Ухвала суду № 11771207, 29.07.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2010 р.Справа № 2-а-9078/09/1670

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.

при секретарі Трофімова Н.С.

за участю:

з викликаних та повідомлених осіб в судове засідання ніхто не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від17.12.2009р. по справі№2-а-9078/09/1670

за позовом Державного підприємства "Полтавський обласний радіотелевізійний передавальний центр"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Полтавський обласний радіотелевізійний передавальний центр", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтава від 12.05.08 р. № 0000441540/0, 0000451540/0, 0000461540/0, 000047154/0, 0000481540/0, 0000491540/0.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.09 р. по справі № 2-а-9078/09/1670 позов був задоволений.

Відповідач, ДПІ у м. Полтава, не погодився з зазначеною постановою суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2009р. по справі№2-а-9078/09/1670 та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені в скарзі.

Позивач надав до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржувану постанову без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття ДПІ у м. Полтава оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 12.05.08 р. № 0000441540/0, 0000451540/0, 0000461540/0, 000047154/0, 0000481540/0, 0000491540/0 є акт № 38/15-554 (01187779) від 29.04.08 р. невиїзної документальної (камеральної) перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкових зобовязань з податку на прибуток підприємства по деклараціях за 11 місяців 2005 р., 2005 р., І квартал 2006 р., І півріччя 2006 р., по уточнюючому розрахунку податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за І квартал 2006 р., по податковому повідомленню-рішенню № 000521504 Полтавського обласного радіотелевізійного передавального центру.

За висновками перевірки встановлено несвоєчасну сплату Полтавським обласним радіотелевізійним передавальним центром узгоджених податкових зобовязань з податку на прибуток підприємства по декларації за 11 місяців 2005 р. в розмірі 88915,43 грн., які сплачені із затримкою від 325 днів до 416 днів; по декларації за 2005 р. в розмірі 39400,0 грн., які сплачені із затримкою до 364 днів; по декларації за І квартал 2006 р. в розмірі 202012,0 грн., які сплачені із затримкою від 273 до 450 днів; по декларації за І півріччя 2006 р. в розмірі 76918,67 грн., які сплачені із затримкою до 359 днів; по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань за І квартал 2006 р. в розмірі 198,00 грн., сплачені із затримкою 279 днів; по податковому повідомленню-рішенню в розмірі 46700,0 грн., сплачені із затримкою 415 днів, чим порушено вимоги п. 5.3.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав, що позивачем до органу ДПС були подані податкові декларації за вказані періоди з визначенням відповідних сум податку на прибуток для перерахування до бюджету. Позивачем до матеріалів справи надані копії платіжних доручень, якими були перераховані за кожний звітний податковий період відповідні суми податку.

Але відповідачем в обліковій картці платника податку погашення зобовязань відображалося відбувалась в порядку календарної черговості погашення податкового боргу, що не заперечувалося відповідачем. Вказаний порядок зарахування здійснених платником податку платежів відповідач обґрунтовував приписами п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Проте відповідачем не було враховано те, що відповідно п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", п. 5.3.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податків. В ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" встановлено, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно п. 7.1.1 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету. В п. 6 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" вказано, що Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

В п. 1.7 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України N 22 від 21.01.04 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.04 р. за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно п. 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, як випливає із приписів вищенаведених правових норм, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням п. 16.5.2 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу (абз. 1 преамбули Закону).

Аналізуючи зазначену норму, слід зробити висновок про те, що серед таких заходів відсутня можливість зміни податковим органом призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Колегія суддів також вважає доцільним відмітити, що при застосуванні штрафних санкцій відповідачем було враховано погашення підприємством податкових зобовязань, визначених податковим повідомленням-рішенням № 0000521504 від 13.07.06 р. Але при цьому відповідачем не було взято до уваги те, що застосування штрафних санкцій відповідно п. 17.1.7 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" можливо лише в разі несплати платником податків узгодженого податкового зобовязання протягом граничного строку, визначеного цим Законом.

Оскільки строки сплати податкового зобовязання, визначеного податковим повідомленням-рішення, встановлювалися не відповідною нормою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", то і застосування штрафних санкцій за порушення строку сплати такого узгодженого податкового зобовязання є безпідставним.

З урахуванням наведених обставин суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів, погоджуючись з правовим обґрунтуванням висновків суду першої інстанції, вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.09 р. по справі№2-а-9078/09/1670 прийнята у відповідності з нормами матеріального права, з дотриманням приписів процесуального права, а доводи апеляційної скарги цього не спростували, а тому підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від17.12.2009р. по справі№2-а-9078/09/1670 - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від17.12.2009р. по справі№2-а-9078/09/1670 за позовом Державного підприємства "Полтавський обласний радіотелевізійний передавальний центр" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом місяця з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

М.І. Гуцал

Повний текст ухвали виготовлений 03.08.2010 р.