Рішення № 117852015, 21.03.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 р. Справа № 120/14306/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в м. Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач), до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ в Хмельницькій області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач в лютому 2023 року звернулась до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За результатами розгляду даної заяви рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 09.02.2023 №025050004591 їй було відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Як зазначає позивач, відповідач під час вирішення питання про призначення пенсії безпідставно не зарахував її стаж роботи, відображений в наданій трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 , за період з 21.11.1983 по 06.03.1990 із тих мотивів, що інформація про час роботи фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні) в колгоспі ім. Калініна не засвідчено печаткою організації.

На думку позивача, дані обставини в жодному разі не повинні впливати на підтвердження її стажу за такий період, позаяк є суто формальними недоліками, відповідальність за які працівник не повинен нести. Окрім того, на переконання позивача, необґрунтоване неврахування зазначеного вище періоду її трудової діяльності до страхового стажу суперечить нормам пенсійного законодавства та порушує її право на належний соціальний захист.

Ухвалою від 25.10.2022 судом відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

03.11.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що позивач 01.02.2023 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності зазначена заява розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та за результатами розгляду якої було винесено рішення 09.02.2023 №025050004591 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи 29 років, передбаченого ст. 26 Закону №1058.

Відповідач 2 вказує, що при прийнятті даного рішення до страхового стажу позивача не зараховано період роботи позивача з 21.11.1983 по 06.03.1990 згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , оскільки інформація про час роботи фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні) в колгоспі ім. Калініна не засвідчено печаткою організації. Зазначає, що загальний страховий стаж позивача складає 28 років 3 місяці 6 дні, що є недостатнім для призначення пенсії.

Отже, на думку відповідача 2, ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийняло правомірне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку. За таких обставин вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, а тому у їх задоволенні просить суд відмовити.

09.11.2023 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву. Свої заперечення відповідач 2 мотивує тим, що на підставі заяви позивача про призначення пенсії та наданих документів, 09.02.2023 органом Пенсійного фонду винесено рішення №025050004591 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи. При цьому відповідач 1 фактично повторив визначені у оскаржуваному рішенні підстави, за яких не було зараховано до страхового стажу позивача період його роботи з 21.11.1983 по 06.03.1990. З огляду на викладене відповідач 1 вважає, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з чим в позові просить відмовити.

Ухвалою суду від 21.03.2024 було відмовлено у задоволенні клопотань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо розгляду цієї справи з повідомленням (викликом) сторін у судовому засіданні та щодо залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду .

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.02.2023 звернулась до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", додавши до заяви необхідний пакет документів.

У подальшому, згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (із змінами) (далі Порядок № 22-1) після реєстрації вказана заява позивача за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

За результатами розгляду такої заяви та поданих документів ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийняло рішення від 09.02.2023 №025050004591 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу в розумінні ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Мотивами прийняття даного рішення слугувало те, що згідно наданих до заяви документів про стаж, страховий стаж заявника на день звернення складає 28 років 3 місяці 06 днів з мінімально необхідних 29 років. При цьому, до страхового стажу позивача згідно трудової книжки колгоспника від 21.11.1983 серії НОМЕР_1 не зараховано період роботи з 21.11.1983 по 06.03.1990 оскільки інформація про час роботи фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні) в колгоспі ім. Калініна не засвідчено печаткою організації.

Вважаючи, що пенсійний орган безпідставно дійшов висновку про не зарахування вказаного періоду її трудової діяльності до страхового стажу та, у зв`язку з цим, протиправно відмовив їй у призначенні пенсії за віком, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту порушених, на її думку, прав та інтересів.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі також Закон від 09.07.2003 № 1058-IV).

Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Частиною першою статті 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років

До набрання чинності Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон № 1788-XII).

Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно вимог ст. 62 Закону 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наведене узгоджується також із положеннями п. 1.1 Інструкції № 58 та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 р. (далі - Порядок 637).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника, а в разі відсутності трудової книжки або ж якщо в останній відсутні певні записи або вони є неточними, підтвердження трудового стажу здійснюється за допомогою інших даних та документів.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 року у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 року у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 року у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 року у справі № 242/2536/16-а.

Водночас порядок ведення трудових книжок колгоспників визначався постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 "Про трудові книжки колгоспників" (далі - Постанова № 310).

Згідно п.п. 1, 2 Постанова № 310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

Відповідно до п.п. 5, 6 Постанови № 310, до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві; на підставі чого внесено запис (дата і номер), відомості про нагородження та заохочення.

Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасність та правильність заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа (п. 13 Постанови № 310).

Згідно з пунктом 14 Постанови правління колгоспів вживають заходи щодо строгого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, забезпечення кадрів працівників, які ведуть трудові книжки, підготовленими до такої роботи особами, забезпечують належне зберігання архівних документів, які стосуються трудової діяльності колгоспників.

Аналогічні вимоги містяться також в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, яка була чинною в спірний період.

Відтак, виходячи з наведеного можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Водночас підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Так, досліджуючи зміст записів копії трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 21.11.1983, судом встановлено, що 21.11.1983 ОСОБА_1 прийнята в члени колгоспу ім. Калініна і направлена працювати техніком по племобліку (запис №1); 16.05.1984 переведена нянею дитсадка (запис №2), 18.01.1988 переведена робочою в овочівничу бригаду (запис №3) та 06.03.1990 звільнена від роботи по власному бажанню (запис №4).

При цьому, у розділі "Трудова участь в громадському господарстві" трудової книжки колгоспника наявні записи про встановлений річний мінімум трудової участі в цьому господарстві та його фактичне виконання позивачем, а також причини невиконання встановленого мінімум трудової участі позивача.

Суд звертає увагу на те, що вказані записи в трудовій книжці зроблено у хронологічній послідовності, чітко та зрозуміло, відсутні ознаки підчисток та підробок, наявне посилання на підставу для внесення відповідних записів.

Водночас, як слідує зі змісту оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 09.02.2023 №025050004591 про відмову у призначенні пенсії за віком, підставою для не зарахування позивачу до загального трудового стажу періоду роботи в колгоспі з 21.11.1983 по 06.03.1990 слугувало те, що інформація про час роботи фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні) в колгоспі ім. Калініна не засвідчено печаткою організації.

Щодо вищезазначеного, то суд враховує те, що відповідні недоліки в оформленні трудової книжки, не є достатніми та вагомими підставами для висновку про незарахування спірного періоду роботи позивача до страхового стажу, оскільки підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Поряд із тим, відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок "Про трудові книжки робітників і службовців" від 06.09.1973 № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тобто, законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити особу права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.

При цьому суд враховує те, що ні Постановами, ні Інструкцією, не передбачено наслідків для особи, на яку оформлено трудову книжку, за порушення порядку ведення такої трудової книжки.

Крім того, Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а.

Суд наголошує, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача. Разом з тим, доказів які б спростовували спірний у цій справі період трудової діяльності позивача відповідачі не надали.

Разом з цим, варто звернути увагу на те, що відповідач не ставить під сумнів відомості, які занесені до трудової книжки щодо трудової діяльності позивача у період з 21.11.1983 по 06.03.1990.

При цьому, ані суд, ані відповідачі не встановили недостовірності або інших ознак юридичної дефектності трудової книжки позивача, а тому на переконання суду її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, і зазначені у спірному рішенні обставини, не можуть поза розумним сумнівом, позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист.

В даному випадку відповідачем не надано жодного доказу в обґрунтування того, що відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача спірного періоду він діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, тобто з забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним з огляду на те що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст. 46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення.

За таких обставин оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 09.02.2023 №025050004591, яким позивачу не зараховано до страхового стажу період її трудової діяльності в колгоспі з 21.11.1983 по 06.03.1990, а також відмовлено у призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо наступної позовної вимоги зобов`язального характеру про призначення пенсії (яка викладена в уточненій редакції позовних вимог), то суд враховує те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058- IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Статтею 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 01.09.2022 виповнилося 60 років.

Так, в оскаржуваному рішенні органом Пенсійного фонду було підтверджено страховий стаж позивача в 28 років 3 місяці 06 днів. При цьому, в межах розгляду даної справи судом підтверджено право позивача на зарахування до страхового стажу спірного періоду її роботи: з 21.11.1983 по 06.03.1990, що додатково становить понад 6 років страхового стажу.

Відповідно, в сукупності загальний страховий стаж позивача в такому разі значно переважає необхідний мінімум для призначення пенсії в 29 років.

Таким чином наразі в позивача наявні умови (вік понад 60 років та стаж понад 29 років), які є достатніми для призначення її пенсії за віком. При цьому, оскільки заява про призначення пенсії подана позивачем 01.02.2023, тому суд вважає обґрунтованим твердження позивача про можливість призначення пенсії саме з цієї дати - 01.02.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кодексом адміністративного судочинства України також визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії (ч. 2 ст. 245 КАС України). В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.

У пункті 145 рішення від 15.11.96 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом від 09.07.2003 № 1058-IV. Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені також законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі N 227/3208/16-а і з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи.

Отже, виходячи із вищевикладеного суд вважає, що для відновлення порушеного права позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV пенсію за віком з 01.02.2023, зарахувавши при цьому до її страхового стажу періоди її трудової діяльності в колгоспі імені Калініна з 21.11.1983 по 06.03.1990.

Відносно органу Пенсійного фонду України, на який слід покласти обов`язок по відновленню порушеного права позивача, то суд враховує, що оскільки звернення позивача із заявою про призначення пенсії відбулось до ГУ ПФУ у Вінницькій області, тому хоч і повноваження щодо розгляду поданих позивачем матеріалів були делеговані ГУ ПФУ в Хмельницькій області для прийняття відповідного рішення, проте обов`язок із, власне, щодо зарахування стажу, призначення та виплати пенсії залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем звернення позивача із заявою, де позивач перебуватиме на обліку, тобто у ГУ ПФУ у Вінницькій області.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та дій і докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням вимог частини 1 статті 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1073,60 грн. належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань обох відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 9, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 09.02.2023 №025050004591 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу період роботи в колгоспі ім. Калініна з 21.11.1983 по 06.03.1990 згідно з трудовою книжкою колгоспника від 21.11.1983 серія НОМЕР_1 , та призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01.02.2023.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 21.03.24.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 13322403).

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Чекірди Гната, 10, м. Хмельницький, 29000, код ЄДРПОУ: 21318350).

СуддяСлободонюк Михайло Васильович