нараховувались валові доходи, що призвело до зменшення фактичних показників суми валових доходів за перевіряє мий період. Окрім того, підприємством не в повному обсязі були враховані доходи від реалізації та позареалізаційні доходи.

Поміж з тим, підприємством в 4 кварталі 2004 року списано безнадійну дебіторську заборгованість від ТОВ «Хлібороб»в сумі 42340 грн., яка обліковувалась по Дт 361 рахунку, що не узгоджується з положеннями ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме п.п. 5.1, 5.2.

Відповідно до вимог п. 5.9 ст. 5 цього Закону платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Судом встановлено, що підприємством при визначенні приросту (убутку) відображеного в деклараціях за 1 квартал 2005 року та за 1 півріччя 2005 року визначено залишки ТМЦ без врахування даних бухгалтерського обліку , що призвело до заниження валового доходу в частині приросту (убутку).

При цьому, вказані порушення не підтверджують висновків податкового органу щодо заниження податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 71044 грн..

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній в період здійснення господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону визначено, що у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як встановлено судом та підтверджено висновком експертного дослідження, суми податкового кредиту визначені підприємством в деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий податковим органом період підтверджені документально.

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР датою виникнення податкових зобов’язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу,

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

За перевіряє мий період підприємством при отриманні авансових платежів за товари (роботи, послуги) не в повній мірі нараховувались зобов’язання по податку на додану вартість, що призвело до їх зменшення в цілому. Разом з тим, вказане порушення не підтверджує заниження податку на додану вартість на суму 56652,19 грн., яку визначено податковим органом в акті перевірки (п. 3 акту).

Таким чином, обставини викладені в акті перевірки щодо визначення сум податку на прибуток та податку на додану вартість не знайшли свого підтвердження, а відтак неправомірним є застосування штрафних санкцій по вказаним видам податків. Невідповідність сум вказаних видів податків, визначених податковим органом в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях підтверджується також рішенням Державної податкової адміністрації у Вінницькій області від 04.04.2006р. за № 2406/10/25-009.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення відповідача вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Як вбачається з ч. 3 ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У даному випадку, констатуючи помилкове нарахування податку на прибуток через порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та податку на додану вартість через порушення Закону України «Про податок на додану варість», суд не може визнати протиправним рішення податкового органу в якійсь сумі. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується , приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб’єкта владних повноважень.

Таким чином, у зв'язку з тим, що оспорювані податкові повідомлення –рішення № 003552301/0/0 від 29.11.2006р. та № 0003582301/0 від 29.11.2005р № прийняті на підставі акту перевірки від 17.11.2005р. за № 19-23-30574526, в якому відповідачем допущено помилки, суд прийшов до висновку, що такі рішення підлягають скасуванню повністю у зв'язку з невідповідністю вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з норм ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 1 ст. 71 КАС України містить положення, згідно якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачає законодавчу норму в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідач проти позову заперечував, проте правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суду не довів. Також обставин на які посилається позивач належними доказами, що передбачені відповідним законодавством України не спростував.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Частина 3 вказаної норми встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених вище обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не дотримався вказаних критерій, а отже позов підлягає задоволенню відповідно до повноважень суду визначених ст. 162 КАС України з відшкодуванням позивачу судових витрат понесених ним при зверненні до суду та оплатою експертизи.

Керуючись ст.ст. 2, 70, 71, 79, 86, 89, 94, 98, 153, 158, 160, 162, 163, 167, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції № 003552301/0/0 від 29.11.2006р. та № 0003582301/0 від 29.11.2005р.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного малого підприємства «Обрій»(22400, Вінницька область, м. Козятин, вул. Васьківського, 17, код 23107605) 6 (шість) грн. 80 коп. – судового збору та 5000 (п’ять тисяч) грн. - витрат, пов’язаних з оплатою судової експертизи.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова виготовлена в повному обсязі 15.10.2010р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.

1 - до справи

2 - відповідачу (22100, Вінницька область, м. Козятин, вул. П. Орлика, 19)