Рішення № 11780394, 07.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.10                                                                                           Справа№ 10/125(10)

За позовом ПАТ «Львівгуртбакалія»м. Львів

До відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Полюс-Плюс»м. Львів

Про стягнення 14205,38 грн. боргу

           Суддя Довга О.І.

Секретар Марочканич І.

Представники:

Від позивача:           Матковська Л.М. –довіреність № 131 від 26.07.2010 року

Від відповідача : не з‘явився

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

          Клопотань про здійснення технічної фіксації суду не подано.

Суть спору:

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом ПАТ «Львівгуртбакалія» м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс-Плюс»м. Львів про стягнення 14205,38 грн. боргу.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить позов задоволити в частині стягнення 9908,00 грн. основного боргу, 2270,88 грн. пені, 916,74 грн. інфляційних та 314,65 грн. 3% річних, так як за час слухання справи Відповідачем частково сплачено суму боргу у розмірі 800,00 грн.

Представник Відповідача в судове засідання 07.09.2010 року не з'явився, письмових заперечень на позовну заяву не надав. Зареєстроване канцелярією господарського суду клопотання представника Відповідача вх. №.16913 від 07.09.2010 року про відкладення розгляду справи судом відхилено, так як Відповідач був належно повідомлений про час та місце розгляду спору. Відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає справу в межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, коли розгляд справи за обставин зазначених у цій статті є неможливим. Відкладення розгляду справи є правом суду, а не його обов'язком. Враховуючи наведене та виходячи з поданих стонами доказів, в суду відсутні підстави для відкладення розгляду даної справи.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, подачі клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .

Подача позову відбувається шляхом звернення до суду з письмовою заявою, в якій зацікавлена особа ( позивач ) формулює свою вимогу до осіб, до яких звернена вимога. Правова природа позову як процесуального засобу захисту права полягає у тому, щоб суд, прийнявши позовну заяву, у певному процесуальному порядку перевірив законність та обґрунтованість цієї матеріально-правової вимоги однієї особи до іншої, які стають сторонами процесу і між якими відбувається спір.

Сторони зобов‘язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об‘єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Між ВАТ «Львівгуртбакалія» (Позивач) та ТзОВ «Полюс-Плюс»(Відповідач) було укладено договір найму (оренди) нежитлових приміщень № 40/0/08 від 01.07.2008 року.

Відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» з 21.10.2009 року змінено найменування «ВАТ «Львівгуртбакалія» на «ПАТ «Львівгуртбакалія». Публічне акціонерне товариство «Львівгуртбакалія» є повним правонаступником всіх прав та обов‘язків ВАТ «Львівгуртбакалія».

Приміщення, яке було надано в найм (оренду) знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Бузкова,2 площею 72 кв. м. і належить на праві власності Позивачу. Строк найму (оренди) із 01.07.2008 року по 31.08.2009 року.

Факт передачі Відповідачу приміщення підтверджено Актом приймання-здачі від 01.07.2008 року, який підписано сторонами договору.

Згідно вимог п. 7.2 договору, Відповідач сплачу орендну плату на розрахунковий рахунок Позивача щомісяця за минулий місяць оренди не пізніше 10-ти днів від дати виписки рахунку.

Отримавши рахунки Відповідач своєчасно не провів оплату, відтак заборгованість ТзОВ «Полюс-Плюс»перед Позивачем на день розгляду спору становить 9908,00 грн., з врахуванням часткової сплати розміру боргу за час розгляду спору.

Відповідно до ст.180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За нормами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами;

Згідно ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до закону, договору.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно з ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статі 610 ЦК України порушенням умов зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відтак, сума заборгованості, яка підлягає до стягнення становить 9908,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором.

Відповідно до п. 8.4 договору за порушення строків сплати орендної плати орендар зобов‘язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день просрочення, однак не більше подвійної ставки НБУ.

Розмір пені за прострочку виконання взятих на себе Відповідачем зобов’язань становить 2270,88 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних з простроченої суми, а також відшкодувати інфляційні втрати. Таким чином, відповідно до розрахунків, які подані Позивачем, Відповідач зобов’язаний сплатити на користь Позивача 3 % річних від суми боргу у розмірі 314,65 грн. та інфляційні втрати у розмірі 916,74 грн.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Судові витрати слід покласти на Відповідача.

Враховуючи наведене, а також ст. 509, 526 ЦК України та ст. ст. 4, 33,34,35,44,49, п.10 ст. 65, ст. 66, 67, 75, п.1 ст. 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задоволити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс-Плюс»( 79058, м. Львів, вул. проспект Чорновола, буд. 43 А, МФО 325321, ІК 32638889) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівгуртбакалія»( 79035, м. Львів, вул.Бузкова,2, МФО 325718, ІК 01553327) 9908,00 грн. основного боргу, 2270,88 грн. пені, 916,74 грн. інфляційних та 314,65 грн. 3% річних, 142,10 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення суми основного боргу 800,00 грн. припинити провадження у справі.

4.          Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.

Суддя Довга О.І.