Рішення № 117786959, 06.03.2024, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року Справа № 915/1156/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Жиган А.О.,

представника позивача: Омельченка Є.В. (в режимі ВКЗ),

відповідача: Жежерун Т.О. (в залі суду),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (м.Днiпро, вул.Батумська, буд.11, код ЄДРПОУ 14360080; E-mail: 14360080@mail.gov.ua; ел.пошта представника Омельченка Є.В.: ІНФОРМАЦІЯ_1 ),

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Жежерун Таїсії Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 ),

про: стягнення заборгованості у розмірі 97700,70 грн, -

в с т а н о в и в:

19.07.2023 Акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 26.05.2023 (вх.№9594/23), в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Жежерун Таїсії Олександрівни заборгованість за Кредитним договором № N20.71.0000000199 від 09.11.2020 у загальному розмірі 97700,70 грн станом на 26.05.2023, яка складається з наступного: 65833,41 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 14837,29 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 11030,0 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою; 1000,0 грн - штраф (фіксована складова); 5000,0 грн - штраф (змінна складова).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам Кредитного договору та приписам чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення отриманих кредитних коштів, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість у спірній сумі, на яку нараховані проценти, винагороду, штраф (фіксована складова) та штраф (змінна складова).

19.07.2023 від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання б/н від 26.05.2023 (вх№9595/23), в якому він просить суд розглянути позов без участі представника позивача у порядку спрощеного позовного провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку позивача відсутні.

Ухвалою суду від 24.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Копія ухвали суду була надіслана на адресу відповідача, яка вказана позивачем та зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження Фiзичної особи-підприємця Жежерун Таїсії Олександрівни: АДРЕСА_2 та 30.08.2023 повернулась до суду з відміткою АТ "Укрпошта" про причини повернення: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідач відзив на позов суду не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив, що наявні у справі матеріали не дають можливості встановити, яким чином позивач зараховував сплачені відповідачем кошти по договору (в яких сумах та за якими складовими зобов`язання (погашення кредиту, процентів, винагороди тощо), що унеможливлює прийняття законного та обґрунтованого рішення. При цьому, враховуючи особливості розгляду справ у порядку спрощеного провадження, дослідження вказаних обставин унеможливлено.

За вказаних обставин, ухвалою суду від 02.10.2023 призначено справу №915/1156/23 до розгляду в порядку загального позовного провадження; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; призначено підготовче засідання на 01.11.2023; запропоновано позивачу надати суду в строк до 01.11.2023 обґрунтований розрахунок заборгованості (по всім складовим) із зазначенням часткових оплат здійснених відповідачем по кожному зобов`язанню окремо; встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій до 01.11.2023.

Крім того, 02.10.2023 судом у відповідності до ч.4 ст.122 ГПК України здійснено виклик відповідача через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, з повідомленням відповідача про дату, час і місце розгляду даної справи та зокрема, про призначення підготовчого засідання у даній справі на 01.11.2023 о 10:00.

20.10.2023 від позивача на електронну адресу суду за вх.№13981/23 та 30.10.2023 на поштову адресу суду за вх.№14358/23 надійшла заява №20210924ABS000000026 від 19.10.2023 з додатками на виконання вимог ухвали суду від 02.10.2023.

30.10.2023 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи б/н від 30.10.2023 (вх.№14383/23), для надання йому часу для підготовки відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 01.11.2023 відкладено підготовче засідання на 29.11.2023.

28.11.2023 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 27.11.2023 (вх.№15736/23), в якому він виклав свої заперечення та пояснення на позовні вимоги та просить суд відмовити в стягненні з відповідача штрафу у розмірі 1000,0 грн (фіксована складова) та 5000,0 грн (змінна складова), а також просить суд надати розстрочку виконання судового рішення рівними частинами на протязі 20 місяців.

29.11.2023 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 22.12.2023.

22.12.2023 відповідачем подано суду заяву б/н від 22.12.2023 (вх.№16786/23) з додатком, в якій він просить суд долучити до справи докази відсутності доходу, а саме податкову звітність за 2022 та 2023 роки.

Ухвалою суду від 22.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.01.2024. Запропоновано позивачу надати суду в строк до 25.01.2024 заперечення або пояснення на доводи відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву б/н від 27.11.2023 (вх.№15736/23 від 28.11.2023).

27.12.2023 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив б/н б/д (вх.№16956/23), в якій він виклав свої заперечення на доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву та просить суд задовольнити позовні вимоги АТ "А-БАНК" до ФОП Жежерун Т.О. про стягнення заборгованості в повному обсязі.

25.01.2024 відповідачем подано до суду заяву б/н від 25.01.2024 (вх.№1026/24), в якій він просить суд долучити до матеріалів справи №915/1156/23 квитанцію №14899334 про сплату заборгованості у розмірі 20000,0 грн.

У судовому засіданні 25.01.2024 відповідачем повідомлено суду про сплату ним частини боргу у розмірі 20000,0 грн.

Ухвалою суду від 25.01.2024 відкладено розгляд справи на 12.02.2024. Зобов`язано позивача надати суду в строк до 12.02.2024: обґрунтований розрахунок заборгованості (по всім складовим) із зазначенням часткових оплат здійснених відповідачем по кожному зобов`язанню окремо у читабельному вигляді; відомості щодо залишку заборгованості ФОП Жежерун Т.О. за Кредитним договором №N20.71.0000000199 від 09.11.2020 за всіма складовими, що визначені у позовні заяві.

08.02.2024 від позивача на адресу суду надійшла заява №20210924ABS000000026 від 05.02.2024 (вх.№1614/24) на виконання вимог ухвали суду від 25.01.2024.

У судовому засіданні 12.02.2024 судом оголошено перерву до 06.03.2024.

14.02.2024 від позивача на адресу суду надійшли пояснення б/н б/д (вх.№1804/24), в яких він зазначив, що між сторонами було укладено декілька кредитних договорів, в тому числі і як з ФОП - наприклад Кредитний договір № N20.71.0000000199, який є предметом спору по даній справі, та і з ФО (фізособою), наприклад кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_2 (кредитна картка НОМЕР_3 ), по якому також наявна заборгованість. Саме на погашення цієї заборгованості 24.01.2024 відповідач через касу внесла суму у розмірі 20000,0 грн, на підтвердження чого позивачем додано банківську виписку по рахунку кредитної картки. Тому позивач просить суд задовольнити позовні вимоги АТ "А-БАНК" до ФОП Жежерун Т.О. про стягнення заборгованості у повному обсязі.

У судовому засіданні 06.03.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

09.11.2020 між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (надалі - банк, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Жежерун Таїсією Олександрівною (надалі - позичальник, відповідач у справі) було укладено Кредитний договір № N20.71.0000000199 (надалі - Кредитний договір), відповідно до п.1.1, якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п.А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п.А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п.2.1.2 цього договору, в обмін на зобов?язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

Сторонами Кредитного договору в розділі "А. Істотні умови кредитування" погоджено надання позичальнику строкового кредиту з лімітом: у розмірі 100000,0 грн в тому числі на наступні цілі: у розмірі 100000,0 грн: на фінансування поточної діяльності (п.А.2 Кредитного договору).

У відповідності до п.п.А1, А3 розділу "А. Істотні умови кредитування" Кредитного договору вид кредиту - строковий кредит. Термін повернення кредиту 06.11.2023 позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (Додаток №1 цього договору).

Згідно ст.ст.212, 651 ЦК України, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 06.11.2023.

Пунктами 2.2.2-2.2.3 Кредитного договору передбачені зобов`язання позичальника сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п.4.1, 4.2, 4.3 цього договору та повернути кредит у терміни, встановлені п.п.1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору.

За користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.А.6 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п.2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки. Відповідно до ст.212 ЦКУ у випадку порушення позичальником будь-якого iз зобов`язань, передбачених п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору. Позичальник сплачує банку проценти у розмірі, зазначеному у п.А.7 цього договору (за винятком випадку реалізації банком права зміни умов цього договору, встановленого п.А.3 цього договору). Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п.4.1, 4.2 цього договору, здійснюється згідно до п.А.8 цього договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту. Позичальник сплачує банку винагороду за відкриття позичкового рахунку згідно з п.А.9 цього договору. Позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п.А.10 цього договору. Позичальник сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом згідно з п.А.11 цього договору (п.п.4.1-4.6 Кредитного договору).

Згідно п.2.3.2 Кредитного договору при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема:

- порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту;

- банк, на свій розсуд, має право, зокрема: а) змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст.212, 611, 651 ЦКУ за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором.

Пунктами А.6, А.9, А.10 та А.11 розділу "А. Істотні умови кредитування" Кредитного договору передбачено, що:

- за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних;

- позичальник сплачує банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 гривень у день укладення цього договору;

- позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п.А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати;

- позичальник сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,00% процентів від суми встановленого у п.А.2 цього договору ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Датою сплати є дата встановлення, а також збільшення ліміту по цьому договору. Рахунок для сплати винагороди - UA863077700000029095611861570.

У період дії цього договору позичальник зобов`язується щомісячно направляти не менше ніж 100% від загального обсягу надходжень від господарської діяльності на поточний рахунок у банку (п.2.2.13 Кредитного договору).

Відповідно до п.5.8 Кредитного договору, у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,0 гривень + 5% від суми встановленого у п.А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Сторонами погоджено, що договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами, у частині п.4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором (п.п.6.1-6.2 Кредитного договору).

У Додатку №1 від 09.11.2020 до Кредитного договору міститься Графік погашення з 09.12.2020 по 06.11.2023, що складається з графіків погашення: кредиту, процентів, комісійних винагород.

09.11.2020 за Кредитним договором банком видано позичальнику кредитні кошти в сумі 100000,0 грн, що підтверджується меморіальним ордером №TR.15749616.23007.64999 від 09.11.2020 на вказану суму.

Відповідачем у період з грудня 2020 року по лютий 2022 року здійснювалось часткове погашення кредиту на загальну суму 34166,59 грн, що підтверджується випискою по рахунку з 09/11/2020 по 26/05/2023.

21.04.2023 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу б/н від 17.04.2023, в якій просив відповідача погасити всю поточну заборгованість за наявним кредитом у розмірі 90248,66 грн до 24.04.2023. В матеріалах справи містяться докази направлення вказаної вимоги. Вимога залишена відповідачем без виконання.

Позивач зазначає, що зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у встановленому розмірі, разом з тим в порушення відповідних умов Кредитного договору та приписів законодавства відповідач не повернув в повному обсязі кредитні кошти у передбачений договором термін, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 65833,41 грн - загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 14837,29 грн - загального залишку заборгованості за процентами, 11030,0 грн - загального залишку заборгованості за винагородою, 1000,0 грн - штрафу (фіксована складова) та 5000,0 грн - штрафу (змінна складова).

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 ЦК України).

Відповідно до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Приписами ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

09.11.2020 на підставі укладеного між сторонами Кредитного договору N20.71.0000000199 від 09.11.2020 позивачем було видано відповідачу кредитні кошти у розмірі 100000,0 грн, що підтверджується меморіальним ордером №TR.15749616.23007.64999 на вказану суму.

Відповідачем частково повернуто кредитні кошти банківській установі у визначені кредитним договором строки в сумі 34166,59 грн, разом з тим, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом згідно наданого розрахунку станом на 26.05.2023 становить 65833,41 грн, і належних та допустимих доказів її сплати, або доказів, які б її спростовували, відповідачем не надано, у зв`язку з чим зазначена заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості за процентами на прострочену заборгованість та за винагородою банку у вигляді щомісячної комісії, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Пунктами 2.2.2-2.2.3 Кредитного договору передбачені зобов`язання позичальника сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п.4.1, 4.2, 4.3 цього договору та повернути кредит у терміни, встановлені п.п.1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору.

За користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору, позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.А.6 цього договору, у п.А.7 цього договору (за винятком випадку реалізації банком права зміни умов цього договору, встановленого п.А.3 цього договору). Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п.4.1, 4.2 цього договору, здійснюється згідно до п.А.8 цього договору. Позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п.А.10 цього договору та винагороду за управління фінансовим інструментом згідно з п.А.11 цього договору (п.п.4.1- 4.6 Кредитного договору).

Пунктами А.6, А.10 та А.11 розділу "А. Істотні умови кредитування" Кредитного договору передбачено, що:

- за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних;

- позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п.А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів;

- позичальник сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,00% від суми встановленого у п.А.2 цього договору ліміту.

За прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті кредиту, з врахуванням часткових оплат позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 14837,29 грн заборгованості за процентами та 11030,0 грн заборгованості за винагородою банку у вигляді щомісячної комісії.

Судом перевірено розрахунки заборгованості за процентами на прострочену заборгованість і винагородою банку у вигляді щомісячної комісії, та встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними та правильними, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 1000,0 грн штрафу (фіксована складова) та 5000,0 грн штрафу (змінна складова).

Згідно ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Відповідно до п.5.8 Кредитного договору, у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,0 гривень + 5% від суми встановленого у п.А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Разом з тим, відповідно до п.18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. за №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (із змінами), в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (із змінами), який триває до цього часу.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Враховуючи приписи п.18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України та ст.ст.1046, 1049 ЦК України, слід зазначити, що на Кредитний договір №N20.71.0000000199 від 09.11.2020 розповсюджується дія п.18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивачем здійснено розрахунок відповідних штрафних санкцій з 26.05.2023, тобто у період дії в Україні воєнного стану.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи, наведені вище норми права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 1000,0 грн штрафу (фіксована складова) та 5000,0 грн штрафу (змінна складова) задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.3 ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.9 ст.129 ГПК Україна, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За результатами розгляду даної справи суд вважає за необхідне покласти судовий збір в повному обсязі на відповідача.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву б/н від 27.11.2023 заявлено клопотання надати розстрочку виконання судового рішення рівними частинами на протязі 20 місяців.

Позивач у відповіді на відзив б/н б/д (вх.№16956/23) виклав свої заперечення на доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву щодо розстрочення виконання рішення суду по даній справі.

За приписами ч.1 ст.239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Крім того, за приписами ст.331 ГПК України, підставою для розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, зокрема: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим судом способом. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції.

Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).

Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду у даній справі судом прийнято до уваги ступінь вини боржника у виникненні спору.

Відповідачем у відзиві зазначено, що основним видом діяльності ФОП Жежерун Т.О. є діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування, місце проживання діяльності: Миколаївська обл., Березанський р-н, с.Коблево. З початком військової агресії проти України, відповідач втратив всі свої заробітки, у зв`язку з тим, що прибережна зона, де надавалися послуги знаходиться під обстрілами, із замінованою територією та забороною на її відкриття для туристів, внаслідок чого відсутні відпочиваючі та взагалі відсутній дохід, в підтвердження чого відповідачем надано податкові декларації про майновий стан та доходи за 2022 та 2023 роки.

Відповідач зазначає, що у 2022 році Миколаїв знаходився під інтенсивними ракетними обстрілами, було відсутнє водопостачання та відповідач була вимушена, у тому числі із-за хворої похилого віку матері покинути Миколаїв та переїхати до міста Одеси, отримавши при цьому статус ВПО. Останні залишки коштів відповідач сплачувала заборгованість по кредиту до липня 2022 року, оренду житла в іншому місті та витрати на необхідне харчування. Проте з 01.08.2022 відповідач опинилась в зовсім скрутному становищі та не мала змоги сплачувати щомісячні платежі. Торгово-Промислова Палата України своїм листом №2024/02.-7.1 від 28.02.2022 засвідчила форс-мажорні обставини, що вони є надзвичайними та невідворотними.

Згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 окремі території Миколаївської області та Миколаїв практично до кінця 2022 року входили до територій активних бойових дій, відкриття Чорноморського узбережжя Миколаївської області для відпочинку, як в 2022 році, так і в 2023 році заборонено. Підприємницького доходу, а ні в 2022 році, а ні в 2023 році відповідач по вказаним та незалежним від нього причинам не має.

Відповідачка зазначає, що вказані обставини унеможливили виконання нею кредитних зобов`язань у строк, визначених Кредитним договором, так як повністю залишили її без доходу. Дані обставини не залежали від волі відповідачки, більш того, при укладенні Кредитного договору вона не могла їх передбачити.

Наведені відповідачкою та встановлені судом обставини, на думку суду свідчать про те, що відповідачка не уникає від свого обов`язку перед позивачем, шукає шляхи та вживає заходи для погашення боргу, однак у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що зумовило зменшення показників її підприємницької діяльності, остання не має можливості виконати рішення суду негайно.

Судом при розгляді заяви також враховано, що відповідачка визнає наявність обов`язку сплати боргу, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання.

Також судом при розгляді заяви взято до уваги, що позивачем не спростовано доводів відповідача та не надано суду жодних доказів того, що його фінансовий стан є гіршим за фінансовий стан відповідача. Крім того, стягувачем не надано жодних доказів, які підтверджують понесенням ним збитків у зв`язку з несвоєчасним виконанням боржником прийнятих на себе зобов`язань за спірним договором. Нараховані позивачем та стягнуті на його користь за рішенням суду проценти та заборгованість за винагородою, на думку суду, частково компенсують останньому його можливі збитки.

За вказаних обставин, вжиття на даний час органами примусового виконання судових рішень заходів по примусовому виконанню рішення суду по даній справі може призвести до блокування роботи відповідачки, утруднить або навіть унеможливить відновлення її підприємницької діяльності, та виконання в подальшому грошових зобов`язань в тому числі і перед позивачем.

Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Судом враховано, що за приписами ст.331 ГПК України, розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Оцінивши вказані обставини та проаналізувавши докази, надані відповідачкою в обґрунтування своєї позиції, врахувавши інтереси обох сторін, суд вважає, що фінансовий стан відповідачки, ступень її вини у несвоєчасному погашенні заборгованості перед позивачем та наявність реальної можливості виконати рішення суду у період відновлення підприємницької діяльності відповідачки, надають суду достатньо підстав для розстрочення виконання рішення суду у даній справі (в частині суми основного боргу та заборгованості за процентами) на 12 (дванадцять) місяців рівними частинами починаючи з 07.04.2024.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241, 331 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Жежерун Таїсії Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (м.Днiпро, вул.Батумська, буд.11, код ЄДРПОУ 14360080) 65833,41 грн заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) за Кредитним договором № N20.71.0000000199 від 09.11.2020; 14837,29 грн заборгованості за процентами; 11030,0 грн заборгованості за винагородою та 2684,0 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.03.2024 у справі №915/1156/23 згідно наступного графіка:

- до 07.04.2024 - 7641,70 грн;

- до 07.05.2024 - 7641,70 грн;

- до 07.06.2024 - 7641,70 грн;

- до 07.07.2024 - 7641,70 грн;

- до 07.08.2024 - 7641,70 грн;

- до 07.09.2024 - 7641,70 грн;

- до 07.10.2024 - 7641,70 грн;

- до 07.11.2024 - 7641,70 грн;

- до 07.12.2024 - 7641,70 грн;

- до 07.01.2025 - 7641,70 грн;

- до 07.02.2025 - 7641,70 грн;

- до 07.03.2025 - 7642,0 грн;

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 18.03.2024.

Суддя М.В.Мавродієва