Рішення № 117824337, 01.03.2024, Оболонський районний суд міста Києва

01.03.2024 Справа № 405/6873/22

Справа № 405/6873/24

Провадження № 2/756/346/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2024 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Тихої О.О.,

за участі секретаря судового засідання Кренджеляк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 20.10.2022 він у телефонній розмові з особою на ім`я ОСОБА_3 домовився про купівлю 20 кисневих балонів загальною вартістю 20 000,00 грн. За вказаною домовленістю невідома особа на ім`я ОСОБА_3 повинна була передати вказані балони у кількості 20 штук водію після перерахування передплати у сумі 10 000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_2 .

20.10.2022 за допомогою платіжного терміналу АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 , ним на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_2 , були перераховані грошові кошти у сумі 10 000,00 грн., проте продавець на ім`я ОСОБА_3 зник у невідомому напрямку, товар він не отримав.

З урахуванням наведеного, позивач просить зобов`язати відповідача повернути безпідставно отримані грошові кошти у сумі 10 000,00 грн. на його картковий рахунок № НОМЕР_3 , а також стягнути з останньої судові витрати.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23.12.2022 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12.01.2023 позовну заяву передано до Оболонського районного суду м. Києва в порядку ст. 31 ЦПК за територіальною підсудністю.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 06.03.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 31.08.2023 замінено первісного відповідача - Акціонерне товариство «Універсал Банк» на належного - ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 23.01.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заперечень щодо ухвалення заочного рішення у справі не висловив.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилася з невідомих суду причин, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена у встановленому законом порядку, відзив на позов до суду не надіслала.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін у справі за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 20.10.2022 о 14:23 год. позивачем були перераховані грошові кошти у сумі 9996,00 грн. (комісія 204,00 грн.) на картковий рахунок № НОМЕР_4 , що підтверджується чеком платіжного терміналу АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 .

З листа АТ КБ «Приватбанк» № БТ/3377 від 07.06.2023 вбачається, що картковий рахунок № НОМЕР_4 належить відповідачу ОСОБА_2 , відкритий в АТ «Універсал Банк».

20.10.2022 позивач ОСОБА_1 звернувся з заявою до Кроповницького РУП ГУНП в Кіровоградській області про вчинення відносно нього кримінального правопорушення за фактом заволодіння шахрайським шляхом його грошовими коштами у сумі 10 000,00 грн.

Станом на день ухвалення рішення відповідачем не надано суду доказів повернення грошових коштів позивачу.

Главою 83 ЦК України регулюються правовідносини, що виникають внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутноcтi збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Як зазначив позивач, грошові кошти були ним перераховані на карткових рахунок відповідача у якості передплати вартості двадцяти кисневих балонів, які позивач так і не отримав, незважаючи на перерахування грошових коштів відповідачу.

При розгляді вказаної справи суд враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який міститься у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 537/4259/15-ц (провадження № 61-592св20)), відповідно до якого, якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом договір розірвано за рішенням суду, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 334/2517/16-ц (провадження № 61-29056св18), а також у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року справа № 539/3403/17 (провадження № 61-15499св19).

Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22, зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 без правової на те підстави отримала грошові кошти позивача та станом на день розгляду справи їх не повернула, у зв`язку з чим, позов підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 9 996,00 грн., оскільки саме така сума коштів була перерахована на картковий рахунок відповідавча.

За правилами статті 141 ЦПК України при розподілі судових витрат судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

На підставі викладеного, ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-283, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у сумі 9 996 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 00 копійок, витрати по сплаті судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденн ий строк з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя О.О. Тиха