Постанова № 11785213, 13.10.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2010 р. № Б-24/77-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючий),

Катеринчук Л.Й. (доповідач),

Яценко О.В.

розглянувши

касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк"

на постанову

та постановугосподарського суду Харківської області від 21.06.2010 року

Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2010 року

у справі

господарського суду№ Б-24/77-10

Харківської області

за заявоюголови ліквідаційної комісії ВАТ "Богодухівський молокозавод"

доВАТ "Богодухівський молокозавод"

провизнання банкрутом

ліквідаторСаутенко Сергій Олегович

в судовому засіданні взяли участь представники :

від скаржника:Дубровська Г.В. (довіреність від 03.07.2009 року № 010-01/4903),

від боржника:1. Гостіщева О.В. (довіреність від 10.08.2010 року)

2. Греба Р.В. (довіреність від 15.09.2010 року).

В С Т А Н О В И В :

ухвалою від 09.06.2010 року господарський суд Харківської області порушив провадження у справі про банкрутство ВАТ "Богодухівський молокозавод" (далі боржника) за заявою голови ліквідаційної комісії боржника Зміївського С.П., у звязку з прийняттям його власниками рішення про ліквідацію підприємства та призначення голови ліквідаційної комісії, здійснюючи провадження з особливостями, передбаченими статтею 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі Закону).

Постановою господарського суду Харківської області від 21.06.2010 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Саутенка Сергія Олеговича, зобовязано ліквідатора у пятиденний строк опублікувати оголошення в офіційному друкованому органі про банкрутство боржника, за результатами проведеної роботи у строк до 21.06.2011 року надати суду звіт та ліквідаційний баланс (том 2, а.с. 46-50).

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" (далі скаржник) звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2010 року постанову господарського суду Харківської області від 21.06.2010 року залишено без змін, а апеляційну скаргу скаржника без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та припинити провадження у справі, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статей 104, 105, 110, 111 Цивільного Кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та постанову суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників сторін, дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Згідно з частиною 4 статті 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

За приписами частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За змістом частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

Судами встановлено, що відповідно до Рішення загальних зборів акціонерів боржника від 09.04.2010року прийнято рішення про припинення діяльності боржника та створення комісії з ліквідації юридичної особи, головою ліквідаційної комісії призначено Зміївського С.П. (том 1, а.с.30-36). Також судами встановлено, що 22.04.2010року в Бюлетені державної реєстрації №148(8) мала місце публікація про прийняття рішення про ліквідацію боржника його органом управління (том 1, а.с. 73).

Матеріалами справи підтверджується інвентаризація майна боржника станом на 27.05.2010року та подання суду проміжного ліквідаційного балансу станом на 27.05.2010року (том 1, а.с. 67-69, 227-229), який не затверджений органом, що прийняв рішення про ліквідацію.

Судами встановлено, що голова ліквідаційної комісії боржника 08.06.2010 року звернувся до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника згідно статті 51 Закону.

Отже, головою ліквідаційної комісії боржника не дотримано позасудової процедури самоліквідації боржника, визначеної положеннями Цивільного кодексу України, а зокрема, не витримано двохмісячного терміну для подання грошових вимог кредиторами боржника у процедурі самоліквідації, внаслідок чого проміжний ліквідаційний баланс від 27.05.2010року не можна вважати таким, що складений за наслідком проведеної процедури самоліквідації. Також проміжний ліквідаційний баланс не затверджено органом, який прийняв рішення про ліквідацію.

Дотримання процедури самоліквідації відповідно до статей 105,111 Цивільного кодексу України є обов'язковою передумовою для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 51 Закону. З такими висновками погодився Верховний Суд України в постанові № 08/172 від 10.06.2008 у справі №15/682-б.

Матеріалами справи підтверджується, що боржником було визнано та включено до проміжного ліквідаційного балансу частину грошових вимог кредитора публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" , як заставного кредитора (заставодержателя цілісного майнового комплексу боржника). Отже, необґрунтоване порушення справи про банкрутство порушує права такого кредитора, оскільки введення мораторію у справі про банкрутство зупиняє процедуру звернення стягнення на заставне майно боржника. Відтак, заставний кредитор вправі оскаржувати постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, прийняту з урахуванням положень статті 51 Закону, як перший судовий акт, прийнятий за наслідком судового засідання у процедурі банкрутства, в якому суд повинен оцінити обґрунтованість підстав для порушення провадження у справі про банкрутство з особливостями статті 51 Закону та прийняти рішення про можливість подальшого руху справи про банкрутство. З огляду на викладене, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками апеляційного суду про право публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на оскарження постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає про те, що не погоджується з висновками апеляційного суду про застосування частини 5 статті 7 Закону України ", як такої, що зобов'язує ліквідаційну комісію без дотримання процедури самоліквідації згідно норм цивільного законодавства на протязі місяця звернутися до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство.

Так, частиною 5 статті 7 Закону передбачено, що боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення зазначених обставин, зокрема, якщо при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Процедура самоліквідації боржника відповідно до статей 105, 110-112 ЦК України є однією з таких процедур. Однак, як вбачається із змісту статей 110-111 ЦК України тільки після належно складеного проміжного ліквідаційного балансу, який містить відомості про склад майна юридичної особи, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результати їх розгляду, а також затвердження проміжного ліквідаційного балансу, ліквідаційна комісія вправі дійти висновку про недостатність "майна юридичної особи для задоволення вимог кредиторів" (частина 3 статті 110 ЦК України), а відтак, встановити неможливість задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі, що передбачено частиною 5 статті 7 Закону. Отже, місячний строк, який визначено частиною 5 статті 7 Закону починає свій перебіг з моменту затвердження проміжного ліквідаційного балансу у процедурі самоліквідації боржника. А висновки апеляційного суду про переважне застосування положень частини 5 статті 7 Закону та незастосування положень цивільного законодавства (статей 105, 110, 111ЦК України) в спірному випадку є помилковими.

Оскільки справа про банкрутство боржника порушена судом за відсутності в матеріалах справи документів, які підтверджують дотримання процедури самоліквідації відповідно до статей 105, 111 Цивільного кодексу України, суду належало повернути заяву боржника про порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до положень частин 1 статей 8, 9 Закону, та статті 51 Закону, як таку, що подана боржником без дотримання вимог чинного законодавства.

Однак, ігноруючи зазначені приписи процесуального та матеріального права, суд першої інстанції безпідставно порушив провадження у справі та безпідставно визнав боржника банкрутом, а апеляційний суд не усунув зазначених недоліків.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 "Про судову практику в правах про банкрутство" від 18.12.2009 року (пункт 36) роз'яснено: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".

З врахуванням викладеного оскаржувану постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2010 року та постанову господарського суду Харківської області від 21.06.2010 року не можна вважати законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню. Провадження у справі необхідно припинити, керуючись пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України, як таке, що порушено безпідставно.

Згідно з частиною 1 статті 122 Господарського процесуального кодексу України, якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою. Отже, до компетенції судів касаційної (апеляційної або першої інстанції) належить вжиття заходів до повороту виконання скасованого судового рішення.

Відповідно до статті 122 ГПК України, суд вважає необхідним зобов'язати державного реєстратора за адресою місцезнаходження боржника внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців дані про скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2010 року та постанови господарського суду Харківської області від 21.06.2010 року та припинення провадження у справі № Б-24/77-10.

На підставі викладеного та керуючись пунктом 1-1 частини 1 статті 80, статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" задовольнити.

2.Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2010 року та постанову господарського суду Харківської області від 21.06.2010 року скасувати, провадження у справі № Б-24/77-10 припинити.

3.Державному реєстратору за місцезнаходженням боржника ВАТ "Богодухівський молокозавод" внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців дані про прийняття зазначеної постанови , скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2010 року та постанови господарського суду Харківської області від 21.06.2010 року та припинення провадження у справі № Б-24/77-10 про банкрутство ВАТ "Богодухівський молокозавод" (код ЄДРПОУ 00447404).

Головуючий Н. Ткаченко

Судді Л. Катеринчук

О. Яценко