Рішення № 11786718, 18.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

18.10.2010Справа №2-2/395.1-2009 За позовом Бахчисарайського районного споживчого товариства (98400, м.Бахчисарай, вул.Сімферопольська, 5-а )

До відповідача Кримської республіканської спілки споживчих товариств (95011, м. Сімферополь, вул.Самокіша, 30)

Про стягнення 137 500,00 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : Левашкіна М.А. – адвокат, Запрута – представник, довіреності у справі.

Від відповідача : Єлисеєва – представник, довіреність у справі

Суть спору:

Бахчисарайське районне споживче товариство звернулося до господарського суду із позовом до Кримської республіканської спілки споживчих товариств про спонукання перерахувати 137500,00 грн.

Заявою від 16.02.2009 р. № 10/66 позивач уточнив позовні вимоги і просить суд керуючись ст..387, 1212 ЦК України стягнути з Кримської республіканської спілки споживчих товариств необґрунтовано отримані грошові кошти в сумі 137500,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем були передані кошти на рахунок, який належить відповідачу. Вказані кошти були перераховані помилково, оскільки ніяких зобов’язань у позивача перед відповідачем не має.

В ході розгляду спору відповідачем було надано суду відзиви на позов, відповідно до яких відповідач зазначає, що у статуті Кримспоживспілці наявні умови про зобов’язання позивача сплачувати членські внески, проводити відрахування Кримспоживспілці коштів на фінансування витрат з виконання делегованих Кримспоживспілці повноважень і функцій. Також відповідач зазначає, що відсутність скорегованої інформації на балансі Бахчисарайського районного споживчого товариства на 01.01.2009 р. відображені данні, які свідчать про відсутність помилок при перерахуванні грошових коштів, а вказані кошти були перераховані як членські внески за членство у Кримспоживспілці, у якості відрахувань на утримання апарату управління споживспілок. Крім того, відповідач, у підтвердження виконання ним делегованих позивачем повноважень, посилається на Акт від 24.10.2008р виконання взаємних зобов’язань та взаєморозрахунків за договором про делегування повноважень та функцій Бахчисарайського районного споживчого товариства Кримській республіканській спілці споживчих товариств. На підставі вказаного відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

18.11.2009 р. від відповідача надійшло пояснення по справі, яким зазначено, що позивач не надав суду жодних доказів, що підтверджують відсутність у відповідача підстав для отримання спірної суми.

7 жовтня 2010 року у судовому засіданні інтереси позивача представляли Левашкіна М.А. – адвокат, Запрута – представник, довіреності у справі, інтереси відповідача представляла Єлисеєва – представник, довіреність у справі.

У судовому засіданні 07.10.2010р оголошувалась перерва на 18.10.2010р, після перерви судове засідання було продовжене.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Предметом спору у даній справі є обов’язок відповідача повернути перераховані йому позивачем за платіжним дорученням №1611 від 18.7.2007р та отримані відповідачем грошові кошти у розмірі 137500,00 грн. як такі, що отримані без достатньої правової підстави.

Загальні підстави для виникнення зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл.83 ЦК України.

Так, відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, до предмету доказування у даній справі входять встановлення факту отримання відповідних коштів відповідачем за рахунок позивача; наявності чи відсутності правових підстав для цього.

Позивач платіжним дорученням №1611 від 18.7.2007р перерахував на рахунок відповідача 137500,00 грн.

Отримання вказаної суми відповідачем не оспорюється.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду а ні факт повернення 137500,00 грн., а ні факт правомірного отримання суми, які були перераховані позивачем.

Усі доводи відповідача, у тому числі викладені у відзивах на позов та поясненнях по справі, неспроможні та не можуть являтися підставою для відмови позивачу у задоволенні позову, тому як наявність у статуті Кримспоживспілці умов про зобов’язання позивача сплачувати членські внески, проводити відрахування Кримспоживспілці коштів на фінансування витрат з виконання делегованих Кримспоживспілці повноважень і функцій не являється підтвердженням правомірності отримання відповідачем спірної суми.

Більш того, у п.13 статуту відповідача встановлено, що розмір, порядок і строки внесення членських внесків, відрахувань визначаються за рішенням зборів ради Кримспоживспілки.

Проте, відповідачем не представлені докази наявності рішення зборів ради Кримспоживспілки про встановлення розмірів, порядку і строків внесення членських внесків, відрахувань.

Крім того, сума, яку позивач просить стягнути не являється членським внеском, тому як у платіжному дорученні №1611 від 18.7.2007р не вказано, що сума являється сумою членських внесків.

Також, відповідачем не представлені докази того, що на цю суму він виконав які – набудь делеговані повноваження.

Акт від 24.10.2008р виконання взаємних зобов’язань та взаєморозрахунків за договором про делегування повноважень та функцій Бахчисарайського районного споживчого товариства Кримській республіканській спілці споживчих товариств, який відповідач надав у судовому засіданні 19.11.2009р у підтвердження виконання ним делегованих позивачем повноважень не може являтися допустимим доказом у зв’язку з наступним:

19.11.2009р відповідачем даний акт був наданий у судовому засіданні.

Судом даний акт був оглянутий, копія звірена з оригіналом та суддею зроблено запис на копії акту про вірність копії оригіналу.

Проте, позивач спростовував автентичність акту.

Враховуючі характер спору та необхідність отримання відповідей на питання, що вимагають спеціальні пізнання, суд ухвалою ГС АРК від 19-25.11.2009р. у справі № 2-2/395.1-2009 призначив судово - технічну експертизу вищенаведеного акту, та провадження по справі зупинив.

Також ухвалою ГС АРК від 19-25.11.2009р. у справі № 2-2/395.1-2009 суд зобов’язав відповідача представити експерту всі необхідні документи для проведення експертизи

Проте, відповідач вимоги суду не виконав та не надав експерту документи, у зв’язку з чим, експертний заклад повідомив (вих№12/2-15/342 від 22.01.2010р) про неможливість дати висновок.

Акт від 24.10.2008р виконання взаємних зобов’язань та взаєморозрахунків за договором про делегування повноважень та функцій Бахчисарайського районного споживчого товариства Кримській республіканській спілці споживчих товариств також не був наданий відповідачем у судових засіданнях, що відбулися 07.10.2010р та 18.10.2010р, у зв’язку з чим у судовому засіданні 07.10.2010р суддею на копії акту від 24.10.2008р було зроблено запис про анулювання свого запису від 19.11.2009р про згідність з оригіналом копії даного акту.

У п.1.3 Порядку розподілу прибутку по підприємствах, організаціях (об’єднаннях) і установах споживчої кооперації України, на який відповідач посилається в обґрунтування своїх заперечень, вказано про направлення прибутку, який залишається після внесення відповідних платежів, у тому числі внутрішньогосподарських платежів на утримання апарату. Але не на зобов’язання позивача проводити внутрішньогосподарські відрахування.

У своєму поясненні від 24.3.2009р відповідач вказав на зобов’язання позивача переховувати грошові кошти на утримання апарату управління Кримспоживспілки.

Проте, доказів наявності таких зобов’язань у позивача, відповідачем до суду не надано.

З вищенаведеного вбачається, що сума 137500,00 грн. перерахована відповідачу позивачем за платіжним дорученням №1611 від 18.7.2007р отримана відповідачем безпідставно.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення безпідставно набутих 137500,00грн. обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача згідно з ст. 49 ГПК України.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 20.10.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,77,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Кримської республіканської спілки споживчих товариств (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Самокіша, 30) на користь Бахчисарайського районного споживчого товариства (98400 АР Крим, м. Бахчисарай, вул.. Сімферопольська, 5-а, р/р 2600912801 у КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м.Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 01757320) безпідставно набутих 137500,00 грн., 1 375,00грн. державного мита, 118,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.