Рішення № 11786647, 14.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

14.10.2010Справа №2-33/4496-2010 за позовом Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим (95013, м. Сімферополь, вул. Міллера, 4)

до відповідача приватного підприємства «Торговий дім «Таврія» (95001, м.Сімферополь, вул. Братська, 28)

про стягнення 737.00 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Позивача: Кошина Тетяна Віталіївна, юрисконсульт, довіреність від 19.05.2010 року № 17/1-2-1477/ Пд, Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим

Відповідача: не з’явився, приватного підприємства «Торговий дім «Таврія»

Суть спору: Управління Державної служби охорони при МВС України в АР Крим звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, приватного підприємства «Торговий дім «Таврія», та просить суд стягнути 737.00 грн., у тому числі 653.80 грн. заборгованості за договором, 14.44 грн. – індексу інфляції, 10.25 грн. – 3% річних та 58.51 грн. – пені.

Заявою від 14 жовтня 2010 року позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 467.00 грн. заборгованості, 14.44 грн. – індексу інфляції, 10.25 грн. – 3% річних та 58.51 грн. – пені (а.с. 32).

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором про надання послуг в частині їх оплати та обґрунтовані посиланнями на статті 615, 625, 903 Цивільного кодексу України.

Відповідач в судове засідання не з'явився, явку уповноважених представників не забезпечив, витребувані судом документи не представив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином (а.с. 23).

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на прийняття участі у судовому засіданні, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, суд, враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

           встановив:

05 жовтня 2005 року між приватним підприємством «Торговий дім «Таврія» (замовник) та Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим (охорона) укладений договір № ГРЦ 08-1054 на централізовану охорону майна на об’єкті підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України (а.с. 9-10).

Відповідно до пункту 1.2 договору замовник передає, а охорона приймає під охорону майно, що знаходиться на об’єктах, перелічених в дислокації-розрахунку (додаток № 1 до договору) та зазначених у плані (схемі) об’єктів (додаток № 2 до договору). Обов’язковою умовою на час укладання та здійснення договору є наявність у замовника повноважень на його володіння (користування) об’єктами, відомості про що надаються охороні в завіреній замовником письмовій формі.

Ціна однієї години спостереження, технічного обслуговування однієї умовної установки сигналізації за цим договором визначається на підставі розрахунку нарахованих валових витрат, пов’язаних з цією діяльністю та узгоджується протоколом узгодження ціни (додаток № 1.1 до договору), що є його невід’ємною частиною. Вартість послуг за цим договором на рік визначається на підставі дислокації-розрахунку. У разі зміни норм витрат охорони, у тому числі при проведенні державної індексації доходів населення, інших заходів, що викликають зміну суми витрат на утримання охорони, сума договору змінюється на основі наданого охороною подання замовнику без переоформлення договору, шляхом підписання нових протоколів узгодження ціни та дислокації-розрахунку вартості наданих послуг.

Письмова згода замовника про оплату послуг за новими тарифами є достатньою для залишення договору в силі. Перерахунок вартості оплати за послуги охорони проводиться з дня її введення (пункт 3.1 договору).

Оплати послуг охорони за цим договором здійснюється замовником щомісячно на підставі доданого до договору дислокації-розрахунку відповідно до фактичної кількості днів в місяці, оплата здійснюється замовником протягом п’яти днів з моменту виставленого охороною рахунку на оплату послуг, що надаються (пункт 3.2 договору).

Пунктом 4.1 договору, підрядник взяв на себе обов’язок, зокрема, забезпечувати охорону майна замовника, прийнятого під охорону, від розкрадання і не допускати проникнення сторонніх осіб на об’єкт, де знаходиться майно, що охороняється; спільно з замовником здійснювати заходи по впровадженню технічних засобів охорони і безпеки тощо.

Пунктом 5.1.10 договору, замовник зобов’язався своєчасно здійснювати оплату по цьому договору.

Строк дії договору визначений в пункті 10.1, він є укладеним на один рік і набуває чинності з дня підписання.

Відповідно до пункту 10.2 договору якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на тих же самих умовах і на той же строк.

В протоколі узгодження ціни, що є додатком № 1.1 до договору, сторони домовилися про розмір ціни за надання послуг, яка становить 0.6 грн. за одну годину спостереження ПЦС за кожний об’єкт, який визначений в дислокації та розрахунку, та 180.00 грн. в рік за технічне обслуговування однієї умовної установки сигналізації (а.с. 11).

Час та вид охорони об’єкту було встановлено сторонами в дислокації (а.с. 13 зворот).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушив взяті на себе обов’язки за договором, які виразилися в неповної та несвоєчасної оплаті охоронних послуг, у зв'язку з чим, 07 травня 2010 року, позивач звернувся до відповідача з претензією № 124 про відшкодування заборгованості за послуги охорони в розмірі 653.80 грн. (а.с. 16).

Невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг з’явилося підставою для звернення Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим до господарського суду АР Крим із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у зв’язку з невиконанням зобов’язання за договором надання послуг, вони регулюються положеннями глав 48, 63 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов’язань.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом було встановлено, що при підписанні протоколу узгодження ціни (а.с. 11), відповідачем будь-яких претензій стосовно якості отриманих послуг пред’явлено не було.

Крім того, сторонами підписаний акт звірення взаєморозрахунків, відповідно до якого, відповідачем визнана заборгованість за період з 01 січня 2010 року по 31 травня 2010 року в сумі 653.80 грн. (а.с. 15), що на думку суду, свідчить саме про згоду з вартістю та якістю виконаних за договором робіт.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Також, з матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи відповідачем частково погашена заборгованість, а саме 23 вересня 2010 року – 270.00 грн. (а.с. 33).

Таким чином, заборгованість за надані позивачем та прийняти відповідачем охоронювані послуги, станом на час розгляду справи складає 467.00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів проведення повного обсягу оплати робіт відповідачем надано не було.

Враховуючи викладене, сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на підставі статей 525, 526 Цивільного кодексу України, згідно з якими, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи факт наявності заборгованості та відсутність доказів її сплати, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми боргу в розмірі 467.00 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача 10.25 грн. 3% річних та 14.44 грн. інфляційних витрат.

Суд вважає ці вимоги такими, що підлягають задоволенню , з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку, наданому позивачем, 3% річних нараховані ним за період з 06 січня 2010 року по 31 липня 2010 року, та становлять 10.25 грн. (а.с. 18).

Інфляційні витрати розраховані позивачем за період з січня 2010 року по липень 2010 року, та становлять 14.44 грн. (а.с. 18).

Судом перевірений розрахунок наданий позивачем, який складений вірно, у зв’язку з чим вимоги про стягнення 14.44 грн. – інфляційних витрат та 10.25 грн. – 3% річних підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення пені в розмірі 58.51 грн. за період з 01 лютого 2010 року по 31 липня 2010 року, суд вважає, що вони також підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3.4 спірного договору, у разі несвоєчасної (неповної) оплати наданих послуг замовник сплачує охороні пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня., починаючи з 1 числа наступного місяця.

Судом перевірений розрахунок пені, наданий позивачем (а.с. 18), який складений вірно, у зв'язку з чим, вимоги про стягнення пені в розмірі 58.51 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 467.00 грн. заборгованості, 10.25 грн. 3% річних, 14.44 грн. інфляційних витрат та 58.51 грн. – пені.

Оскільки частина заборгованості була оплачена відповідачем після звернення позивача із даним позовом до суду, оплата держмита та витрат інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача в повному обсязі.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 18 жовтня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2.          Стягнути з приватного підприємства «Торговий дім «Таврія» (м. Сімферополь, вул. Братська, 28, ЄДРПОУ 32541969) на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим (95013, м. Сімферополь, вул. Міллера, 4, ЄДРПОУ 08596943) 467.00 грн. заборгованості, 10.25 грн. 3% річних, 14.44 грн. інфляційних витрат та 58.51 грн. – пені, 102.00 грн. – державного мита та 236.00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Радвановська Ю.А.