Рішення № 11780630, 07.10.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.10.10           Справа № 9/123-10. Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О.

при секретарі Щербак С.В.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився

відповідача – Ковеня В.В. (довіреність б/н від 23.09.2010р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи №9/123-10

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Сумської філії в особі Центру телекомунікаційних послуг, м.Суми

до Військової частини «А-1476», м. Суми

про стягнення 2577 грн. 58 коп.,

встановив:

У вересні 2010 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 2577 грн. 58 коп. боргу за надані послуги електрозв’язку згідно договору № 1331 від 20.03.2009р., із них: 2376 грн. 30 коп. сума основного боргу, 153 грн. 04 коп. – пеня, 23 грн. 12 коп. - сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 25 грн. 12 коп. –3% річних від простроченої суми, а також просить суд стягнути з відповідача 102 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. (а.с.2-3).

Представник позивача в судове засідання не з’явився, але від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності в якій представник позивача також просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Крім того, 30.09.2010р. та 06.10.2010р. від представника позивача надійшли розрахунки 3% річних, інфляційних збитків та пені.

27.09.2010р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач проти позову не заперечує та вказує на відсутність коштів, як на підставу непогашення заборгованості перед позивачем.

В судовому засіданні представник відповідача позов визнав у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг електрозв’язку №1331 від 20.03.2009р. з додатками №1, №2 (а.с.18-19).

У відповідності до п.1 зазначеного договору підприємство (позивач) надає відповідачу послуги електрозв’язку перераховані в додатках №1, №2.

Відповідно до п.4.2 споживач (відповідач) сплачує послуги електрозв’язку за спільною погодженою кредитною, з поданням рахунків системою оплати.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що розрахунки за отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно п.7.1 договір вступає в силу з дня підписання та діє п’ять років.

За період з листопада 2009р. по липень 2010р. відповідач не розрахувався в повному обсязі, у зв’язку з чим його заборгованість за надані телекомунікаційні послуги склала 2376 грн. 30 коп., що підтверджується розрахунками позивача та копіями рахунків – фактур (а.с.7-17).

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2376 грн. 30 коп. основного боргу підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 231 Господарського кодексу України Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що судом задовольняються позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу за договором №1331 від 20.03.2009р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 153 грн. 04 коп. – пені, 23 грн. 12 коп. - суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 25 грн. 12 коп. –3% річних від простроченої суми також підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати пов’язані із сплатою державного мита за подання позовної заяви в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначено господарським судом, витрат пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язаних з розглядом справи, покладаються:

- при задоволенні позову – на відповідача;

- при відмові в позові – на позивача;

- при частковому задоволенні позову – на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.

          Керуючись статтями 1, 2, 4, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 12, 13, 15, 22, 32, 33, 34, 44, 49, 69, статтями 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, статтями 193, 230, 231 Господарського кодексу України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Військової частини «А-1476» (м.Суми, вул.Кірова, буд.165, ід. код 24983349, р/р 35213001003074 в ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Сумської філії в особі Центру телекомунікаційних послуг (м.Суми, вул. Д.Коротченка, буд.9, ід. код 23825401, р/р 260013114 в СОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 337483) 2577 грн. 58 коп. заборгованості за надані послуги електрозв’язку згідно договору № 1331 від 20.03.2009р., в тому числі 2376 грн. 30 коп. основного боргу, 153 грн. 04 коп. пені, 23 грн. 12 коп. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 25 грн. 12 коп. 3% річних від простроченої суми; а також 102 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.

Повний текст рішення складено в нарадчій кімнаті та оголошено в судовому засіданні 07.10.2010 р.

Суддя (підпис) Н.О. Спиридонова

Суддя