Рішення № 11787226, 12.10.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

12 жовтня 2010 р.           Справа 11/146-10

за позовом прокурора Ленінського району в інтересах держави - в особі

відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія

«Украгролізинг»в особі Вінницької філії Національної акціонерної

компанії «Украгролізинг», м. Вінниця

до приватно-орендного підприємства «Рідний край», с. Тростянець

Ямпільського району

про стягнення 37 795,14 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

прокурор В. Медяна,

від позивача В. Шалигіна за довіреністю № 14/20-2-10 від 11.01.2010р.,

від відповідача - не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з приватно-орендного підприємства «Рідний край»на користь відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії «Украгролізинг»35690,31 грн. заборгованості по лізингових платежах, 1726,46 грн. пені, 82,09 грн. інфляційних втрат та 296,28 грн. - 3% річних.

Позов мотивовано тим, що на підставі договору фінансового лізингу № 2-07-567 від 22.08.2007р. відповідачу передано у платне користування сільськогосподарську техніку. Відповідно до п. 3.5.3., 4.1. договору, відповідач зобов’язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі з моменту підписання тристороннього акту одержання предметі лізингу. В порушення умов договору, відповідач в період з 11 березня 2010 року по 20 вересня 2010 року не здійснює чергові лізингові платежі належним чином, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 35690,31 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалі від 23.09.2010р. щодо надання витребуваних документів не виконав, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Про час, дату та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним, оскільки ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу під розписку, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 20249908.

Таким чином суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав та інтересів. За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Перевіривши доводи учасників процесу доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

22 серпня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(позивач, за договором Лізингодавець) та приватно-орендним підприємством «Рідний край»(відповідач, за договором Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 2-07-567 фл, відповідно до якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмету лізингу, а Лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (п.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 договору Лізингодавець на письмове звернення Лізингоодержувача для потреб останнього купує у Постачальника предмет лізингу за рахунок коштів Державного бюджету України згідно Порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. № 1904 із змінами та доповненнями «Про порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу».

Строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між Сторонами та Постачальником (далі-Тристоронній акт), що укладається у 5-ти автентичних примірниках (п.2.2. договору).

Згідно п.3.5.3. договору Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

За несплату частково або повністю лізингових платежів протягом 30 днів або порушення правил утримання чи використання предмета лізингу на вимогу Лізингодавця (його структурного підрозділу, повноважної особи) повернути йому предмет лізингу разом з технічною документацією, одержаною від Постачальника, згідно акту приймання-передачі в технічно справному та комплектному стані (п.3.5.4. договору).

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що з моменту підписання тристороннього акту одержання предмету лізингу Лізингоодержувач за користування останнім сплачує Лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу;

- винагороду в розмірі 7 % річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу. Черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні три місяці.

Відповідно до п.4.2 договору розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів».

Пунктом 7.1. договору встановлено, що за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Договір набуває чинності в день, наступний за днем укладення, і діє до закінчення строку лізингу, але не довше 10 років (п.8.1. договору).

Сторонами підписано додаток №1 до договору фінансового лізингу, в якому визначено найменування о'єкта лізингу та назва виробника, строк лізингу, кількість та суму.

В додатку № 2 до договору фінансового лізингу сторони погодили графік сплати лізингових платежів.

За весь період дії дговору, станом на 20.09.2010 р. до сплати підлягають лізингові платежі в сумі 157929,62 грн., в тому числі: в частині відшкодування вартості техніки –130864,47 грн. та в частині щорічної винагороди - 27 065,15 грн..

Відповідачем ж були сплачені лізингові платежі в загальному розмірі 122239,31 грн., з яких: 95174,16 грн. в частині відшкодування вартості техніки та 27065,15 грн. в частині щорічної винагороди.

Як стверджується матеріалами справи, в зв'язку з несплатою чергових лізингових платежів відповідачем позивач неодноразово звернувся з позовами до господарського суду Вінницької області.

Так, 9 грудня 2008 року господарським судом Вінницької області було винесено рішення у справі № 8/175-08, згідно якого стягнуто із відповідача на користь ВАТ НАК «Украгролізинг», в особі Вінницької філії 11896,77 грн. в частині відшкодування вартості техніки, 3539,29 грн. в частині щорічної винагороди та 465,61 грн. пені (зазначена заборгованість склалась в зв'язку з несплатою лізингового платежу від 11 вересня 2008 року). 23 грудня 2008 року господарським судом видано наказ про виконання вищезазначеного рішення. Заборгованість за вказаним наказом стягнута у повному обсязі.

23 червня 2009 року господарським судом Вінницької області було винесено рішення у справі № 7/94-09, згідно якого стягнуто із відповідача на користь ВАТ НАК «Украгролізинг», в особі Вінницької філії 23 793,54 грн. відшкодування вартості техніки, 6 245,81 грн. частини щорічної винагороди та 994,17 грн. пені (вказана заборгованість склалася в зв'язку з несплатою лізингових платежів від 11 березня 2009 року та 11 червня 2009 року). 13 липня 2009 року господарським судом видано наказ про виконання рішення у справі № 7/94-09. Заборгованість за вказаним наказом стягнута у повному обсязі.

04 лютого 2010 року господарським судом Вінницької області було винесено рішення у справі № 12/206-09, згідно якого стягнуто із відповідача на користь ВАТ НАК «Украгролізинг», в особі Вінницької філії 28 998,37 грн. заборгованості по лізингових платежах, 835,99 грн. пені, 296,23 грн. інфляційних втрат, 122,70 грн. - 3% річних (вказана заборгованість склалася в зв'язку з несплатою лізингових платежів від 11 вересня 2009 року та 11 грудня 2009 року). 22 лютого 2010 року господарським судом видано наказ про виконання рішення суду у справі № 12/206-09. Заборгованість за вказаним наказом стягнута у повному обсязі.

З 04.02.2009 р. згідно Графіка сплати лізингових платежів, до сплати відповідачу наступили чергові лізингові платежі, а саме: 11.03.2009 р. - 11896,77 грн., 11.06.2009 р. - 11896,77 грн., 11.09.2010р. –11896,77 грн.. Всього - 35690,31 грн..

Відповідач свої зобов'язання по сплаті лізингових платежів не виконав.

Станом на день подачі позову та розгляду справи в суді заборгованість відповідача за дговором фінансового лізингу № 2-07-567 фл від 22.08.2007 р. становить 35690,31 грн..

Наведене стверджується:

- договором фінансового лізингу № 2-07-567 фл від 22.08.2007 р. та додатками до нього;

- актом № 2 від 11.12.2007 р.;

- судовими рішеннями у господарських справах № 8/175-08, № 7/94-09, № 12/206-09;

- банківськими виписками на перерахування коштів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно ч.2 ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

В пункті 3 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг»вказано, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. В ч.1 ст.16 названого Закону зазначається, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, у Додатку № 2 до Договору сторони погодили розмір та строк сплати Лізингоодержувачем платежів.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач не надав суду доказів проведення розрахунків з позивачем.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 35690,31 грн. боргу підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем, за неналежне виконання грошових зобов’язань, на підставі п.7.1. договору, нараховано до стягнення з відповідача 1 726,46 грн. пені за період з 12.03.2010 р. по 20.09.2010 р., 82,09 грн. інфляційних втрат за квітень-серпень 2010 року, 296,28 грн. - 3% річних за період з 12.03.2010 р. по 20.09.2010 р..

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором , він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Відповідно до п. 7.1 Договору за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожен календарний дінь прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 3 Закону України від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону (тобто передбачений договором або законом) обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наведений позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних відповідає вимогам закону, а відтак заявлені до стягнення суми підлягають задоволенню.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що викладені вище позовні вимоги є обгрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а отже позов підлягає задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з приватно-орендного підприємства «Рідний край»( вул. Центральна, 49, с.Тростянець, Ямпільський район, Вінницька область, 24522, код 03729612) на користь відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії «Украгролізинг»(вул. Соборна, 15 а, м. Вінниця, 21050, код 25510665) 35690 (тридцять п’ять тисяч шістсот дев’яносто) грн. 31 коп. – боргу по лізинговим платежам; 1726 (одну тисячу сімсот двадцять шість) грн. 46 коп. –пені; 296 (двісті дев’яносто шість) грн. 28 коп. –3% річних; 82 (вісімдесят дві) грн. 09 коп. –інфляційних втрат.

3.          Стягнути з приватно-орендного підприємства «Рідний край»( вул. Центральна, 49, с.Тростянець, Ямпільський район, Вінницька область, 24522, код 03729612) в дохід державного бюджету України 377 (триста сімдесят сім) грн. 95 коп. – державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.10.2010р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 –до справи

2- ВАТ "НАК "Украгролізинг" (вул. Мечнікова, 16 а, м. Київ, 01601)

3-ПОП "Рідний край" (вул. Центральна, 49, с. Тростянець, Ямпільський район, Вінницька область, 24522)