Рішення № 11787283, 13.10.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 жовтня 2010 р.           Справа 15/71-10

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр", смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіекобуд", м. Вінниця

про стягнення 14137,78 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

За участю представників сторін:

          позивача: Малогулко А.П., довіреність № б/н від 22.07.2010 р.

          відповідач: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 09 серпня 2010 року порушено провадження у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр", смт. Стрижавка Вінницького р-ну до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіекобуд", м. Вінниця про стягнення 14137,78 грн., з яких 13512,50 грн. - основного боргу; 405,38 - інфляційних втрат та 219,90 грн. - 3% річних та призначено розгляд справи на 08 вересня 2010 року.

Розгляд справи декілька раз відкладався, в зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів.

Ухвалою від 04 жовтня 2010 року розгляд справи призначений на 13 жовтня 2010 року.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв’язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу - це право, а не обов’язок суду.

На визначену дату з'явився представник позивача.

Відповідач вкотре не з’явився в судове засідання. Документів, які вимагались ухвалами суду від 09.08.2010 року про порушення провадження у справі та від 08.09.2010 року, від 21.08.2010 року та від 04.10.2010 року про відкладення слухання, не надав.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На перших примірниках ухвал від 09.08.2010 року про порушення провадження у справі та від 08.09.2010 року, від 21.08.2010 року та від 04.10.2010 року про відкладення слухання, є штампи суду з відміткою про відправку документа. Дані відмітки оформлені відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуальних документів сторонам.

Однак, всі конверти повернуті поштовим відділенням з відміткою "за даною адресою відсутнє".

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданнях суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Представником позивача було подано суду заяву про збільшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача 15 430,87 грн., з яких 13512,50 грн. - основного боргу, 1377, 50 грн. - інфляційних втрат; 540,87 - 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. Збільшення позивачем суми штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання пов'язано з проведенням додаткових розрахунків стосовно інфляційних втрат та 3% річних (уточнений розрахунок знаходиться в матеріалах справи). Вказане клопотання відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав збільшені позовні вимоги в повній сумі, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку доданим до справи доказам, суд з’ясував наступне.

23 вересня 2008 року за видатковою накладною № РНВ-000653 відповідач отримав від відповідача товарно-матеріальні цінності на суму 13512,50 грн. Однак відповідач за отриманий товар розрахунок не провів.

На день подання позовної заяви борг відповідача перед позивачем становить 13512,50 грн.

Позивачем на адресу відповідача 23 березня 2009 року була направлена вимога про оплату отриманої продукції, яка відповідачем була залишена без реагування і в семиденний термін не оплачена.

В зв'язку з наявністю заборгованості відповідача перед позивачем, останній був змушений звернутися до суду з вимогою сплати суми боргу та нарахованих ним індексу інфляції та 3% річних.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.          

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин, який має місце у правовідносинах між сторонами спору по справі № 15/71-10 вважається таким, що укладений у спрощений спосіб.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

Керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 13512,50 грн. основної суми боргу.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1377,50 грн. - інфляційних втрат та 540,87 грн. - 3% річних, згідно наданого розрахунку.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1377,50 грн. - інфляційних втрат та 540,87 грн. - 3% річних підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат на підставі ст. 49 ГПК України.

Відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, інфляційних втрат та 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

13 жовтня 2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовільнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіекобуд" (м. Вінниця, вул. 600-річчя, б. 46, кв. 13, ідентифікаційний код - 35297385) на користь Відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" (смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, вул. Київська, 1, ідентифікаційний код - 05518894) - 13512,50 грн. основного боргу, 1377,50 грн. - інфляційних втрат, 540,87 грн. - 3% річних, 154,30 грн. - відшкодування витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 15 жовтня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - ВАТ "Стрижавський кар"єр" - смт. Стрижавка, Вінницький район, вул. Київська, 1

3 - ТОВ "Максіекобуд" - м. Вінниця, вул. 600-річчя, б. 46, кв. 13