Постанова № 11770553, 05.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 жовтня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-5603/10/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К.

при секретарі судового засідання Шкребтій І.П., розглянувши у відкритому засіданні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Авіатехсервіс»

доДержавної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва

проскасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій За участю представників сторін

позивача: Сарани Ю.С. директора, Желіховського В.М. представника

відповідач: Виндюка І.Г., представника

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Авіатехсервіс» з позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000372202/0 від 24.03.2010р.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивачем не було допущено порушення строку, встановленого Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки продукцію було ввезено на митну територію України своєчасно.

Відповідач проти позову заперечує та вказує на те, що позивачем були порушені вимоги статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями), оскільки митного оформлення ввезеного позивачем обладнання своєчасно здійснено не було.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва (далі відповідач) проведено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Авіатехсервіс»(далі позивач), за результатами якої складено акт від 16.03.2010 року № 3507Є22-2/33234653 „Про результати виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірми «Авіатехсервіс»з питань дотримання вимог валютного законодавства по взаєморозрахунках з нерезидентом «SHENYANG BUILDING MACHINERY CO., LTD»(Китай), по контракту № 15 від 15.12.05 за період 01.10.2007 по 09.03.2010 р.»(далі акт перевірки).

На підставі вищезазначеного акту перевірки, 24 березня 2010 року відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «Фірма «Авіатехсервіс»№ 0000372202/0, яким, за порушення вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 862433,41грн.

Прийняття зазначеного рішення мотивовано порушенням позивачем вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», які полягали, на думку відповідача, зокрема, у нижчевикладеному.

Попередньою перевіркою встановлена дебіторська заборгованість, по якій не настав строк сплати в сумі 0,82 дол. США (4,15 грн.), граничний термін погашення 06.12.07р., актом перевірки встановлено, що фактично заборгованість погашено 11.12.07р., у звязку з чим відповідачем було нараховано позивачу 7 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Актом перевірки було встановлено, що суму 3012,6 доларів США було перераховано з затримкою в 1 календарний день (18.12.2007р.), за що нараховано позивачу пеню в сумі 45,64грн.

Позивачем не надано суду відомостей та жодних доказів про інші, ніж зазначено відповідачем, дати перерахування коштів або ввезення продукції, позовні вимоги в цій частині жодним чином не обґрунтовані.

Проте, позовні вимоги в цій частині судом вбачаються такими, що підлягають задоволенню з огляду на те, що відповідачем пропущено строк застосування адміністративно господарських санкцій, встановлений статтею 250 Господарського кодексу України.

Суд доходить висновків, що Закон України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, який може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обовязкових платежів), сплата яких передбачена законами з питань оподаткування.

Таким чином, Закон від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення термінів розрахунків при виконанні зовнішньоекономічних контрактів.

Як зазначено у статті 1 вказаного Закону, податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України, а податкове повідомлення визначено як письмове повідомленням контролюючого органу про обовязок платника податків сплатити суму податкового зобовязання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Отже, строки визначення податкового зобовязання, передбачені нормами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не можуть бути застосовані щодо застосування штрафних санкцій за порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Натомість, відповідно до статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З огляду на викладене, фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Датою припинення триваючого порушення з боку позивача є 11 та 18 грудня 2007 року, тобто момент отримання позивачем виручки. Натомість, санкції до позивача було застосовано 24.03.2010р.

Отже, застосування оспорюваним рішенням від 24.03.2010р. до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення норм Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»після закінчення року з дня вчинення порушення є неправомірним.

Щодо інших епізодів, встановлених актом перевірки, суд відзначає наступне.

Актом перевірки було встановлено, що згідно виписок банку кошти в сумі 125 067,00 дол.США було списано 13.11.2008р. як покриття по акредитиву ТОВ «Фірми «Авіатехсервіс» №ATS/IM134/08 від 03.10.2008р. в, оплату контракту №15 від 15.12.05р. за товар, на користь «SHENYANG BUILDING MASHINERY Co. Ltd.»(Китай). Товар мало бути ввезено позивачем до 12.05.2009р., натомість, вантажну митну декларацію в режимі ІМ-40 було оформлено 30.12.2009р., щодо частини товару, вартістю 1382 доларів США, за що позивачу було нараховано 666385,50грн. штрафних санкцій за період з 13.05.2009р. до 30.12.2009р. та 196002,20грн. за період з 31.12.2009р. по 09.03.2010р.

Відповідно до пояснень позивача, товар надійшов 21.12.2008р., на даний час товар вивантажено та зберігається в Одеському морському торгівельному порті.

Відповідно до абзацу 1 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції, яка діяла на момент платежу 13.11.2008р.) зі змінами та доповненнями) «імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики».

Тобто, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, повинні бути виконані не пізніше 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 та 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Як встановлено в ході розгляду справи, позиція відповідача ґрунтується на тому факті, що законодавство України кореспондує дату імпорту товару з фактом оформлення ВМД типу ІМ-40.

Такий висновок зроблений відповідачем з посиланням на підпункт 3.3 пункту 3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Національного банку України від 24.03.1999р. №136 (надалі -Інструкції), де зазначено, що «банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування») та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг».

Але за змістом цього підпункту Інструкції, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім документа, який згідно з умовами договору засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом, якщо цим документом є вантажна митна декларація, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі вантажних митних декларацій.

Крім цього, відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Інструкції, «здійснення поставки - це оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках)».

Таким чином, Інструкцією передбачено, що поставка нерезидентом продукції на територію України може підтверджуватися не лише оформленою вантажною митною декларацією, а й іншими документами, що засвідчують виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки за договором.

Згідно ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»(із змінами і доповненнями), імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Поняття «момент перетину товаром митного кордону України»визначається також нормами Митного кодексу України від 11.07.2002р. із змінами та доповненнями.

Зокрема, згідно п. 2 ст. 1 Кодексу передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно ст. 40 Митного кодексу України визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також міститься у п. 35 ст. 1 Митного кодексу України, відповідно до якого пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Статтею 43 Митного кодексу України встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ст. 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах

Суд з правового аналізу наведених норм вбачає, що під поставкою імпортного товару слід вважати факт ввезення товару на митну територію України.

Крім того, пунктом 1 Положення про вантажну митну декларацію, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 574, встановлено, що вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

При цьому, згідно п. 1.8 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затв. наказом Державної митної служби України від 09.07.97 № 307, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.97 за № 443/2247 із змінами і доповненнями, для визначення митної вартості товару встановлено також момент перетину митного кордону, а саме: б) при морських і річкових перевезеннях: при експорті - здійснення або завершення митного оформлення в порту навантаження на території України; при імпорті - початок або здійснення митного оформлення в першому порту вивантаження чи перевантаження на території України, якщо факт перевантаження підтверджено митним органом цього порту.

Враховуючи викладене, обгрунтованим є висновок, що оформлена ВМД типу ІМ-40 не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «під митним контролем»з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Абзацом 1 статті 58 Митного кодексу України визначено, що облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, - це реєстрація митним органом зазначених товарів і транспортних засобів з метою здійснення їх митного контролю.

Як видно з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на підставі контракту №15, укладеного 15.12.05р.позивачем з фірмою BUILDING MASHINERY Co. Ltd.»(Китай), на митну територію України надійшли вантажі, що підтверджується штампами Південної митниці від 21.12.2008р. „Під митним контролем" на наявному у позивача товаросупровідному документі загрузочному листі (копія у матеріалах справи).

Також дана обставина підтверджується листом Південної митниці від 03.09.10р.

Матеріали справи свідчать про відсутність порушень з боку позивача норм ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

З наведеного вбачається, що у відповідача не було підстав приймати оспорюване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за встановлене порушення ч.1 ст.2 Закону України від 23.09.1994р. за №185/94 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»зі змінами та доповненнями.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, відповідач не надав суду належних доказів щодо правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авіатехсервіс" задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000372202/0 від 24.03.2010р.

3.Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авіатехсервіс" за рахунок Державного бюджету України

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян