Рішення № 117810377, 13.03.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/20505/23-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бусик О.Л.

при секретарі судового засідання Матвійчуку П.В.

справа 757/20505/23-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант»

суть спору: про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2023 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом, у якому просила суд стягнути з відповідача страхове відшкодування, за спричинену моральну шкоду в розмірі 80 400 грн. .

В обґрунтування позову позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3, близько 18 год. 40 хв, громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не маючи посвідчення водія, керуючи автомобілем GEELY FC MR7180, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Вокзальна, неподалік будинку 35 с. Зaвoричi, Броварського району, Київської області допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухалася в попутному напрямку. В результаті ДТП ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження від яких загинула на місці події.

У зв`язку з тим, що внаслідок вказаного кримінального правопорушення позивачу, як доньці загиблої ОСОБА_3 завдано шкоду, позивача залучено як потерпілого до кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022111130002136.

Оскільки водій керував джерелом підвищеної небезпеки, його відповідальність настає незалежно від результатів кримінального провадження.

Відповідальним за вчинення ДTП є ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю СК «Альфа-Гарант» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів: № 209352267. 30 грудня 2022 року позивач звернулась до відповідача із заявою про страхове відшкодування. Однак на час звернення з позовною заявою страхове відшкодування позивач не отримала.

На підставі викладеного, позивач просила задовольнити позов та проводити розгляд справи у її відсутність.

Ухвалою судді від 24 травня 2023 року у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

01 серпня 2023 року від представника відповідача надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що в січні 2023 року на адресу ТДВ СК "Альфа-Гарант" надійшла заява про виплату страхового відшкодування у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталась ІНФОРМАЦІЯ_3 за участю транспортного засобу GEELY MR 7180, д.н.з. НОМЕР_1 . забезпеченого TДB CК «Aльфа-Гарaнт» за полісом № 209352267 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, внаслідок якої ОСОБА_3 загинула. Вищезазначеною заявою позивач, просила відшкодувати моральну шкоду, завдану смертю ОСОБА_3 . Представник відповідача зазначає, що долучені до заяви документи не відповідали пункту 35.2 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який встановлює вимоги до форми документів, які наводяться заявником для отримання страхового відшкодування. Оскільки, позивачем всупереч п. 35.2 ст. 35 цього Закону, долучені до заяви документи не містили достатнього обсягу інформації для визначення розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню з огляду на наступне.

Відповідно до п.27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат y мінімальних розмірів, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Згідно із Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Порядку ведення державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року № 1064, інформація про особу консолідується та зберігається у Державному реєстрі актів цивільного стану, зокрема, в зазначену реєстрі містяться відомості про батьків (усиновлювачів), про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу.

Порядок отримання інформації з реєстру регламентується законом, який передбачає, що інформація надається у вигляді витягу, який, з огляду на захист персональних даних фізичних осіб, видається виключно особі, інформація про яку внесена до реєстру, та її родичам. Натомість, законодавством не передбачено можливості страховика самостійно отримувати інформацію з відповідного реєстру.

Отже, для визначення кола осіб, передбачених ст. 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та вирахування частки страхового відшкодування, необхідний витяг або довідка з Державного реєстру актів цивільного стану, які б містили інформацію про дітей загиблої, а також інформацію про перебування її на момент смерті у шлюбі.

Проте, позивач не надала Товариству та суду доказів складу сім`ї загиблої, зокрема не було надано документів підтверджуючих що загибла на момент смерті не перебувала у шлюбі, та чи мала інших дітей окрім позивачки, але після набрання законної сили вироком суду відносно страхувальника товариства такі особи також матимуть право на отримання страхового відшкодування.

Враховуючи відсутність доказів порушення Товариством законних прав та інтересів позивача, вважає позовні вимоги необґрунтованими.

12 вересня 2023 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування за витрати понесені на поховання в розмірі 26 681 грн.

02 жовтня 2023 року від представника відповідача надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог, з якого вбачається, що відповідач заперечує з приводу відшкодування витрат на поминальні обіди, оскільки відповідно вимог закону вказані витрати не відшкодовуються. Окрім того, товарний чек виданий ФОП ОСОБА_4 є неналежним доказом, оскільки позивачем не надано ані договору з ФОП ОСОБА_4 , ані документів щодо законності здійснюваної нею діяльності не надано. Також в даному товарному чеку не зазначено жодної інформації щодо особи померлого, а тому зрозуміти чи відносяться такі витрати на поховання ОСОБА_3 не вбачається можливими.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не надходило.

З урахуванням викладеного, ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3, близько 18 год. 40 хв, громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не маючи посвідчення водія, керуючи автомобілем GEELY FC MR7180, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по АДРЕСА_1 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухалася в попутному напрямку. В результаті ДТП ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження від яких загинула на місці події.

Позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 та свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_3 .

30 грудня 2022 року ОСОБА_1 направила ТДВ СК «Альфа-Гарант» заяву про страхове відшкодування.

09 січня 2023 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» надало відповідь позивачу, з якої вбачається, що для отримання страхової виплати позивачу потрібно надати інформацію про дітей загиблої ОСОБА_3 , її батьків, а також інформацію про перебування ОСОБА_3 на момент смерті у шлюбі. Окрім того, для відшкодування витрат на поховання позивачу потрібно надати договір замовлення на організацію поховання та квитанцію до касового ордеру або платіжні документи про здійснення безготівкового розрахунку.

01 вересня 2023 року позивач направила ТДВ СК «Альфа-Гарант» заяву про страхове відшкодування витрат на поховання, до якої долучила товарний чек № 1 про замовлення харчової продукції на суму 17 000 грн. та товарний чек № 147 на суму 9 681 грн.

У частинах першій та другій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки(пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

За статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Подібні за змістом правові висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 556/1514/16-ц (провадження № 61-26405св18).

Таким чином обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Згідно з пунктами 35.1, 35.2 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви. До заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; є) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Враховуючи вищезазначене, обов`язку позивача надавати інформацію про дітей загиблої ОСОБА_3 , її батьків, а також інформацію про перебування ОСОБА_3 на момент смерті у шлюбі Законом не передбачено.

У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином. закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 204/3783/16-ц (провадження № 61-1141св18).

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18), від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом в порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Позивачем повідомлено відповідача про страховий випадок, надано необхідний пакет документів.

Таким чином, у відповідача виник обов`язок по виплаті страхового відшкодування позивачу ОСОБА_1 , як дочці загиблої від ДТП.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Отже, відповідно до ст. 8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 жовтня становить 6700 гривень.

Відтак розмір моральної шкоди становить 80 400 грн (6700 гривень * 12 місяців).

Що стосується вимог про стягнення витрат на поховання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною першою статті 1201 ЦК особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

На підтвердження витрат на поховання у розмірі 26 681 гривень позивачем подано товарний чек № 1 про замовлення харчової продукції на суму 17 000 грн. та товарний чек № 147 про замовлення труни, подушки, хреста, свічки, вінків (4 шт.), хустки, авто-послуги на суму 9 681 грн.

Між тим, замовлення харчової продукції не входить до переліку заходів та дій зазначених в ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу».

Отже, суд вважає, що стороною позивача доведено суму витрат на поховання у розмірі 9 681 гривень.

Оскільки, позивач звільнена від оплати судового збору при поданні позовної заяви на підставі пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», то, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК у зв`язку з повним задоволенням першої позовної вимоги необхідно стягнути з відповідача у користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Також у зв`язку з частковим задоволенням другої позовної вимоги необхідно стягнути з відповідача у користь держави судовий збір у розмірі 389,50 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 80 400 ( вісімдесят тисяч чотириста) гривень.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування за витрати на поховання в розмірі 9 681 (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят одна) гривня.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь держави судовий збір в розмірі 1 463 грн. 10 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (бульв. Л. Українки, 26, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 32382598).

Повний текст судового рішення складено 19 березня 2024 року.

Суддя О.Л. Бусик