Рішення № 11780159, 06.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.10.10 р.                     Справа № 15/209                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33257089)

до відповідача приватного підприємства “Магазин “Виктория” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 13504759)

про стягнення основної заборгованості в сумі 2483,60 грн., пені в сумі 185,01 грн., 3% річних у розмірі 44,39 грн., інфляції в сумі 111,91 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Климчик Т.В. за довіреністю № 3095 від 27.09.2010 р.

від відповідача: Рибак О.С. за довіреністю б/н від 11.11.2009 р. (після перерви в судове засідання не з’явився)

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 05.10.2010 р. до 06.10.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” м. Донецьк до приватного підприємства “Магазин “Виктория” м. Донецьк про стягнення основної заборгованості в сумі 2483,60 грн., пені в сумі 185,01 грн., 3% річних у розмірі 44,39 грн., інфляції в сумі 111,91 грн.

Ухвалою суду від 17.09.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/209, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2006 р. сторони уклали договір № 76566 на відпуск теплової енергії, згідно якого підприємство (позивач) зобов’язався поставити споживачу теплову енергію до елеваторного вузла, вказаного володарем будівлі, а абонент (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити в повному об’ємі використану теплову енергію. Теплова енергія, що поставляється по даному договору, використовується абонентом виключно для теплопостачання приміщення, розташованого за адресою: м. Донецьк, пр. Театральний, 4. Згідно п. 2.6 договору загальна площа об’єкту опалення складає 43,74 кв.м.

Відповідно до п. 3.2 договору поставка теплової енергії здійснюється абоненту за умови 100% передоплати або оплати не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно встановлених тарифів.

Спірний договір та протокол погодження розбіжностей підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, завірена копія додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 76566 від 01.10.2006 р. ним за період з 23.10.2009 р. до 15.04.2010 р. відповідачу була поставлена теплова енергія на суму 2483,60 грн. (розрахунок основного боргу за вказаний період доданий до позову). Позивач надав до суду письмові пояснення № 3711юр від 04.10.2010 р. про те, що періодом виникнення заборгованості є жовтень 2009 р. – січень 2010 р. включно. Вказані обставини підтверджуються рахунками за спожиту теплову енергію, які одночасно є актами здачі–приймання послуг: № 76566 від 25.10.2009 р. на суму 222,41 грн., № 76566 від 21.11.2009 р. на суму 753,73 грн., № 76566 від 11.12.2009 р. на суму 753,73 грн., № 76566 від 15.01.2010 р. на суму 753,73 грн., а також актом від 23.10.2009 р. на включення опалення 23.10.2009 р. та актом від 16.04.2010 р. на відключення опалення 15.04.2010 р., податковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, розрахунками коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної. Завірені копії рахунків та актів, а також оригінали податкових накладних та розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до них, а також вказаних реєстрів містяться в матеріалах справи.

З 01.03.2009 р. рішенням Донецької міської ради № 28/4 від 20.02.2009 р. затверджений тариф на опалення для усіх споживачів (крім населення) у розмірі 14,36 грн. за 1 кв.м без ПДВ, при наявності приладів обліку – у розмірі 494,2 грн. за 1 Гкал без ПДВ.

В позовній заяві позивач вказує, що відповідач отриману теплову енергію не оплатив, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача на користь позивача склала 2483,60 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриману теплову енергію), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким проти позовних вимог про стягнення вартості теплової енергії, отриманої в період з 23.10.2009 р. до 15.04.2010 р., на загальну суму 2483,60 грн. заперечував у зв’язку наступним:

Об’єктом опалення згідно спірного договору є приміщення площею 43,74 кв.м, розташоване за адресою: м. Донецьк, пр. Театральний, 4. Пунктом 3.1 договору передбачено, що абонент здійснює оплату за теплопостачання приміщень, які належать йому на праві власності, знаходяться у нього в оперативному управлінні або орендовані ним приміщення. Вказане приміщення знаходилося в користуванні відповідача на підставі договору суборенди від 19.08.2008 р., укладеного між ПП „Мир” та ПП „Магазин „Виктория”. Об’єкт опалення був повернутий орендарем (відповідачем) орендодавцю (ПП „Мир”) за актом прийому–передачі майна від 01.02.2010 р., завірена копія якого додана до відзиву. За вказаних обставин відповідач вважає, що в нього відсутнє грошове зобов’язання по оплаті теплової енергії, що поставлена на об’єкт опалення після 01.02.2010 р. У зв’язку з тим, що позивач в позовній заяві вказував спірний період з 23.10.2009 р. до 15.04.2010 р., відповідач вважав позовні вимоги не обґрунтованими.

Суд в протоколі від 05.10.2010 р. зобов’язував відповідача надати заперечення (за їх наявності) на позовні вимоги з урахуванням пояснення позивача щодо періоду виникнення боргу за послуги теплопостачання з жовтня 2009 р. по січень 2010 р. Відповідач будь–які заперечення з цього приводу до суду не надав.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Заперечення відповідача не приймається судом до уваги, тому що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи. Заборгованість по оплаті теплової енергії в сумі 2483,60 грн. виникла в період з 23.10.2009 р. по 31.01.2010 р., тобто до моменту повернення відповідачем об’єкту опалення орендодавцю за актом прийому–передачі майна від 01.02.2010 р., що підтверджується матеріалами справи.

Із розрахунку суми основного боргу, доданого до позову, вбачається відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за тепло за лютий–квітень 2010 р. Коректування помилково нарахованих сум за цей період підтверджується відповідними розрахунками коригування до податкових накладних за період з лютого по квітень 2010 р.

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 76566 від 01.10.2006 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором на поставку теплової енергії.

Згідно ст. 3 Закону України „Про теплопостачання” від 02.06.2005 р. відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 19 цього ж Закону передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ст. 20 ч. 3 п. 5 Закону України „Про житлово–комунальні послуги” споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 76566 від 01.10.2006 р. передбачили, що розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться споживачем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Виходячи з того, що останнім місяцем у спірному періоді є січень 2010 р., строк оплати теплової енергії, отриманої в цьому місяці, для споживача наступив у період до 10.02.2010 р., а вже з 11.02.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за січень 2010 р. По іншим місяцям в спірному періоді строк оплати наступив раніше. Таким чином, строк оплати спожитої теплової енергії по всім місяцям в спірному періоді для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

У матеріалах справи є належні письмові докази фактичного отримання представниками абонента під підпис рахунків для оплати за спірний період. Крім того, позивач додатково направляв вказані рахунки поштою, що підтверджується листом позивача № 357–сб від 06.04.2010 р. з доказом його поштового відправлення відповідачу.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити у встановлений договором строк вартість отриманої від позивача теплової енергії на суму 2483,60 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання позивач на підставі п. 4.4, 4.5 договору нарахував відповідачу пеню за період з 11.11.2009 р. по 10.05.2010 р. в сумі 175,01 грн., а також на підставі ст. 625 ЦК України нарахував 3% річних за період з 11.11.2009 р. по 10.08.2010 р. в розмірі 44,39 грн., інфляцію за період з листопада 2009 р. по червень 2010 р. в сумі 111,91 грн. (розрахунок доданий до позову).

Згідно пунктів 4.4, 4.5 договору (з урахуванням протоколу погодження розбіжностей) у випадку виникнення заборгованості по оплаті за поставку теплової енергії абонент сплачує підприємству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ із розрахунку від суми платежу за кожний день прострочення. Датою виникнення заборгованості вважається дата порушення строку оплати, передбаченого п. 3.2 даного договору.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. А також з урахуванням обмеження періоду нарахування пені шестимісячним строком згідно ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми пені, 3% річних та інфляції судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 185,01 грн., 3% річних у розмірі 44,39 грн., інфляції в сумі 111,91 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства “Магазин “Виктория” (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, пр. Ілліча, буд. 15; код ЄДРПОУ 13504759; рахунок 2600631784040 в ГУ ПІБ в Донецькій області, МФО 334635) на користь комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” (юридична адреса: 83000, м. Донецьк, вул. Постишева, б. 68; код ЄДРПОУ 33257089; рахунок 26002150424971 в ДОФ АКБ УСБ, МФО 334011) суму 2824,91 грн. (а саме: основний борг на суму 2483,60 грн., пеню в розмірі 185,01 грн., 3% річних у розмірі 44,39 грн., інфляцію в сумі 111,91 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні 06.10.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 08.10.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя