Рішення № 11780150, 29.09.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" вересня 2010 р. Справа № 01/119-38 за позовом закритого акціонерного товариства “Інформаційні комп’ютерні системи”, м.Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “Директорія”, м. Луцьк

про стягнення 23223,15 грн.

                                                                                           Суддя Якушева І.О.

за участю представників:

від позивача: Борійчук О.П. (довір. № 7602/1 від 1.12.2008р.)

від відповідача: н/з

Суть спору: позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 23223,15 грн., з них: 8171,20 пені за період з 14.03.2009р. по 13.07.2010р., 10589,49 грн. збитків, завданих інфляцією, за період березень 2009р. –липень 2010р., 4462,46 грн. процентів річних за період з 14.03.2009р. по 31.08.2010р.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем зобов’язання по оплаті 103057,60 грн., присуджених до стягнення рішенням господарського суду Волинської області від 27.05.2009р. у справі №01/49-38.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Крім цього, пояснив, що в позовній заяві на 3-тій сторінці помилково зазначено про те, що пеня нараховується за період з 14.03.2009р. по 13.07.2010р., фактично пеню нараховано за період з 14.03.2009р. по 13.07.2009р.

Відповідач надіслав до господарського суду клопотання , в якому просить розгляд справи відкласти в зв’язку із зайнятістю представника відповідача в іншому судовому процесі.

Ухвалою про порушення провадження у справі від 14.09.2010р. відповідача було зобов’язано до 27.09.2010р. подати суду обґрунтовані письмові пояснення на заявлений позов, докази на їх підтвердження. Проте зазначених вимог суду не виконано, пояснень по суті позовних вимог не подано.

Умовами відкладення розгляду справи є такі обставини, які не дають можливості розглянути її в даному судовому засіданні, але вони можуть бути усунені судом і особами, які беруть участь у справі, до наступного судового засідання. Обставин, через які спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, відповідач не навів, необхідності участі представника у судовому засіданні не обґрунтував. Явка представника відповідача в судове засідання, призначене на 29.09.2010р., не визнавалась обов’язковою. Представник позивача вважає клопотання необґрунтованим і таким, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на викладене клопотання відповідача відхилено.

Факт належного повідомлення відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням №4302199598679.

                    Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

встановив:

18.03.2009р. ЗАТ “Інформаційні комп’ютерні системи” звернулось до господарського суду Волинської області з позовною заявою про стягнення 112 166,19 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 27.05.2009р. у справі №01/49-38 позов було задоволено, постановлено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Директорія” на користь закритого акціонерного товариства “Інформаційні комп’ютерні системи” 103 057 грн. 60 коп. заборгованості, 4065,83 грн. пені за прострочення платежу за період з 13.01.2009р. по 13.03.2009р., 4534 грн. збитків, завданих інфляцією, за період січень –лютий 2009р., 508,23 грн. процентів річних за період з 13.01.2009р. по 13.03.2009р.

          Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2009р. рішення господарського суду Волинської області від 27.05.2009р. у справі №01/49-38 залишено без змін.

В судовому засіданні було оглянуто матеріали справи №01/49-38 за 2009р.

На виконання рішення від 27.05.2009р. у справі №01/49-38 судом 27.10.2009р. було видано наказ №01/49-1, який надіслано стягувачу –ЗАТ “Інформаційні комп’ютерні системи”.

11.11.2009р. Другим відділом Державної виконавчої служби Луцького МУЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду від 27.05.2009р. у справі №01/49-38.

На виконання наказу господарського суду №№01/49-1 від 27.10.2009р. позивачу було перераховано лише 4145,19 грн., що підтверджується банківською випискою про рух коштів від 22.12.2009р.

Зобов’язання відповідача в частині оплати 98912,41 грн. (103057,60-4145,19) залишаються не виконаними.

13.09.2010р. ЗАТ “Інформаційні комп’ютерні системи” звернулось з позовною заявою до господарського суду Волинської області, в якій з врахуванням уточнень періоду нарахування пені, наданих в судовому засіданні, просить стягнути з відповідача 23223,15 грн., з них: 8171,20 пені за період з 14.03.2009р. по 13.07.2009р., 10589,49 грн. збитків, завданих інфляцією, за період березень 2009р. –липень 2010р., 4462,46 грн. процентів річних за період з 14.03.2009р. по 31.08.2010р., посилаючись на невиконання відповідачем зобов’язання по оплаті 103057,60 грн., присуджених до стягнення рішенням господарського суду Волинської області від 27.05.2009р. у справі №01/49-38.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від виконання дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Господарські зобов’язання виникають, зокрема, із господарського договору.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом п.п.1 п.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З прийняттям судом 27.05.2009р. рішення про стягнення з відповідача коштів грошове зобов'язання його як боржника не припинилось, оскільки позивач реально грошові кошти в повному обсязі не отримав.

          У відповідності із ст.ст.610, ч.1 ст.612, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата суми боргу з врахуванням індексу інфляції, право на яке передбачено ст.625 ЦК України, є самостійним способом захисту кредитора у грошових зобов’язаннях і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх оплаті.

Проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. Тому проценти річних також є самостійним способом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов’язаннях.

З огляду на викладене, встановлені ст.625 Цивільного кодексу України проценти річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання з врахуванням загальних строків позовної давності у три роки, встановлених ст.257 Цивільного кодексу України.

А тому вимога позивача про стягнення з відповідача 10589,49 грн. збитків, завданих інфляцією, за період березень 2009р. –липень 2010р., 4462,46 грн. процентів річних за період з 14.03.2009р. по 31.08.2010р., обґрунтована і підлягає до задоволення.

Розрахунки нарахування цих сум наведені позивачем в позовній заяві (а.с. 4-5).

          Крім цього, позивач у даній справі просить також стягнути з відповідача 8171,20 грн. пені за період з 14.03.2009р. по 13.07.2009р., посилаючись на несвоєчасне виконання ним грошових зобов’язань.

          Отже, загальний період нарахування пені з врахуванням рішення суду від 27.05.2009р. у справі №01/49-38 - з 13.01.2009р. по 13.07.2009р.

          Відповідно до п.п.3 п.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

          Відповідно до ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

          У відповідності із п.1 ст.230, п.6 ст.232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.2. договору №СЛц-0043 від 10.05.2007р. з врахуванням змін, внесених додатковою угодою №2 від 18.07.2008р., визначено порядок розрахунків, згідно з яким відповідач здійснює попередню оплату –30 % в розмірі 71299,80 грн. від загальної вартості обладнання та робіт протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами договору; остаточну оплату –70 % в розмірі 166366,20 грн. –протягом 5 банківських дні з моменту підписання сторонами документу про прийом-передачу обладнання та виконаних робіт.

Оскільки останній документ про прийом-передачу обладнання та виконаних робіт (акт) було підписано сторонами сторонами 31.12.2008р., то остаточний розрахунок за передане обладнання та виконані роботи відповідач мав здійснити не пізніше 12.01.2009р., проте не виконав взятого зобов’язання, станом на цю дату не розрахувався у повному обсязі з позивачем.

Згідно з поясненнями представника позивача, не спростованими відповідачем, ТзОВ «Директорія»перерахувало лише суму попередньої оплати.

Частина 1 статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України.

Так, за змістом пункту 1 частини 2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік.

Згідно із ст.ст. 260, 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Отже, початок перебігу строку позовної давності для стягнення пені за прострочення оплати відповідачем вартості переданого обладнання та виконаних робіт починається 13.01.2009 року і закінчується 13.01.2010 року.

Як вбачається з конверту (а.с.50), позивач надіслав позовну заяву до суду 9.09.2010р.

Отже, позивачем пропущено строк позовної давності для стягнення 8171,20 грн. пені, нарахованої за період з 14.03.2009р. по 13.07.2009р.

Відповідно до п.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач до прийняття судом рішення не заявив про сплив позовної давності для стягнення 8171,20 грн. пені.

Враховуючи наведене, з відповідача за порушення строків оплати вартості переданого обладнання та виконаних робіт слід також стягнути 8171 грн. пені.

Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, відповідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України на нього слід покласти судові витрати по справі.

Керуючись п.п.1 п.2 ст.11, ст.ст. 258, 260, 261, 267, 546, 549, ст.599, п.2 ст.604, ст.ст.610, ч.1 ст.612, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.173, ст.174, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю “Директорія” (м. Луцьк, вул. Виннеченка, 26, ідентифікаційний код 34524086, п/р 26009070078721 у Волинській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк») на користь закритого акціонерного товариства “Інформаційні комп’ютерні системи” ( м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, ідентифікаційний код 21670779, п/р 260083010178 в АБ «Національні інвестиції», МФО 300498) 8171 грн. 20 коп. пені, 4 462 грн. 46 коп. процентів річних, 10 589 грн. 49 коп. збитків, завданих інфляцією; 232 грн. 23 коп. витрат, пов’язаних з оплатою державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                                              І.О.Якушева

Дата виготовлення повного тексту рішення: 1.10.2010р.