Постанова № 11781747, 05.10.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2010 р. Справа № 10/269

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Завод промислового машинобудування”, м. Чернівці

до державної податкової інспекції у м. Чернівці

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Суддя Т.І. Ковальчук

Секретар судового засідання –Гурин М.О.

Представники:

Позивача –не з’явився

Відповідача –Меренчук Є.В., дов. від 30.03.2010 р. № 2241/910-012

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 23.05.2008 р. № 000139231/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 73143 грн., у тому числі 47373 грн. основного платежу та 25770 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання ТОВ “Завод промислового машинобудування” вимог податкового законодавства відповідачем зроблено неправильний висновок, що податкові накладні, за якими позивачем було віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, оформлені неналежним чином, передбачених Законом України “Про податок на додану вартість” випадків неможливості включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість під час перевірки не встановлено, чинне законодавство не встановлює обов’язку покупця сплачувати ПДВ до бюджету, коли такий податок не сплачений продавцем, окрім того, до підприємства за один період було неправомірно застосовано штрафні санкції 50% замість 10%.

Відповідач надав відзив, у якому позовні вимоги не визнав з тих підстав, що відповідачем було допущено порушення законодавства про ПДВ, зокрема, щодо включення до суми податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від підприємств-постачальників, свідоцтво платника податку ПДВ яких анульовано, або від осіб, які не були зареєстрованими платниками ПДВ, позивачем також безпідставно включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість з вартості придбаного легкового автомобіля, суми ПДВ з поверненої суми невикористаних коштів від ТОВ “Демік”, допущено заниження зобов’язання з ПДВ за квітень 2007 р. та завищення ПДВ за травень 2007 р., у зв’язку з чим йому обгрунтовано донараховано податкове зобов’язання з ПДВ та застосовано відповідні фінансові санкції згідно чинного законодавства в установленому розмірі.

У судовому засіданні 16.09.2010 р. представник позивача позов підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

У судовому засіданні 16.09.2010 р. оголошувалася перерва до 15-00 год. 05.10.2010 р.

У судове засідання 05.10.2010 р. представник позивача не з’явився, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача проти розгляду справи без участі представника позивача не заперечував, відтак, враховуючи, що представники сторін надали усні пояснення суду і в справі зібрано достатньо доказів для вирішення спору по суті, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вирішує спір по суті в судовому засіданні 05.10.2010 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у позові належить відмовити.

Судовим розглядом справи встановлено наступне.

14.05.2008 р. ДПА у м. Чернівці проведено виїзну планову перевірку ТОВ “Завод промислового машинобудування” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 30.12.2007 р., за результатами якої складено акт № 1961/23-2/31620777 (а.с. 8-18).

Перевіркою, зокрема, виявлені порушення товариством Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті яких було занижено податок на додану вартість в розмірі 47373 грн., у тому числі: за червень 2006 р. у сумі 2000 грн., вересень 2006 р. у сумі 5183 грн., жовтень 2006 р. у сумі 36528 грн., лютий 2007 р. у сумі 3662 грн., квітень 2007 р. у сумі 4167 грн., у травні 2007 р. мінус 4167 грн., а також не нараховано штрафну санкцію по уточнюючому розрахунку за березень 2006 р. № 32658 від 10.04.2008 р.

У зв’язку з вказаними порушеннями податковою інспекцією у м. Чернівці визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 47373,00 грн. за основним платежем та застосовано штрафні санкції в сумі 25770 грн., а всього визначено податкове зобов’язання з ПДВ на суму 73143 грн., про що винесено податкове повідомлення-рішення від 23.05.2008 р. № 000139231/0 (а.с. 7).

Як вбачається з акту перевірки від 14.05.2008 р., позивач уключив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на загальну суму 35898,35 грн. (у т.ч. серпень 2006 року - 4266,66 грн., жовтень 2006 року - 36631,69 грн.) згідно податкових накладних, отриманих від підприємств - постачальників, яким анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, або які не були зареєстровані у податкових органах платниками податку на додану вартість.

Так, свідоцтва платника ПДВ ПП “Бікас” було анульовано 07.11.2005 р. (лист ДТІ у Печерському районі м. Києва від 15.09.2008 р. №18860/7/15-8, а.с. 24), а ДП “Стелс” - 26.03.2003 р.( (лист ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15 вересня 2008 р. №18861/7/15-510, а.с. 23).

ТОВ “ВО “ЕНЕРГОТОН” та ТОВ “АСТРА МАРКЕТ” не були зареєстровані як платники ПДВ (лист ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 18 вересня 200 року № 2741/7/29-306, а.с. 25), ПП “Транс синтез”, ТОВ “Київ-Продпромоптторг” і ПП “Сиріус-Союз” також відсутні в Реєстрі платників податку на додану вартість (лист ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 15.09.2008 р. №8618/7/29-104, а.с. 26).

Суб’єкти господарювання –контрагенти позивача ТОВ “МСД” (ідентифікаційний код 24723246), ПП “Метан-97” (ідентифікаційний код 24743313) та ПП “Алкомп” (ідентифікаційний код 31084152) згідно наданих відповідачем витягів з ЄДРПОУ в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців взагалі не значаться, відповідно, не зареєстровані як платники податку на додану вартість (а.с. 27-29). Обґрунтованих доводів на спростування зазначених обставин позивач не навів.

Згідно з п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (зі змінами і доповненнями, далі –Закон) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому цим Законом порядку.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону встановлено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. У пункті 5 Порядку зазначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у пункті 2.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що представлені ТОВ “Завод промислового машинобудування” для перевірки податкові накладні містять недостовірні відомості та відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України не є підставою для нарахування податкового кредиту по податку на додану вартість. Потреби досліджувати зазначені податкові накладні в судовому засіданні суд не вбачає, оскільки позивач не заперечує відомості, наведені відповідачем в акті перевірки та у листах районних податкових інспекцій у м. Києві, а заперечує проти донарахування ПДВ та застосування штрафних санкцій з підстав їх невідповідності вимогам законодавства.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону платники податку, визначені у підпункті “а” пункту 10.1 цієї статті (визначені у статті 2 цього Закону), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов’язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

Зазначена норма є імперативною, тому навіть у разі, якщо особа, яка не зареєстрована платником ПДВ, сплатить до бюджету ПДВ з обсягів поставки, вона не має права видати покупцю податкову накладну, а покупець внаслідок цього не має права на податковий кредит.

З огляду на викладене доводи позивача, що видані зазначеними вище постачальниками податкові накладні відповідають вимогам пп. 7.2.1 ст. 7 Закону та наказу ДПА України “Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів, порядку їх заповнення” і правомірно використані позивачем для віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту , є юридично неспроможними.

Крім того, як зазначалося вище, відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Тобто, податкова накладна є первинним документом податкового і бухгалтерського обліку, на підставі якого в податковому та бухгалтерському обліку формуються дані про податковий кредит підприємства.

Порядок створення, прийняття і відображення підприємствами у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено “Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

У п.п. 2.4 цього наказу зазначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.15 цього наказу первинні документи підлягають обов’язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов’язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув’язка окремих показників.

Згідно п.п. 2.16 наказу № 88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

П.п. 3.2 наказу № 88 також передбачено, що інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Відтак, оскільки однією із складових змісту податкової накладної є інформація про наявність у постачальника свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість, про наявність у вартості товарів (робіт, послуг) податку на додану вартість, то через відсутність цих реквізитів, або наявність недостовірних даних первинний документ втрачає юридичну силу та свою доказовість.

Перевіркою також установлено, що у вересні 2006 р. на підставі податкової накладної № 1340/002 від 06.09.2006 р. товариством з обмеженою відповідальністю “Завод промислового машинобудування” включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість з операції з придбання легкового автомобіля “Lanos TF 69 V126” вартістю 56843 грн., у тому числі ПДВ 9474 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля, що включається до складу основних фондів.

Відтак, відповідачем зроблено правильний висновок про зменшення позивачеві від’ємного значення по податку на додану вартість за вересень 2006 р. у сумі 9474 грн.

Згідно з актом перевірки позивачем також допущено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, яке виразилося в тому, що ТОВ “Завод промислового машинобудування” у червні 2006 року включено до складу податкового кредиту суму ПДВ з поверненої суми невикористаних коштів від ТОВ “Концерн Демік” у розмірі 2000 грн. згідно з податковою накладною № 57 від 07.05.2006 р.

За вказаною нормою Закону податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відтак, зменшення суми податкового кредиту за червень 2006 року на 2000 грн. відповідачем зроблено правильно.

Як встановлено під час перевірки, позивачем також невірно визначалися дати виникнення податкових зобов’язань та оподатковуваних операцій.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг);

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання (послуг) платником податку.

З урахуванням уточнюючого розрахунку до декларації за квітень 2007 року (яким збільшено зобов’язання на 8000 грн.) податкові зобов’язання з ПДВ (р. 9 декларації) за даними платника податків склали 41935 грн., за даними перевірки - 46102 грн.

Згідно з наведеним в акті перевірки, проти чого не заперечує позивач, у квітні 2007 року надійшла попередня оплата в розмірі 73000 грн., ПДВ з якої становить 12167 грн. (банківські виписки від 02.04.07 - 25000 грн. (від ТОВ “Концерн Демік”), 28.04.07 - 48000 грн. (від ПП “АВОНС-ДЮК”). Товариством включено до складу податкового зобов’язання за квітень 2007 року ПДВ з попередньої оплати в сумі 8000 грн.

Як видно з таблиці № 9 акту перевірки (рядок під порядковим номером 16), заниження ПДВ за квітень склало 4167 грн. (а.с. 13, 88) Підприємство більше ніяких уточнюючих розрахунків за квітень 2007 року не подавало та в деклараціях наступних податкових періодів не зазначало в рядку 8 “Коригування на основі попередніх звітних періодів” уточнених показників за квітень 2007 року, штрафних санкцій відповідно до п. 17.2 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не нараховувало та не сплачувало. Тобто, відсутній факт самостійного виявлення помилки.

З урахуванням уточнюючого розрахунку до декларації за травень 2007 року (яким збільшено зобов’язання за травень на 8000 грн.) податкові зобов’язання з ПДВ ( р. 9 декларації) за даними платника податків склали 16440 грн., за даними перевірки - 12273 грн. Тобто, перевіркою встановлено завищення ПДВ за травень на 4167 грн. В рядку 8 “Коригування на основі попередніх звітних періодів” декларації за травень 2007 року позивачем (платником податку) нічого не зазначено (а.с. 86).

Згідно п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

У судовому засіданні знайшли підтвердження факти заниження позивачем податку на додану вартість унаслідок наведених вище порушень на суму 51540 грн.

Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у пункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як видно з матеріалів справи, застосована згідно з податковим повідомленням-рішенням від 23.05.2008 р. № 000139231/0 штрафна санкція в сумі 25770 грн. не перевищує 50% від суми виявленої під час перевірки недоплати –51540 грн., розрахована правильно, тому доводи позивача, що штрафні санкції нараховані з перевищенням граничного розміру, не відповідають дійсності (а.с. 22,68,69).

Відповідачем також правильно визначено податкове зобов’язання, яке підлягало донарахуванню за результатами перевірки, а саме 47373,00 грн.:

51540 грн. недоплата –4167 грн. завищення ПДВ за травень 2007 р. згідно з уточнюючим розрахунком від 10.04.2008 р. № 32675.

Таким чином за результатами судового розгляду суд не знайшов підстав для визнання нечинним оспорюваного повідомлення-рішення від 23.05.2008 р. № 000139231/0, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач довів належними і допустимими доказами правомірність цього податкового повідомлення-рішення.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати належить залишити за відповідачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 6-12, 17, 160-163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.          У задоволенні позову відмовити.

Порядок і строки апеляційного оскарження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У судовому засіданні 05.10.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст підписано 06.10.2010 р.

Суддя Т.І.Ковальчук