Рішення № 117775740, 14.03.2024, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/4/24

Провадження № 2/379/77/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року року м. Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Разгуляєвої О.В.,

за участю секретаря судових засідань Мовчан М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду в м. Тараща цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

03.01.2024 року до Таращанського районного суду Київської області надійшла позовна заява ТОВ «Росвен Інвест України» до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості за договором №22389-01/2023 від 18.01.2023 у розмірі 53 385,00 грн., яка складається з: 15 000,00грн. - заборгованість за тілом кредиту; 38 385,00грн. - заборгованість по відсоткам та судовий збір.

Позов обґрунтовано тим, що 18.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» було укладено договір про надання фінансового кредиту № 22389-01/2023, договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору товариство надало клієнту кредит на умовах строковості, зворотності та платності. 28.07.2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено Договір факторингу № 28072023, згідно якого право грошової вимоги до відповідача за договором перейшло ТОВ «Росвен Інвест Україна». Позичальник не виконує умови договору, у зв`язку з чим має заборгованість у розмірі 53 385,00 грн., з яких: сума боргу за тілом кредиту - 15 000,00 грн., сума боргу за відсотками - 38 385,00 грн.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Таращанського районного суду Київської області від 03 січня 2024 року головуючим суддею визначено Разгуляєву О.В.

Ухвалою суду від 15 січня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання на 05 лютого 2024 року на 09:00 год.

У судове засідання 14 березня 2024 року о 10.00 год., учасники справи не з`явились. В матеріалах справи наявна заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності. Від відповідача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, просить в задоволенні позову відмовити.

05.02.2024 від відповідача надійшов відзив у справі, в якому в задоволенні позову просила відмовити у повному обсязі. Зазначивши, що нею протягом січня-березня 2023 сплачена вся сума заборгованості приблизно 20 000грн.

У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Суд, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, дослідивши додані до позовної заяви докази, приходить до наступного висновку.

18.01.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» було укладено електронний договір про надання фінансового кредиту № 222389-01/2023 (а.с.5-8).

Відповідно до пунктів 1.1.-1.3. Договору, товариство надає клієнту кредит в розмірі 15 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та умовах, визначених договором. Мета отримання кредиту: на власні потреби. кредит надається строком на 25 днів, тобто до 11.02.2023. Дата надання кредиту 18.01.2023. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 361,35% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,99% (процентів) на добу. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави (а.с.5).

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної картки, вказаної клієнтом (п.1.7. Договору).

Відповідно до п.1.8. Договору, невід`ємною частиною цього договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайтах Товариства - https://www.zecredit.com.ua/.

Згідно п.1.12.-1.18. Договору, клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту на сайті товариства або в мобільному застосунку, обов`язково вказуючи дані, зазначені в заявці як обов`язкові для заповнення. Сторони домовилися, що всі документи щодо надання кредиту підписуються клієнтом з використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На підставі даних, зазначених у заявці, інформаційна система товариства здійснює реєстрацію заявника на сайті товариства або в мобільному застосунку і формує особистий кабінет клієнта. Рішення про надання кредиту приймається товариством на підставі автоматизованої обробки даних заявника. Товариство інформує клієнта про прийняте рішення про видачу кредиту через смс-повідомлення на телефонний номер клієнта, а також відповідна інформація зазначається в Особистому кабінеті. Для підписання договору на телефонний номер клієнта, направляється повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором як аналог власноручного підпису є підтвердженням особи клієнта. У разі згоди із запропонованими умовами кредитування, клієнт підписує договір за допомогою отриманого одноразового ідентифікатора. Товариство підписує примірник договору клієнта кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу.

У п.6.1 договору закріплено, що цей договір підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно п.2.1. договору , сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору.

В Додатку 1 до договору про надання фінансового кредиту № 222389-01/2023 від 18.01.2023 міститься Графік платежів, в якому зазначено дата видачі кредиту: 18.01.2023; строк дії договору: до 11.02.2023 (25 днів). Сума кредиту становить 15 000,00 грн, вартість кредиту складає суму 18712,50 грн, з яких: 15 000,00 грн - сума кредиту за договором; 3712,50 грн - проценти за користування кредитом, який як і Графік платежів підписано сторонами договору (а.с.7-8).

28.07.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» було укладено Договір факторингу №28072023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) ТОВ «Росвен Інвест Україна», а ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуває Права вимоги ТОВ «ФК «Інвеструм» за Кредитними договорами та сплачує ТОВ «ФК «Інвеструм» за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні Договору факторингу в порядку та строки, встановлені Договором факторингу. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу №280720 від 28.07.2023 (а.с.13-16).

З Додатку 1 до договору факторингу №28072023від 28.07.2023 (Витяг з Реєстру боржників №1) вбачається, що за Кредитним договором № 222389-01/2023 від 18.01.2023, де боржником є ОСОБА_1 , первісний кредитор відступив новому кредитору ТОВ «Росвен Інвест Україна» право вимоги кредитної заборгованості в сумі 53 385,00 грн, яка складається з: 15000,00 грн - сума основного боргу за кредитом; 38 385,00 грн - сума нарахованих процентів (а.с.19).

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Відповідно до частиною другою статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про укладеність кредитного договору між відповідачем та ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ», невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором відступлення прав вимоги.

Як вбачається з кредитного договору, він підписаний електронним підписом Позичальника, який відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб. телефону з зазначенням адреси проживання відповідача, її паспортних даних, РНОКПП, а крім того за умовами договору його невід`ємною частиною є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайтах Товариства.

Отже з цього можна зробити висновок, що відповідач була належним чином ознайомлений з умовами кредитного договору.

Згідно розрахунку заборгованість за кредитним договором № 22389-01/2023 від 18.01.2023 станом на 01.12.2023 загальна заборгованість складає: 15 000,00грн-заборгованості за тілом кредиту, 38385,00грн - заборгованість за відсотками.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм частини першої статті 1048, частини першої статті 1054, частини другою статті 1050 ЦК України, викладених у постанові від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

У постанові від 23.05.2018 року у справі №910/1238/17 з приводу застосування приписів ст. 1048 ЦК України у разі неправомірного, незаконного користуванням боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання Велика Палата Верховного Суду вказала на таке.

Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами цього спору внаслідок припинення договору депозиту і невиконання відповідачем обов`язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом. Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відтак Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі ст. 599 та ч. 4 ст. 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом. Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.20.2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18). Тобто у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Отже, вимоги позивача про стягнення відсотків за межами дії договору, тобто після 12.01.2023 є безпідставними та необґрунтованими.

Отже з врахуванням викладеного слід дійти висновку, що за договором позики № 22389-01/2023 від 18.01.2023 проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 25 днів, тобто терміну, на який були надані кредитні кошти, а тому розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами складає 3712,50грн

Крім того, судом враховується, що відповідачем згідно квитанції від 14.02.2023 за кредитним договором 22389-01/2023 ОСОБА_1 сплачена заборгованість у розмірі 4501,00грн (а.с.54).

Твердження відповідача про сплату за даним договором заборгованості у розмірі 20 000,00грн., суд вважає безпідставними, оскільки відповідачем в підтвердження цього не надано жодного належного доказу. Крім того, надана відповідачем квитанція від 28.01.2023 про здійснення переказу в сумі 7 200,00грн (а.с.53), не вказує, що зазначений переказ був здійснений за кредитним договором 22389-01/2023 від 18.01.2023, тому судом до уваги не приймається.

Таким чином, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними належними, допустимими та достатніми доказами у справі, тому вони підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором кредиту № 22389-01/2023 від 18.01.2023 у розмірі 14211,50 грн. (15 000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту+3 712,50 грн. заборгованість по відсотках - 4 501,00грн. сплачений кредит).

Інших доводів, які б спростовували висновки суду матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до положень частини 1, 2 статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.11, 202, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610,612,626,625,628,629,634,638,639,1048,1050,1054,1077,1082 ЦК України, ст.ст.3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 12, 13, 76-78, 81, 128, 131, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280, 274, 275, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест України» (код ЄДРПОУ 37616221; юридична адреса: 03124 м. Київ, бульвар Вацлава Гавела,6) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 22389-01/2023 від 18.01.2023, у розмірі 14211,50 грн. та судовий збір у розмірі 714, 49грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення буде складено 19.03.2024.

Головуючий:О. В. Разгуляєва