Ухвала суду № 117859988, 22.03.2024, Оболонський районний суд міста Києва

22.03.2024 Справа № 756/13/24

Справа №756/13/24

Провадження №2/756/1561/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року Оболонський районний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Тихої О.О., за участю секретаря судового засідання Кренджеляк А.М., представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представником позивача подано клопотання про витребування у Акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19) інформації щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_2 , а також підтвердження факту зарахування коштів 24.09.2020 на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», у сумі 12 000,00 грн. від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 41078230), оскільки вказана інформація необхідна для підтвердження належності вказаної банківської карти відповідачу ОСОБА_2 та факту перерахування кредитних коштів відповідачу первісним кредитором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення вказаного клопотання, посилаючись на те, що вказане клопотання не було подано представником позивача разом із позовною заявою, а було заявлено лише після отримання відзиву, в якому відповідач заперечує перерахування коштів на її картковий рахунок. Тож представником позивача порушено процесуальний порядок подання доказів.

Вислухавши думку представника відповідача, дослідивши клопотання, суд приходить да наступного.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, принцип змагальності згідно ст.12 ЦПК України забезпечує повноту дослідження обставин справи. Даний принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Згідно з п. 4 ч.5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом.

Оцінюючи аргументи представника відповідача щодо порушення позивачем порядку подання доказів, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, повинні бути виключно належними та допустимими.

Поданням своїх доказів, сторони реалізують право на доказування і одночасно виконують обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Отже, при вирішенні вказаного питання суд застосовує практику Європейського суду з прав людини, а також положення Конвенції, зокрема ст. 6, якою захищено право особи на справедливий судовий розгляд, що в свою чергу передбачає право на змагальність провадження. При цьому, кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Надання права комусь із сторін подати заяви чи клопотання з аргументами щодо предмету спору і не надання іншій стороні можливості відреагувати на такі аргументи - стало б свідченням порушення принципу рівності сторін.

Так, відповідно до статті 6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Белле проти Франції від04 грудня 1995 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року).

ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»).

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

З урахуванням наведеного, суворе трактування законодавства в частині подання доказів у цьому випадку позбавило б дотримання принципу рівності сторін та можливості коментувати чи спростовувати аргументи іншої сторони.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Ознайомившись з клопотанням представника позивача, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, враховуючи предмет та підстави позову, а також вивчивши аргументи сторін, на які вони посилають в обґрунтування свої вимог та заперечень, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити клопотання представника позивача, витребувавши у Акціонерного товариства «Універсал Банк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19; код ЄДРПОУ 21133352) інформацію про власника платіжної картки № НОМЕР_1 , відкритої АТ «Універсал Банк», із зазначенням прізвища, ім`я, по батькові, РНОКПП власника карткового рахунку, до якого емітовано вказану платіжну картку, а також інформацію про те, чи мало місце зарахування коштів 24.09.2020 на платіжну картку № НОМЕР_1 , банком-емітентом якої є АТ «Універсал Банк», від Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНТУС УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 41078230).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 84, 247, 260, 261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника позивача задовольнити.

Витребувати в Акціонерного товариства «Універсал Банк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19; код ЄДРПОУ 21133352):

- інформацію про власника платіжної картки № НОМЕР_1 , відкритої АТ «Універсал Банк», із зазначенням прізвища, ім`я, по батькові, РНОКПП власника карткового рахунку, до якого емітовано вказану платіжну картку;

- інформацію про те, чи мало місце зарахування коштів 24.09.2020 на платіжну картку № НОМЕР_1 , банком-емітентом якої є АТ «Універсал Банк», від Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНТУС УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 41078230).

Роз`яснити, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Дата виготовлення повного тексту ухвали - 22.03.2024.

Суддя О.О. Тиха