Постанова № 11770587, 13.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 жовтня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-9911/10/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Шкребтій І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард 2005»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про скасування податкових повідомлень рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Медвецької Г.І., представника

від відповідача: Макара О.З., представника

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард 2005»про скасування податкових повідомлень рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 14.06.2010р. № 0004413540/0 та № 0004423540/0.

Позовні вимоги ґрунтуються на наступному.

Позивач стверджував, що ним правомірно було віднесено до валових витрат суми, сплачені ТОВ «Демопроммонтаж»за виконання робіт, а до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені вказаному підприємству, оскільки у позивача наявні всі документи, необхідні для формування податкового кредиту та валових витрат. Зокрема, позивач стверджував, що вказаним контрагентам позивача виконувалися роботи на орендованому позивачем обєкті на умовах укладеного між сторонами договору.

Представником відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечувалися з огляду на безпідставність віднесення позивачем до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених за договором, оскільки договір, укладений між позивачем та ТОВ «Демопроммонтаж», на думку відповідача, не спрямований на настання реальних правових наслідків. Представник відповідача стверджує, що діяльність контрагента позивача була спрямована на ухиляння від сплати податків, посилаючись на постанову Ленінградського районного суду міста Дніпропетровська від 02.03.2009р.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 05.07.2010р. та в процесі розгляду справи у позивача витребовувалися документи, на підставі яких позивачем було використано в господарській діяльності отримане від контрагента (перепродаж, зберігання, використання в діяльності).

Позивачем вказаних документів надано не було, представник позивача в судовому засіданні просив розглянути справу за наявними в ній документами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою адміністрацією у місті Києві було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард 2005»(далі позивач) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведені фінансово-майнових відносин з ТОВ «Демопроммонтаж»за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої складено Акт № 40/35-40/33498836 від 01.06.2010 р. (далі - акт перевірки).

На підставі вказаного акту Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва (далі - відповідач) було винесено податкові-повідомлення рішення № 0004413540/0 від 14.06.2010 p., яким Позивачу визначену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 852,00 грн. (570грн. основного платежу та 282грн. штрафних (фінансових) санкцій), та № 0004423540/0 від 14.06.2010 p., яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18500,00 грн.( 12333грн. основного платежу та 6167 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Винесення зазначених податкових повідомлень рішень мотивовано висновками акту перевірки про порушення позивачем п. 3.1. ст. 3, п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.8.1 п. 8.8 ст. 8, п. 10.1 ст. 10 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Порушення, встановлені перевіркою, полягали в тому, що між ТОВ «Форвард 2005»та ТОВ «Демопроммонтаж», в особі директора ОСОБА_3 було укладено договір підряду № 1/04 від 11.04.2008 р. (далі - договір підряду), згідно з умовами якого позивачем було замовлено ряд послуг для поліпшення об'єкта оренди, зокрема: прочистка каналізаційних стоків, проведення трубопроводів та облаштування котлованів для водойм.

ТОВ «Демопроммонтаж» після виконання договору підряду було видано позивачу : податкову накладну № 280 від 15.04.2008 р. на суму 24 000,00 грн., в тому числі ПДВ 4 000,00 грн.; податкову накладну № 572 від 01.07.2008 на суму 25 000,00 грн., в тому числі ПДВ 4 166,67 грн.; податкову накладну № 805 від 17.09.2008 р. на суму 25 000,00 грн., в тому числі ПДВ 4 166,67 грн.

Вартість робіт, визначена як в актах приймання підрядних робіт так і в податкових накладних, було сплачено ТОВ «Форвард 2005» у повному обсязі, що підтверджується виписками по особовому рахунку Товариства. Суми податку на додану вартість, визначені у накладних ТОВ «Демопроммонтаж», було віднесено ТОВ «Форвард 2005»до податкового кредиту відповідного періоду.

Роботи було прийнято позивачем за актами виконаних робіт : про облаштування каналізаційного колектора за червень 2008 року на суму 24 000,00 грн. з ПДВ; про прочистку каналізаційних мереж та прокладку трубопроводу за вересень 2008 року на суму 25 000,00 грн. з ПДВ; про облаштування котлованів під водойми за вересень 2008 року на суму 25 000,00 грн. з ПДВ.

В акті перевірки наявні посилання на те, що постановою Ленінградського районного суду міста Дніпропетровська справи № 1-200/09 по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у здійсненні злочину, передбаченого ст.205 Кримінального кодексу України, було встановлено, що обвинувачені, діючи в складі групи, без наміру займатися статутною господарською підприємницькою діяльністю, запропонували ОСОБА_3 не поінформованому про злочинних намірах членів групи зареєструвати суб'єкт підприємницької діяльності, без надання йому права займатися статутною діяльністю, та заснували суб'єкт підприємницької діяльності - ТОВ «Демопроммонтаж», отримали печатку ТОВ «Демопроммонтаж», відкрили рахунок ТОВ «Демопроммонтаж»в Дніпропетровському відділенні ВАТ «Ощадбанк», отримали чекову книжку, використали поточний рахунок ТОВ «Демопроммонтаж»і документи фінансово-господарської діяльності підприємства, що містять недостовірні дані про виконання різних робіт та послуг, для зарахування на рахунок підприємства безготівкових грошових коштів.

На підставі викладених обставин відповідачем сформульовано висновок, що позивачем при укладені угод порушено ч.І ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656, ЦК України в частині не додержання у момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України). Правочин, укладений між позивачем та його контрагентом, було кваліфіковано як нікчемний, в силу ч.1 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, вищезазначеними нормами прямо передбачено включення до складу валових витрат будь яких витрат за виключенням встановлених у самому Законі обмежень. Саме таке обмеження і встановлено в Законі у вигляді основного критерію віднесення витрат до валових безпосередній звязок з господарською діяльністю підприємства платника податку.

Платником податку в даному випадку виступає юридична особа - позивач. Отже, роботи мали бути виконані саме для юридичної особи, тобто результат виконаних робіт мав бути (теоретично чи практично) використаний в процесі діяльності юридичної особи, і тільки в такому випадку він може бути визнаний як повязаний з господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у випадку якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість»не містить визначення терміну «господарська діяльність», однак, згідно з пунктом 1.15 статті 1 даного Закону інші терміни, які використовуються в цьому Законі, використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд доходить висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Також суд вважає, що пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено наступні критерії господарської діяльності направлення діяльності на отримання доходу та постійна (регулярна) участь особи в цій діяльності.

Натомість, зазначеною правовою нормою не встановлено вимог щодо отримання доходу від кожної конкретної господарської операції, такі вимоги встановлено відносно сукупності операцій господарської діяльності.

Згідно актів виконаних робіт позивачем було прийнято наступні роботи:

про облаштування каналізаційного колектора за червень 2008 року (очистка відстійників 82 куб. м, розробка грунту, облаштування піщаної основи під траншею, укладка трубопроводів, облаштування каналізаційних колодязів, приєднання каналізаційних колодязів до каналізаційної мережі)

про прочистку каналізаційних мереж та прокладку трубопроводу за вересень 2008 року (прочистка 98 м. каналізаційних мереж, ремонт каналізаційних колодязів, розробка ґрунту, прокладка 100м. каналізаційних трубопроводів),

про облаштування котлованів під водойми за вересень 2008 року (розробка та переміщення 1240 м. куб. ґрунту).

Позивач стверджував, що ним було орендовано нерухоме майно за адресою м.Дніпропетровськ, село Краснопілля, загальною площею 522,29 кв.м., для забезпечення збереження нерухомого майна було замовлено ряд робіт.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було укладено договір №12/02-2529-0Д від 11 червня 2006 року, за умовами якого прийнято в строкове платне користування приміщення будівлі їдальні прощею 522 кв. м., розташоване на 1 та 2 поверхах 2х поверхової будівлі.

Проте, зазначеним договором не передбачено передачі позивачу в користування земельної ділянки для облаштування водойм, прокладку каналізації, передачу позивачу в користування системи каналізації, розташованої окремо від будівлі.

Матеріали справи не містять жодних посилань на спорудження та введення в експлуатацію позивачем каналізаційної системи, наявності у позивача у власності чи користуванні існуючої каналізаційної системи, будь яких інших доказів, які могли б підтвердити обставину реального виконання зазначених в актах приймання здачі підрядних робіт.

Обставина відсутності у позивача в користуванні спорудженої каналізаційної системи, або договорів з її користувачами, на думку суду, виключає можливість причинного наслідкового звязку витрат на прочистку такої системи з господарською діяльністю позивача.

В процесі розгляду справи судом не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат на облаштування системи каналізації, з господарською діяльністю позивача, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до валових витрат позивача та його податкового кредиту.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян