Постанова № 11770412, 22.09.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-4269/10/1770

22 вересня 2010 року 15 год. 15 хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у м.Рівне

доТовариства з обмеженою відповідальністю "ДП АГРО"

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція в м. Рівне звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, відповідно до якого просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП АГРО" заборгованість по орендній платі за землю з юридичних осіб в сумі 974785 (дев'ятосот сімдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят п'ять) грн. 99 коп., яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №0001742342/0 від 08.06.2010року.

Ухвала про відкриття скороченого провадження від 03.09.2010 року отримана відповідачем 08.09.2010 року.

Відповідачем у 10-денний строк з дня одержання даної ухвали не подано ні заперечень проти позову з документальним обґрунтуванням, ні заяви про визнання позову.

Суд вважає, що повідомлених позивачем обставин та долучених ним до матеріалів справи документів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику сторін.

Розглянувши в порядку скороченого провадження у встановлений ст.183-2 КАС України строк матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши наявні докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП АГРО" зареєстрований як юридична особа розпорядженням виконавчого комітету Рівненської міської ради 29.08.2005 р. (а.с.7), включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.12,13) і перебуває на обліку, як платник податків в Рівненській О ДПІ з 05.09.2005 року за № 28-124/3102 (а.с.8) та є зареєстрованим платником ПДВ (а.с.9).

01.06.2010 року податковим органом здійснена позапланова виїзна перевірка відповідача з питань повноти і своєчасності справляння до бюджету орендної плати за землю за період з 01.01.2009 року по 30.04.2010 року, за результатами якої складено акт №747/23-100/33723918 від 01.06.2010 року (а.с.4-6), яким зафіксовано: порушення ст. 13 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року №2535-XII - у вигляді заниження відповідачем розміру орендної плати за період за період, який перевірявся в сумі 669485,47 грн.; та порушення п.п.4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року - платником не подано декларацій по орендній платі за землельні ділянки державної та комунальної власності за 2009-2010 роки.

На підставі акту перевірки №747/23-100/33723918 від 01.06.2010 року податковим органом виневено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001742342/0 від 08.06.2010 року, яким відповідачу, відповідно до п."б" пункту 4.2.2. ст.4, п.п.17.1.1, п.п.17.1.2 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000року № 2181-ІІІ, визначено суму податкового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб на загальну суму 978367,67 грн., в тому числі : за основним платежем - в сумі 669485,47 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 308882,20 (а.с.3).

Частиною 1 ст.14 Закону України "Про систему оподаткування" №1251-XII від 25.06.1991 року встановлено, що плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належать до загальнодержавних і справляються на всій території України. А згідно п.3 ч.1 ст.9 вказаного Закону, платники податків і зборів зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" №2535-XII від 03.07.1992 року встановлено, що використання землі в україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно ст.13 цього Закону, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку,яка перебуває у державній і комунальній власності є договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 14 цього Закону встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до пп.4.1.4. п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

А згідно з п."а" пункту 4.2.2. ст.4 цього Закону, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Відповідно до п.п.17.1.1. п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Згідно до п.п.17.1.2. п.17.1 ст. 17 цього Закону У разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пп. "б" пп.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

В силу вимог пп.4.2.1. п.4.2. ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Враховуючи ту обставину, що податковим органом було встановлено факт порушення відповідачем вимог податкового законодавства у вигляді не подання декларацій по орендній платі за землельні ділянки державної та комунальної власності за 2009-2010 роки та заниження суми податкових зобов'язань, суд приходить до висновку про законність і підставність винесених позивачем податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до вимог пп.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, коли платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження, або звертається у встановлені строки з позовом до суду.

Відповідно до вимог пп.5.2.2 п.5.2. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

В силу положень пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Доказів оскарження відповідачем податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0001742342/0 від 08.06.2010 року в адміністративному чи судовому порядку не надано. Відтак, відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, податкові зобов'язання платника податків, визначені вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаються узгодженими і підлягають сплаті.

Позивачем для відповідача, відповідно до вимог п.6.2.1. статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, вручено першу податкову вимогу № 1/529 від 22.06.2010 року (а.с.10) та другу податкову вимогу № 2/598 від 26.07.2010 року (а.с. 11). Станом на день розгляду справи податкові вимоги відповідачем не задоволені та у встановленому порядку не оскаржувались.

Станом на 25.08.2010 року згідно даних обліку позивача за відповідачем, з урахуванням часткової сплати, обліковується податкова заборгованість в сумі 974785 (дев'ятосот сімдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят п'ять) грн. 99 коп., що стверджено дослідженими у судовому засіданні обліковою картокою платника (а.с.14) та довідкою про заборгованість відповідача (а.с.15).

Відповідно до п. 3.1.1 ст.3 Закону України "Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181- ІІІ від 21.12.2000 року, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Пунктом 11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року встановлено право державних податкових інспекцій подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Примусове стягнення податкової заборгованості це передбачена законодавством України процедура погашення податкової заборгованості платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків. Активами платника податків, як зазначено у п.1.7 ст.1 Закону, є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Завершальною стадією судового провадження є виконавче провадження. Згідно з вимогами ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року, стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів, а у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення.

За таких підстав, податковий борг відповідача підлягає стягненню в судовому порядку, при цьому немає необхідності визначати спосіб і порядок такого стягнення, позаяк примусове стягнення здійснюється за рахунок активів боржника в силу Закону.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163, 183-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП АГРО" до місцевого бюджету м. Рівне на р/р 33212812700002 в ГУДКУ в Рівненській області, МФО 833017, код ЄДРПОУ 22586331, код платежу 13050200, заборгованість поорендній платі за землю з юридичних осіб в сумі 974785 (дев'ятосот сімдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят п'ять) грн. 99 коп., яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №0001742342/0 від 08.06.2010року.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 22.09.10р.