Рішення № 11786553, 12.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

12.10.2010Справа №2-33/4356-2010 За позовом приватного підприємства «Олан-Крим» (м. Сімферополь, вул. Кримський партизан, 5)

до приватного підприємства «Тихе» (м. Ялта, вул. Павленко, 4-А)

про стягнення 51389.98 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Позивача: Гірін Костянтин Сергійович, представник, довіреність, ПП «Олан-Крим»

Відповідача: не з’явився, ПП «Тихе».

Суть спору: приватне підприємство «Олан-Крим» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, приватного підприємства «Тихе», та просить стягнути 51389.98 грн., у тому числі 47700.50 грн. заборгованості та 2946.98 грн. – пені.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором поставки від 01 липня 2009 року № 13/06 в частині несплати поставленого позивачем товару та обґрунтовані посиланнями на статтю 692 Цивільного кодексу України та статті 265, 230, 231 Господарського кодексу України.

В судовому засіданні 12 жовтня 2010 року, позивач надав клопотання, відповідно до якого просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 47700.50 грн., а в частині стягнення 2946.98 грн. пені, позивач відмовився від позову на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господраського процесуального кодексу України (а.с. 38).

Відповідач в судові засідання не з'явився, про причини відсутності суд повідомив, витребувані судом документи не представив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

           встановив:

01 липня 2010 року між приватним підприємством «Олан-Крим» (постачальник) та приватним підприємством «Тихе» (покупець) укладений договір поставки, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник взяв на себе зобов’язання передати покупцю у власність, а покупець - прийняти та оплатити продукти харчування (а.с.17-18).

Асортимент, якісні показники, об’єм та ціни окремих партій товарів, що поставляються, сторони, відповідно до пункту 1.2 договору, домовилися погоджувати в момент поставки згідно з накладними, які є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 2.2 договору датою поставки вважається день передачі партії товару постачальником покупцю за накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Розрахунки за товари проводяться покупцем шляхом предоплати грошових сум на рахунок постачальника по пред’явленню рахунку та зі складанням акту звірення по закінченню кожної фінансової операції (пункт 3.1 договору).

В силу вимог пункту 3.2 договору фактом оплати товару є проводка платежу в банку платника.

Строк дії договору визначений в пункті 7.1 договору – до 31 грудня 2009 року. Також сторони домовилися, що строк дії договору продовжується на один рік, у разі, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону в письмовій формі про свій намір зупинити дію договору за 1 місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 28 липня 2009 року по 16 лютого 2010 року позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар, про що свідчать відповідні витратні накладні.

Так, за витратною накладною № РН-00000062 від 28 липня 2009 року поставлено товар на суму 63000.00 грн. (а.с. 52);

-          за накладною № РН-00000055 від 16 липня 2009 року на суму 50000.00 грн. (а.с. 54);

-          за накладною № РН-00000018 від 06 липня 2009 року на суму 100000.00 грн. (а.с. 56);

-          за накладною № РН-00000035 від 02 липня 2009 року на суму 20000.00 грн. (а.с. 58);

-          за накладною № РН-00000022 від 19 липня 2009 року на суму 84068.01 грн. (а.с. 60);

-          за накладною № РН-00000022 від 19 червня 2009 року на суму 73727.28 грн. (а.с. 63);

-          за накладною № РН-00000110 від 26 серпня 2009 року на суму 52250.00 грн. (а.с. 46);

-          за накладною № РН-00000100 від 18 серпня 2009 року на суму 70500.00 грн. (а.с. 48);

-          за накладною № РН-00000085 від 06 серпня 2009 року на суму 86895.00 грн. (а.с. 50);

-          за накладною № РН-00000193 від 03 вересня 2009 року на суму 57455.00 грн. (а.с. 44);

-          за накладною № РН-00000211 від 03 листопада 2009 року на суму 43901.00 грн. (а.с. 43)

-          за накладною № РН-00000211 від 19 листопада 2009 року на суму 17728.50 грн. (а.с. 41)

-          за накладною № РН-0000030 від 16 лютого 2010 року на суму 7971.00 грн. (а.с. 40)

Як вказує позивач в своїй позовній заяві, не оплаченим залишився товар на суму 47700.50 грн.

Несплата відповідачем до даного часу заборгованості з’явилася підставою для звернення приватного підприємства «Олан-Крим» до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оскільки зі змісту спірного договору у справі вбачається, що він за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини, які виникли у зв’язку з його виконанням, повинні регулюватися положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі накладних (а.с. 40, 41, 43, 44, 46, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60, 61, 63, 65) позивачем поставлено товар на загальну суму 629860.78 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами його представника довіреностях на отримання товар-матеріальних цінностей (а.с. 42, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 62, 64).

Отже відповідач, прийнявши від позивача товар, прийняв на себе зобов’язання щодо здійснення оплати його вартості, однак дані зобов’язання відповідачем належним чином виконані не були.

За твердженням представника позивача, поставлений товар відповідачем не був оплачений на суму 47700.50 грн.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.1 договору сторони домовилися, що розрахунки за товари проводяться покупцем шляхом предоплати грошових сум на рахунок постачальника по пред’явленню рахунку та зі складанням акту звірення по закінченню кожної фінансової операції.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, сума заборгованості в розмірі 47700.50 грн. відповідачем визнана, про що також свідчить підпис представника відповідача на акті звірення взаєморозрахунків станом на 03 березня 2010 року (а.с. 39).

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на вимогу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів сплати заборгованості відповідачем суду не представлено.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з приватного підприємства «Тихе» заборгованості в сумі 47700.50 грн.

Одночасно позивач просив стягнути з відповідача 2946.98 грн. пені за прострочення платежів.

Однак, в судовому засіданні 12 жовтня 2010 року, представник позивача надав суду заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 2946.98 грн. (а.с. 38).

Суд, в порядку статті 78 Господарського процесуального кодексу України, перевірив повноваження особи, яка підписала заяву про відмову від чистини позовних вимог, на вчинення таких дій.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Оскільки відмова від позову є правом позивача, не порушує будь-чиїх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе прийняти відмову, у зв’язку з чим провадження у справі в частині стягнення пені в розмірі 2946.98 грн. підлягає припиненню відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем у зв’язку зі зверненням до господарського суду із даним позовом, суд покладає на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 15 жовтня 2010 року

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, пунктом 4 частини 1 статті 80, статтями 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з приватного підприємства «Тихе» (м. Ялта, вул. Павленко, 4-А, р\р 26008300309001, філія АБ «Південний», МФО 384522, ЄДРПОУ 24500186) на користь приватного підприємства «Олан-Крим» (м. Сімферополь, вул. Кримський партизан, 5. ЄДРПОУ 36478147) 47700.50 грн. заборгованості, 477.00 грн. – державного мита, 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          В частині стягнення пені в розмірі 2946.98 грн. провадження у справі припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Радвановська Ю.А.