Ухвала суду № 117832096, 12.03.2024, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/4728/13-ц

№ 6/207/108/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Подобєд О.К.

при секретарі Пильовій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське Дніпропетровської області заяву представника АТ КБ «ПриватБанк» про зміну способу виконання рішення по справі №207/4728/13-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із заявою про зміну способу виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.02.2017 року по справі №207/4728/13-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У заяві представник АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що вказаним рішенням суду в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1/08НМS4D від 21 липня 2008 року в розмірі 183482,75 доларів США, що еквівалентно за курсом 7,99 грн. за 1 долар США відповідно до службового розпорядження Національного Банку України від 03 жовтня 2013 року, складає 1381198,30 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 86110,85 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 86755,05 доларів США, а також пені в сумі 107 248,47 грн., а всього 1488446,77 грн., звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 72,5 кв.м., житловою площею 47,7 кв.м., та належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва на право власності на житло від 05 серпня 1994 року, шляхом продажу предмету іпотеки з укладанням від імені відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

На даний момент АТ КБ «ПриватБанк» позбавлений можливості виконання зазначеного рішення суду з причин відсутності необхідних документів для реалізації предмета іпотеки, відсутності попиту покупців, відсутності у банку вільного доступу до предмету іпотеки, який необхідний для проведення реалізації предмету іпотеки на підставі рішення суду. Вищевказані факти роблять неможливим виконання рішення суду з зазначеним способом виконання.

Заявник просить встановити наступний спосіб виконання рішення: звернути стягнення на квартиру загальною площею 72,5 кв.м., житловою площею 47,70 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , шляхом продажу на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши заяву, дослідивши матеріали цивільної справи №207/4728/13-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, надавши належну правову оцінку всім матеріалам справи у їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.02.2017 року по справі №207/4728/13-ц, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1/08НМS4D від 21 липня 2008 року в розмірі 183482,75 доларів США, що еквівалентно за курсом 7,99 грн. за 1 долар США відповідно до службового розпорядження Національного Банку України від 03 жовтня 2013 року, складає 1381198,30 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 86110,85 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 86755,05 доларів США, а також пені в сумі 107 248,47 грн., а всього 1488446,77 грн., звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 72,5 кв.м., житловою площею 47,7 кв.м., та належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва на право власності на житло від 05 серпня 1994 року, шляхом продажу предмету іпотеки з укладанням від імені відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення чи зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У ч.1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Вказана норма міститься і в ст. 435 ЦПК України.

Аналіз змісту ст. 435 ЦПК України свідчить про те, що підставами для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення є виключно ті, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вказані обставини повинні бути чітко встановлені та підтвердженні відповідними доказами.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до правової позиції постанови Верховного Суду України від 25 листопада 1995 року у справі №6-1829цс15 - поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст. 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Зміна способу та порядку виконання рішення це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов`язки суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення. Тобто судом вживаються нові заходи для реалізації рішення суду в разі неможливості його виконання у порядку і спосіб, що встановлені раніше.

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст.16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.

При вирішенні питання про зміну способу виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення.

З урахуванням системного тлумачення вказаних норм права, зміна способу і порядку виконання, за доведеності зазначених в цих нормах підстав, повинна відбуватися в межах вимог того позову, стосовно якого було ухвалено відповідне судове рішення, яке перебуває на примусовому виконанні.

Звертаючись із заявою про заміну способу виконання рішення заявник не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що у нього в даному випадку виникли обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Можлива зміна попиту ринку нерухомості, наявність документів, необхідних для його продажу має враховуватися банком при зверненні до суду з відповідними позовними вимогами і тому такі обставини у даному випадку не можна вважатися істотними.

Згідно правової позиції у справі №6-1680цс16: відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями частин першої і третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Главою 4 цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Положеннями статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Отже, за змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 54 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Оскільки статтею 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

Крім того, суд констатує, що АТ КБ «ПриватБанк» фактично просить викласти вказану частину резолютивної частини рішення в іншій редакції. Проте, таких вимог при розгляді справи по суті ПАТ КБ «ПриватБанк» не заявлялося, тому суд вважає, що вимоги заявника про зміну способу виконання судового рішення фактично змінюють рішення суду по суті та самостійно змінюють спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України з якими АТ КБ «ПриватБанк» звертався до суду.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже суд, дослідивши доводи викладені у заяві, приходить до висновку, що доводи АТ КБ «ПриватБанк» не підтверджені, вимоги заявника спрямовані на фактичну зміну резолютивної частини рішення суду, на зміну способу захисту, обраного позивачем при зверненні до суду із позовом.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 435, 260 - 261 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника АТ КБ «ПриватБанк» про зміну способу виконання рішення суду по справі №207/4728/13-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Подобєд О.К.