Постанова № 11785279, 05.10.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

05 жовтня 2010 р. № 2-27/11133.1-2008 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя

суддіМуравйов О. В.

Кривда Д. С.

Полянський А. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат"

на рішення

відГосподарського суду Автономної Республіки Крим

16-22.02.2010 року

у справі№ 2-12/2062.2-2010 Господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат"

доКолективного підприємства "Кримцукор"

простягнення 16186604 грн.

за зустрічним позовомКолективного підприємства "Кримцукор"

доВідкритого акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат"

простягнення 50440,62 грн. За участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача: Водзінський О. В. –дов. від 15.01.2010 року Масалов С. О. –дов. від 03.03.2008 року В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду автономної Республіки Крим від 16-22.02.2010 року по справі № 2-27/11133.1-2008 (суддя Воронцова Н. В.) відмовлено в задоволені первісного позову Відкритого акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат" до Колективного підприємства "Кримцукор" про стягнення 103200 грн. заборгованості, 87831,26 грн. інфляційних нарахувань, 13961,69 грн. 3% річних. Зустрічний позов задоволено: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат" на користь Комунального підприємства "Кримцукор" 41679,29 грн., а також 416,29 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2000 грн. витрат на проведення судово-бухгалтерської експертизи.

Не погоджуючись з рішенням, позивач за первісним позовом звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначав про порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 526, 530, 536, 546, 547, 1022, 1024 ЦК, ст. ст. 22, 58 ГПК України.

Представник відповідача за первісним позовом проти вимог та доводів заявника в судовому засіданні заперечував, просив залишити оскаржене рішення суду без змін.

В судовому засіданні 28.09.2010 року була оголошена перерва відповідно до ст. 77 ГПК України.

Відводів складу суду не заявлено.

У зв'язку із зміною назви позивача його правонаступником у справі є Публічне акціонерне товариство "Шепетівський цукровий комбінат".

В судовому засіданні 05.10.2010 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні по даній справі, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами 19.11.2004 року був укладений договір № 19/11-К, за яким відповідач зобов’язувався за дорученням позивача за первісним позовом за винагороду вчинити одну або кілька угод з продажу цукру від свого імені, але за рахунок позивача. Умовами цього договору передбачені обов’язки відповідача інформувати позивача про хід виконання доручення, надання звіту після повного виконання, передати все одержане за укладеними угодами або права, що випливають з них, та документи, що їх підтверджують. Передача майна на комісію та його приймання за кількістю та якістю здійснюється згідно Інструкцій П-6 та П-7 в пункті поставки: м. Сімферополь «вантажний», Придніпровська залізниця, гілка ВАТ «Агрокомплект», одержувач КП «Крицукор». Приймання-передача товару на комісію за кількістю здійснюється згідно залізничних накладних.

Фактично на комісію було передано цукор за трьома залізничними накладними в кількості 193 тони.

В додатку № 1 від 28.12.2004 року до зазначеного договору сторонами була узгоджена ціна продажу 242,55 тон цукру-піску, переданого Комітентом (позивачем) на комісію не нижче 2620 грн. з ПДВ за 1 тону на умовах франко-склад комісіонера. Зазначений додаток підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач мав в своїй власності цукор в кількості 44,1 тон, який отримав від позивача раніше, але за який не розрахувався.

28.12.2004 року сторонами складений Акт приймання-передачі майна на комісію відповідно до умов договору комісії № 19/11-К від 19.11.2004 року на 236,984 тон цукру, з яких 193 тон передані відповідачу на підставі трьох залізничних накладних та 44,1 тон отриманого, але не оплаченого цукру. З врахуванням втрат при транспортуванні та розвантаженні сторони погодили кількість прийнятого на комісію цукру 236,984 тон, про що й зазначили в Акті від 28.12.2004 року.

Оскільки 44,1 тон цукру знаходились у власності відповідача та були оприбутковані, на підставі зазначеного вище Акта приймання-передачі від 28.12.2004 року відповідачем були здійснені відповідні зміни в бухгалтерському та податковому обліку в грудні 2004 року, що підтверджено документами бухгалтерського обліку та висновком експерта. Внаслідок цих змін зазначені 44,1 тони цукру стали рахуватися як власність позивача.

На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність зобов’язань відповідача за первісним позовом перед позивачем відносно 40 тон цукру, оскільки останні передані відповідачу без дотримання умов договору (п.п. 9.8, 9.9), а також у зв’язку з відсутністю дати складання Акта приймання-передачі майна на комісію від грудня 2004 року про передачу на комісію цукру у кількості 196,984 тон.

На підставі цього суд дійшов висновку про відмову в позові позивачу.

Суд касаційної інстанції вважає такий висновок помилковим, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вірно застосовані до спірних правовідносин положення глави 69 ЦК України «Комісія».

Висновок місцевого господарського суду про необхідність дооформлення передачі 44,1 тон цукру окрім акта приймання-передачі від 28.12.2004 року належними бухгалтерськими документами, такими як залізнична накладна чи звичайна накладна тощо, зроблений при неправильному застосуванні норм матеріального права, зокрема ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи із змісту зазначеної норми права акт приймання-передачі є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує факт передачі на комісію майна саме у визначеній в ньому кількості. Складання двох чи більше первинних бухгалтерських документів для оформлення однієї господарської операції суперечить змісту зазначеної вище норми.

Відсутність залізничних накладних на 44,1 тон цукру та прийняття їх відповідачем всупереч умовам договору (не на залізничній станції) не може свідчити про неприйняття зазначеного товару відповідачем, оскільки сторони погодили таке прийняття додатком № 1 до договору комісії, відобразили в акті приймання-передачі від 28.12.2004 року та відобразили в документах бухгалтерського та податкового обліку.

Оскільки факт реалізації зазначеної кількості цукру, в тому числі 40 тон, сторонами не заперечується, факт їх оплати судом першої інстанції не встановлений, виходячи з положень п. 6.2 договору комісії щодо перерахування коштів комісіонером на рахунок комітента протягом 2 днів з моменту надходження коштів від реалізації цукру, вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 103200 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України.

Нараховані на суму заборгованості 87831,26 грн. інфляційних нарахувань, 13961,69 грн. 3% річних підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за первісним позовом в силу положень ст. 625 ЦК України.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволені первісного позову підлягає скасуванню з прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Висновок місцевого господарського суду про задоволення зустрічного позову також є помилковим.

Так, місцевий господарський суд задовольнив вимоги КП «Кримцукор»про стягнення витрат, пов’язаних із зберіганням 193 тон цукру, виходячи з наданих відповідачем рахунків ВАТ «Агрокомплект»за збереження цукру на загальну суму 5560 грн.

Суд касаційної інстанції погоджується з доводами заявника, викладеними в касаційній скарзі, щодо порушення місцевим господарським судом ст. 1024 ЦК України, оскільки відшкодуванню підлягають витрати комісіонера, зроблені у зв’язку з виконанням своїх обов’язків.

За змістом цієї норми комісіонер повинен був довести факт понесення таких витрат. Оскільки такий факт судом першої інстанції не встановлений, в порушення ст. 33 ГПК України допустимі докази на підтвердження таких обставин до справи не надані, підстав для задоволення зустрічного позову в цій частині немає.

У зв’язку з відмовою в стягненні суми витрат за зберігання, не підлягають стягненню нараховані на таку суму відповідно до ст. 625 ЦК України 1150,89 грн. інфляційних та 250,43 грн. 3% річних.

Також помилковим є висновок місцевого господарського суду про повне виконання комісіонером умов договору комісії, що відповідно до пп.. 3.1.4 договору комісії від 19.11.2004 року має наслідком сплату комітентом комісіонеру винагороди, виходячи з розрахунку 40 грн. за кожну тону реалізованого цукру.

Оскільки суд касаційної інстанцій визнав помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність обов’язку комісіонера щодо оплати отриманих на комісію 44,1 тон цукру, а також виходячи з відсутності розрахунку відповідача за первісним позовом за цей цукор, підстав для тверджень про повне виконання комісіонером умов договору немає, а тому немає підстав для стягнення винагороди в сумі 7879,36 грн. і нарахованих на них з посиланням на ст. 625 ЦК України інфляційних втрат в сумі 6207,49 грн. та 3% річних в сумі 1005,75 грн.

Що стосується позовних вимог по зустрічному позову про стягнення штрафу в сумі 19625,37 грн. за користування чужими коштами, то суд касаційної інстанції погоджується з доводами заявника касаційної скарги щодо відсутності підстав для їх розгляду в цій справі, оскільки зазначені вимоги ґрунтуються на інших підставах і не пов’язані з предметом спору в цій справі, як того вимагає ст. 58 ГПК України.

Отже, в цій частині місцевий господарський суд не повинен був приймати вимоги до розгляду з посиланням на ст.ст. 22, 58, 60, 63 ГПК України, тому в цій частині позовні вимоги слід залишити без розгляду.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судові витрати, понесені позивачем при розгляді справи, підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України в сумі 6860,55 грн.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16-22.02.2010 року по справі № 2-27/11133.1-2008 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов Відкритого акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат" задовольнити повністю.

Стягнути з Колективного підприємства "Кримцукор" (95034 м. Сімферополь, вул. Київська, 81, оф. 404, код ЄДРПОУ 30578976) на користь Публічного акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат" (30403, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Старокостянтинівське шосе, 31, код ЄДРПОУ 00373391) 204992,95 грн. боргу та 6860,55 грн. судових витрат.

Позовні вимоги Комунального підприємства "Кримцукор" про стягнення 19625,37 грн. штрафу залишити без розгляду.

В іншій частині зустрічного позову Комунального підприємства "Кримцукор" відмовити.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді Д. С. Кривда

А. Г. Полянський