Постанова № 11779611, 04.10.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

04 жовтня 2010 р. № 11/21 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоКота О.В.

суддівШевчук С.Р. (доповідач)

Демидової А.М.

розглянувши касаційну скаргуПриватної виробничо-комерційної фірми "Світлана-2"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.06.2010 р.

у справі№ 11/21

за позовомПриватної виробничо-комерційної фірми "Світлана-2" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Константа" провизнання договору найму поновленим В судовому засіданні взяли участь представники: -          позивача:не з'явились;

-          відповідача: Скобля О.П. дов. від 16.12.2009р. б/н

ВСТАНОВИВ:

В січні 2010 року Приватна виробничо-комерційна фірма "Світлана-2" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа" про визнання договору найму від 29.04.2005р. поновленим на новий строк.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.03.2010 р. у справі № 11/21 (суддя Смирнова Ю.М.) позов задоволено повністю, визнано договір найму (оренди) будівлі малярного відділення (літ. Н), розташованої у м. Києві по вул. Архітектора Вербицього, 1, загальною площею 530,0 кв.м., укладеного 29.04.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Константа" (02091, м. Київ, вул. Вербицького, 1, код 23392592) та Приватною виробничо –комерційною фірмою "Світлана -2" (м. Бровари, пр. Незалежності, 16-а, оф. 20, код. 19410516), поновленим на строк 4 роки і 6 місяців з 30.10.2009р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2010р. (у складі головуючого Моторного О.А. , суддів Кошіля В.В., Шапрана В.В.) у справі №11/21 рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2010 року у справі № 11/21 скасовано, постановлено нове рішення, яким в задоволені позовних вимог Приватної виробничо-комерційної фірми "Світлана –2" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа" про визнання договору найму (оренди) будівлі, укладеного 29.04.2005 року між Приватною виробничо-комерційною фірмою "Світлана –2" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Константа", поновленим на строк 4 роки та 6 місяців –відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) не надіслав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, який оскаржується.

Позивач не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 01.10.2010р. змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого Кота О.В., суддів Шевчук С.Р., Демидової А.М. для розгляду касаційної скарги у справі № 11/21 господарського суду міста Києва.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом встановлено, що 29.04.2005 року між Приватною виробничо-комерційною фірмою "Світлана-2" (позивачем; орендарем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Константа" (відповідачем; орендодавцем) був укладений договір оренди будівлі згідно з п. 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (найм) під технічне обслуговування, ремонт автомобілів та розміщення офісу орендаря будівлю малярного відділення, розташовану в м. Києві по вул. Вербицького,1. Загальна площа нежилих приміщень, які здаються в оренду становить 530 кв.м.

Даний договір, відповідно до вимог чинного законодавства України, був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірнак М.В.

Згідно акту приймання-передачі від 29.04.2005 року орендодавець передав, а орендар прийняв у користування не житлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Вербицького,1.

У п. 2.1 договору сторони встановили строк дії договору на 4 роки 6 місяців.

Пунктом 2.2 договору визначено, що якщо орендар продовжує користуватися предметом оренди після закінчення строку договору найму(оренди), то за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором найму.

Предметом даного судового спору стала матеріально-правова вимога позивача про визнання договору найму (оренди) будівлі малярного відділення (літ. Н), розташованої у м. Києві по вул. Архітектора Вербицього, 1, загальною площею 530,0 кв.м., укладеного 29.04.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Константа" та Приватною виробничо –комерційною фірмою "Світлана -2" поновленим на строк 4 роки і 6 місяців з 30.10.2009р.

Позивач мотивував свої вимоги тим, що після закінчення строку договору (29.10.2009 року), на який його було укладено, орендодавець протягом місяця не висловлював бажання про його розірвання (крім усної заяви в грудні 2009 року про звільнення приміщення), а тому позивач на законних підставах користувався приміщенням та сплачував за нього орендну плату.

Відповідно до ч.6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, мотивував свій висновок тим, що одне з повідомлень відповідача на адресу позивача було направлено за межами періоду, визначеного законодавством для такого повідомлення, тобто раніше на 2 місяці, а інше повідомлення було відправлено не відповідачем, а іншою юридичною особою, яка не має відношення до спірних відносин.

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду не погодилася із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Листом за вих. № 9. відповідач, як орендодавець, 27.08.2009р. звернувся до позивача, в якому повідомляв орендаря про наявність заборгованості по сплаті орендної плати та вимагав погасити її в строк до 31.07.2009р. Також, відповідач зазначив, що наявність такої заборгованості є приводом для дострокового розірвання договору оренди, відповідно до норм діючого законодавства, в зв’язку з чим, зазначив, що оскільки ПКВФ "Світлана-2" порушує умови договору, він не бажає продовжувати дію договору на новий строк та просив до 29.09.2009 року підготувати приміщення для повернення орендодавцю.

На підтвердження направлення вказаного листа позивачу, відповідачем був наданий фіскальний чек та опис вкладення про направлення цінного листа на адресу ПКВФ "Світлана-2" від 27.08.2009р.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погодилась з твердженням господарського суду міста Києва про те, що вказаний лист не можна розцінювати як належний доказ, бо він був направлений не після закінчення строку дії договору, а в період його дії, оскільки нормами чинного цивільного та господарського законодавства України не визначено, що повідомлення про розірвання договору є належним лише при умові направлення його протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди і не забороняє здійснювати такі повідомлення до закінчення такого строку.

Як зазначив суд апеляційної інстанції, висловлювання орендодавця про небажання продовжувати орендні відносини після припинення договору здійснені протягом строку дії договору і їх необхідно розцінювати як належні, законні та здійсненні на правових засадах, а отже, достатньою підставою для відмови у поновлені такого договору на новий строк.

До того ж, відповідачем на адресу позивача був направлений ще один лист, вже після закінчення строку дії договору в межах граничного місячного строку для направлення відповідного повідомлення, а саме 03.11.2009 року.

У даному листі, відповідач, черговий раз нагадав позивачу про наявність заборгованості по орендній платі та необхідність її погасити, повідомивши при цьому, про небажання продовжувати дані відносини з ПВКФ "Світлана-2" на інший період. Направлення цього листа підтверджується фіскальним чеком, копія якого міститься в матеріалах справи.

Однак, судом першої інстанції даний доказ не був прийнятий як належний, так як відповідно до конверту, що був наданий позивачем в судовому засіданні, даний лист був направлений не безпосередньо відповідачем, а ТОВ "ЮФ Інтерконсалтинг".

Втім, представником відповідача суду апеляційної інстанції був наданий договір про надання юридичних послуг від 15.07.2009 року, укладений між відповідачем ТОВ "Константа" та ТОВ "ЮФ Інтерконсалтинг".

Відповідно до п. 2.3 даного договору сторони погодили, що клієнт (ТОВ "Константа") уповноважує компанію та надає їй відповідні права здійснювати від його імені та за його рахунок необхідні юридичні дії, пов’язані з відправленням та одержанням поштових відправлень, листів, цінних листів, повідомлень, кореспонденції тощо.

Відтак, оскільки повідомлення про припинення дії договору найму було направлене позивачу уповноваженим представником відповідача, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про належність та достатність даного доказу для відмови у визнанні договору оренди поновленим на новий строк.

Статтею 38 ГПК України встановлено, що якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи та матеріали, необхідні для вирішення спору.

Як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, в порушення вимог вказаної статті, судом першої інстанції не було витребувано доказу на підтвердження наявності відносин між відповідачем та ТОВ "ЮФ Інтерконсалтинг" щодо уповноваженості останнього направляти кореспонденцію від імені відповідача іншим організаціям, що призвело до неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи та як наслідок постановляння невірно рішення.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції не прийняла, як доказ, визнання відповідачем договору оренди будівлі поновленим, лист, наданий представником позивача в судовому засіданні від 22.04.2010 року, так як в даному листі відповідач лише вказує на те, що про визнання договору оренди поновленим було постановлено рішення господарського суду міста Києва, яке на даний час оскаржується ними в апеляційній інстанції і остаточне рішення, яке набрало чинності судом не прийнято.

Згідно зі ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин і враховуючи наведені правові приписи статей, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідачем було надано достатньо належних доказів на підтвердження своїх заперечень щодо визнання договору оренди будівлі від 29.04.2005 року поновленим на новий строк.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновком суду апеляційної інстанції і вважає, що він зроблений з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 107 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи. При цьому, відповідач довів в установленому законом порядку ті обставини, на які він посилався як на підставу задоволення своїх вимог і заперечень, що відповідає приписам ст.33 ГПК України.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду апеляційної інстанції, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми "Світлана-2" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2010 р. у справі № 11/21 залишити без змін.

Головуючий                                                   Кот О.В.

С у д д я                                                                                 Шевчук С.Р.

С у д д я                               Демидова А.М.