Постанова № 11786546, 04.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.10.2010Справа №2-7/4882-2006А За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК» (95000, м. Сімферополь, вул. Київська, 7-б, кв. 8)

До відповідача Державної податкової інспекції в м. Сімферополі (95000, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1-9)

Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Суддя господарського суду АР Крим І. І. Дворний

Секретар судового засідання Г. О. Мананнікова

представники:

Від позивача не зявився.

Від відповідача - не зявився.

Суть адміністративної справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПК» звернулося до Господарського суду АР Крим із позовною заявою, в якій просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі №0010402301/0 від 18.07.2005 р. та №0010402301/1 від 22.09.2005 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачеві донарахована сума податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 38830,00 грн. та нараховані 19415,00 грн. штрафних санкцій за порушення п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підставою для винесення спірних рішень стали результати проведеної відповідачем перевірки, які викладені в акті №623/23-1/106998140 від 14.07.2005 р., та з якими позивач категорично не згоден. При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПК» вважає хибними викладені податковою інспекцію в акті перевірки твердження про те, що позивачем не був сплачений ПДВ по операціям з передачі незавершеного будівництва та передачі внеску, оскільки на дату підготовки ліквідаційного та розподільчого балансів (26.11.2004 р.), а також станом на 01.06.2005 р. позивачем не передавалося ані незавершене будівництво, ані вклад (внесок) к спільну діяльність, ані боргові зобовязання.

Заявою №7 від 13.02.2006 р. позивач змінив предмет позову та просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі №0010402301/0 від 18.07.2005 р., №0010402301/1 від 22.09.2005 р., першу податкову вимогу №1/3420 від 28.10.2005 р., другу податкову вимогу №2/322 від 10.01.2006 р., розпорядження Державної податкової інспекції в м. Сімферополі №120-Р від 16.11.2005 р.

Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що договором про спільну діяльність при ліквідації підприємства не нараховане податкове зобовязання по ПДВ при передачі дебіторської заборгованості по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» ТОВ «ПК» згідно акта приймання-передачі внеску по розподільчому балансу від 29.11.2004 р., чим занижено податкове зобовязання по податку на додану вартість на суму 38830,00 грн.

Заявою №12 від 10.03.2006 р. позивач доповнив прохальну частину позову вимогою про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в м. Сімферополі по проведенню позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства, договір про спільну діяльність ТОВ «ПК» та ТОВ «Київський ряд» за період з 01.09.2003 р. по 01.06.2005 р.

Проте, вказана заява не може бути прийнята судом з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на 10.03.2006 р.) крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду. Позивач має право відмовитися від адміністративного позову й у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду.

Отже, наведеною нормою передбачено право позивача на зміну або предмета, або підстави позову. Проте, вимога позивача про визнання протиправними дій ДПІ в м. Сімферополі по проведенню перевірки фактично має бути предметом нового позову, позаяк підставою її заявлення є посилання позивача на те, що перевірка була проведена відповідачем за відсутністю відповідної підстави та судового рішення, однак вказані підстави позову не були заявлені позивачем первісно, у звязку з чим при поданні заяви позивачем були змінені одночасно як предмет, так і підстави позову (в частині оскарження дій ДПІ в м. Сімферополі), що є неприпустимим.

З тих самих підстав (одночасна зміна позивачем як предмету, так і підстави позову) не приймається судом і подана Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК» заява про зміну предмета позову №13 від 05.04.2006 р.

З урахуванням цього, суд розглядає первісно заявлені позивачем вимоги, з урахуванням заяви №7 від 13.02.2006 р.

Ухвалою ГС АР Крим від 17.07.2006 р. провадження у справі було зупинено у звязку із знаходженням в провадженні Прокуратури м. Сімферополя кримінальної справи №10655030051 по факту скоєння посадовими особами ТОВ «ПК» злочину, передбаченого статтею 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення).

Після надходження до суду постанови про закриття вищевказаної кримінальної справи ухвалою ГС АР Крим від 18.08.2010 р. провадження у справі було поновлено.

Представники сторін у судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

На підставі частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у звязку з неявкою у судове засідання представників сторін фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

встановив:

В період з 30.06.2005 р. по 13.07.2005 р. працівниками Державної податкової інспекції в м. Сімферополі була проведена позапланова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства договір про спільну діяльність ТОВ «ПК» та ТОВ «Київський ряд» за період з 01.09.2003 р. по 01.06.2005 р., за результатом якої був складений акт №623/23-1/106998140 від 14.07.2005 р.

Під час проведення перевірки відповідачем були виявлені порушення п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - підприємством при ліквідації не нараховане податкове зобовязання з ПДВ на передані ТОВ «ПК» згідно акта приймання-передачі внеску по розподільчому балансу від 29.11.2004 р. на суму 38830,00 за листопад 2004 р., у тому числі:

-СМП «Юнтепломонтаж» на суму 30000,00 грн., у тому числі ПДВ 5000,00 грн.;

-Кримський природний заповідник на суму 4159,36 грн., у тому числі ПДВ 693,23 грн.;

-ТОВ «Залізобетон» на суму 821,87 грн., у тому числі ПДВ 136,98 грн.;

-ТОВ «Шок-Комплекс» на суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ 3333,33 грн.;

-ПКФ «Полі-Люкс» на суму 133000,00 грн., у тому числі ПДВ 22166,67 грн.;

-ПП ОСОБА_1. на суму 5000,00 грн., без ПДВ;

-ПКП «Престо-Техмонтаж» на суму 45000,00 грн., у тому числі ПДВ 7500,00 грн.;

-ПП «Елетта» на суму 0,60 грн., у тому числі ПДВ 0,1 грн.

За результатом проведення перевірки відповідачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК» було направлено податкове повідомлення-рішення №0010402301/0 від 18.07..2005 р., яким нараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 38830,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19415,00 грн., всього 58245,00 грн.

Не погодившись зі вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивачем у порядку статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» була подана скарга до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі, за результатом розгляду якої рішенням №2/689/ю/25-0 від 14.09.2005 р. скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК» була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0010402301/0 від 18.07..2005 р. без змін.

Після цього, на адресу позивача було направлено податкове повідомлення-рішення №0010402301/1 від 22.09.2005 р., яким було нараховане податкове зобовязання та застосовані штрафні (фінансові) санкції у тому самому розмірі та з тих самих підстав.

Наведені обставини змусили Товариство з обмеженою відповідальністю «ПК» звернутися до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Сімферополі №0010402301/0 від 18.07.2005 р., №0010402301/1 від 22.09.2005 р., а також винесених після цього першої податкової вимоги №1/3420 від 28.10.2005 р., другої податкової вимоги №2/322 від 10.01.2006 р. та розпорядження Державної податкової інспекції в м. Сімферополі №120-Р від 16.11.2005 р.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, матеріали справи свідчать, що 01.09.2003 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський ряд» (Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК» (Сторона-2) був укладений договір про спільну діяльність, розділом 1 якого передбачено, що Сторони за цим Договором зобовязуються шляхом обєднання майна та зусиль спільно діяти для досягнення наступних загальних господарських цілей: реконструкції ринку «Київський» в торгово-ринковий комплекс.

Вказаний договір був розірваний між сторонами 29.11.2004 р., про що була підписана відповідна угода.

Як зазначено відповідачем в акті перевірки №623/23-1/106998140 від 14.07.2005 р., при ліквідації підприємства позивачем не нараховане податкове зобовязання з ПДВ на передані ТОВ «ПК» згідно акта приймання-передачі внеску по розподільчому балансу від 29.11.2004 р. на суму 38830,00 за листопад 2004 р., що є порушенням п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції станом на 29.11.2004 р.) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

П. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього закону передбачено, що Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як зазначає відповідач у запереченнях на позов, при ліквідації підприємства не нараховане податкове зобовязання по ПДВ при передачі дебіторської заборгованості по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» ТОВ «ПК» згідно акта приймання-передачі внеску по розподільчому балансу від 29.11.2004 р., чим занижено податкове зобовязання по податку на додану вартість на суму 38830,00 грн.

Однак, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявні два акти приймання-передачі внеску по розподільчому балансу від 29.11.2004 р. перший на одному аркуші (т. І, а. с. 101), другий на двох аркушах (т. І, а. с. 103 (зі зворотом)), при цьому прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК» при ліквідації спільного підприємства дебіторської заборгованості перед постачальниками в сумі 237981,83 грн. (що визначено ДПІ в м. Сімферополя в якості обєкта оподаткування ПДВ) зазначено лише в акті від 29.11.2004 р., складеному на двох аркушах, наявність та складення якого позивач заперечує.

За фактом підроблення службових документів постановою Прокурора м. Сімферополя №20655030051 від 01.06.2006 р. була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Проте, постановою слідчого СВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим від 28.12.2009 р. кримінальна справа була закрита у звязку з недоведеністю вини ОСОБА_2. в скоєнні злочину. Зі вказаної постанови вбачається, що під час проведення слідчих дій був допитаний свідок ОСОБА_3., який обіймав посаду головного бухгалтера ТОВ «ПК». ОСОБА_3. пояснив, що акт приймання-передачі внеску по розподільчому балансу від 29.11.2004 р. працівникам ДПІ в м. Сімферополі під час проведення перевірки не надавався та ним особисто не підписувався. При цьому, свідком був підтверджений факт складання та підписання акта приймання-передачі внеску від 29.11.2004 р. саме на одному аркуші, в якому, як було вказано вище, відсутня інформація про передачу ТОВ «ПК» дебіторської заборгованості перед постачальниками в сумі 237981,83 грн.

За таких обставин, враховуючи недоведення факту службового підроблення акта приймання-передачі внеску по розподільчому балансу від 29.11.2004 р., складеного на одному аркуші (т. І, а. с. 101), у суду відсутні підстави не приймати його до розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади , який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Однак, під час судового розгляду справи відповідачем не були представлені суду належні та допустимі докази, які б дозволяли суду зробити чіткий та безумовний висновок щодо передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «ПК» при ліквідації спільного підприємства дебіторської заборгованості перед постачальниками в сумі 237981,83 грн., що визначено ДПІ в м. Сімферополя в якості обєкта оподаткування податком на додану вартість.

З урахуванням цього, викладені в акті №623/23-1/106998140 від 14.07.2005 р. твердження ДПІ в м. Сімферополі про виникнення у позивача обовязку по сплаті податку на додану вартість в сумі 38830,00 грн. суд вважає передчасними та належним чином не підтвердженими.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проте, спірні податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі не відповідають зазначеним положенням.

За таких обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі №0010402301/0 від 18.07.2005 р., №0010402301/1 від 22.09.2005 р. підлягають визнанню недійсними.

Враховуючи визнання спірних податкових повідомлень-рішень недійсними, суд також вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги ТОВ «ПК» про визнання недійсними прийнятих на підставі спірних повідомлень-рішень першої податкової вимоги №1/3420 від 28.10.2005 р. та другої податкової вимоги №2/322 від 10.01.2006 р.

Однак, суд вважає, що провадження у справі в частині визнання недійсним розпорядження Державної податкової інспекції в м. Сімферополі №120-Р від 16.11.2005 р. підлягає закриттю з наступних підстав.

Так, ст. 17 КАС України передбачено, що до компетенції адміністративних судів відносить, у тому числі, спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до Розяснень Президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів” №02-5/35 від 26.01.2000 р. (з наступними змінами та доповненнями) акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обовязки тільки у того субєкта (чи визначеного ними певного кола субєктів), якому вони адресовані.

У той же час, рішення (розпорядження) органу державної податкової служби про призначення податкового управляючого є актом органу субєкта владних повноважень, оскільки не має обовязкового характеру для субєктів господарювання та є за своює сутті внутрішнім розпорядчим документом відповідача. Таким чином, спори щодо визнання недійсними розпоряджень органів державної податкової служби про призначення податкових управляючих, не підвідомчі адміністративним судам, через провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України з винесенням відповідної ухвали

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Судовий збір у розмірі 3,40 грн. у порядку ч. 1 ст. 94, п. 1, 2 ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, п.п. „б” п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Приймаючі до уваги викладене, керуючись п. 1 ч.1 ст.157, ст. ст. 158 163, п. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі №0010402301/0 від 18.07.2005 р., №0010402301/1 від 22.09.2005 р., першу податкову вимогу №1/3420 від 28.10.2005 р. та другу податкову вимогу №2/322 від 10.01.2006 р.

3.Закрити провадження у справі в частині визнання недійсним розпорядження Державної податкової інспекції в м. Сімферополі №120-Р від 16.11.2005 р.

4.Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК» (95000, м. Сімферополь, вул. Київська, 7-б, кв. 8) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору

5.Виконавчий лист видати після вступу постанови в законну силу за заявою сторони, на користь якої ухвалено рішення.

Судом розяснено сторонам положення ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно якої Постанова суду, яка набрала законної сили, є обовязковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Дійсну Постанову направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.