Постанова № 11770465, 07.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 вересня 2010 року 11:03 № 2а-9057/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Черненко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофорум-плюс"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 11.05.2010р. №0000231506/0

за участю представників сторін:

від позивача Аверянова О.І. (дов. № 5201/9/10-109 від 29.03.10)

від відповідача Степаненко І.Д. (дов. № 8 від 15.06.10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофорум-Плюс»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 11.05.10р. № 0000231506/0.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 07.09.2010 року в 11 год. 03 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 11.05.10р. № 0000231506/0. В обґрунтування заявленого позову позивач покликається на те, що за результатами перевірки відповідачем складено Акт документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість відповідачем № 0023/1506 від 30.04.2010р. Зазначеним Актом встановлено порушення позивачем податкового законодавства України, а саме п.п 7.2.4 п.7.2, п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

На підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000231506/0 від 11.05.2010р., яким донараховано податок на додану вартість у сумі 5594940 грн.

На думку позивача прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам діючого законодавства та підлягає визнанню недійсним, за наступними підставами.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту). Позивач вважає помилковим висновок відповідача про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит і вважає, що він правомірно задекларував податковий кредит на підставі податкової накладної, яка Законом України “Про податок на додану вартість” визначена як підстава для визначення такого кредиту.

При цьому податковим законодавством України встановлено єдиний випадок, що обґрунтовує підставність виключення зі складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, а саме пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ “Про податок на додану вартість” передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (зарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Позивач зазначає, що його податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року містить помилку у вигляді запису неправильно зазначеного індивідуального податкового номера контрагента та вважає, посилаючись на судову практику, що незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту.

Крім того, на його думку, відповідачем грубо порушено вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, не запрошено письмово керівника підприємства для підписання та ознайомлення з актом.

Щодо акту документальної невиїзної перевірки податкової декларації ТОВ «Агрофорум-Плюс»з податку на додану вартість за березень 2010 року ДПІ у Печерському районі м. Києва від 30.04.2010р. № 0023/1506, то позивач звертає увагу на повне ігнорування вимог п. 2.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства , а саме:

1) відсутня інформація про терміни проведення перевірки;

2) відсутні дані про посадових осіб, відповідальних за фінансово-господарську діяльність суб'єкта, що перевіряється;

3) не вказано про перереєстрацію позивача в органах виконавчої влади, що відбулась 27.04.2010р.

В судове засідання представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Під час проведення судового засідання позивач заявив клопотання про уточнення позовних вимог щодо визнання недійсною та скасування другої податкової вимоги від 22.06.2010 р. № 2/6782.

Представник відповідача проти позову заперечував, з огляду на те, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення податкового законодавства України.

В ході перевірки встановлено, що в Додатку 5 до податкової декларації за "березень” 2010 року (розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту 5 розрізі контрагентів) позивач вказав постачальника з індивідуальним податковим номером 353136711035, якого не існує. Інших контрагентів, які б задекларували податкові зобов'язання за відповідний звітний період по операціям з ТОВ «Агрофорум-Плюс»не виявлено.

Відповідач зазначає, що відповідно до вимог п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 ЗУ “Про податок на додану вартість” серед обовязкових реквізитів податкової накладної є податковий номер платника податку (продавця та покупця). Крім цього, відповідно до п. 2, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України “Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення” від 30.05.1997 р. № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, а тому якщо отримувач податкової накладної не перевіряє відповідність її нормам законодавства, він самостійно несе відповідальність за наслідки, що спричинить визнання її недійсною.

За таких підстав відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофорум-Плюс»зареєстровано Печерською районною у місті Києві державної адміністрацією 23.11.09р. за №10701020000038119 (свідоцтво про державну реєстрацію юридичною особи А01 №646765).

Ідентифікаційний код платника податків за ЄДРПОУ 36843331.

Позивача взято на облік платника податків та зареєстровано, як платника податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номера 368433326550 (Свідоцтво № 100258582 про реєстрацію платника податку на додану вартість).

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва (надалі - відповідач) проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофорум-Плюс»(надалі - позивач).

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року № 0023/1506 від 30.04.2010 р. За наслідками виявленого порушення складено податкове повідомлення-рішення № 0000231506/0 від 11.05.2010 р. про донарахування податку на додану вартість у сумі 5594940 (за основним платежем 5328514 грн. і штрафні (фінансові) санкції 266426 грн.).

Разом з тим, за результатами перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства України в частині недотримання вимог пп.7.2.4. п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, що призвело до заниження та несплати ПДВ в сумі 5328514 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами поданої позивачем податкової звітності з ПДВ та його взаємовідносин виявлено, що зазначеного контрагента з ІПН “353136711035” не існує. За даних підстав встановлено відхилення між задекларованим податковим кредитом позивача та задекларованими податковими зобовязаннями постачальника і.п.н. 353136711035 на суму ПДВ 5328514 грн.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а підприємництво, відповідно до ст. 42 цього кодексу, це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних результатів та одержання прибутку. П.п.7.2.1. Закону № 168 встановлює обов'язкові реквізити податкової накладної це: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної юридичної особи прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник і ку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим, як платники податку на додану вартість у встановленому порядку.

Згідно пп.7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон № 168) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

П.п. 7.2.6. Закону № 168 встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.2, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) порядку їх заповнення»від 30.05.1997р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997р. за №233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Разом з тим, у відповідності до п. 7.2.6 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1998 року № 168, з наступними змінами та доповненням (у подальшому Закон № 168), податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) та є підставою для нарахування податкового кредиту. Податковий кредит, згідно п.7.4 Закону № 168, визначається виходячи з договірної ціни та сладається з сум податку сплаченого (нарахованого) платником податку протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в межах господарської діяльості.

Згідно п.7.5 Закону № 168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (послуг).

Однак, податкова декларація з податку на додану вартість позивача за березень 2010 року складена з порушенням вимог Закону № 168 та Наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 166 “Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання .

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) порядку їх заповнення»від 30.05.1997р. № 165.

Отже, якщо отримувач податкової накладної не перевіряє відповідність її нормам законодавства, він самостійно несе відповідальність за наслідки, що спричинить визнання її недійсною.

Відповідно до п.“а” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року, № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закон № 2181) контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового кредиту.

Санкція за вчинене порушення позивачем передбачена пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, а саме у вигляді штрафу у розмірі пяти відсотків суми донарахованого податкового зобовязання, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Тому позивачу з урахуванням вимог податкового законодавства правомірно донараховано податкове зобовязання у розмірі 5328514 грн. та штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 266426 грн.

Щодо прийнятого податкового повідомлення рішення від 11.05.10 № 0000231506/0.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення 11.05.2010 № 0000231506/0 надіслано за юридичною адресою 01004 м. Київ, вул. Басейна, 9 кв.3, вказаною в ЄДРПОУ. Зазначене повідомлення позивачем не отримано, оскільки не вручено ТОВ “Агрофорум-Плюс” у звязку з незнаходженням за адресою, про що складений відповідний Акт ДПІ у Печерському р-ні м. Києва № 22/1506 від 13.05.2010 року.

Частиною першою статті 94 КАС України встановлено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із статтею 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Водночас, статтею 171 КАС України встановлені особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів.

Частиною першою названої статті встановлено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності, зокрема, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною другою цієї статті право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

З огляду на вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обгрунтування заявлених позовних вимог, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м.Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні позовних вимог відмовити.

2.Постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя Качур І.А.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 12.09.2010 року.

Суддя І.А. Качур