Постанова № 1177273, 17.10.2007, Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-946/07

“17”жовтня  2007 року                        м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого – Судді Данилової М.В.,

при секретарі – Шаповаловій О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТОВ “Спіка” до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення – рішення ,

встановив :

     Позивач – ТОВ "СПІКА" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про скасування (визнання нечинним) податкового повідомлення-рішення № 0000172330/2/3744 від 21.05.2007р. про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 42761,4 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що в порушення вимог податкового законодавства ДПІ Червонозаводському районі м. Харкова зроблено помилковий висновок про порушення позивачем п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" та заниження ним суми ПДВ у березні 2006 р., вважає, що визначення суми податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з ПДВ на суму 42761,40 грн. зроблено без достатнього дослідження фактичних обставин справи, без всебічного аналізу законодавчих та нормативних актів України, що діяли в перевіряємий період, без врахування наявних первинних документів та не відповідають нормами чинного законодавства з питань оподаткування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначивши у відзиві на позов, що ним була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань нарахування ПДВ, про результати якої складно акт від 22.01.2007р. № 180/231/24276184 та на підставі якого ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення від 31.01.2007р. №00001723330/0. Зазначеним повідомленням-рішенням відповідачеві визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 432098,40грн. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на належним чином встановлене під час перевірки порушення ТОВ "СПІКА" вимог п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки згідно податковій декларації з ПДВ, поданій ТОВ "СПІКА" 20.04.2006р. до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова (вх. ДПІ "№ 171120) підприємством не нараховано ПДВ при умовному продажі товарів.

В судове засідання 16.10.2007р. представник відповідача – суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, не прибув, повідомивши листом  про зайнятість по іншій справі, яка слухається в господарському суді Харківської області.  Таку причину суд визначає як неповажну для неявки в судове засідання, оскільки розгляд цієї справи відбувається досить давно (провадження відкрито 06 липня 2007р.), і за таких обставин представник відповідача мав знайти час для прибуття в суд. Крім того відповідач – ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова мало завчасно направити до суду іншого представника з числа працівників юридичного відділу або іншого підрозділу для представництва своїх інтересів. 

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача  судом встановлено, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "СПІКА" з питань нарахування ПДВ за березень 2006р. Про результати перевірки складно акт від 22.01.2007р. №180/231/24276184, на підставі якого ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення №0000172330/2/3744 від 21.05.2007р. про визначення позивачеві суми податкового зобов’язання з ПДВ в розміні 42761,4 грн.

В акті перевірки 22.01.2007р. №180/231/24276184 зазначено, що за результатами перевірки установчих документів ТОВ "СПІКА", декларації з ПДВ за березень 2006р., податкової накладної № 4 від 05.11.2004р. та декларації про прибуток підприємства за 1-ий кв. 2006р. встановлено, що на підприємстві обліковуються основні фонди у сумі 114328,0 грн. (додаток К1/1, основні фонди групи 2), але при переході на спрощену систему оподаткування підприємством не нараховано ПДВ при умовному продажу основних засобів при анулюванні свідоцтва платника ПДВ. З    цього  відповідачем зроблено висновок про порушення ТОВ "СПІКА" вимог абз. 10 п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно якого платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов’язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов’язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача, оскільки абз. 10 р. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" зумовлює можливість застосування платником податку і податковими органами її приписів виключно у разі наявності на день анулювання реєстрації в обліку платника податку основних фондів, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах.

Як встановлено при розгляді справи , анулювання реєстрації ТОВ "СПІКА" як платника податків відбулося 31.03.2006р.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Ч. 4 ст. 70 КАС України, визначаючи належність та допустимість доказів, встановлює що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що позивачем належним чином доведена відсутність станом на 31.03.2006р. в його обліку будь-яких товарних залишків або основних фондів, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах. Такі обставини підтверджуються наданими позивачем копіями фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва станом на 01.04.2006р. та декларації з податку на прибуток підприємства за 1 кв. 2006р., а також копіями судових рішень трьох інстанцій по справі №35/507-05, що набули чинності.

Посилання відповідача на дані декларації з податку на прибуток підприємства за 1 кв. 2006р. (додаток К1/1, основні фонди групи 2), як на підставу своїх заперечень, не можуть бути визнані судом обґрунтованими, оскільки спростовуються відомостями, що містять в зазначеному додатку – в рядку Б2 додатку К1/1 означеної декларації зазначена балансова вартість основних фондів на початок розрахункового кварталу, тобто на 01.01.2006р., а не на 31.03.2006р., на що посилається відповідач.

З тих самих підстав судом не можуть бути визнані обґрунтованими посилання відповідача на витяг бази ДАІ від 22.02.2007р. та листи ТОВ "СПІКА" про реєстрацію транспортного засобу за ТОВ "СПІКА". Факт реєстрації транспортного засобу за певною особою не є беззаперечним доказом перебування в обліку тієї ж особи товарних залишків або основних фондів, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах. Такі основні фонди могли бути повністю зношені (амортизовані), ліквідовані (списані) як за самостійним рішенням платника податку, так й у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, або в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням. Отже дані бази ДАІ про зареєстровані транспортні засоби не є тотожними обліку основних фондів, який здійснюється платником податків.

П. 1.17 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено що основні фонди, що підлягають амортизації, розуміються у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". П.п. 8.2.1 п. 8 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР передбачено , що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

З огляду на зазначене  суд погоджується із твердженням позивача, що необхідною умовою для кваліфікації матеріальних цінностей основними фондами, у будь-якому випадку є можливість використання такого активу у господарській діяльності платника податку.

Надані позивачем копії судових рішень, що набули чинності, трьох судових інстанцій по господарській справі №35/507-05 свідчать, що зміна залишкової вартості основних фондів ТОВ "СПІКА" протягом 1-го кв. 2006 р. на суму 143,6 тис. грн. відбулася внаслідок ліквідації  та виведення з експлуатації транспортного засобу через його неналежну якість, неможливість експлуатації і неможливість його використання у господарській діяльності, з підстав, що не залежать від ТОВ "СПІКА". Внаслідок виведення з експлуатації означеного транспортного засобу на початок звітного кварталу 2-га група основних фондів не містила матеріальних цінностей, що у відповідності до приписів п.п. 8.4.7 п. 8.4. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" зумовлює необхідність віднесення всієї балансової вартості такої групи до валових витрат платника податку такого звітного періоду.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України та з урахуванням вимог ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" наявність в обліку платника податку основних фондів може бути підтверджена виключно даними бухгалтерського чи податкового обліку, а також відповідною фінансовою, податковою, статистичною та іншими видами звітності. Ці обставини, за наявності щодо них спору, згідно ч. 4 ст. 70 КАС України не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Таким чином під час розгляду справи відповідачем не доведено і необхідність чи можливість застосування до спірних правовідносин правової норми абз. 10 р. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", із посиланням на яку відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000172330/2/3744 від 21.05.2007р. про визначення позивачеві суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 42761,4 грн.

Наявними в справі доказами підтверджуються позовні вимоги ТОВ "СПІКА" та спростовуються обставини, якими обґрунтовувалися заперечення відповідача проти позовних вимог позивача. Сторонами не доведено, а судом не встановлено, існування інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи.

На підставі викладеного, Закону України "Про податок на додану вартість", ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”, ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”,  керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

     Адміністративний позов ТОВ “Спіка” до ДПІ у Червоно заводському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення – рішення – задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000172330/2/3744 від 21.05.2007р. (яке під час здійснення процедури апеляційного узгодження податкового зобов’язання мало реквізити №0000172330/0 від 31.01.2007р., №0000172330/1/3744 від 15.03.2007р.) про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 42761,40 грн.

Стягнути з ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова  на користь ТОВ "СПІКА" (61052, м. Харків, вул. Малиновського, 16, код ЄДР 24276184) 3,40 грн. судового збору.

     Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

     Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд  шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України .

Головуючий суддя :               М.В. Данилова